Постанова

від 05.06.2019 по справі 910/11086/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11086/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, Н. М. Губенко, І. В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019р.

у складі колегії суддів: А. І. Тищенко - головуючий, Ю. Б. Михальська, І. А. Іоннікова

та на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2018р.

суддя: Р. В. Бойко

за позовом публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" Міхна С. С.

до товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Вінст"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про застосування наслідків нікчемного договору

за участю представників учасників:

позивача: не з`явилися

відповідача: не з`явилися

третьої особи: Кондратюк С. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Міхно Сергія Семеновича (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк", Банк, позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Вінст" (ТОВ "Константа Вінст", відповідач), про застосування наслідків нікчемності договору відступлення права вимоги №2-2013 від 24.10.2013р., шляхом визнання в порядку реституції за ПАТ "Брокбізнесбанк" права вимоги за:

- кредитним договором №07Ф-160 від 22.08.2008р.;

- кредитним договором №07Ф-156 від 22.08.2008р.;

- кредитним договором №07Ф-137 від 22.08.2008р.;

- кредитним договором №08Ф-185 від 06.10.2008р.;

- кредитним договором №08Ф-215 від 30.12.2008р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що укладений між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Константа Вінст" договір відступлення права вимоги №2-2013 від 24.10.2013р. є нікчемним в силу приписів ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому існують правові підстави для повернення його сторін до попереднього становища та визнання за позивачем відповідних прав вимоги.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2018р. у справі №910/11086/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019р., в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані наявністю підстав, відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для визнання договору відступлення права вимоги №2-2013 від 24.10.2013р. нікчемним, однак з урахуванням відсутності в позовних вимогах чітко сформованої суми заборгованості, право вимоги стягнення якої має банк до третьої особи, такі вимоги носять загальний характер та підлягають вирішенню саме у спорі банку до такої фізичної особи за наслідками визначення відповідних обсягів спірних зобов`язань.

Суди попередніх інстанцій наголошують, що при укладенні договору відступлення права вимоги №2-2013 від 24.10.2013р. ТОВ "Константа Вінст" замість ПАТ "Брокбізнесбанк" стало власником майнових прав до боржників Банку щодо отримання грошових коштів на підставі кредитних договорів та отримало можливість відстрочення оплати за набуті ним такі права вимоги до 17.01.2024р. (понад 10 років).

Суди зазначають про те, що має місце фактичне відчуження майна Банку з умовою 10-річного відстрочення оплати коштів за таке відчуження за відсутності забезпечення виконання зобов`язань, що свідчить про втрату Банком власних коштів за наслідками здійснення такої операції, оскільки навіть за належних умов виконання встановленого відстрочення буде мати місце знецінення внаслідок інфляційних процесів відповідних коштів, відшкодування яких умовами договору відступлення передбачено не було.

Крім того, надання такого відстрочення за відсутності забезпечення виконання зобов`язань зобов`язує сформувати Банк кредитний ризик у розмірі до 100% від суми коштів, що з точки зору банківської установи робить таку операцію завідомо збитковою (в даному випадку є необхідним фактичне замороження коштів у розмірі вартості відступленого права вимоги на 10 років без визначення будь-яких компенсаційних заходів).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір про відступлення права вимоги №2-2013 від 24.10.2013р. передбачає здійснення відчуження майна Банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій, а тому такий договір є нікчемним згідно з п. 1 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 (третя особа) звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2018р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019р. та закрити провадження у справі №910/11086/18.

Скарга мотивована наявністю рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2016р. у справі №910/12913/16, яким відмовлено АТ "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи в задоволенні позову до ТОВ "Константа Вінст" про визнання недійсним нікчемного договору відступлення права вимоги №2-2013 від 24.10.2013р.

Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2018р.

Третя особа вказує на те, що позивач звернувся, фактично, повторно до суду з позовом з тих же підстав та з тим же предметом, до того ж відповідача та обґрунтовує позов тими ж нормами права, що і позов у справі №910/12913/16.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач фактично намагається переглянути судові рішення по справі №910/12913/16 не у встановлений процесуальним законодавством спосіб.

4. Позиції інших учасників справи

Відзиви чи заперечення на касаційну скаргу учасниками справи не подані.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

22 серпня 2008 року між АБ "Брокбізнесбанк", змінено організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (банк), та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір №07Ф-137 (кредитний договір-1), відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 16 000 000,00 грн. на строк з 22.08.2008р. по 22.08.2018р. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних для споживчих цілей.

22 серпня 2008 року між АБ "Брокбізнесбанк" (банк) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір №07Ф-160 (кредитний договір-2), відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 19 500 000,00 грн. на строк з 22.08.2008р. по 22.08.2018р. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних для споживчих цілей.

22 серпня 2008 року між АБ "Брокбізнесбанк" (банк) ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір №07Ф-156 (кредитний договір-3), відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 17 900 000,00 грн. на строк з 22.08.2008р. по 22.08.2018р. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних для споживчих цілей.

06 жовтня 2008 року між АБ "Брокбізнесбанк" (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №08Ф-185 (кредитний договір-4), відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 85 557 064,68 грн. на строк з 06.10.2008р. по 07.10.2019р. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15% річних для споживчих цілей.

В подальшому, 22.12.2008р. між ОСОБА_1 (новий боржник) та ОСОБА_2 (первісний боржник) укладено договір про переведення боргу №07Ф-137-8, відповідно до умов якого сторони погодили перевести борг первісного боржника перед банком за кредитним договором-1 на ОСОБА_1.

22 грудня 2008р. між ОСОБА_1 (новий боржник) та ОСОБА_3 (первісний боржник) укладено договір про переведення боргу №07Ф-160-8, відповідно до умов якого сторони погодили перевести борг первісного боржника перед банком за кредитним договором-2 на ОСОБА_1.

Також, 22.12.2008р. між ОСОБА_1 (новий боржник) та ОСОБА_4 (первісний боржник) укладено договір про переведення боргу №07Ф-156-8, відповідно до умов якого сторони погодили перевести борг первісного боржника-3 перед банком за кредитним договором-3 на ОСОБА_1 .

Крім того, 30.12.2008р. між АБ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №08Ф-215 (кредитний договір-5), відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 125 401 639,34 грн. на строк з 30.12.2008р. по 28.12.2018р. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних для споживчих цілей.

Надалі вказані кредитні договори разом іменуються - кредитні договори.

24 жовтня 2013 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" (цедент) та ТОВ "Константа Вінст" (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги №2-2013 (договір відступлення), відповідно до п. 1.1 якого було погоджено, що у випадку настання відкладальної обставини, визначеної п. 1.3 договору, в день, наступний за днем настання відкладальної обставини, цедент передає, а цесіонарій приймає всі права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до п. 1.3 договору відступлення відкладальною обставиною за цим договором є несплата позичальником заборгованості за кредитом та/або нарахованими процентами за кредитними договорами, визначеними у п. 1.1 цього договору, до 16.01.2014р. (включно).

Згідно з п. 2.1 договору відступлення право вимоги за кредитними договорами вважається переданим в день, наступний за днем настання відкладальної обставини, визначеної в п. 1.3 цього договору.

Положеннями п. 2.2 договору відступлення встановлено, що загальна вартість права вимоги за кредитними договорами на момент відступлення кредитної заборгованості, буде дорівнювати сумі заборгованості за кредитними договорами, а саме заборгованості позичальника по поверненню основного боргу (кредиту) та нарахованих і не сплачених процентів за кредитом, станом на 17.01.2014р. У випадку якщо позичальником з моменту укладення цього договору не буде проведено часткове погашення кредиту у будь-якій сумі або не будуть сплачені проценти у будь-якій сумі, загальна вартість права вимоги за кредитними договорами станом на 17.01.2014р. становитиме 406 843 560,14 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору відступлення за відступлення права вимоги за кредитними договорами цесіонарій сплачує цеденту грошову суму: у випадку оплати вартості відступлення права вимоги за кредитними договорами в день переходу права вимоги до цесіонарія до 16.00 години - у розмірі 406 638 560,14 грн. (п.п. 3.1.1); у випадку оплати вартості відступлення права вимоги за Кредитними договорами після терміну, зазначеного в п. 3.1.1 - у розмірі 406 843 560,14 грн. (п. 3.1.2).

Пунктом 3.2 договору відступлення встановлено, що цесіонарій зобов`язаний у строк до 17.01.2024р. сплатити цеденту грошову суму, визначену у п. 3.1 цього договору, шляхом безготівкового перерахування на рахунок цедента №37398735000002 (валюта - 980), відкритий в АТ "Брокбізнесбанк", МФО 300249.

Відповідно до п. 5.1 договору відступлення цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного його виконання сторонами.

На виконання умов договору відступлення 20.01.2014р. між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Константа Вінст" складено та підписано акт приймання-передачі оригіналів документів згідно договору відступлення права вимоги №2-2013 від 24.10.2013р.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014р. №9 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації" на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014р. №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" вирішено: розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2014р. по 02.06.2014р.; призначити уповноваженою особою Фонду за тимчасову адміністрацію в АТ "Брокбізнесбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куреного Олександра Вікторовича.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014р. №45 "Про початок ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію" на підставі постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014р. №339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" вирішено розпочати ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з 11.06.2014р., призначити уповноваженою особою Фонду за ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куреного Олександра Вікторовича на період з 11.06.2014р. по 10.06.2015р.

Листом №12064 від 29.12.2014р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" Курений О.В. звернулася до ТОВ "Константа Вінст" з повідомленням про нікчемність договору відступлення права вимоги №2-2013 від 24.10.2013р., укладеного між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Константа Вінст", відповідно до якого вказувала, що договір відступлення був укладений на умовах, гірших за звичайні, оскільки майнові права ПАТ "Брокбізнесбанк" на грошові кошти відчужено за ціною, яка нижче за звичайні ціни, що діяли на дату укладення договору відступлення, і договірна ціна майнових прав Банку відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі майнові права, у зв`язку з чим повідомляв, що договір відступлення є нікчемним на підставі п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та вимагав протягом семи календарних днів повернути право вимоги за Кредитними договорами відповідно до договору відступлення.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Частиною 2 ст. 38 вказаного Закону встановлено, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з критеріїв зазначених у даній частині.

При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними, адже, правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду, і тому такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий відповідний наказ, здійснено повідомлення.

Такий наказ банку є внутрішнім документом банку, обов`язковим для виконання працівниками, та не породжує обов`язків у контрагентів банку, оскільки обов`язок повернути майно виникає у контрагентів не на підставі наказу про виявлення нікчемних правочинів, а в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Таке майно може бути повернуто або добровільно, або у примусовому порядку на підставі судового рішення.

Щоб застосувати наслідки нікчемного правочину, банк як сторона такого правочину повинен звернутися з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції Закону України №4452-VІ від 16.05.2013р., яка є чинною, як на момент укладення спірного правочину 24.10.2013р., так і на момент введення тимчасової адміністрації в ПАТ "Брокбізнесбанк" 28.02.2014р.) протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; 5) договори (правочини) з пов`язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що здійснюючи судовий контроль на предмет нікчемності правочинів за статтею 38 Закону, належить перевіряти усі критерії, визначені законодавцем відповідно до даної норми та вказують, що позивач як на підставу віднесення договору відступлення до нікчемних в силу Закону посилається на його невідповідність п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 38 Закону.

Однак, рішення та постанова містять лише аналіз відповідності договору критерію, зазначеному у п. 1 ч. 2 ст. 38 Закону.

Крім того, позивач звертаючись із даним позовом, посилається на п. 4 ч. 2 ст. 38 Закону, відповідно до якого критерієм є - договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку.

Суди вказали, що внаслідок укладання банком договору відступлення, відповідно до якого відчужено на користь відповідача права за кредитними договорами із визначенням оплати за їх набуття відповідачем, саме Банк став кредитором, а відповідач - боржником.

Однак, судами не досліджено питання чи був відповідач на момент укладення спірного договору кредитором банку в розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано правового обґрунтування доводам третьої особи щодо закриття провадження у справі.

Суд першої інстанції лише обмежився посиланням на протокольну ухвалу від 16.10.2018р., якою відмовлено третій особі в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі за відсутності тотожних підстав позовних вимог.

Також, суд першої інстанції в рішенні зазначив, що виходячи із принципу недопустимості перегляду судових рішень, які набрали законної сили, та враховуючи, що у межах справи №910/12913/16 вже була надана оцінка відповідності правочину приписам п. 2 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", то в даній справі, суд здійснюючи судовий контроль на предмет нікчемності правочинів за ст. 38 вказаного Закону, не надає оцінку правочину в частині його відповідності визначеному вказаним пунктом критерію.

Однак, суд першої інстанції в рішенні господарського суду міста Києва від 26.09.2016р. у справі №910/12923/16 за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до ТОВ "Константа Вінст" про визнання недійсним договору, зазначає, що правочин неплатоспроможного банку є нікчемним, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних, що відповідає критерію визначеному в п.1 ч. 2 ст. 38 Закону, якому в даній справі суд і надає оцінку.

Крім того, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, встановивши факт нікчемності договору відступлення права вимоги №2-2013 від 24.10.2013р., укладеного між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Константа Вінст", ухилився від захисту прав позивача, за захистом якого відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України позивач звернувся до суду.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за

цінами, які існують на момент відшкодування.

Суди попередніх інстанцій посилаються на відсутність визначення конкретної суми права вимоги, однак у договорі відступлення права вимоги №2-2013 від 24.10.2013р. сторони погодили, як загальну вартість права вимоги, що становить 406 843 560,14 грн., так і по кожному кредитному договорі, право вимоги за якими передано за спірним договором.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони не ґрунтуються на повному з`ясуванні всіх обставин справи.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, вказаним вимогам не відповідає.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми процесуального права щодо повноти оцінки доказів та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, проаналізувати докази, що надані сторонами на підтвердження їх вимог та заперечень, права і обов`язки сторін, в залежності від встановленого та відповідно з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

8. Судові витрати

Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд, то відповідно до вимог ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2018р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019р. у справі №910/11086/18 скасувати.

Справу №910/11086/18 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Н. М. Губенко

Суддя І. В. Ткач