Постанова

від 04.06.2019 по справі 924/466/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року Справа № 924/466/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

прокурора: Лис Н.В. прокурор

позивача: не з"явився

відповідача 1: не з"явився

відповідача 2: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 у справі № 924/466/18 (суддя Виноградова В.В., м.Хмельницький, повний текст складено 28.02.2019)

за позовом Заступника прокурора Хмельницької області, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики та продовольства України

до: 1. Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Хмельницької філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу",

2. Фермерського господарства "Сад України"

про визнання недійсним договору №1833-21/2016-ПР від 02.12.2016.

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Хмельницької області, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства аграрної політики та продовольства України (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 27.07.2018 №05-946-18(а.с.177-181 т.1) звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Хмельницької філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" та Фермерського господарства "Сад України" про визнання недійсним договору на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції №1833-21/2016-ПР від 02.12.2016, укладеного між фермерським господарством "Сад України" в особі директора Шведа В.А. та Хмельницькою філією державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" від імені державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі в.о. директора філії Блаженця Ю.Й..

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 у справі № 924/466/18 у позові заступника прокурора Хмельницької області, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ до державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м. Київ, в особі Хмельницької філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м Хмельницький, фермерського господарства "Сад України", с. Новий Глібів Новоушицького району Хмельницької області про визнання недійсним договору на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції №1833-21/2016-ПР від 02.12.2016 р., укладеного між фермерським господарством Сад України, в особі директора Шведа В.А. та Хмельницькою філією Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу, від імені Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу, в особі в.о. директора філії Блаженця Ю.Й., відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що прокурором не обґрунтовано та не доведено належними і достатніми доказами підстав представництва інтересів держави в особі позивача при зверненні до суду з цим позовом. З огляду на наведені обставини та положення законодавства у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 у справі №924/466/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вважає, що постановляючи рішення судом першої інстанції безпідставно не враховано, що підставою для звернення прокурора з даною позовною заявою стало «не здійснення захисту» Міністерством аграрної політики та продовольства України як органом, що управляє державним майном закріпленим за ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», майнових прав та інтересів держави в судовому порядку, тобто його пасивна поведінка. Так, усвідомлюючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, Міністерство аграрної політики та продовольства України з лютого 2018 року (момент отримання листа Держгеокадастра України щодо виявлення порушення законодавства від 15.02.2018 №5-28-0,19-1830/2-18) не зверталось з позовом до суду про визнання недійсним спірного договору.

При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу на положення ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.53 ГПК України, якими врегульовано підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави та не передбачено обов`язку прокурора зазначати причини бездіяльності і доводити умисність такої бездіяльності.

Таким чином, сам факт бездіяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України є підставою для звернення прокурора з відповідним позовом на захист інтересів держави. Жодним законодавчим актом прокурора не зобов`язано в позовній заяві зазначати причини бездіяльності позивача. Доводи суду першої інстанції на думку скаржника щодо даного питання не відповідають положенням чинного законодавства і є надуманими.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції не надана оцінка тому факту, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення Міністерства аграрної політики та продовольства України заходів, спрямованих на захист інтересів держави в судовому порядку, а тому у прокурора були всі законні підстави звернутися з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 у справі № 924/466/18 та розгляд апеляційної скарги призначено на 08 травня 2019 року.

06.05.2019 на адресу суду засобами електронного зв`язку та 10.05.2019 поштовим зв`язком від Фермерського господарства «Сад України» надійшов відзив в якому просить суд залишити рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 у справі №924/466/18 без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області без задоволення.

06.05.2019 на адресу суду від Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в якому просить апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 по справі №924/466/18 залишити без задоволення, а оспорюване рішення залишити в силі.

07.05.2019 на адресу суду від Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшли пояснення в яких просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокуратури Хмельницької області задовольнити в повному обсязі.

08.05.2019 на адресу суду засобами електронного зв`язку від Фермерського господарства "Сад України" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою голови господарства Щведа В.А. В підтвердження обставин викладених в даному клопотанні відповідач 2 додав заключення ЛКК про стан здоров`я Шведа Володимира Анатолійовича.

В судовому засіданні 08.05.2019 прокурор щодо клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи не заперечувала.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 у справі № 924/466/18 відкладено на 05 червня 2019 року.

22.05.2019 на адресу суду засобами електронного зв`язку та 24.05.2019 поштовим зв`язком від Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника останнього, а також просив суд, апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 по справі №924/466/18 залишити без задоволення, а оспорюване рішення залишити в силі.

В судовому засіданні 05.06.2019 прокурор підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просила суд скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 у справі №924/466/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання 05.06.2019 Міністерство аграрної політики та продовольства України та Фермерське господарство "Сад України" своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Міністерства аграрної політики та продовольства України та Фермерського господарства "Сад України".

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції необмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора в судовому засіданні 05.06.2018, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області слід задовольнити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 у справі № 924/466/18 скасувати з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в Статуті державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.06.2017 №309, зазначено, що дане підприємство засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (уповноважений орган управління) і є підзвітним йому (п. 1.1 статуту)(а.с. 28-40 т.1).

Згідно з п. 3.1 Статуту підприємство утворено з метою отримання прибутку в межах виконання державних програм та завдань шляхом забезпечення роботи системи сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських рослин, насіння і садивного матеріалу лісових, декоративних та лікарський рослин, а також здійснення сільськогосподарського виробництва.

Підприємство, за погодженням з уповноваженим органом управління, може створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи (філії). Такі філії діють відповідно до положення про них, погодженого уповноваженим органом управління та затвердженого наказом генерального директора підприємства (п. 4.4 Статуту).

Відповідно до п.5.1 Статуту, майно підприємства та доходи від використання цього майна є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Пунктами 5.6-5.8 Статуту встановлено, що підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та законодавства. Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, підприємство має право лише за попередньою згодою уповноваженого органу управління на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським кодексом України та іншими законами України.

За попередньою згодою уповноваженого органу управління підприємство має право передавати в оренду нерухоме майно, устаткування, транспортні засоби, інвентар, матеріальні цінності та інше майно, яке за ним закріплене, в порядку, передбаченому законодавством (п. 5.10 Статуту).

Згідно пунктів 11.2.12, та 11.2.17 Статуту, уповноважений орган управління надає згоду на оренду майна підприємства і пропозиції щодо умов договору оренди з метою забезпечення ефективного використання орендованого майна; погоджує договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролює виконання умов цих договорів.

Разом з тим, пунктом 1.1 Положення про Хмельницьку філію державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", затвердженого наказом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" від 03.10.2012 №23 (далі за текстом - положення), філія є відокремленим підрозділом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (підприємство)(а.с.140-145 т.1).

Пунктом 2.1 положення передбачено, що філія є відокремленим структурним підрозділом підприємства без права юридичної особи і діє від імені підприємства в межах, визначених цим Положенням.

Метою діяльності філії є здійснення функцій підприємства в Хмельницькій області (п. 3.1 положення).

Предметом діяльності філії є, зокрема, виробництво (заготівля), переробка (розфасовка) і реалізація продукції сільськогосподарського, рослинного, тваринного та біологічного походження (пп. 3.2.10 положення).

Згідно з пп. 3.2.17 положення, філія може здійснювати іншу виробничо-господарську, фінансову та цивільно-правову діяльність, що не заборонена законодавством, та є предметом діяльності підприємства.

Філія має право самостійно від імені підприємства укладати з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, позики, лізингу, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством, з урахуванням обмежень, викладених у цьому Положенні (пп. 4.1.1 положення).

Пунктом п.5.2.5 положення передбачено обов`язок філії належним чином використовувати майно передане підприємством.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ №002870 від 29.12.1998 р., останній видано Новоушицькій сортодільниці у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 104,26 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земельні ділянки розташовані на території Капустянської сільської ради. Землю надано у постійне користування для державного сортовипробування відповідно до рішення Капустянської сільської ради народних депутатів від 24.12.1997 р. №1. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2(а.с. 57-58 т.1).

02.12.2016 між Фермерським господарством "Сад України" (виконавець) та Хмельницькою філією державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (замовник) укладено договір на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції №1833-21/2016-ПР (далі за текстом - договір), відповідно до якого виконавець зобов`язується надати послуги по вирощуванню сільськогосподарської продукції на площі 100 га на землях Новоушицької сортодослідної станції Хмельницької філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», а замовник зобов`язується прийняти результати виконаних робіт і виплатити виконавцю винагороду(п. 1.1. договору)(а.с. 64-68 т.1).

Вирощування сільськогосподарської продукції здійснюється виконавцем шляхом посіву, догляду та збирання продукції із використанням власних або залучених технічних засобів, виробничих потужностей, кваліфікованої робочої сили на земельній ділянці, яка розташована за адресою: с. Капустини Новоушицького району Хмельницької області (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору, роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції виконавець виконує, використовуючи власний посівний матеріал, добрива, засоби захисту рослин та паливно-мастильні матеріали.

Готова продукція, вирощена і зібрана виконавцем, є власністю замовника, передається йому згідно акту прийому-передачі і не переходить у власність виконавця чи третіх осіб (п. 1.4 договору).

Пунктом 1.5 договору передбачено, що приймання результатів послуг за цим договором здійснюється на основі акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), що є невід`ємною частиною цього договору.

Розділом 2 «Права і обов`язки сторін» передбачені права та обов`язки замовника, а саме: замовник має право контролювати технологічний процес вирощування сільськогосподарських культур, брати участь у контролі за якістю виконання технологічних робіт, призначивши відповідальну особу за таким контролем та повідомивши виконавця про таку особу; приймати готову продукцію та сплачувати виконавцю винагороду за виконані роботи по вирощуванню готової продукції на підставі Актів прийому-передачі наданих послуг; не пізніше ніж через 5 днів з моменту підписання цього договору надати виконавцю доступ до земельної ділянки для виконання передбачених цим договором зобов`язань; своєчасно, за повідомленням виконавця, отримати готову продукцію, оформивши відповідний акт прийому-передачі.

Згідно розділу 3 договору «Права та обов`язки Виконавця» до прав та обов`язків виконавця належать, зокрема: на умовах, визначених даним договором, виготовляти готову продукцію на земельній ділянці згідно 1.1 цього договору; забезпечити технічними засобами, придатними безперебійному процесу виготовлення готової продукції; забезпечити професійними співробітниками, здатними здійснювати безперебійний процес виготовлення готової продукції; виготовити готову продукцію та передати її замовнику; забезпечити представникам замовника вільний доступ до земельної ділянки, вказаної в п. 1.1 договору, для виконання ними своїх зобов`язань по цьому договору; за письмовою заявою замовника, у погоджений з ним термін, виконавець може задавати додаткові послуги та виконувати роботи за окрему плату, відповідно до діючих тарифів, затверджених виконавцем, про що складається додаткова угода до даного договору або окремий договір; виконавець зобов`язується повідомити замовника про початок збирання продукції не пізніше, ніж за 15 календарних днів до збирання.

Сторони домовились, що замовник сплачує винагороду виконавцю за виконані роботи в розмірі, що є еквівалентним 80 відсоткам від загальної вартості сільськогосподарської продукції, вирощеної згідно цього договору, в строк не пізніше 10 робочих днів з дня закінчення збирання продукції та підписання актів приймання-передачі наданих послуг та приймання-передачі вирощеної сільськогосподарської продукції. Вартість послуг Виконавця по виготовленню готової продукції не повинна перевищувати 80 процентів вартості готової продукції (п. 4 1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунок вартості сільськогосподарської продукції, вирощеної на виконання умов цього договору, повинна здійснюватися за ринковими цінами, що діятимуть на дату підписання актів приймання - передачі сільськогосподарської продукції.

В пунктах 8.1-8.1.1 договору, сторони передбачили, що термін дії цього договору: початок - з моменту його підписання обома сторонами, закінчення - 30 грудня 2019 року.

Підставою для дострокового розірвання договору, є зокрема: за взаємною згодою сторін (пп. 8.2.1 договору).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи Відділ у Новоушицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся до управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом від 07.11.2017 №796/411-17-0.28, в якому просив здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства щодо земельної ділянки, яка була передана у користування Новоушицькій сортодільниці на території Новоушицької об`єднаної територіальної громади у селі Капустяни(а.с. 55 т.1).

08.11.2017 наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №425-ДК призначено здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки як об`єкта перевірки, розташованої в межах кадастрового кварталу 6823383500:05:002, на території Новоущицької об`єднаної територіальної громади Хмельницької області (за межами с.Капустяни)(а.с. 59 т.1).

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 08.11.2017 №1183/91-17 встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 101,1990 га розташована за межами населених пунктів Новоушицької об`єднаної територіальної громади Хмельницької області (за межами села Капустяни). На час проведення перевірки земельна ділянка вільна від забудови, пошкодження родючого шару ґрунту не спостерігається. На земельній ділянці знаходяться залишки сільськогосподарської культури - сої (стерня). Земельну ділянку шляхом вирощування сільськогосподарської культури - сої фактично використовує ОСОБА_1 (голова ФГ "Сад України"). Земельна ділянка використовується ОСОБА_1 без документів, які посвідчують його право на ділянку, що свідчить про її самовільне зайняття та є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України(а.с. 43-44 т.1).

08.11.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області складено акт обстеження земельної ділянки №1184/91-17, згідно з яким було проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за межами населених пунктів Новоушицької об`єднаної територіальної громади Хмельницької області (за межами села Капустяни), у зв`язку з необхідністю проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки. В акті зазначена загальна площе земельної ділянки, площа, на якій вчинено правопорушення, - 101,1990 га; форма власності: державна; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки: державний акт на право постійного користування №002870, виданий 29.12.1998 р. Новоушицькій сортодільниці. Результат обстеження земельної ділянки: на час проведення перевірки земельна ділянка вільна від забудови, родючий шар ґрунту не пошкоджений, на земельній ділянці знаходяться залишки сільськогосподарської культури - сої (стерня), а також спостерігаються сліди колісного транспорту (тракторів, комбайнів)(а.с. 45-51 т.1).

Крім цього, старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Хмельницькій області Івановою О.В. складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка становить 167144.42 грн(а.с. 52 т.1).

08.11.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області у зв`язку із вищевказаними обставинами голові ФГ "Сад України" складено припис №1185/91-17, в якому зобов`язано у 30-денний строк припинити порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки(а.с. 53 т.1).

08.11.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області складений протокол про адміністративне правопорушення №1186/91-17, у якому встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 101,1990 га, що знаходиться за межами населених пунктів Новоушицької об`єднаної територіальної громади Хмельницької області (за межами села Капустяни) шляхом вирощування сільськогосподарської культури - сої самовільно зайнята Шведом Володимиром Анатолійовичем - головою ФГ "Сад України". Земельна ділянка використовується за відсутності відповідного рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про надання у користування (оренду), що згідно Закону країни "Про державний контроль за використанням та охороною земель" кваліфікується як самовільне зайняття. Документи, які посвідчують право на земельну ділянку, в Шведа В.А. відсутні, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 6 ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлено, що розгляді справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 9 год. 00 хв. 20.11.2017 за вказаною у протоколі адресою(а.с. 54 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи вищезгадані акти, припис, протокол, розрахунок містять відмітки про відмову ОСОБА_1 від їх підписання та отримання та в результаті даної відмови про направлення їх поштою 13.11.2017.

13.11.2017 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надіслано ОСОБА_1 повідомлення від 10.11.2017 №31-22-0.46-262/90-17 про розгляд справи про адміністративне правопорушення яке відбудеться о 09 год. 00 хв. 20.11.2017(а.с. 62-63 т.1).

У матеріали справи міститься копія довідки від 08.11.2017 в.о. директора ХФ ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про те, що земельна ділянка, що знаходиться за межами населених пунктів Новоушицької об`єднаної територіальної громади (за межами с. Капустяни) загальною площею 101,1990 га використовується за цільовим призначенням Хмельницькою філією Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» і в 2017 році самовільного захоплення і використання даної земельної ділянки не було(а.с. 69 т.1).

20.11.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області винесено постанову про закриття справи №1241/91-17, відповідно до якої справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив громадянин ОСОБА_1 закрито, а матеріали справи передано до прокуратури Хмельницької області з підстав того, що при розгляді справи зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за який передбачено частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.01.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі №822/3262/17 за позовом ОСОБА_1 до старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", Хмельницька філія ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу", Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, про визнання протиправними та скасування постанови, розрахунку та припису, адміністративний позов ОСОБА_1 (с.Новий Глібів, Новоушицький район, Хмельницька область ,32610, код НОМЕР_1 ) до Старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (вул. Ямська, 32, м. Київ, 04112, код 37884028), Хмельницька філія ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" (вул. Сковороди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29001, код 38104365), Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код 39767479), про визнання протиправними та скасування постанови, розрахунку та припису, задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано постанову від 20.11.2017 №1241/91-17 про закриття справи щодо ОСОБА_1 та Припис від 08.11.2017 №1185/91-17. В решті вимог відмовлено(а.с. 65-78 т.2).

Листом від 05.03.2018 №37-27-15/8123 Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило прокуратуру Хмельницької області, що до нього не надходив на погодження зазначений у листі прокуратури від 12.01.2017 р. №05-74вих.-18 договір. Додатково надало копію листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.02.2018 р. №5-28-0.19-1830/2018 з порушених у зверненні питань. В даному листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема зазначено, що в рамках проведеної перевірки не виявлено рішення Кабінету Міністрів України щодо погодження укладення договору від 02.12.2016 р. №1833-21/2016-ПР органом управління(а.с.23-24 т.1).

26.03.2018 розпорядженням Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» №69-р зобов`язано зокрема директора Хмельницької філії Блажанця Ю. у строк до 13:00 год. 30 березня 2018 року надіслати на адресу Фермерського господарства «Сад України» вимогу з повідомленням про розірвання договору №1833-21/2016 ПР через один місяць після офіційного отримання вимоги про розірвання договору(а.с. 167-168 т.1).

Листом від 18.04.2018 №10-22-0.46-2647/2-18 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернулось до прокуратури Хмельницької області з проханням вжити заходів прокурорського реагування щодо визнання договору на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції №1833-21/2016-ПР від 02.12.2016 укладеного між Шведом В.А. та Хмельницькою філією Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» недійсним.

20.04.2018 між Хмельницькою філією ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» та Фермерським господарством «Сад України» укладено угоду про розірвання договору №1833-21/2016-ПР від 02 грудня 2016 року(а.с. 100 т.1).

Враховуючи вищевикладене, прокурор звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції №1833-21/2016-ПР від 02.12.2016 укладений між Фермерським господарством «Сад України» в особі директора Шведа В.А. та Хмельницькою філією Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» від імені Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі в.о. директора філії Блаженця Ю.Й. та зобов`язання Фермерського господарства «Сад України» звільнити земельну ділянку площею 100 га на території Новоущицької об`єднаної територіальної громади (за межами с.Капустяни), що входить до складу земельної ділянки згідно з державним актом серія ІІ-ХМ №002870 від 29.12.1998.

30.07.2018 прокурором до суду першої інстанції подана заява про зміну предмету позову від 27.07.2018 №05-946-18 згідно якої залишена одна позовна вимога щодо визнання недійсним договору на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції №1833-21/2016-ПР від 02.12.2016 укладений між Фермерським господарством «Сад України» в особі директора Шведа В.А. та Хмельницькою філією Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» від імені Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі в.о. директора філії Блаженця Ю.Й.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 у справі № 924/466/18 у позові заступника прокурора Хмельницької області, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ до державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м. Київ, в особі Хмельницької філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м Хмельницький, фермерського господарства "Сад України", с. Новий Глібів Новоушицького району Хмельницької області про визнання недійсним договору на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції №1833-21/2016-ПР від 02.12.2016 р., укладеного між фермерським господарством Сад України, в особі директора Шведа В.А. та Хмельницькою філією Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу, від імені Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу, в особі в.о. директора філії Блаженця Ю.Й., відмовлено з підстав того, що прокурором не обґрунтовано та не доведено належними і достатніми доказами підстав представництва інтересів держави в особі позивача при зверненні до суду з цим позовом.

Однак, колегією суддів встановлено, що вищезазначені висновки господарського суду Хмельницької області є передчасними, та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.ст.626, 627 ЦК України).

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Так частина 1 статті 203 названого Кодексу визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України).

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначалося вище, 02.12.2016 між Фермерським господарством "Сад України" (виконавець) та Хмельницькою філією державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (замовник) укладено договір на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції №1833-21/2016-ПР.

За своєю природою даний договір є договором підряду.

Приписами ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За умовами договору від 02.12.2016 №1833-21/2016-ПР виконавець зобов`язується надати послуги по вирощуванню сільськогосподарської продукції на площі 100 га (сто гектарах) на землях Новоушицької сортодослідної станції Хмельницької філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», а замовник зобов`язується прийняти результати виконаних робіт і виплатити виконавцю винагороду.

Вирощування сільськогосподарської продукції здійснюється виконавцем шляхом посіву, догляду та збирання продукції із використанням власних або залучених технічних засобів, виробничих потужностей, кваліфікованої робочої сили на земельній ділянці, яка розташована за адресою: с. Капустини Новоушицького району Хмельницької області (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору, роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції виконавець виконує, використовуючи власний посівний матеріал, добрива, засоби захисту рослин та паливно-мастильні матеріали.

Пунктом 2.1.3 сторони передбачили, що замовник зобов`язаний не пізніше ніж через 5 днів з моменту підписання договору надати виконавцю доступ до земельної ділянки для виконання, передбачених договором зобов`язань.

Сторони домовились, що замовник сплачує винагороду виконавцю за виконані роботи в розмірі, що є еквівалентним 80 відсоткам від загальної вартості сільськогосподарської продукції, вирощеної згідно цього договору, в строк не пізніше 10 робочих днів з дня закінчення збирання продукції та підписання актів приймання-передачі наданих послуг та приймання-передачі вирощеної сільськогосподарської продукції. Вартість послуг Виконавця по виготовленню готової продукції не повинна перевищувати 80 процентів вартості готової продукції (п. 4 1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунок вартості сільськогосподарської продукції, вирощеної на виконання умов цього договору, повинна здійснюватися за ринковими цінами, що діятимуть на дату підписання актів приймання - передачі сільськогосподарської продукції.

В пунктах 8.1-8.1.1 договору, сторони передбачили, що термін дії цього договору: початок - з моменту його підписання обома сторонами, закінчення - 30 грудня 2019 року.

Отже, з аналізу умов вищезгаданого договору, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарської культур, які там вирощуються.

Водночас, за змістом ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами 1, 3 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; (ч.1). За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ч.3).

Таким чином, на відміну від договору підряду, договір оренди землі укладається не з метою виконання певної роботи за завданням другої сторони, а саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Із вищенаведених норм слідує, що правова природа підряду полягає у спрямуванні волі і волевиявленні сторін на отримання результату від виконання робіт, при цьому роботу виконує підрядник, а оплачує замовник, а у договорі оренди землі послугу оплачує орендар, який користується земельною ділянкою.

Спірний же договір не містить жодних положень стосовно строків виконання робіт або окремих етапів робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції.

Пунктом 2.1.3 спірного договору визначено не пізніше ніж через 5 (п`ять) днів з моменту підписання цього договору замовник надає виконавцю доступ до земельної діялнки для виконання, передбачених цим договором зобов`язань, а положення договору підряду не можуть передбачати передачу у користування (підряднику) земельних ділянок без дотримання земельного законодавства.

Таким чином, за змістом договору від 02.12.2016 №1833-21/2016-ПР між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки, з умов оспорюваного договору вбачається, що відповідач 1 фактично передав відповідачу 2 земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні відповідача 1, тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Колегія суддів відзначає, що якщо ж сторони оформлюють договором підряду відносини оренди, то застосовуються положення про удаваний правочин.

Частиною 1 статті 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Колегія суддів звертає увагу на те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Отже, встановивши, що за умовами договору від 02.12.2016 №1833-21/2016-ПР відбувалось платне користування відповідачем-2 земельною ділянкою, наданою відповідачем-1 у користування, колегія суддів дійшла висновку, що до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Вказаними законодавчими актами визначено істотні умови та порядок укладання договору оренди, якого, як встановлено колегією суддів, в даному випадку сторонами дотримано не було.

Так, ст. 6 Законом України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Виходячи із приписів ст. 13 Закону України "Про оренду землі" при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.01.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі №822/3262/17 встановлені наступні обставини, а саме: «Згідно з Положенням про Хмельницьку філію Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" ця філія є відокремленим підрозділом Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (стор. 222 -232 т.1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" є Міністерство аграрної політики та продовольства України, ідентифікаційний код 37884028 ( стор. 1 - 18 т.2).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №210 від 19.04.2012 "Про реорганізацію державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин", Актом приймання-передачі майна, майнових права і обов"язків, що знаходяться на балансі Хмельницького обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією охорони прав на сорти рослин Хмельницької області шляхом поділу та передачі на баланс Українського інституту експертизи сортів рослин та державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" №22 від 12.07.2012, витягів з Розподільчого балансу, Хмельницькій філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" передано земельну ділянку площею 104,3 га ( стор. 204 -217 т.1).

Згідно з Державним актом серія ІІ-ХМ №002870 від 29.12.1998 р., Новоушицькій сортодільниці, село Капустяни Новоушицького району, надано у постійне користування 104,26 гектарів землі, які розташовані на території Капустянської сільської ради, для державного сортовипробування (стор.51-54 т.1).

Відповідно до листа Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» від 21.08.2017 за №1/10-3/1202-17, Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», яке діє на підставі Статуту та відповідно до наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України №807 від 30.12.2011 року "Про реорганізацію державних сортодослідних станцій" і №210 від 19.04.2012 року «Про реорганізацію державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на coрти рослин" є правонаступником майнових прав та обов`язків реорганізованих суб`єктів, визначило відокремлений структурний підрозділ Підприємства Хмельницьку філію ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», яке діє на підставі Положення про Хмельницьку філію, відповідальним за ведення господарської діяльності, зокрема, на земельних ділянках загальною площею 103,93 га та 0,33 га, що розташовані на території Капустянської сільської ради Новоущицького району Хмельницької області, за цільовим призначенням - для державного сортовипробування, право користування на які підтверджується Державним актом на право постійною користування землею серія ІІ-ХМ №002870 від 1998 року (стор.233-234 т.1).»

Колегія суддів відзначає, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Положеннями ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1.1 Положення про Хмельницьку філію державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", затвердженого наказом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" від 03.10.2012 №23 (далі за текстом - положення), філія є відокремленим підрозділом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (підприємство).

Статуті державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.06.2017 №309, зазначено, що дане підприємство засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (уповноважений орган управління) і є підзвітним йому (п. 1.1 статуту)

Пунктами 5.6-5.8 Статуту встановлено, що підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та законодавства. Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, підприємство має право лише за попередньою згодою уповноваженого органу управління на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським кодексом України та іншими законами України.

За попередньою згодою уповноваженого органу управління підприємство має право передавати в оренду нерухоме майно, устаткування, транспортні засоби, інвентар, матеріальні цінності та інше майно, яке за ним закріплене, в порядку, передбаченому законодавством (п. 5.10 Статуту).

Згідно пунктів 11.2.12, та 11.2.17 Статуту, уповноважений орган управління надає згоду на оренду майна підприємства і пропозиції щодо умов договору оренди з метою забезпечення ефективного використання орендованого майна; погоджує договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролює виконання умов цих договорів.

Проте, як зазначено в листі Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.03.2018 №37-27-15/8123 до Мінагрополітики на погодження не надходив зазначений у листі прокуратури договір(а.с. 23 т.1).

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства та положеннями установчих документів порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи та покладені у підґрунтя позовних вимог обставини, колегія суддів дійшла висновку про укладення 1-м відповідачем оспорюваного договору без наявності необхідного на то обсягу цивільної дієздатності, що має наслідком визнання такого договору недійсним.

За таких обставин, укладений відповідачами договір на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції від 02.12.2016 №1833-21/2016-ПР підлягає визнанню недійсним в силу статей 203, 215 ЦК України.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість та законність вимог прокурора щодо визнання недійсним договору на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції від 02.12.2016 №1833-21/2016-ПР.

Посилання відповідача 2 на те, що умови спірного договору містять обов`язок виконавця надати послуги по вирощуванню сільськогосподарської продукції, за відсутності у ньому інших умов, необхідних для кваліфікації спірного договору, як договору надання послуг за положеннями ст. 901 ЦК України, не спростовують висновки про удаваність спірного правочину з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі, з огляду на що такий судом визнано недійсним.

Доводи відповідачів з приводу того, що спірний договір не може вважатися договором оренди землі через відсутність істотних умов договору оренди землі та передачі земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку, неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з посиланням відповідача 1 про те, що оскільки договір про надання послуг по вирощуванню сільськогосподарської продукції №1833-21/2016-ПР від 02.12.2016 припинений, а відтак така обставина виключає можливість визнання його недійсним, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 зазначила, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що подання позову про визнання недійсним договору після закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову не перешкоджає зверненню з таким позовом до суду.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача 2 про неможливість застосування до оспорюваного договору положень Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та "Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціям, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном", оскільки в даному випадку, відповідачі у справі, укладаючи оспорюваний договір, не мали на меті здійснення сільськогосподарського виробництва з метою отримання прибутку в межах виконання державних програм.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики та продовольства України, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Враховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Згідно п.1 Положення «Про Міністерство аграрної політики та продовольства України» затвердженого Кабінетом Міністрів України від 25.11.2015 №1119 (із змінами), Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує:

формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сферах сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, охорони прав на сорти рослин, тваринництва, насінництва та розсадництва; формування та реалізацію державної політики у сферах рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства, ветеринарної медицини, безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, у сферах карантину та захисту рослин, у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу.

Разом з тим, підпунктом 54) пункту 4 даного положення встановлено, що Мінагрополітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за діяльністю державних підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.

Таким чином, дане положення чітко визначає повноваження державного органу при здійсненні державного контролю за діяльністю державних підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, до яких, разом з тим, не відноситься право на подання позову до суду з вимогами про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки та про зобов`язання звільнити земельні ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду із даним позовом прокурор вказував, що Міністерством аграрної політики та продовольства України як органом, що здійснює управління державним майном закріпленим за Державним підприємством «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» заходів до захисту інтересів держави упродовж тривалого часу не вжито.

Прокурор зазначає, що його звернення до суду спрямоване на відновлення законності при вирішення суспільно значимого питання законності передачі права на земельні ділянки державної форми власності, які відповідно до ст.13 Конституції України є об`єктом права власності Українського народу, оскільки фактичне відчуження права використання земельної ділянки відбулось з порушенням вимог законодавства, що в свою чергу нівелює економічний ефект від передачі земельної ділянки в користування, перешкоджає визначенню середньо ринкової ціни за її використання, що створює загрозу ненадходження значних сум до бюджету державного підприємства.

Приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, які вказують на можливість звернення прокурора у випадку, коли захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або коли такий орган відсутній, а так само, на необхідність обґрунтування підстав для здійснення прокурором представництва підкреслюють позавідомчий та міжгалузевий характер діяльності прокурора, як інституту, що призначений для універсального та постійного ефективного захисту конституційно значимих цінностей та відповідно розповсюджується на ті сфери суспільних відносин, щодо яких діє спеціальний (відомчий) державний контроль.

В даному випадку, звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання -передачі в користування земельної ділянки державного сортовипробування, що перебуває під особливою охороною держави, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Наведене повністю спростовує позицію суду першої інстанції щодо недоведеності та відсутності підстав представництва інтересів держави в особі позивача при зверненні до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про недодержання прокурором передбаченого законом обов`язку щодо попереднього (до звернення до суду) повідомлення Міністерства аграрної політики та продовольства України як суб`єкта владних повноважень про встановлення факту відповідного порушення (укладання оспорюваного договору) та про намір здійснити представництво інтересів держави у суді, що, на думку суду першої інстанції, проявилося у відсутності належних доказів направлення (вручення) прокурором відповідного повідомлення від 29.05.2018 р. №05-828вих-18, оскільки враховуючи наявність даного повідомлення у матеріалах справи (а.с. 85 т.1) суд першої інстанції не використав процесуальне право надане ч. 4. ст.74 Господарського процесуального кодексу України, в якій зазначено, що суд може витребувати докази у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, та не витребував у прокурора або Міністерства аграрної політики та продовольства України відповідний доказ.

Отримання 01.06.2018 вищезгаданого повідомлення Міністерством аграрної політики та продовольства України підтверджена останнім при подані пояснення вже до суду апеляційної інстанції (а.с. 188-189 т.2).

Отже, колегія суддів наголошує на тому, що встановлення обставин справи (фактичних даних), що їх викладено у судових рішеннях має бути результатом безпосереднього дослідження судом належного і допустимого доказу, поданого учасником справи або витребуваного судом. Відсутність етапу безпосереднього дослідження судом певного доказу виключає достовірність встановлення таких обставин у судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2018 у справі №921/753/16-г/11.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що наданий прокурором позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, доводи його апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, а тому, рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 у справі № 924/466/18 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 у справі № 924/466/18 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 у справі № 924/466/18 скасувати та ухвалити нове рішення:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції №1833-21/2016-ПР від 02.12.2016, укладений між Фермерським господарством Сад України в особі директора Шведа В.А. та Хмельницькою філією Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу, від імені Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі в.о. директора філії Блаженця Ю.Й.

3. Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (04112, м.Київ, вул.О.Теліги, 8, код ЄДРПОУ 37884028) в особі Хмельницької філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (29000, м.Хмельницький, вул. Сковороди,10) на користь Прокуратури Хмельницької області, (пров. Військоматський, 3, м.Хмельницький, 29000, р/р 35218028002814, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України м.Київ, МФО 820172) - 881 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з Фермерського господарства Сад України (32610, Хмельницька область, Новоущицький район, село Новий Глібів, код ЄДРПОУ 32324473) на користь Прокуратури Хмельницької області, (пров. Військоматський, 3, м.Хмельницький, 29000, р/р 35218028002814, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України м.Київ, МФО 820172) - 881 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (04112, м.Київ, вул.О.Теліги, 8, код ЄДРПОУ 37884028) в особі Хмельницької філії державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (29000, м.Хмельницький, вул. Сковороди,10) на користь Прокуратури Хмельницької області, (пров. Військоматський, 3, м.Хмельницький, 29000, р/р 35218028002814, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України м.Київ, МФО 820172) 1321 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Фермерського господарства Сад України (32610, Хмельницька область, Новоущицький район, село Новий Глібів, код ЄДРПОУ 32324473) на користь Прокуратури Хмельницької області, (пров. Військоматський, 3, м.Хмельницький, 29000, р/р 35218028002814, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України м.Київ, МФО 820172) 1321 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази.

6. Справу №924/466/18 повернути Господарському суду Хмельницької області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений « 06» червня 2019 року

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.