Постанова

від 04.06.2019 по справі 2-1245/07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року

м. Харків

справа № 2-1245/07

провадження № 22ц/818/3181/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Кругової С. С.,

за участю секретаря - Ігнатової Т.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник відповідача - ОСОБА_4 С ОСОБА_5 ,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Драгу Ю.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2019 року в складі судді Зуба Г.А.

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року та ухвали Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Драгу Юлія Георгіївна про визнання договору міни недійсним та просив:

переглянути у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення і ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року, які набрали чинності 21 грудня 2007 року, та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2007 року;

поновити строк звернення до суду із заявою про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами;

з метою забезпечення позову накласти арешт на період судового розгляду заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами на: 24/100 частин з відповідною частиною місць загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 , та на квартиру АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за померлою 06 квітня 2018 року ОСОБА_2 ;

за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення і ухвали суду задовольнити його заяву від 11 квітня 2019 року та скасувати рішення і ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року та ухвалити рішення, яким задовольнити його позовну заяву та визнати недійсним договір міни квартир від 08 серпня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визнати право власності за ОСОБА_1 на 24/100 частин з відповідною частиною місць загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1 ; визнати дійсним договір від 04 червня 2006 року купівлі-продажу 24/100 частин з відповідною частиною місць загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 39,4 кв. м., житловою площею 27,1 кв. м. з відповідною частиною місць загального користування), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір міни квартир від 08 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; витребувати 24/100 частин загальною площею 39,4 кв. м., житловою площею 27,1 кв. м. з відповідною частиною місць загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 та передати зазначене нерухоме майно ОСОБА_1 ; зобов`язати державного реєстратора відділу державних реєстраторів Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на 24/100 частин з відповідною частиною місць загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1 ; видати ОСОБА_1 правовстановлюючі документи власника нерухомого майна - витяг з реєстру прав власників нерухомого майна на 24/100 частин з відповідною частиною місць загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2019 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами - відмовлено; заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу - скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для розгляду його заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами; переглянути за нововиявленими обставинами рішення та ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року, які набрали чинності 21 грудня 2007 року, та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2007 року; поновити строк звернення до суду із заявою про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами; з метою забезпечення позову накласти арешт на період судового розгляду заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами на: 24/100 частин з відповідною частиною місць загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 , та на квартиру АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за померлою 06 квітня 2018 року ОСОБА_2 ; за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення і ухвали суду задовольнити його заяву та скасувати рішення та ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовну заяву від 04 грудня 2006 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що під час розгляду справи у 2007 році єдиною підставою для відмови йому у задоволенні позову була відсутність оригіналу розписки від 04 червня 2006 року від імені ОСОБА_2 , про місцезнаходження якої йому стало відомо лише у березні 2019 року; що він протягом 2008-2010 років перебував у слідчому ізоляторі через необґрунтоване відкриття щодо нього кримінального провадження, отже був позбавлений можливості подати заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами протягом встановленого законом трирічного строку; що порушено його право на доступ до правосуддя; що судом першої інстанції неправильно розтлумачено та викривлено зміст його заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, оскільки у 2019 році йому стало відомо не про існування вищезазначеної розписки, а про її місцезнаходження; що резолютивна частина оскаржуваної ухвали не містить посилання на те, чи поновлено йому строк на звернення із заявою, чи відмовлено у поновленні строку, чи звільнено від сплати судового збору, а також цією ухвалою йому повернуто заяву про забезпечення позову, однак, не визначено, чи повернуто саму заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами; що він має право звернутися до суду із заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами протягом 30 днів з дня їх виявлення; що встановлення місцезнаходження оригіналу вищезазначеної розписки, яка неправомірно вилучена у нього у 2007 році правоохоронними органами, є істотною обставиною для розгляду справи; що його заява про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами також містить клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та залишення без розгляду його заяви про доповнення позовних вимог від 04 липня 2007 року.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу судді - залишити без змін.

Ухвала судді суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся з заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами поза межами трирічного строку з дня набрання ними законної сили, який є присічним і поновленню не підлягає, отже, підстави для відкриття провадження у справі відсутні.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Драгу Ю.Г. про визнання договору міни недійсним, який у подальшому уточнив, та просив: визнати дійсним договір купівлі-продажу 24/100 частин, загальною площею 39,4 кв. м., житловою площею 27,1 кв. м., з відповідною частиною місць загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1 від 04 червня 2006 року між ним та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір міни квартир від 08 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; витребувати 24/100 частин, загальною площею 39,4 кв. м., житловою площею 27,1 кв. м., з відповідною частиною місць загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 та передати зазначене нерухоме майно йому; накласти арешт на 24/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 та заборонити відчуження вказаного житла на період судового розгляду справи; стягнути з нього на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 121 200,00 грн., що еквівалентно 24 000,00 доларів США; стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн. згідно розписки від 04 червня 2006 року, власноручно підписаної ОСОБА_2 як незаконно отримані грошові кошти.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2006 року накладено арешт на 24/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 , та квартиру АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_2

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року знято заборону на відчуження 24/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 , та квартиру АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_2

На рішення та ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року ОСОБА_1 подав апеляційні скарги.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2007 року апеляційні скарги ОСОБА_1 - відхилено, рішення та ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року - залишено без змін.

Таким чином, судові рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року набрали законної сили 21 грудня 2007 року після розгляду справи апеляційним судом у відповідності до частини 1 статті 223 ЦПК України, статті 319 ЦПК України 2004 року.

Із заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 звернувся 11 квітня 2019 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу , - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 424 ЦПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу , - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Частиною третьою статті 424 ЦПК України передбачено, що строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що законодавець встановив максимальний строк звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, який не може перевищувати трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, а також, така заява має бути подана протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року (справа № 450/142/09, провадження № 61-23835 св 18).

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є присічним і поновленню не підлягає.

Недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.

Правовий висновок щодо присічного характеру строку на оскарження судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, викладений також в ухвалах Верховного Суду від 16 липня 2018 року (справа № 442/1595/17-ц, провадження № 61-38919 ск 18), від 07 лютого 2019 року (справа № 1327/300/12, провадження № 61-2842ск19), від 21 грудня 2018 року (справа № 381/3227/18, провадження № 61-48024ск18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2018 року (справа № 752/7695/16-ц, провадження № 61-27651св18).

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру ( Пономарьов проти України , № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції ).

Європейський суд з прав людини у справі Перетяка та Шереметьев проти України зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Стосовно питання доступу до суду Суд у справі МПП Голуб проти України повторює, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу "Голдер проти Сполученого Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, ст. 13-18, п. 28-36).

Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Європейський суд з прав людини також зазначає, що доступ до суду національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури (рішення у справі Станков проти Болгарії від 12 липня 2007 року) або через визначений національним законодавством строк оскарження (рішення у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року; Науменко проти України від 9 листопада 2004 року).

При цьому, легітимна мета обмеження прав через визначення присічного строку для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами дотримана.

Матеріали справи свідчать про те, що рішення та ухвала Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року, які заявник просив переглянути у зв`язку із нововиявленими обставинами, набрали законної сили 21 грудня 2007 року після їх перегляду в апеляційному порядку.

Із заявою про перегляд судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 424 ЦПК України ОСОБА_1 звернувся лише 11 квітня 2019 року, тобто, через тривалий час після спливу трирічного строку з дня набрання ними чинності, який є присічним і поновленню не підлягає.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 наполягав на задоволенні його заяви та вважав, що суд при розгляді його заяви порушив норми процесуального права.

Враховуючи наведені норми процесуального права та практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення та ухвали Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року, з огляду на те, що з моменту набрання судовими рішеннями законної сили, про перегляд яких ставить питання заявник, до моменту звернення ОСОБА_1 до суду з цією заявою пройшло значно більше трьох років, що порушує принцип правової визначеності.

Крім того, за змістом статті 423 ЦПК України за нововиявленими або виключними обставинами можуть бути переглянуті рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, однак ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року не закінчено розгляд справи, а лише вирішено процесуальне питання щодо скасування заходів забезпечення позову, отже вона не є предметом перегляду за нововиявленими обставинами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що під час розгляду справи у 2007 році єдиною підставою для відмови йому у задоволенні позову була відсутність оригіналу розписки від 04 червня 2006 року від імені ОСОБА_2 , про місцезнаходження якої йому стало відомо лише у березні 2019 року, що є істотною для справи обставиною, та він має право звернутися до суду із заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами протягом 30 днів з дня їх виявлення, є необґрунтованими, оскільки разом з тридцятиденним строком з дня, коли особа дізналась про нововиявлені обставини, подання заяви обмежено трирічним строком з для набрання судовим рішенням законної сили, недотримання якого тягне за собою відмову у відкритті провадження у справі.

Посилання ОСОБА_1 щодо того, що він протягом 2008-2010 років перебував у слідчому ізоляторі через необґрунтоване відкриття щодо нього кримінального провадження, отже був позбавлений можливості подати заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами протягом встановленого законом трирічного строку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як вбачається з заяви ОСОБА_1 про обставини щодо місцезнаходження розписки, які він вважає нововиявленими, він дізнався лише у 2019 році, отже, на час його перебування в слідчому ізоляторі такі обставини, як вбачається з його пояснень, йому ще не були відомі.

Твердження ОСОБА_1 щодо порушення його права на доступ до правосуддя є неспроможними, оскільки доступ до суду не є абсолютним і законодавством може обмежуватись, зокрема, шляхом встановлення присічного строку звернення до суду, який не підлягає поновленню.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що судом першої інстанції неправильно розтлумачено та викривлено зміст його заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, оскільки у 2019 році йому стало відомо не про існування вищезазначеної розписки, а саме про її місцезнаходження, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки стосуються розгляду заяви по суті, тоді як під час перевірки наявності підстав для відкриття провадження з перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, що вирішувалося оскаржуваною ухвалою, справа по суті спору не розглядається.

Посилання ОСОБА_1 щодо того, що резолютивна частина оскаржуваної ухвали не містить посилання на те, чи поновлено йому строк на звернення із заявою, чи відмовлено у поновленні строку, чи звільнено від сплати судового збору, а також цією ухвалою йому повернуто заяву про забезпечення позову, однак, не визначено, чи повернуто саму заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, є безпідставними, оскільки трирічний строк на звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є присічним та не може бути поновлений, та саме з цих підстав оскаржуваною ухвалою відмовлено у відкритті провадження у справі.

Оскільки судом відмовлено у відкритті провадження у справі, питання щодо звільнення заявника від сплати судового збору не вирішувалось, а також клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову, викладене у заяві про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, не розглядалось судом першої інстанції та повернуто заявнику.

Щодо самої заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами судом першої інстанції чітко вказано у резолютивній частині оскаржуваної ухвали, що у відкритті провадження за нею відмовлено.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що його заява про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами містила клопотання про залишення без розгляду його заяви про доповнення позовних вимог від 04 липня 2007 року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки судом першої інстанції не відкрито провадження за його заявою, отже вимоги, зазначені у ній, не розглядались.

В заяві про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначено вимогу щодо перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2007 року, яка не може бути розглянута судом першої інстанції, оскільки згідно частини 1 статті 425 ЦПК України заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подається до суду, який таке рішення ухвалив, тобто до суду апеляційної, а не першої інстанції.

Водночас, така заява має бути викладена окремим процесуальним документом, вимоги до якого визначені статтею 426 ЦПК України. Отже, вимога щодо перегляду ухвали Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2007 року за нововиявленими обставинами, викладена в апеляційній скарзі на ухвалу судді суду першої інстанції, а не в окремому документі, поданому безпосередньо до суду апеляційної інстанції, також не може бути вирішена в межах розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що ухвалу судді суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Ухвалою Харківського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 17 травня 2019 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, отже підстави для перерозподілу судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1. ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді І.О. Бровченко

С.С. Кругова

Повний текст постанови складено 06 червня 2019 року.