Рішення

від 29.05.2019 по справі 910/1462/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2019Справа № 910/1462/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС (04050, м.Київ, СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 77) до про 1. Публічного акціонерного товариства Сигнаївський комбінат хлібопродуктів (20615, Черкаська обл., Шполянський район, село Сигнаївка); 2. Публічного акціонерного товариства Старокиївський банк (01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИКІЛЬСЬКО-БОТАНІЧНА, будинок 6/8) визнання недійсним договору застави Представники:

від Позивача: Курочкін О.О. (представник за довіреністю);

від Відповідача - 1: не з`явились;

від Відповідача - 2: Дідук О.В. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Сигнаївський комбінат хлібопродуктів (надалі також - Відповідач - 1 ) та Публічного акціонерного товариства Старокиївський банк (надалі також - Відповідач - 2 ) про визнання недійсним договору застави.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним Договору застави №42-З від 30.11.2009 року, укладеного між ВАТ Акціонерним банком "Старокиївський банк" та ВАТ "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНТАЙМ ФІНАНС" до Публічного акціонерного товариства "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів" та Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" про визнання недійсним договору застави залишено без руху.

20.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року відкрито провадження у справі №910/1462/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2019 року.

15.03.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

В судове засідання 20.03.2019 року з`явився представник відповідача-2, представники позивача та відповідача-1 не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Позивачу строк до 5 днів з дня отримання ухвали чи відзиву для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачам строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 10.04.2019 року.

В судове засідання 10.04.2019 року з`явились представники позивача та відповідача-2, представник відповідача-1 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, запропоновано Позивачу у строк до 17.04.2019 року надати належним чином завірену якісну копію Додатку №1 до Договору застави (іпотеки) від 13.04.2011 року та письмові пояснення щодо чинності Договору іпотеки від 03.09.2008 року станом на 30.11.2009 року, продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче судове засідання на 25.04.2019 року.

19.04.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.

25.04.2019 року підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 року підготовче засідання призначено на 15.05.2019 року.

В судове засідання 15.05.2019 року з`явились представники позивача та відповідача-2, представник відповідача-1 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Представник Позивача подав дублікат іпотечного договору від 03.09.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2019 року.

В судовому засіданні 29 травня 2019 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача - 2 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник Відповідача - 1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду поштового конверту, надісланого на адресу Відповідача - 1.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства Сигнаївський комбінат хлібопродуктів є 20615, Черкаська обл., Шполянський район, село Сигнаївка.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/1462/19 направлялись на адресу Публічного акціонерного товариства Сигнаївський комбінат хлібопродуктів , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач - 1 має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач - 1 про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач - 1 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача - 1 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29 травня 2019 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2008 року між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк (Іпотеодержатель) та Відкритим акціонерним товариством Сигнаївський комбінат хлібопродуктів (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір №PL 08-633/28-2, за яким для забезпечення повного, належного та своєчасного виконання Боржником Боргових зобов`язань (за Договором про надання кредитної лінії №CR 08-441/28-2 від 28.08.2008 року), в тому числі перерахованих у статті 2 цього Договору, Іпотекодавець цим надає у заставу (іпотеку) Предмет іпотеки. У разі невиконання та/або неналежного виконання Боржником Боргових зобов`язань за Кредитним договором та/або в інших Заставних випадках в силу цього Договору Іпотекодержатель має переважне право перед іншими кредиторами Іпотекодавця одержати виконання Боргових зобов`язань та задоволення інших Фактичних вимог за рахунок Предмета іпотеки. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. за реєстровим №5761. (а.с.41-55)

Відповідно до п.1.2 Договору предметом іпотеки за цим Договором є: будівлі та споруди (комплекс), що розташоване за адресою: Черкаська обл., Шполянський р-н, с. Сигнаївка, вул, Залізнична, буд. 1 , нежиле приміщення (млин) за адресою: Черкаська обл., Шполянський р-н, с. Сигнаївка, вул, Залізнична, буд.1а, основні засоби виробництва.

Згідно з п.3.2.2 Договору Іпотекодавець має право обтяжувати предмет іпотеки лише за умови отримання попередньої письмової згоди (має містити підписи уповноважених осіб та відбиток печатки) Іпотекодержателя на таке обтяження.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення. Договір діє до моменту припинення Кредитного договору та повного виконання Іпотекодавцем своїх зобов`язань за цим Договором. За обставини продовження строку дії Кредитного договору після укладення цього Договору, строк дії цього Договору продовжується відповідно. (п.11.2 Договору)

У п.11.5 Договору зазначено, що наступна застава (іпотека) Предмета іпотеки не дозволяється, крім таких випадків: (і) наступна застава (іпотека) здійснюється за попередньою письмовою згодою (має містити підписи уповноважених осіб та відбиток печатки) Іпотекодержателя; (іі) наступна застава (іпотека) здійснюється на користь Іпотекодержателя в забезпечення зобов`язань Боржника та/або Іпотекодавця, та/або третіх осіб перед Іпотекодержателем.

11.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Концерн Нафтоенерго (Клієнт) було укладено Договір про надання банківських послуг №CR 11-015/28-2. (а.с.16-40)

В якості забезпечення виконання Клієнтом зобов`язань за Договором про надання банківських послуг №CR 11-015/28-2 від 11.04.2011 року 13.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (Банк) та Відкритим акціонерним товариством Сигнаївський комбінат хлібопродуктів (Іпотекодавець) було укладено Договір застави (іпотеки) № PL 11-027/28-2, предметом якого є нерухоме майно за адресою: Черкаська обл., Шполянський район, с. Сигнаївка, вул. Залізнична, 1, та обладнання (основні засоби), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. за реєстровим №1215. (а.с.56-75)

Згідно з п.14 Договору Іпотекодавець зобов`язується не відчужувати комплекс протягом договору застави, не передавати комплекс в наступну заставу (іпотеку), в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування без отримання попередньої письмової згоди (має містити підписи уповноважених осіб та відбиток печатки) Банку на це. Правочин щодо відчуження Іпотекодавцем комплексу або щодо передачі в наступну заставу (іпотеку), спільну діяльність, лізинг, оренду, користування без згоди Банку є недійсним.

Відповідно до п.24 Договору дозволене обтяження комплексу - Іпотечний договір №PL 08-633/28-2 від 03.09.2008 року, посвідчений 03.09.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. за реєстровим №5761, строк дії обтяження до повного виконання Іпотекодавцем зобов`язань перед банком за Договором 2 (договір про надання кредитної лінії №CR 08-441/28-2 від 28.08.2008 р.)

29.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора, відповідно до умов якого Банк відступає Новому кредитору права вимоги, а Новий кредитор приймає права вимоги та зобов`язується належним чином виконувати усі зобов`язання, що встановлені в Договорі цесії, в тому числі своєчасно та у повному обсязі здійснити сплату вартості прав вимоги, яка зазначена у п.16.4 Договору цесії. Сума боргових зобов`язань за Договором станом на день укладення цього договору становить 8936915 грн. 26 коп. та 1460205 дол. США 80 центів, у тому числі за Договором про надання банківських послуг №CR 11-015/28-2 від 11.04.2011 року - 8936915 грн. 26 коп. (а.с.76-85)

Крім того, 29.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (Первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС (Новий іпотекодержатель) було укладено Договір про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. за реєстровим №381, відповідно до умов якого Первісний іпотекодержатель відступає, а Новий іпотекодержатель набуває прав Первісного іпотекодержателя згідно з Договором застави (іпотеки) № PL 11-027/28-2, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 13.04.2011 року за реєстровим №1215. (а.с.92)

Листами від 29.09.2017 року Публічне акціонерне товариство ОТП Банк повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю Концерн Нафтоенерго та Відкрите акціонерне товариство Сигнаївський комбінат хлібопродуктів про заміну кредитора, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 07.12.2017 р. (а.с.99-101)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що 30.11.2009 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №42-в від 26.12.2008 р. між ВАТ Акціонерним банком Старокиївський банк та Відкритим акціонерним товариством Сигнаївський комбінат хлібопродуктів було укладено в простій письмовій формі Договір застави №42-З, предметом якого є основні засоби, згідно з переліком, який міститься в додатку №1 до цього договору. Вказаний договір є недійсним, оскільки починаючи з 03.09.2008 року і до цього часу в заставі Публічного акціонерного товариства ОТП Банк безперервно перебуває майно, яке є предметом договору застави (іпотеки) № PL 11-027/28-2 від 13.04.2011 року, згоди Банку на передачу майна в заставу Відповідачу - 2 надано не було. За таких підстав, просить Суд визнати недійсним Договір застави №42-З від 30.11.2009 року, укладений між ВАТ Акціонерним банком Старокиївський банк та Відкритим акціонерним товариством Сигнаївський комбінат хлібопродуктів відповідно до заяви про усунення недоліків позовної заяви від 20.02.2019 року.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач - 2 зазначав, що Відповідач - 1 надав гарантію, що майно не заставлене, під забороною (арештом) не перебуває. Позивач є заставодержателем майна, переданого Відповідачем - 1 в заставу АТ ОТП Банк згідно з Договором застави (іпотеки) № PL 11-027/28-2 від 13.04.2011 року, а договір застави №42-З укладений 30.11.2009 року, а тому на момент укладення договору застави 1 відсутній факт наступної застави вже заставленого майна у відносинах між Відповідачем - 2 та Позивачем. Крім того, з Договору застави 2 не вбачається, що в заставу АТ ОТП Банк передано те саме майно, що передано в заставу Публічному акціонерному товариству Старокиївський банк , опис предмета застави в п.25.3 Договору застави 2 містить лише назви обладнання (основних засобів), без зазначення інвентаризаційних номерів, на відміну від Договору застави №42-З від 30.11.2009 року. Крім того, заявив строки позовної давності до вимог Позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписівст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України , за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття заінтересована особа . Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов`язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов`язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов`язану сторону певних обов`язків.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як встановлено Судом, 11.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Концерн Нафтоенерго (Клієнт) було укладено Договір про надання банківських послуг №CR 11-015/28-2. (а.с.16-40)

В якості забезпечення виконання Клієнтом зобов`язань за Договором про надання банківських послуг №CR 11-015/28-2 від 11.04.2011 року 13.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (Банк) та Відкритим акціонерним товариством Сигнаївський комбінат хлібопродуктів (Іпотекодавець) було укладено Договір застави (іпотеки) № PL 11-027/28-2, предметом якого є нерухоме майно за адресою: Черкаська обл., Шполянський район, с. Сигнаївка, вул. Залізнична, 1, та обладнання (основні засоби), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. за реєстровим №1215. (а.с.56-75)

Статтею 572 та частиною 1 статті 574 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (частина 1 статті 576 Цивільного кодексу України). Аналогічне положення містить стаття 4 Закону України "Про заставу".

Згідно з частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Частиною 2 ст. 11 Закону України Про заставу , заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

29.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора, відповідно до умов якого Банк відступає Новому кредитору права вимоги, а Новий кредитор приймає права вимоги та зобов`язується належним чином виконувати усі зобов`язання, що встановлені в Договорі цесії, в тому числі своєчасно та у повному обсязі здійснити сплату вартості прав вимоги, яка зазначена у п.16.4 Договору цесії. Сума боргових зобов`язань за Договором станом на день укладення цього договору становить 8936915 грн. 26 коп. та 1460205 дол. США 80 центів, у тому числі за Договором про надання банківських послуг №CR 11-015/28-2 від 11.04.2011 року - 8936915 грн. 26 коп. (а.с.76-85)

Крім того, 29.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (Первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС (Новий іпотекодержатель) було укладено Договір про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. за реєстровим №381, відповідно до умов якого Первісний іпотекодержатель відступає, а Новий іпотекодержатель набуває прав Первісного іпотекодержателя згідно з Договором застави (іпотеки) № PL 11-027/28-2, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 13.04.2011 року за реєстровим №1215. (а.с.92)

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому, заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Таким чином, для настання процесуального правонаступництва необхідним є встановлення факту правомірного переходу до особи матеріальних прав попередника.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання цілком і повністю зберігається, а відбувається зміна лише суб`єктивного складу кредиторів.

Таким чином, Суд зазначає, що на підставі Договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 29.09.2017 року та Договору про відступлення прав за Договором іпотеки від 29.09.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. за реєстровим №381, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС набуло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Нафтоенерго за Договором про надання банківських послуг №CR 11-015/28-2 від 11.04.2011 року, а також набуло право вимоги до Публічного акціонерного товариства Сигнаївський комбінат хлібопродуктів за Договором застави (іпотеки) №PL 11-027/28-2, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 13.04.2011 року за реєстровим №1215.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2009 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком Старокиївський банк (Заставодержатель) та Відкритим акціонерним товариством Сигнаївський комбінат хлібопродуктів (Заставодавець) було укладено Договір застави №42-З, відповідно до умов якого Заставодавець передає в заставу Заставодержателю належне йому на праві власності майно, як забезпечення виконання умов кредитного договору № 42-В від 26 грудня 2008 року та додаткових угод до нього, повернення відсотків за користування кредитом, виходячи з 18% відсотків річних, неустойки у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодування витрат зі звернення стягнення на предмет застави у повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог Заставодержателя. (а.с.86-91)

Згідно з п.1.2 Договору предметом застави є основні засоби (надалі майно) згідно переліку (додаток 1), який є невід`ємною частиною даного договору. Майно належить Заставодавцю на праві власності. Заставлене майно оцінено сторонами у сумі 1527276,32 (Один мільйон п`ятсот двадцять сім тисяч двісті сімдесят шість гривень 32 коп.).

Заставодавець гарантує, що він є єдиним повноправним власником майна, яке передається під заставу, воно нікому не продане, не заставлене, під забороною (арештом) не перебуває спору про майно (права на майно) не існує, жодні права на майно іншим особам не передані. (п.1.3 Договору)

У п.1.4 Договору зазначено, що заставлене майно залишається у володінні Заставодавця за місцезнаходженням згідно переліку (додаток 1). Заставодавець до повного погашення зобов`язань за кредитним договором № 42-В від 26.12.2008 p. має право лише володіти та користуватись заставленим майном. Тому майно, а також права на нього, не можуть бути використані Заставодавцем як предмет будь-яких цивільно - правових договорів та угод, в. тому числі перезаставлені, без письмової згоди на це Заставодержателя. Будь-які угоди та договори, укладені Заставодавцем, у яких предметом виступатиме майно чи права на нього, є недійсними з моменту їх укладання.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що вказаний Договір є недійсним, оскільки починаючи з 03.09.2008 року і до цього часу в заставі Публічного акціонерного товариства ОТП Банк безперервно перебуває майно, яке є предметом договору застави (іпотеки) № PL 11-027/28-2 від 13.04.2011 року, згоди Банку на передачу майна в заставу Відповідачу - 2 надано не було.

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що зі змісту Спірного договору випливає, що сторонами погоджено, в тому числі, предмет договору, права й обов`язки сторін, відповідальність сторін, інші.

Відповідно до статті 577 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладення оспорюваного правочину) якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Суд зазначає, що предметом Договору застави №42-З від 30.11.2009 року є обладнання згідно з Додатком №1 до договору, яке є рухомим майном, а тому вказаний договір не підлягав нотаріальному посвідченню, як помилково зазначає Позивач.

Згідно з п.14 Договору застави (іпотеки) №PL 11-027/28-2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 13.04.2011 року за реєстровим №1215, Іпотекодавець зобов`язується не відчужувати комплекс протягом договору застави, не передавати комплекс в наступну заставу (іпотеку), в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування без отримання попередньої письмової згоди (має містити підписи уповноважених осіб та відбиток печатки) Банку на це. Правочин щодо відчуження Іпотекодавцем комплексу або щодо передачі в наступну заставу (іпотеку), спільну діяльність, лізинг, оренду, користування без згоди Банку є недійсним.

Проте, Суд не приймає до уваги посилання Позивача на вказаний пункт Договору застави (іпотеки) №PL 11-027/28-2 від 13.04.2011 року, оскільки Договір застави №42-З укладений між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком Старокиївський банк та Відкритим акціонерним товариством Сигнаївський комбінат хлібопродуктів 30.11.2009 року, тобто раніше Договору від 13.04.2011 року.

Таким чином, при укладенні Договору застави №42-З від 30.11.2009 року Сторони не могли знати про укладення в майбутньому майже через 3 роки Договору застави (іпотеки) №PL 11-027/28-2 від 13.04.2011 року, а тому на підставі вказаного договору згода Банку не вимагалась, про що зазначено у п.14 Договору, за яким Іпотекодавець зобов`язується не відчужувати комплекс протягом договору застави, не передавати комплекс в наступну заставу (іпотеку), в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування без отримання попередньої письмової згоди (має містити підписи уповноважених осіб та відбиток печатки) Банку на це. Правочин щодо відчуження Іпотекодавцем комплексу або щодо передачі в наступну заставу (іпотеку), спільну діяльність, лізинг, оренду, користування без згоди Банку є недійсним.

Що стосується доводів Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС про безперервне перебування, починаючи з 03.09.2008 року і до цього часу в заставі Публічного акціонерного товариства ОТП Банк майна, яке є предметом договору застави (іпотеки) № PL 11-027/28-2 від 13.04.2011 року, Суд зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2008 року між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк (Іпотеодержатель) та Відкритим акціонерним товариством Сигнаївський комбінат хлібопродуктів (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір №PL 08-633/28-2, за яким для забезпечення повного, належного та своєчасного виконання Боржником Боргових зобов`язань (за Договором про надання кредитної лінії №CR 08-441/28-2 від 28.08.2008 року), в тому числі перерахованих у статті 2 цього Договору, Іпотекодавець цим надає у заставу (іпотеку) Предмет іпотеки. У разі невиконання та/або неналежного виконання Боржником Боргових зобов`язань за Кредитним договором та/або в інших Заставних випадках в силу цього Договору Іпотекодержатель має переважне право перед іншими кредиторами Іпотекодавця одержати виконання Боргових зобов`язань та задоволення інших Фактичних вимог за рахунок Предмета іпотеки. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. за реєстровим №5761. (а.с.41-55)

Відповідно до п.1.2 Договору предметом іпотеки за цим Договором є: будівлі та споруди (комплекс), що розташоване за адресою: Черкаська обл., Шполянський р-н, с. Сигнаївка, вул, Залізнична, буд.1, нежиле приміщення (млин) за адресою: Черкаська обл., Шполянський р-н, с. Сигнаївка, вул, Залізнична, буд.1а, основні засоби виробництва.

Згідно з п.3.2.2 Договору Іпотекодавець має право обтяжувати предмет іпотеки лише за умови отримання попередньої письмової згоди (має містити підписи уповноважених осіб та відбиток печатки) Іпотекодержателя на таке обтяження.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення. Договір діє до моменту припинення Кредитного договору та повного виконання Іпотекодавцем своїх зобов`язань за цим Договором. За обставини продовження строку дії Кредитного договору після укладення цього Договору, строк дії цього Договору продовжується відповідно. (п.11.2 Договору)

У п.11.5 Договору зазначено, що наступна застава (іпотека) Предмета іпотеки не дозволяється, крім таких випадків: (і) наступна застава (іпотека) здійснюється за попередньою письмовою згодою (має містити підписи уповноважених осіб та відбиток печатки) Іпотекодержателя; (іі) наступна застава (іпотека) здійснюється на користь Іпотекодержателя в забезпечення зобов`язань Боржника та/або Іпотекодавця, та/або третіх осіб перед Іпотекодержателем.

Згідно з ч.1 ст. 588 Цивільного кодексу України наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України та умови Іпотечного договору №PL 08-633/28-2 від 03.09.2008 року, Суд зазначає, що при передачі Відкритим акціонерним товариством Сигнаївський комбінат хлібопродуктів в заставу обладнання Відкритому акціонерному товариству Акціонерний банк Старокиївський банк за Договором застави №42-З від 30.11.2009 року Іпотекодавець повинен був отримати попередню письмову згоду (має містити підписи уповноважених осіб та відбиток печатки) Іпотекодержателя на таке обтяження згідно з п.п.3.2.2, 11.5 Іпотечного договору №PL 08-633/28-2 від 03.09.2008 року.

Судом встановлено, що на підставі Договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 29.09.2017 року та Договору про відступлення прав за Договором іпотеки від 29.09.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. за реєстровим №381, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС набуло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Нафтоенерго за Договором про надання банківських послуг №CR 11-015/28-2 від 11.04.2011 року, а також набуло право вимоги до Публічного акціонерного товариства Сигнаївський комбінат хлібопродуктів за Договором застави (іпотеки) №PL 11-027/28-2, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 13.04.2011 року за реєстровим №1215 .

Таким чином, Суд звертає увагу, що при зверненні до суду з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС не перейшло право вимоги саме за Іпотечним договором №PL 08-633/28-2 від 03.09.2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк та Відкритим акціонерним товариством Сигнаївський комбінат хлібопродуктів , за умовами якого Іпотекодавець повинен був отримати попередню письмову згоду Іпотекодержателя.

Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частинами 1 -3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (п. 5 постанови).

Втім, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи поданий на розгляд господарського суду спір по суті, Суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.01.2017 року "Аналіз окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"" зазначено, що під час вирішення спорів вказаної категорії у суддів виникає питання, чи будь-яка заінтересована особа вправі пред`являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами.

ЦК не містить визначення поняття "заінтересована особа", тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

У зв`язку з цим виділяють декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

В будь-якому разі судам необхідно враховувати, що коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вказівка в ч. 3 ст. 215 ЦК на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, а й за позовом заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану. Таким чином, коло таких заінтересованих не є обмеженим і залежить від обставин конкретної справи.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС не є стороною укладеного Договору застави №42-З від 30.11.2009 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком Старокиївський банк та Відкритим акціонерним товариством Сигнаївський комбінат хлібопродуктів .

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Що ж стосується порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до Суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов`язковим для України, визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 цієї ж Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає право особи на пред`явлення в суді такої вимоги на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Проте, Суд зазначає. що при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем не наведено жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, в чому саме полягає порушене право Позивача з боку Відповідачів при укладенні оспорюваного правочину, оскільки відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що право Позивача в частині укладення між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком Старокиївський банк та Відкритим акціонерним товариством Сигнаївський комбінат хлібопродуктів Договору застави №42-З від 30.11.2009 року жодним чином не порушене з огляду те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС набуло право вимоги до Публічного акціонерного товариства Сигнаївський комбінат хлібопродуктів лише за Договором застави (іпотеки) №PL 11-027/28-2, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 13.04.2011 року за реєстровим №1215, умови якого не підлягали застосовуванню, так як він був укладений пізніше, ніж оспорюваний Позивачем правочин.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС до Публічного акціонерного товариства Сигнаївський комбінат хлібопродуктів та Публічного акціонерного товариства Старокиївський банк про визнання недійсним договору застави є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Що стосується Заяви Публічного акціонерного товариства Старокиївський банк про застосування строків позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС , Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, про захист яких він просить Суд у позові, Відповідачами не порушено, і суд відмовляє Позивачу у позові по суті в зв`язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІНТАЙМ ФІНАНС до Публічного акціонерного товариства Сигнаївський комбінат хлібопродуктів та Публічного акціонерного товариства Старокиївський банк про визнання недійсним договору застави - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 червня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин