Ухвала

від 19.07.2019 по справі 2-1245/07

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

19 липня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1245/07

провадження № 61-12749ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2019 року, постанову та ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 червня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення та ухвали Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Драгу Юлія Георгіївна, про визнання договору міни недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року та ухвали цього ж суду від 04 жовтня 2007 року у справі за його позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Драгу Ю. Г., про визнання договору міни недійсним, а також забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявникові.

Постановою Харківського апеляційного суду від 04 червня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся із заявою поза межами трирічного строку з дня набрання ними законної сили, який є присічним і поновленню не підлягає.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 червня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки справа по суті заявлених позовних вимог судом апеляційної інстанції не переглядалася.

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2019 року, постанову та ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права, та зобов`язати суд першої інстанції, поновивши строк звернення до суду із цією заявою, переглянути за нововиявленими обставинами рішення і ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року, скасувати їх та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовну заяву від 04 грудня 2006 року, а також на період судового розгляду заяви з метою забезпечення позову накласти арешт на спірне майно.

Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам у справі, не звернули увагу на те, що: під час розгляду справи у 2007 році єдиною підставою для відмови йому у задоволенні позову була відсутність оригіналу розписки від 04 червня 2006 року від імені ОСОБА_2 , про місцезнаходження якої йому стало відомо лише у березні 2019 року; протягом 2008-2010 років він перебував у слідчому ізоляторі через необґрунтоване відкриття щодо нього кримінального провадження, тому був позбавлений можливості подати заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами протягом встановленого законом трирічного строку; порушено його право на доступ до правосуддя; судами неправильно розтлумачено та викривлено зміст його заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, оскільки у 2019 році йому стало відомо не про існування вищезазначеної розписки, а про її місцезнаходження; резолютивна частина оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не містить посилання на те, чи поновлено йому строк на звернення із заявою, чи відмовлено у поновленні строку, чи звільнено від сплати судового збору, а також цією ухвалою йому повернуто заяву про забезпечення позову, однак не визначено, чи повернуто саму заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Вважає, що він має право звернутися до суду із заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами протягом 30 днів з дня їх виявлення; що встановлення місцезнаходження оригіналу вищезазначеної розписки, яка неправомірно вилучена у нього у 2007 році правоохоронними органами, є істотною обставиною для розгляду справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Драгу Ю. Г., про визнання договору міни недійсним, який у подальшому уточнив, та просив: визнати дійсним договір купівлі-продажу 24/100 частин, загальною площею 39,4 кв. м, жилою площею 27,1 кв. м, з відповідною частиною місць загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1 від 04 червня 2006 року між ним та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір міни квартир від 08 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; витребувати 24/100 частин, загальною площею 39,4 кв. м, житловою площею 27,1 кв. м, з відповідною частиною місць загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 та передати зазначене нерухоме майно йому; накласти арешт на 24/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 та заборонити відчуження вказаного житла на період судового розгляду справи; стягнути з нього на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 121 200,00 грн, що еквівалентно 24 000,00 доларів США; стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн згідно розписки від 04 червня 2006 року, власноручно підписаної ОСОБА_2 як незаконно отримані грошові кошти.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2006 року накладено арешт на 24/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 , та квартиру АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року знято заборону на відчуження 24/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 , та квартиру АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 .

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2007 року апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилено, рішення та ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року залишено без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України )провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу , учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 424 ЦПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу , не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Частиною третьою статті 424 ЦПК України передбачено, що строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Таким чином, встановлений пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, є присічним і поновленню не підлягає. Недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами незалежно від поважності причин пропуску цього строку.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру ( Пономарьов проти України , № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Судами встановлено, що рішення та ухвала Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року, які заявник просив переглянути за нововиявленими обставинами, набрали законної сили 21 грудня 2007 року після їх перегляду в апеляційному порядку.

Із заявою про перегляд судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України ОСОБА_1 звернувся лише 11 квітня 2019 року, тобто, через тривалий час після спливу трирічного строку з дня набрання ними чинності, який є присічним і поновленню не підлягає.

Враховуючи наведені норми процесуального права та практику Європейського суду з прав людини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення та ухвали Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року, з огляду на те, що з моменту набрання судовими рішеннями законної сили, про перегляд яких ставить питання заявник, та до моменту звернення ОСОБА_1 до суду з цією заявою пройшло значно більше трьох років, що порушує принцип правової визначеності.

Крім того, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що ухвала Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року не є предметом перегляду за нововиявленими обставинами, оскільки вказаною ухвалою вирішено процесуальне питання щодо скасування заходів забезпечення позову, а за змістом статті 423 ЦПК України за нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи.

За правилами статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з того, що у провадженні Харківського апеляційного суду перебувала апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2019 року, якою відмовлено у відкритті провадження за його заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, та враховуючи, що справа по суті заявлених вимог не переглядалася, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що під час розгляду справи у 2007 році єдиною підставою для відмови йому у задоволенні позову була відсутність оригіналу розписки від 04 червня 2006 року від імені ОСОБА_2 , про місцезнаходження якої йому стало відомо лише у березні 2019 року, що є істотною для справи обставиною, та він має право звернутися до суду із заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами протягом 30 днів з дня їх виявлення, є необґрунтованими, оскільки разом з тридцятиденним строком з дня, коли особа дізналась про нововиявлені обставини, подання заяви обмежено трирічним строком з дня набрання судовим рішенням законної сили, недотримання якого тягне за собою відмову у відкритті провадження у справі.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він протягом 2008-2010 років перебував у слідчому ізоляторі через необґрунтоване відкриття щодо нього кримінального провадження та був позбавлений можливості подати заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами протягом встановленого законом трирічного строку, не прийняті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки про обставини щодо місцезнаходження розписки, які він вважає нововиявленими, він дізнався лише у 2019 році, отже, на час його перебування під вартою такі обставини, як вбачається з його пояснень, йому ще не були відомі.

Твердження ОСОБА_1 про порушення його права на доступ до правосуддя є неспроможними, оскільки доступ до суду не є абсолютним і законодавством може обмежуватись, зокрема, шляхом встановлення присічного строку звернення до суду, який не підлягає поновленню.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що судом першої інстанції неправильно розтлумачено та викривлено зміст його заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, апеляційним судом залишені поза увагою, оскільки стосувалися розгляду заяви по суті, в той час, як судом було лише вирішено питання щодо наявності чи відсутності підстав для відкриття провадження про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Безпідставними є і твердження ОСОБА_1 , що резолютивна частина ухвали суду першої інстанції не містить посилання на те, чи поновлено йому строк на звернення із заявою, чи відмовлено у поновленні цього строку, оскільки трирічний строк на звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є присічним та не може бути поновлений, саме з цих підстав і відмовлено у відкритті провадження у справі.

За правилами частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги, що є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника з їх змістом та особистого тлумачення ним норм права.

Керуючись пунктом 5 частини другої, пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2019 року, постанову та ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 червня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення та ухвали Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Драгу Юлія Георгіївна, про визнання договору міни недійсним .

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко