Рішення

від 05.06.2019 по справі 620/1224/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 року Чернігів Справа № 620/1224/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Демусенко А.С.,

представника позивача ОСОБА_1 .,

представників відповідача Мисник С.В., Коломійця А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське підприємство "Максим" до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство екології та природних ресурсів України, Благодійна організація "Благодійний фонд Дніпровського району м.Києва "Київський еколого-культурний центр" про скасування припису,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське підприємство "Максим"(далі - ТОВ "СМП "Максим") звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати припис від 08.04.2019 №12/06.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, та просить визнати протиправним та скасувати припис від 08.04.2019 №12/06.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуваний припис не відображає суть порушення, його співвідношення з фактичними обставинами справи та вимогами діючого законодавства України. Позивач зазначає, що розміщення оглядових веж, вказаних відповідачем у приписі, було здійснено правомірно, що підтверджує погодження на розташування біотехнічних споруд, надане Регіональному ландшафтному парку "Міжрічинський". Кожна біотехнічна споруда розташована в парку має своє призначення, спрямоване на досягнення цілей заради яких створений парк. Без оглядових веж не можливо в повній мірі здійснити функцію спостереження за тваринами, порахувати кількість того чи іншого виду (встановивши солониці чи годівниці), не можливо визначити шляхи слідування тварин. Оглядові вежі тварини сприймають як частину природи, спокійно переміщуються поряд з ними, що надає можливість працівникам парку виконувати свої функції. Демонтаж оглядових веж унеможливить виконання ТОВ "СМП "Максим" цілого ряду завдань, пов`язаних з годуванням, проведенням обліку та забезпечення безпеки диких тварин, що в свою чергу, негативно позначиться на діяльності парку в цілому.

У встановлений судом термін від Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що в ході планової рейдової перевірки в межах об`єкту природно-заповідного фонду - Регіонального ландшафтного парку "Міжрічинський" встановлено, що в господарській зоні Регіонального ландшафтного парку "Міжрічинський" розміщені біотехнічні споруди (мисливські вишки, вольєр), що є порушенням вимог статей 18, 21, 24 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Щодо твердження позивача про недоведеність відповідачем використання не за цільовим призначенням біотехнічних веж, відповідач вказує, що законодавством взагалі заборонено їх знаходження в господарській зоні регіонального ландшафтного парку і докази полювання, в даному випадку, не є обов`язковими. Крім того, "мисливські вежі" візуально нічим не відрізняються від "біотехнічних споруд", які збудовані позивачем, і відсутнє визначення останнього в законодавстві. Тобто дані споруди, які є у позивача можуть застосовуватись і для полювання. Враховуючи наведене, позовну заяву вважають необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалою від 22.05.2019 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання. Одночасно залучено третіх осіб.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, пославшись на викладені у відзиві на позов обґрунтування правомірності своїх дій та просили у задоволенні вимог відмовити.

Міністерство екології та природних ресурсів України в судове засідання не з`явилось, розгляд справи просило провести без участі представника. Також надало пояснення, в яких підтримало позицію відповідача та просило у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник Благодійної організації "Благодійний фонд Дніпровського району м.Києва "Київський еколого-культурний центр" до суду не з`явився, подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. За врахування відсутності обгрунтованих підстав неможливості прибути в судове засідання, також за відсутності будь-яких обгрунтувань представників відповідача щодо можливого порушення прав третьої особи та враховуючи необхідність дотримання розумного строку розгляду справи, судом відмовлено у заявленому клопотанні, оскільки відсутність в судовому засіданні третьої особи, належним чином повідомленої про розгляд справи не перешкоджає такому розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на таке.

Відповідно до рішення другої сесії двадцять четвертого скликання Чернігівської обласної ради від 20.06.2002 на території Козелецького району Чернігівської області створено ландшафтний парк "Міжрічинський", який відповідно до Положення про регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" є природоохоронною рекреаційною установою регіонального значення та входить до складу природно-заповідного фонду України (а.с.53-58).

В ході планової рейдової перевірки в межах об`єкту природно-заповідного фонду - Регіонального ландшафтного парку "Міжрічинський" (далі - РЛП "Міжрічинський"), проведеної Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області встановлено, що на території мисливських угідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське підприємство "Максим", в господарській зоні РЛП "Міжрічинський" розміщено 1 мисливську (оглядову) вежу на землях Державного підприємства "Чернігівський військовий лісгосп" (кв.372) та 1 вольєр для утримання мисливських тварин в напіввільних умовах, який розташований біля сіл Максим та Соколівка Козелецького району на землях лісового фонду ДП "Чернігівський лісгосп" та ДП "Козелецькийрайагросільгосп", що є порушенням вимог ст.ст.18, 21, 24 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (а.с.51).

За результатами вказаної перевірки, відповідно до ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", постанов Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №995 та від 19.04.2017 №275 та Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, відповідачем складено припис від 08.04.2019 №12/06, яким зобов`язано в строк до 16.04.2019 забезпечити вжиття заходів до перенесення мисливських веж, встановлених у господарській зоні РЛП "Міжрічинський" в мисливських угіддях ТОВ "СМП "Максим" за межі території природоохоронної установи. Також, зобов`язано в строк до 08.05.2019 забезпечити вжиття заходів до перенесення мисливського вольєру облаштованого у господарській зоні РЛП "Міжрічинський" в мисливських угіддях ТОВ "СМП "Максим" за межі території природоохоронної установи (а.с.12).

Вказаний припис позивач вважає незаконними, внаслідок чого звернувся до суду з даною позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначені Законом України від 16.06.1992 №2456 "Про природно-заповідний фонд України".

Відповідно до ч.4 ст.7 вказаного Закону, межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно із ч.1 ст.23 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Статтею 3 цього ж Закону визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Статтею 8 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до Положення про регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" (надалі - Положення) на РЛП "Міжрічинський" покладається виконання наступних завдань:

збереження цінних природних комплексів та об`єктів РЛП "Міжрічинський";

відтворення біологічного різноманіття;

проведення науково-дослідної роботи по вивчений природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання;

охорона і раціональне використання державного мисливського фонду;

створення умов для ефективного туризму, полювання, риболовлі, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2013 позивачем було укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин із РЛП "Міжрічинське". За цих договором, на позивача покладено обов`язок використовувати спостережні вежі, встановлені на території РЛП виключно для спостереження та обліку тварин. При цьому, РЛП "Міжрічинський" та Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області погодили позивачу розміщення біотехнічних споруд (веж) та вольєру, що розташовані на території господарської зони РЛП "Міжрічинський", за умови дотримання усіх норм чинного законодавства.

Так, з огляду на матеріали справи оскаржуваний припис винесений відповідно до ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час планової рейдової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. При цьому припис в графі "обґрунтування" містить зазначення норм Закону України "Про природно-заповідний фонд України", а саме ст.ст.18, 21 та 24.

Слід зазначити, що ст.18 вказаного Закону встановлюється структура території та особливості управління біосферними заповідниками, в той час як спірні правовідносини стосуються території регіонального ландшафтного парку, що в Законі України Про природно-заповідний фонд України" визначає Глава 4, а тому посилання відповідача у приписі на ст.18 Закону є необґрунтованим.

В свою чергу, відповідно до ст.24 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів. їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.

Так, згідно зі ст.21 Закону на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони;

зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні національних природних парків.

З аналізу вказаних вище норм законодавства можна дійти висновку, що зазначені відповідачем порушені ТОВ "СМП "Максим" норми Закону регламентують функціональне зонування регіональних ландшафтних парків та не містять будь-яких приписів відносно біотехнічних споруд, а також заборони їх розміщення на території парків.

Враховуючи вказане та зважаючи на наявні погодження щодо розміщення біотехнічних (оглядових) веж та вольєру на території РЛП "Міжрічинське", суд погоджується з доводами позивача, що демонтаж оглядових веж унеможливить виконання ним цілого ряду завдань, пов`язаних з годуванням, проведенням обліку та забезпечення безпеки диких тварин, що в свою чергу, негативно позначиться на діяльності парку в цілому.

В свою чергу, відповідачем не доведено, що оглядові зазначені споруди є саме мисливськими та використовуються задля мисливських цілей, а посилання на те, що оглядові вежі нічим не відрізняються на вигляд від мисливських, а тому їх слід вважати саме мисливськими є припущенням та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Окремо суд звертає увагу на те, що наказ на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.04.2019 №289 (а.с.52) винесено на підставі, зокрема, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та плану роботи Державної екологічної інспекції у Чернігівській області щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища та контролю за використанням природних ресурсів на території Чернігівській області на 2019 рік (а.с.48-50).

Отже, перевіряючи правомірність складення припису, за наслідками проведеної перевірки, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок. Частина 4 ст.5 вказаного Закону передбачає, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Однак, з наданого відповідачем плану не вбачається, що ТОВ "СМП "Максим" є в плані перевірок на 2019 рік, при цьому наказ на проведення планової перевірки не містить найменування суб`єкта господарювання щодо якого буде здійснено цей плановий захід нагляду, а зважаючи на матеріали справи посвідчення на проведення заходу державного нагляду відповідачем не видавалось.

Крім того, відсутні будь-які підтвердження про направлення повідомлення суб`єкту господарювання щодо проведення планового заходу державного нагляду.

Відповідно до ч.6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч.7 ст.7 цього Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Так, відповідно до наданого відповідачем акта рейдової перевірки по контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства від 06.04.2019 №25/06 (а.с.51), яка проведена на території Чернігівського та Козелецького районів Чернігівської області а межах регіонального ландшафтного парку місцевого значення "Міжрічинський", останній складено відносно ТОВ "СМП "Максим", а також ще декількох суб`єктів господарювання, акт не містить детального опису виявлених порушень з посиланням на норму законодавства, яку саме було порушено позивачем.

В порушення вищевказаних вимог, акт складено в одному примірнику, який було підписано лише посадовими особами відповідача.

В свою чергу, від 08.04.2019 припис №12/06 не містить посилання на акт перевірки, яким зафіксовані порушення вимог природоохоронного законодавства. Також припис направлено не уповноваженій особі - заступнику директора ТОВ "СМП "Максим" Черних О.О.

Відповідно до ч.1 та чт.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу, що з поданих письмових доказів не встановлено, а відповідачем не доведено факту використання позивачем біотехнічних (оглядових) веж для полювання чи іншої діяльності, яка заборонена чинним законодавством, а встановлення таких веж не суперечить приписам ст.26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та нормами вказаного Закону не передбачено жодних заборон щодо їх встановлення на території регіонального ландшафтного парку. Також суд визнає, що відповідачем порушено порядок здійснення планового або позапланового заходу, встановленого Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуваний припис відповідача, суд вважає, що останній не відповідає критеріям, визначеним ст.2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що припис є протиправним, прийнятим відповідачем необґрунтовано, а отже, позовні вимоги належить задовольнити в повному обсязі.

Відтак, оскільки позивач сплатив судовий збір в сумі 1921,00 грн, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське підприємство "Максим" до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство екології та природних ресурсів України, Благодійна організація "Благодійний фонд Дніпровського району м.Києва "Київський еколого-культурний центр" про визнання протиправними та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 08.04.2019 №12/06.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське підприємство "Максим" 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське підприємство "Максим" (вул. Щорса, с.Соколівка, Козелецький район, Чернігівська область, 17020, код 34290965);

Відповідач - Державна екологічна інспекція у Чернігівській області (вул.малясова, 12, м.Чернігів, Чернігівська область, 14017, код 38053846).

Треті особи:

- Міністерство екології та природних ресурсів України (вул. митрополита Василя Липківського, 35, м.Київ, 03035);

- Благодійну організацію "Благодійний фонд Дніпровського району м.Києва "Київський еколого-культурний центр" (вул. Райдужна, 31, кв.48, м.Київ, 02218).

Повний текст рішення суду складено 11.06.2019.

Суддя Л.О. Житняк