Постанова

від 24.09.2019 по справі 620/1224/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1224/19 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Такаджі Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Благодійної організації Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва Київський еколого-культурний центр

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року

у справі № 620/1224/19 (розглянуту в порядку спрощеного провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване мисливське підприємство Максим

до відповідача Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Міністерство екології та природних ресурсів України,

Благодійної організації Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва Київський еколого-культурний центр

про скасування припису,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське підприємство "Максим"(далі - ТОВ "СМП"Максим") звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати припис від 08.04.2019 №12/06.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року залучено до участі в справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство екології та природних ресурсів України (надалі - третя особа -1) та Благодійну організаціюя Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва Київський еколого-культурний центр (надалі - третя особа -2).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваний припис не відображає суть порушення, його співвідношення з фактичними обставинами справи та вимогами діючого законодавства України. Позивачем зазначено, що розміщення оглядових веж, вказаних відповідачем у приписі здійснено правомірно, що підтверджує погодження на розташування біотехнічних споруд, надане Регіональному ландшафтному парку "Міжрічинський".

Крім того, позивачем вказується на порушення співробітниками Державної екологічної інспекції у Чернігівській області порядку здійснення планового заходу з державного нагляду, та винесення спірного припису без врахування наявної у позивача дозвільної документації на розміщення мисливської вежі та вольєру.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське підприємство "Максим" задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від08.04.2019 №12/06.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Благодійною організацією Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва Київський еколого-культурний центр подано апеляційну скаргу, в якій третя особа просить скасувати оскаржуване рішення ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити .

Позивачем відзивів (заперечення) на апеляційну скаргу подано.

В судовому засіданні представником третьої особи -2 підтримано вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник третьої особи -1 вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області проведено планову рейдову перевірку, в межах об`єкту природно-заповідного фонду - Регіонального ландшафтного парку "Міжрічинський" (далі РЛП"Міжрічинський"), що відповідно до рішення другої сесії двадцять четвертого скликання Чернігівської обласної ради від20.06.2002 відноситься до природоохоронної рекреаційної установи регіонального значення та входить до складу природно-заповідного фонду України (а.с.53-58).

В ході перевірки Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області встановлено, що на території мисливських угідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське підприємство "Максим", в господарській зоні РЛП"Міжрічинський" розміщено 1 мисливську (оглядову) вежу на землях Державного підприємства "Чернігівський військовий лісгосп" (кв.372) та 1 вольєр для утримання мисливських тварин в напіввільних умовах, який розташований біля сіл Максим та Соколівка Козелецького району на землях лісового фонду ДП "Чернігівський лісгосп" та ДП "Козелецькийрайагросільгосп", що є порушенням вимог ст.ст. 18 , 21 , 24 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (а.с.51).

За результатами вказаної перевірки, відповідачем складено припис від 08.04.2019 №12/06, яким зобов`язано в строк до 16.04.2019 забезпечити вжиття заходів до перенесення мисливських веж, встановлених у господарській зоні РЛП"Міжрічинський" в мисливських угіддях ТОВ "СМП"Максим" за межі території природоохоронної установи.

Крім того, вказаним приписом зобов`язано в строк до 08.05.2019 забезпечити вжиття заходів до перенесення мисливського вольєру облаштованого у господарській зоні РЛП"Міжрічинський" в мисливських угіддях ТОВ "СМП"Максим" за межі території природоохоронної установи (а.с.12).

Вважаючи вказаний припис Державної екологічної інспекції в Чернігівській області протиправним, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний припис винесено відповідачем із порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (стаття 2 Закону № 877-V ).

Відповідно до визначення, наведеного в ст. 1 (Закону № 877-V ) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом , щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Отже, аналіз наведеного свідчить про те, що порядок здійснення контрольного заходу Державної екологічної інспекцією Чернігівської області встановлений Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування субєкта господарювання та виправлення технічних помилок.

За наявності у суб`єкта господарювання відокремлених підрозділів планові заходи державного нагляду (контролю) щодо такого субєкта господарювання можуть здійснюватися одночасно в усіх відокремлених підрозділах протягом строку здійснення одного планового заходу.

Згідно із ч.ч. 1-5 ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, імя та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;

номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід;

перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові;

дата початку та дата закінчення заходу;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);

підстави для здійснення заходу;

предмет здійснення заходу;

інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

З аналізу наведених норм права, колегія суддів приходить до висновку, що обов`язковою умовою проведення планового контрольного заходу є вручення суб`єкту господарювання направлення на проведення перевірки.

Натомість матеріли справи не містять доказів складання направлення на проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване мисливське підприємство Максим , призначеної згідно наказу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 06.04.2019 року

З огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено факту складання направлення на перевірку та відповідно вручення позивачу направлення на проведення перевірки, суд вбачає в цьому порушення вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

В той же час, суд зазначає, що Державною екологічною інспекцією Чернігівської області було допущено порушення Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності і під час винесення припису від 10.09.2018 №163/04.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону № 877-V якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Отже, позивач має право на подачу зауважень на акт перевірки, і закон не обмежує права позивача подати такі зауваження окремо від акта перевірки.

Однак, не будучи об`єктом перевірки товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване мисливське підприємство Максим було позбавлено права на присутність при проведенні перевірки та на подачу зауважень на акт перевірки.

Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 7 Закону № 877-V у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Отже, закон встановлює п`ятиденний термін для винесення припису з дня завершення проведення перевірки.

Як вбачається з матерів справи, спірний припис винесено протягом п`яти днів після завершення контрольного заходу, в той же час, з змісту акту перевірки вбачається, що такий складено у присутності виключно співробітників Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, інформація про участь позивача при проведенні перевірки а також докази вручення позивачу акту перевірки відповідачем не надавались.

Відтак, Державною екологічною інспекцією позбавлено позивача права на розгляд зауважень до акту перевірки, у разі їх наявності, та в день складення акта перевірки винесено рішення про безумовне недотримання позивачем природоохоронного законодавства і винесено припис про усунення цих порушень.

Враховуючи той факт, що перевірка була проведена з порушенням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування цього припису є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, безпідставними є посилання апелянта на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх фактичних обставин справи в частині встановлення наявності у позивача дозвільної документації на розміщення вказаних вище споруд.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначені Законом України від16.06.1992 №2456 "Про природно-заповідний фонд України" .

Відповідно до ч.4 ст.7 вказаного Закону , межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно із ч.1 ст.23 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Статтею 3 цього ж Закону визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Статтею 8 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до Положення про регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" (надалі - Положення) на РЛП "Міжрічинський" покладається виконання наступних завдань:

збереження цінних природних комплексів та об`єктів РЛП "Міжрічинський";

відтворення біологічного різноманіття;

проведення науково-дослідної роботи по вивчений природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання;

охорона і раціональне використання державного мисливського фонду;

створення умов для ефективного туризму, полювання, риболовлі, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинське" 24.12.2013 року укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин із РЛП "Міжрічинське" (а.с.28-30).

Відповідно до умов вказаного договору, на позивача покладено обов`язок використовувати спостережні вежі, встановлені на території РЛП виключно для спостереження та обліку тварин. При цьому, РЛП"Міжрічинський" та Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області погодили позивачу розміщення біотехнічних споруд (веж) та вольєру, що розташовані на території господарської зони РЛП"Міжрічинський", за умови дотримання усіх норм чинного законодавства.

В свою чергу, відповідно до ст.24 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів. їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.

Так, згідно зі ст.21 Закону на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони;

зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні національних природних парків.

З аналізу наведених норм вбачається, що фактично встановлені перевіркою порушення природоохоронного законодавства регламентують функціональне зонування регіональних ландшафтних парків та не містять будь-яких приписів відносно біотехнічних споруд, а також заборони їх розміщення на території парків.

З аналізу наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності та необґрунтованості спірного припису.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Благодійної організації Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва Київський еколого-культурний центр - залишити без задоволення .

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підставі, зазначених у п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: А.Б. Парінов

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови складено 30 вересня 2019 року.