Постанова

від 10.06.2019 по справі 826/14175/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2019 року

Київ

справа №826/14175/16

адміністративне провадження №К/9901/41625/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-консалтингова компанія Одін

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 (судді Саприкіна І.В., Карпушова О.В., Кучма А.Ю.)

у справі № 826/14175/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-консалтингова компанія Одін

до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-консалтингова компанія Одін (далі - позивач, ТОВ Інженерно-консалтингова компанія Одін ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0012441201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2016 адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2016 та відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2016.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що податкові накладні позивача складені для підприємств, які не є платниками податку на додану вартість, що призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права щодо застосування відповідальності за порушення термінів реєстрації податкових накладних, яка передбачена лише у випадку надання такої податкової накладної покупцю - платнику податку на додану вартість. Крім того, позивач посилається на лист ДФС України від 16.03.2016 № 5733/6/99-99-19-02-15.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що термін реєстрації податкових накладних не є тим об`єктом, який підлягає вивченню контролюючим органом шляхом проведення камеральної перевірки, оскільки не є даними податкової звітності, що відповідає припису абзацу 2 пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України. Контролюючим органом при прийнятті рішення про накладення штрафної санкції за порушення, вчинені до 01.01.2016, не було дотримано вимог пункту 120 1 .3 Податкового кодексу України щодо порядку застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 120 1 .1 статті 120 1 Податкового Кодексу України. Однак, такий порядок не був розроблений та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до позивача санкцій, передбачених пунктом 120 1 .1 статті 120 1 Податкового Кодексу України до 01.01.2016, оскільки було порушено процедуру притягнення до відповідальності за порушення строків реєстрацій податкових накладних в ЄРПН. Крім того, з урахуванням положень частини 1 статті 3, частини 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, підпунктів 4.1.4, 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законами від 24.12.2014 та від 24.12.2015 змін, з метою накладення штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації податкових накладних, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року (для вчинених порушень в період з жовтня 2015 року по 01.01.2016) та 2017 року (для вчинених порушень в період з 01.01.2016 по березень 2016 року) відповідно.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з тих мотивів, що судом встановлено факт порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних, що не заперечується і самим позивачем. Порушення термінів реєстрації податкових накладних та відповідальність за таке порушення у вигляді штрафу були закріплені в Податковому кодексу України як до 01 січня 2016 року, так і після цієї дати. Відповідач з 01.01.2016 мав право притягувати платників податків до відповідальності на підставі статті 120 1 Податкового кодексу України за порушення термінів реєстрації податкових накладних, складених з 01.10.2015, без врахування застережень, які були передбачені пунктом 120 1 .3. статті 120 1 Податкового кодексу України.

З такими висновками суду апеляційної інстанції частково погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ ІКК Одін за період з жовтня 2015 р. - березень 2016 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 31.05.2016 року №7555/26-58-12-01-36538918 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені порушення пункту 120 1 .1 статті 120 1 Податкового кодексу України, порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 року № 0012441201, яким застосовано до ТОВ ІКК Одін штраф за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у розмірі 10%, 20%, 30%, 40 % в сумі 9696,22 грн.

Штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також допущення помилок, при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної передбачені статтею 120 1 Податкового кодексу України.

У відповідності до пункту 120 1 .3 (в редакції, що діяла до 1 січня 2016 року) порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24 грудня 2015 року № 909-VII вищезазначений пункт виключено.

Крім того, стаття 120 1 Податкового кодексу України введена в дію з 01.01.2015 року Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи .

Проте, відповідно до п. 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 року N" 71-VIII норми абзацу другого пункту 120 1 .1 статті 120 1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, складених в період з 1 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року .

В подальшому, Законом України від 16.07.2015 року № 643- VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість пункт 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України прийнято в редакції, яка визначала, що норми пункту 120 1 .1 статті 120 1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених до 1 жовтня 2015 року.

Відтак, суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що на час виникнення у позивача відповідного обов`язку щодо реєстрації спірних податкових накладних, норми пункту 120 1 .1 статті 120 1 Податкового кодексу України, якими встановлена відповідальність за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, набрали чинності та були діючими без врахування застережень, які були передбачені пунктом 120 1 .3. статті 120 1 Податкового кодексу України.

Відсутність відповідного порядку застосування штрафних санкцій не звільняє позивача від відповідальності, передбаченої Податковим кодексом України за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та не свідчить про відсутність у контролюючого органу повноважень щодо застосування штрафних санкцій за вказане порушення.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) визначає, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Системний аналіз наведених норм, в редакції, яка діяла на час проведення перевірки, свідчить про те, що предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, висновки суду апеляційної інстанції в цій частині також є правильними.

В той же час, судами попередніх інстанцій не були досліджені обставини , на які посилався позивач у позовній заяві та посилається в касаційній скарзі, що відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, передбачена положеннями пункту 120 1 .1 статті 120 1 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачала відповідальність за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість. В той час як деякі податкові накладні були складені покупцям, які не є платниками податку на додану вартість, що у свою чергу унеможливлює висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, суд не позбавлений можливості витребувати докази за власною ініціативою на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-консалтингова компанія Одін задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі № 826/14175/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко