Постанова

від 28.05.2020 по справі 910/1462/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1462/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Курочкін О.О. (адвокат),

відповідача-1 - не з`явились,

відповідача-2 - Корнієнко Л.В. (адвокат),

третьої особи - не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (правонаступник Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк")

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 (судді: Тарасенко К.В. Козир Т.П., Яковлєв М.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНТАЙМ ФІНАНС"

до: 1. Публічного акціонерного товариства "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів",

2. Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "ОТП Банк"

про визнання недійсним договору застави,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНТАЙМ ФІНАНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів" та Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" про визнання недійсним договору заставиь №42-З від 30.11.2009, укладеного між ВАТ Акціонерним банком "Старокиївський банк" та ВАТ "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів"

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний договір укладений без згоди заставодержателя ПАТ "ОТП Банк".

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що оскаржуваний правочин не порушує права та інтереси позивача.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 скасовано вищезазначене судове рішення та прийнято нове, яким позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір застави №42-3 від 30.11.2009, укладений між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Старокиївський банк" та Відкритим акціонерним товариством "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів" з моменту його укладення.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що за оскаржуваним договором у заставу передано те саме майно, що є частиною предмету договорів іпотеки (застави) №РБ 11-027/28-2 від 13.04.2011 та іпотечного договору №PL 08-633/28-2 від 03.09.2008, які укладені між ПАТ "ОТП Банк" та ПАТ "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів". Також судом встановлено, що оскаржуваний договір укладений без згоди заставодержателя ПАТ "ОТП Банк".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова апеляційної інстанції прийнята без урахування всієї сукупності правовідносин, що склалися між сторонами, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та помилкових висновків.

3.3. Скаржник доводить, що зміст оскаржуваного договору свідчить про те, що сторонами погоджений його предмет, права та обов`язки сторін та їх відповідальність, що надає підстави для висновку про його дійсність та відповідність нормам чинного законодавства.

3.4. Також скаржник посилається на те, що перелік основних засобів, які передавались в заставу за оскаржуваним договором значною мірою різниться з переліком основних засобів, що передавались в іпотеку за договором №PL 08-633/28-2 від 03.09.2008.

3.5. Крім того, за твердженнями скаржника передане в заставу майно за договором іпотеки (застави) №РБ 11-027/28-2 від 13.04.2011 неможливо ідентифікувати за жодною із ознак, окрім назви, а відтак відсутні підстави для висновку, що в заставу передано одне й те ж саме майно.

3.6. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство "ОТП Банк" просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновків апеляційного господарського суду і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 03.09.2008 між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", в подальшому Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" та Акціонерне товариство "ОТП Банк" (іпотеодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів", в подальшому Публічне акціонерне товариство "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів" (іпотекодавець) укладений іпотечний договір №PL 08-633/28-2, за яким для забезпечення повного, належного та своєчасного виконання боржником боргових зобов`язань (за договором про надання кредитної лінії №CR 08-441/28-2 від 28.08.2008), іпотекодавець надає у заставу (іпотеку) будівлі та споруди (комплекс), що розташовані за адресою: Черкаська обл., Шполянський р-н, с. Сигнаївка, вул. Залізнична, буд. 1, нежиле приміщення (млин) за адресою: Черкаська обл., Шполянський р-н, с. Сигнаївка, вул. Залізнична, буд.1а, основні засоби виробництва. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. за реєстровим №5761.

Згідно з пунктом 3.2.2 договору іпотекодавець має право обтяжувати предмет іпотеки лише за умови отримання попередньої письмової згоди (має містити підписи уповноважених осіб та відбиток печатки) іпотекодержателя на таке обтяження.

Наступна застава (іпотека) предмета іпотеки не дозволяється, крім таких випадків: (і) наступна застава (іпотека) здійснюється за попередньою письмовою згодою (має містити підписи уповноважених осіб та відбиток печатки) іпотекодержателя; (іі) наступна застава (іпотека) здійснюється на користь іпотекодержателя в забезпечення зобов`язань боржника та/або іпотекодавця, та/або третіх осіб перед іпотекодержателем (п. 11.5 договору).

4.2. 30.11.2009 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком "Старокиївський банк" (заставодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів" (заставодавець) укладений договір застави №42-З, відповідно до умов якого заставодавець передає в заставу заставодержателю належне йому на праві власності майно (основні засоби, згідно з переліком, який міститься в додатку №1), як забезпечення виконання умов кредитного договору №42-В від 26.12.2008.

4.3. 11.04.2011 між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтоенерго" (клієнт) укладений договір про надання банківських послуг №CR 11-015/28-2.

З метою забезпечення виконання клієнтом зобов`язань за вищезазначеним договором, 13.04.2011 між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів" (іпотекодавець) укладений договір застави (іпотеки) №PL 11-027/28-2, предметом якого є нерухоме майно за адресою: Черкаська обл., Шполянський район, с. Сигнаївка , вул . Залізнична , 1 , та обладнання (основні засоби), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. за реєстровим №1215.

Відповідно до пункту 14 договору іпотекодавець зобов`язується не відчужувати комплекс протягом договору застави, не передавати комплекс в наступну заставу (іпотеку), в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування без отримання попередньої письмової згоди (має містити підписи уповноважених осіб та відбиток печатки) банку на це. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем комплексу або щодо передачі в наступну заставу (іпотеку), спільну діяльність, лізинг, оренду, користування без згоди Банку є недійсним.

Договір застави (іпотеки) №PL 11-027/28-2 від 13.04.2011 укладений з дозволу заставодержателя (ПАТ "ОТП Банк"), що підтверджується пунктом 24 цього договору.

4.4. 29.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНТАЙМ ФІНАНС" (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора, відповідно до умов якого банк відступає новому кредитору права вимоги, а новий кредитор приймає права вимоги та зобов`язується належним чином виконувати усі зобов`язання, що встановлені в договорі цесії, в тому числі своєчасно та у повному обсязі здійснити сплату вартості прав вимоги, яка зазначена у п.16.4 договору цесії. Сума боргових зобов`язань станом на день укладення цього договору становить 8 936 915,26 грн. та 1 460 205,80 дол США, у тому числі за договором про надання банківських послуг №CR 11-015/28-2 від 11.04.2011 - 8 936 915,26 грн.

4.5. 29.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНТАЙМ ФІНАНС" (новий іпотекодержатель) укладений договір про відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. за реєстровим №381, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя згідно з договором застави (іпотеки) №PL 11-027/28-2, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 13.04.2011 за реєстровим №1215.

4.6. Судом апеляційної інстанції встановлено, що за договорами №PL 08-633/28-2 від 03.09.2008, №42-з від 30.11.2009 та №PL 11-027/28-2 від 13.04.2011 у заставу передано одне й те саме майно.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Підстави недійсності правочинів визначаються положеннями статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

5.3. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

5.4. Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Приписами частини першої статті 203 цього Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

5.5. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

5.6. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

5.7. Переглядаючи справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України та надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд з`ясував, що перелік та інвентарні номери переданого в заставу майна за договорами №PL 08-633/28-2 від 03.09.2008 та №42-з від 30.11.2009 - співпадають, тобто в заставу за обома договорами передано одне й те саме майно.

5.8. При цьому, надаючи оцінку переліку майна, яке було передано в заставу за договорами №PL 11-027/28-2 від 13.04.2011 та №PL 08-633/28-2 від 03.09.2008 апеляційною інстанцією встановлено, що предмети зазначених договорів також вказують на одне й те саме майно.

5.9. Також апеляційна інстанція зазначила, що про факт перебування в заставі одного й того ж майна за договорами №42-3 від 30.11.2009 та №РL 11-027/28/2 від 13.04.2011 свідчить ухвала Господарського суду Черкаської області від 10.07.2015 у справі №925/699/15.

5.10. При цьому, як вбачається із тексту оскаржуваної постанови, питання щодо ідентичності майна апеляційним господарським судом приймалось не виключно на підставі ухвали Господарського суду Черкаської області від 10.07.2015 у справі №925/699/15, а з урахуванням усієї сукупності наданих сторонами та оцінених судом доказів.

5.11. Крім того, апеляційним господарським судом враховано, що майно, яке є предметом застави (іпотеки) за договором №PL 11-027/28-2 від 13.04.2011, за яким права відступлено позивачу, перебуває з 03.09.2008 і до цього часу безперервно в заставі (іпотеці) ПАТ "ОТП Банк", державна реєстрація обтяження з боку ПАТ "ОТП Банк" є первинною по відношенню до реєстрації ПАТ "Старокиївський банк", і є чинною до цього часу.

5.12. Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

5.13. Відповідно до частини першої статті 588 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини першої статті 18 Закону України "Про заставу" наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.

5.14. Як вже зазначалось вище, та це встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, умовами договору №PL 08-633/28-2 від 03.09.2008 визначено, що дії, пов`язані з передачею предмета застави третім особам, допускаються лише за умови отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.

5.15. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.16. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи наведені у статті 193 Господарського кодексу України.

5.17. Як встановлено апеляційною інстанцією та не спростовано скаржником, на відміну від договору №PL 11-027/28-2 від 13.04.2011, оскаржуваний договір застави №42-3 від 30.11.2009 укладений без згоди заставодержателя ПАТ "ОТП Банк".

5.18. З огляду на відповідні законодавчі приписи, оцінивши подані сторонами докази, обставини справи у їх сукупності та з`ясувавши, що сторони оскаржуваного договору діяли з перевищенням повноважень укладаючи оскаржуваний договір застави без згоди заставодержателя (ПАТ "ОТП Банк"), апеляційна інстанція дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

5.19. Доводи скаржника про відмінність предметів договорів фактично зводяться до незгоди зі встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи та оцінкою доказів з метою їх перегляду, що відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

5.20. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, а відтак не приймаються доводи скаржника, які висловлювались у судовому засіданні, але не були відображені у касаційній скарзі.

5.21. Твердження скаржника, що оскаржувана постанова апеляційної інстанції прийнята без урахування всієї сукупності правовідносин, що склалися між сторонами, спростовуються змістом останньої, зокрема, висновками апеляційного господарського суду щодо наявності порушеного права позивача, триваючого характеру правовідносин тощо.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час подання касаційної скарги), якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 у справі №910/1462/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Н. О. Багай Т. Б. Дроботова