Постанова

від 05.06.2019 по справі 500/2515/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/3909/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Буковина на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі за його позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування вимоги та податкового повідомлення-рішення,

суддя у І інстанції Мартиць О.І.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 18 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Буковина (далі - ТОВ Агроцентр-Буковина ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:

визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - ГУ ДФС) від 10 жовтня 2017 року № 1203-17, згідно із якою товариству визначено суму податкового боргу у розмірі 15187,03 грн;

визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) ГУ ДФС від 15 січня 2018 року № 0003585401, яким йому визначено грошове зобов'язання зі сплати штрафу у розмірі 307,71 грн за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 500/2515/18 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності оскаржуваних вимоги ГУ ДФС від 10 жовтня 2017 року № 1203-17 та ППР від 15 січня 2018 року № 0003585401, а отже із безпідставності позовних вимог ТОВ Агроцентр-Буковина .

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ТОВ Агроцентр-Буковина , яке просило його скасувати та задовольнити його позовні вимоги повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, у зв'язку із втратою чинності догорів суборенди відповідних земельних ділянок від 11 листопада 2016 року, укладених між ТОВ Агроцентр-Буковина та ТОВ Агро-Прогрес , позивачем було припинено сплату орендної плати, яка здійснювалась до травня 2017 року. При винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що відповідно до пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Контролюючим органом здійснено нарахування орендної плати юридичних осіб за відсутності укладеного договору оренди.

27 вересня 2018 року ТОВ Агроцентр-Буковина на адресу ГУ ДФС надіслано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю. Проте, незважаючи на її отримання контролюючим органом, відповідачем надалі вживаються заходи щодо стягнення неправомірно нарахованого податкового боргу.

Сам факт того, що ТОВ Агроцентр-Буковина не перебуває на обліку в Глибоцькій ДПІ Сторожинецького управління ГУ ДФС не спростовує відсутності підстав для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

Відповідач ГУ ДФС подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ Агроцентр-Буковина , у якому заперечив обґрунтованість вимог апелянта і погодився із доводами, викладеними у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, яке просить залишити без змін.

Представник ГУ ДФС у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції заперечила обґрунтованість доводів апелянта. Просила залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник ТОВ Агроцентр-Буковина на виклик апеляційного суду не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, задовольнивши вимоги апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ Агроцентр-Буковина (податкова адреса Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Оболоня, 3-А) є власником нежитлових приміщень, розташованих на земельних ділянках площею 0,3438 га, кадастровий номер 7321085400:01:004:0559; площею 2.9060 га, кадастровий номер 7321085400:01:004:0558; площею 7,8951 га, кадастровий номер - 7321085400:01:002:0366, за адресою Чернівецька область, Глибоцький район. с. Тереблене, вул. Головна.

Право власності на вказані об'єкти нерухомості набуте ТОВ Агроцентр-Буковина внаслідок внесення їх до його статутного капіталу особою-засновником, яка попередньо придбала їх на аукціоні з реалізації майна банкрута ТОВ Агро-Прогрес .

При цьому право користування земельними ділянками з кадастровими номерами 7321085400:01:004:0559, 7321085400:01:004:0558, 7321085400:01:002:0366 належало ТОВ Агро-Прогрес на підставі договорів оренди від 02 червня 2010 року, укладеними з Тереблеченською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області.

Позивач набув право користування згаданими земельними ділянками на підставі договорів суборенди земельної ділянки від 11 листопада 2016 року з ТОВ Агро-Прогрес .

ТОВ Агроцентр-Буковина у поданій 20 лютого 2017 року до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції (Глибоцьке відділення) Головного управління ДФС у Чернівецькій області податковій декларації з орендної плати за землю за 2017 рік № 1700007914 самостійно визначило річну суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 36230,54 грн. з розбивкою на щомісячні платежі.

Тереблеченська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області 11 квітня 2017 року прийняла рішення № 48-18/17 Про припинення дії договорів оренди між Тереблеченською сільською радою та ТзОВ Агро-Прогрес , яким розірвала згадані договори оренди від 02 червня 2010 року із ТОВ Агро-Прогрес , у зв'язку із відчуженням майна, що було розміщене на земельних ділянках.

ГУ ДФС з урахуванням даних зазначеної декларації з орендної плати за землю за 2017 рік позивача винесено податкову вимогу № 1203-17 від 10 жовтня 2017 року на суму 15187,03 грн.

Окрім того, 29 листопада 2017 року ГУ ДФС провело камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 5098/24-13-12-07/40578642, у якому зроблено висновок про встановлення порушення ТОВ Агроцентр-Буковина граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2017 рік.

15 січня 2018 року ГУ ДФС прийняте ППР № 0003585401, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання до позивача застосовано штраф у розмірі 307,71 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб.

При цьому 27 вересня 2018 року ТОВ Агроцентр-Буковина на адресу ГУ ДФС надіслано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю, яка зареєстрована відповідачем 28 вересня 2018 року за № 581. Разом із тим, дані уточнюючої декларації не внесені, оскільки позивач не перебуває на обліку у Глибоцькій ДПІ Сторожинецького управління ГУ ДФС.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно із підпунктом 14.1.72. пункту 14.1. статті 14 ПК земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);

Приписами пункту 269.1. статті 269 ПК встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до підпункту 270.1.1. пункту 270.1. статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно із пунктом 285.1. статті 285 ПК базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Приписами пункту 285.2. статті 285 ПК встановлено, що базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2. статті 286 ПК передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 286.4. статті 286 ПК за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Пунктом 287.3. статті 287 ПК передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 288.1. статті 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно із пунктом 288.2. статті 288 ПК платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Приписами пункту 288.3. статті 288 ПК передбачено, що об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4. статті 288 ПК).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (пункт 57.1. статті 57 ПК)

Пунктом 59.1 статті 59 ПК передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа № 21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа № 21-3078а16).

Отже, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

ТОВ Агроцентр-Буковина не наведено доказів на спростування висновку суду першої інстанції про те, що станом на 09 жовтня 2017 року сума його податкового боргу з орендної плати за землю по зазначеній декларації з орендної плати за землю за 2017 рік складала 15187,03 грн, що було відображено у оспорюваній податковій вимозі відповідача № 1203-17 від 10 жовтня 2017 року.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивач у відповідності до вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300, не подав заяву про взяття на облік за неосновним місцем обліку і не перебуває на обліку у Глибоцькій ДПІ Сторожинецького управління ГУ ДФС, як платник податків, то підстав для внесення до інформаційної бази даних уточнюючої декларації з орендної плати за землю від 27 вересня 2018 року немає і на дату винесення оспорюваної податкової вимоги № 1203-17 від 10 жовтня 2017 року будь-яких уточнюючих декларацій позивачем у встановленому порядку контролюючому органу подано не було.

Відтак, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що податкова вимога № 1203-17 від 10 жовтня 2017 року винесена ГУ ДФС правомірно, а позовні вимоги ТОВ Агроцентр-Буковина про визнання її протиправною та скасування є безпідставними.

Щодо висновків суду першої інстанції у частині оцінки правомірності прийняття ГУ ДФС ППР № 0003585401 від 15 січня 2018 року суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Приписами пункту 58.3. статті 58 ПК передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відтак, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що оспорювана податкова вимога № 1203-17 від 10 жовтня 2017 року вважається врученою 13 листопада 2017 року (а.с. 35), а ППР ГУ ДФС від 15 січня 2018 року № 0003585401 - 19 лютого 2018 року (а.с. 38)

У відповідності до податкової декларації ТОВ Агроцент-Буковина з орендної плати за землю за 2017 рік № 1700007914 граничний термін сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання в розмірі 3077,11 грн. за січень 2017 року становить 02 березня 2017 року, що не заперечується позивачем.

При цьому дані інтегрованої картки платника ТОВ Агроцентр-Буковина вказують на сплату позивачем орендну плату за землю в розмірі 3077,11 грн 28 березня 2017 року із затримкою на 26 днів.

Приписами пункту 126.1. статті 126 ПК встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність належних правових та фактичних підстав для висновку про визнання протиправним і скасування ППР ГУ ДФС від 15 січня 2018 року № 0003585401, яким ТОВ Агроцентр-Буковина визначено грошове зобов'язання зі сплати штрафу у розмірі 307,71 грн за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Буковина залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 500/2515/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді І. М. Обрізко Л. П. Іщук Постанова у повному обсязі складена 10 червня 2019 року.