Рішення

від 30.05.2019 по справі 195/553/18

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/553/18

2/195/49/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

30.05.2019 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі - Музичук В.В., за участю: представників сторін, відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Юрій Валентинович, про визнання договору позики недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

1.Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

20 вересня 2016 року між ОСОБА_2 (позивачем по справі), та ОСОБА_1 (відповідачем по справі), був укладений та засвідчений в нотаріальному порядку Договір позики (далі Договір).

Згідно даного договору позивач надав у борг відповідачеві грошові кошти у сумі 320 000,00 (триста двадцять тисяч) грн. строком до 20.09.2026 року;

відповідно до п. 2 Договору саме таку суму грошових коштів відповідач зобов`язується повернути позивачу до 20.09.2026 року в порядку та умовах передбачених Договором;

відповідно до п. 3 Договору відповідач зобов`язаний повернути позивачу позичену грошову суму раніше строку, зазначеного в пункті 2 Договору, на вимогу, яка повинна бути викладена письмово та пред`явлена позичальнику за 30 (тридцять) днів до виконанння.

Зазначена обставина підтверджуються наявним у позивача засвідченим у нотаріальному порядку приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнком Ю.В. Договором позики від 20 вересня 2016 року зареєстрованого в реєстрі за № 517.

За сімейними обставинами у позивача виникла потреба в грошових коштах, тому , згідно пункту 3 Договору, позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою повернути позичену грошову суму.

Зазначена обставина підтверджується копією листа - вимоги про повернення позики та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зазначеного листа, з відміткою про вручення ОСОБА_1 05.03.2018 року.

До теперішнього часу відповідач борг не повернула. На прохання позивача про добровільне повернення боргу відповідач не відповідає і не реагує. Гроші повернути відмовляється. У зв`язку з тим, що відповідач не бажає врегулювати спір мирним шляхом позивач змушений звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 Договору, у разі несвоєчасного повернення суми позики стягується 10 (десять) відсотків штрафу від суми позики, що становить 32 000,0 (тридцять дві тисячі) гривень.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Короткий зміст зустрічного позову.

Відповідачем по справі - ОСОБА_1 до суду подано зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, третя особа приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В.

Відповідач вважає договір позики від 20 вересня 2016 року між ОСОБА_2 (позивачем по справі), та ОСОБА_1 (відповідачем по справі), укладений та засвідчений в нотаріальному порядку Договір позики недійсним, мотивуючи наступним:

між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично мало місце укладення договору купівлі-продажу земельних ділянок, які в подальшому на вимогу відповідача були оформлені шляхом укладення договорів міни на ім`я його дружини, ОСОБА_3 ; гроші в сумі 320 000 грн. відповідач у позику у ОСОБА_2 не брала - ОСОБА_2 передав їй 136 000 грн. після підписання нею документів, в тому числі довіреності на розпорядження належним їй на праві власності майном; з ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 вона не мала стосунків, за яких їй просто так, без застави, без забезпечення іншими гарантіями чи майном, було б надано у позику кошти у значному розмірі - чужій незнайомій людині, та ще й без відсотків, і аж на 10 років!; про єдині, узгоджені дії ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_3 та їх обізнаність у певних обставинах та подіях свідчить видана ОСОБА_1 на їх ім`я одна довіреність від 20 вересня 2016 року, яку ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 перед тим, як передав їй 136 000 грн.; про удаваність договору позики та на підтвердження вищевказаних обставин свідчать нумерація в реєстрі правочинів оспорюваного договору позики, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - реєстровий №517, бланк НВХ753591, а довіреність, видана на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - зареєстрована за №518, бланк НВХ №753592.

Між сторонами фактично було вчинено заборонений законом правочин купівлі- продажу земельних ділянок, шляхом видачі довіреності на розпорядження майном та фактичної сплати відповідачем 136 000 грн. за дві земельні ділянки, та в подальшому переоформлення цих земельних ділянок на ім`я дружини відповідача - ОСОБА_3 за договорами міни від 08.02.2018 р.

Аргументи учасників справи :

В судовому засіданні представник позивача по первісному позову підтримав позовні вимоги, просить суд задовольнити їх у повному об`ємі, та у зустрічному позові відмовити.

Відповідач та представник відповідача по первісному позову, (позивач по зустрічному) первісний позов не визнали повністю, просять задовольнити зустрічний позов .

Третя особа - приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В. проти зустрічного позову заперечує в повному обсязі, надав суду письмові пояснення та уточнення до пояснення, мотивуючи тим, що позичальник повністю розуміла підстави та наслідки укладення договору позики, їй було роз`яснено права та обов`язки, встановлені дійсні наміри учасників правочину, їх волевиявлення було вільним, мали необхідний обсяг дієздатності, підстав для висновку про удаваність правочину не має.

В судовому засіданні були допитані свідки .

Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що точну дату вона не пам`ятає, але вона зі своїм чоловіком також знаходилась в м . Запоріжжя у нотаріуса, з приводу переоформлення земельних ділянок. Там також були ОСОБА_1 та її чоловік. Вони теж щось оформлювали. З приводу укладання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики, на яких умовах він укладався, та які кошти кому передавали свідок нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що ОСОБА_1 його дружина, що вони перебувають у зареєстрованім шлюбі, їй належить три земельних паї, а йому два. Він надавав свою згоду коли у нотаріуса у м. Запоріжжя укладалися договори міни земельних ділянок між його дружиною ОСОБА_1 та був присутній ОСОБА_2 Коли його дружина підписувала договір позики у нотаріуса Корнієнко Ю.В. в смт. Томаківка він присутній не був.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 20 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , був укладений та засвідчений в нотаріальному порядку Договір позики , який зареєстровано в реєстрі за № 517.

Згідно даного договору позивач надав у борг відповідачеві грошові кошти у сумі 320 000,00 (триста двадцять тисяч) грн. строком до 20.09.2026 року;

відповідно до п. 2 Договору саме таку суму грошових коштів відповідач зобов`язується повернути позивачу до 20.09.2026 року в порядку та умовах передбачених Договором;

відповідно до п. 3 Договору відповідач зобов`язаний повернути позивачу позичену грошову суму раніше строку, зазначеного в пункті 2 Договору, на вимогу, яка повинна бути викладена письмово та пред`явлена позичальнику за 30 (тридцять) днів до виконанння.

2. Мотивувальна частина

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши позивача, представників сторін, та свідків, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову належить відмовити .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

Таким чином, укладений сторонами письмовий договір позики є не лише фактом укладення договору, а й передачі позикодавцем грошової суми позичальнику.

При цьому, наявність оригіналу договору позики у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано. Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється лише виконанням, проведеним належним чином.

Доводи відповідача про те, що даний договір є недійсним, так як мав на меті зовсім інші правочини є безпідставними. Відповідач у судовому засіданні надавала чіткі пояснення, має достатній рівень дієздатності та освіти, пояснила суду, що під час укладання договорів міни земельних ділянок у м. Запоріжжя вона прочитала весь пакет документів, та не стала підписувати договори, умови яких її не задовольнили, при цьому пояснювала, що при укладені договору позики його не читала, з умовами не знайомилась, і позивач ввів її в оману.

Так, у абзаці 2 частини першої статті 218 ЦК України визначено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Аналогічні положення містяться й у статті 1051 ЦК України, згідно з якою позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно з частиною другою статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вказане свідчить, що показання свідків не можуть бути допустимим доказом безгрошовості позики, інших доказів (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису тощо), які відповідно до положень статей 218, 1051 ЦК України, можуть підтвердити ці обставини позивачем не надано.

Визнання договорів міни недійсними, на які посилається відповідач, не є предметом розгляду даного позову, та розглядається в іншому провадженні.

Щодо судових витрат

Згідно ст. 141 ЦПК України, ст. 4 ЗУ Про судовий збір з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений останнім судовий збір. Таким чином, документально підтверджені судові витрати у розмірі 3872,00 грн. за подання позовної заяви підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 9, 83, 229, 235, ч.2 ст.247, 258-259, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 грошовий борг в сумі 320000,00 (триста двадцять тисяч) гривень; штраф в сумі 32000,00 (тридцять дві тисячі) гривень по Договору позики від 20 вересня 2016 року зареєстрованого в реєстрі за № 517, всього в сумі 352000,00 (триста п`ятдесят дві тисячі) гривень.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Юрій Валентинович, про визнання договору позики недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3872,00 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят дві грн. 00 коп.).

Арешт на будь-яке рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Томаківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 30.10.1996 року, проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) і знаходиться у неї або в інших осіб, та на розрахункові рахунки у банківських установах, що відкриті на ім`я ОСОБА_1 в межах суми заявлених позовних вимог 352 000,00 (триста п`ятдесят дві тисячі) гривень, накладений ухвалою судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 31.05.2018 продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 07.06.2019 року.

Суддя:Л. А. Кондус