Постанова

від 04.06.2019 по справі 1640/3461/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 р.Справа № 1640/3461/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Калитки О. М. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Пилипенка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 22.01.19 року по справі № 1640/3461/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2018 року позивач, ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 жовтня 2017 року по 21 травня 2018 року включно в сумі 24582,24 грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначала, що в порушення статті 116 Кодексу законів про працю України повний розрахунок по заробітній платі з нею було проведено не в день звільнення, а лише 28.08.2018 після набрання законної сили судовим рішенням у справі №816/2245/17 за її позовом до ГТУЮ у Полтавській області, яким на користь ОСОБА_1 з ГТУЮ у Полтавській області стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 67259,74 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 831,15 грн. Повна виплата стягнутої за рішенням суду у справі №816/2245/17 не донарахованої та не виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка є складовою частиною заробітної плати, відбулася 28.08.2018. Дата, до якої рішенням суду у справі №816/2245/17 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 19.10.2017 (дата ухвалення остаточного рішення про присудження заробітної плати в адміністративній справі №816/966/16). Дата ухвалення остаточного рішення про присудження не донарахованої та не виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати - 21.05.2018. Отже, період з 20.10.2017 по 21.05.2018 є часом повного розрахунку, за прострочення якого стягується середня заробітна плата. Враховуючи те, що середньоденний заробіток позивача за січень і лютий 2016 року становить 170,71 грн, а загальна кількість робочих днів у період затримки виплати заробітної плати з 20.10.2017 по 21.05.2018 складає 144 робочих дня, загальна сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 складає 24582,24 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено.

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2017 по 21.05.2018 включно в сумі 24582,24 грн (двадцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дві гривні двадцять чотири копійки).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 19.06.2012 (наказ від 30.05.2012 №429/7) ОСОБА_1 призначена на посаду завідуючої сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кобеляцького районного управління юстиції за конкурсом.

25.07.2014 (наказ від 25.07.2014 №1112/7 ) ОСОБА_1 переведена на посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кобеляцького районного управління юстиції за результатами стажування, із збереженням 12 рангу державного службовця.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.02.2015 №139/5 Головне управління юстиції перейменовано на Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області.

01.12.2015 згідно з наказом ГТУЮ у Полтавській області "Про переведення працівників" від 30.11.2015 №1876/7 ОСОБА_1 переведена на посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кобеляцького районного управління юстиції.

Наказом ГТУЮ у Полтавській області від 28.03.2016 №540/7 "Про вивільнення ОСОБА_1 " у зв`язку із скороченням граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №840 "Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України 05.04.2014 №85", наказу ГТУЮ у Полтавській області "Про введення в дію структури, штатної чисельності та штатного розпису територіальних органів юстиції Полтавської області" від 25.01.2016 №20/4 начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кобеляцького районного управління юстиції Комісар Н.А. звільнено з роботи з 28.03.2016 у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Також відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки" наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток: 04 календарні дні щорічної основної відпустки за робочий рік з 19.06.2014 по 18.06.2015; 23 календарні дні щорічної основної відпустки за відпрацьований період з 19.06.2015 по 28.03.2016; 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж проходження державної служби понад 24 роки за 2015 рік. Крім того, відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України зазначено щодо виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Вказані обставини не потребують доказування, оскільки встановлені в судовому порядку під час розгляду справи №816/966/16.

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточнення позовних вимог) до ГТУЮ у Полтавській області про стягнення з ГТУЮ у Полтавській області не донарахованих та не виплачених ОСОБА_1 при звільненні за час проходження публічної служби коштів у загальному розмірі 4382,51 грн, з яких: посадовий оклад у розмірі 1332,96 грн; надбавка за вислугу років у розмірі 399,89 грн; надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 433,23 грн; премія у розмірі 485,19 грн; вихідна допомога у розмірі 664,13 грн; компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1067,11 грн, а також стягнення з ГТУЮ у Полтавській області витрат, пов`язаних з прибуттям до суду, зокрема добових (справа №816/966/16).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 (а.с. 51-53) позов ОСОБА_1 до ГТУЮ у Полтавській області про стягнення заробітної плати задоволено. Стягнуто з ГТУЮ у Полтавській області (код ЄДРПОУ 34874347) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) не донараховані та не виплачені ОСОБА_1 кошти при звільненні за час проходження публічної служби у загальному розмірі 4382,51 грн: - посадовий оклад у розмірі 1332,96 грн; - надбавка за вислугу років у розмірі 399,89 грн; - надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 433,23 грн; - премія у розмірі 485,19 грн; - вихідна допомога у розмірі 664,13 грн; - компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1067,11 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з прибуттям до суду, у розмірі 324,97 грн. Постанову в частині стягнення коштів з розрахунку за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.10.2017) постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 скасована в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з прибуттям до суду, у розмірі 240 грн, в іншій частині постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 - залишена без змін (а.с. 54-56).

Таким чином, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 щодо стягнення з ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 не донарахованих та не виплачених ОСОБА_1 коштів при звільненні за час проходження публічної служби у загальному розмірі 4382,51 грн набрала законної сили 19.10.2017.

Розрахунок ГТУЮ у Полтавській області з ОСОБА_1 за рішенням суду - постановою від 22.06.2017 у справі №816/966/16 був здійснений шляхом перерахування на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 коштів 28.07.2017 та 10.11.2017.

Вказана обставина встановлена в судовому порядку під час розгляду справи №816/2245/17 та не потребує доказування під час розгляду даної справи.

Вважаючи, що за період з 28.03.2016 по 10.11.2017 (з моменту звільнення з посади по дату виплати за рішенням суду заробітної плати), ГТУЮ у Полтавській області повинно сплатити середній заробіток за весь час затримки такої виплати в розмірі 70332,52 грн, ОСОБА_1 в грудні 2017 року звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ГТУЮ у Полтавській області про стягнення середнього заробітку, а також компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди (справа №816/2245/17).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №816/2245/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 (а.с. 57-61), адміністративний позов ОСОБА_1 до ГТУЮ у Полтавській області задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГТУЮ у Полтавській області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 67259,74 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 831,15 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГТУЮ у Полтавській області компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 1762 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №816/2245/17 набрало законної сили 21.05.2018.

Листом від 28.08.2018 №09.1-29/6657 ГТУЮ в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №816/2245/17 28.08.2018 останній нараховано 68090,89 грн, з яких утримано податок з доходів фізичних осіб - 12256,36 грн, військовий збір - 1021,36 грн, фактично виплачено кошти в сумі 54813,17 грн, а також ОСОБА_1 перераховано компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 1762 грн (а.с. 63).

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи відповідачем долучені платіжні доручення від 23.08.2018 №3232, від 23.08.2018 №3231, від 27.08.2018 №3310, від 23.08.2018 №3229, від 23.08.2018 №3230 (а.с. 95-99).

Позивач вважає, що обов`язок нарахування та виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в ГТУЮ у Полтавській області виник одночасно з обов`язком нарахування та виплати заробітної плати, присудженої за рішенням суду у справі №816/966/16, однак фактично нарахування та виплата такої компенсації були проведені управлінням лише 28.08.2018 на виконання судового рішення у справі №816/2245/17, а також зважаючи на те, що на розмір компенсації, як складової частини заробітної плати, фактично судом при розгляді справи №816/2245/17 не нараховувався та не стягувався з управління середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 по рішенню суду у справі №816/966/16, остання звернулася до суду з даним позовом до ГТУЮ у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2017 по 21.05.2018 включно в сумі 24582,24 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, про застосування до відповідача відповідальності за частиною другою статті 117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 20.10.2017 по 21.05.2018.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117 , 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) дійшов до висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, що викладена в справі 6-144ц13, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

За пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , у разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Зазначене спростовує посилання апелянта на передчасність звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-114цс13.

При цьому, колегія суддів зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ГТУЮ у Полтавській області існував спір щодо виплати складової частини заробітної плати - компенсації втрати частини доходів, в зв`язку з порушенням строків їх виплати. Вказаний спір вирішено на користь позивача судовим рішенням від 15.02.2018 №816/2245/17, яке набрало законної сили 21.05.2018.

Таким чином, датою остаточного розрахунку відповідача з позивачем в розумінні частини другої статті 117 КЗпП України є 21.05.2018 - дата набрання законної сили судовим рішенням у справі №816/2245/17 про стягнення з ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 831,15 грн компенсації втрати частини доходів (а саме, доходів у вигляді заробітної плати в сумі 4382,51 грн, що стягнута судовим рішенням № 816/966/16) в зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Відтак на підставі частини другої статті 117 КЗпП України з ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні щодо виплати складової частини заробітної плати, а саме, за затримку розрахунку по виплаті компенсації втрати частини заробітної плати, в зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 20.10.2017 (наступний день після набрання законної сили судовим рішенням № 816/966/16 про присудження позивачу заробітної плати) по 21.05.2018 (дата набрання законної сили судовим рішенням №816/2245/17 про присудження компенсації втрати частини доходів).

Доводи ГТУЮ у Полтавській області про відсутність підстав для застосування до роботодавця відповідальності за статтею 117 КЗпП України за невиплату компенсації, що виникла після звільнення, судом відхиляються з огляду на те, що компенсація втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати є складовою належної працівникові заробітної плати.

Позивач просить суд стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з вирішенням на її користь (судовим рішенням №816/2245/17, яке набрало законної сили 21.05.2018) спору щодо стягнення саме 831,15 грн компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Так, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, виконуючи судове рішення №816/966/16 про присудження виплати ОСОБА_1 заробітної плати в сумі 4382,51 грн.

Однак вказаного нарахування та виплату не провів, що стало підставою для стягнення судовим рішенням від 15.02.2018 №816/2245/17, яке набрало законної сили 21.05.2018, вказаної суми компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 831,15 грн.

Отже, колегія суддів вбачає підстави для застосування до відповідача відповідальності за частиною другою статті 117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 20.10.2017 по 21.05.2018.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 16.01.2018 у справі № 465/2152/15-ц.

Розмір середнього заробітку за період з 20.10.2017 по 21.05.2018 за обґрунтованим розрахунком позивача (а.с. 50), становить 24582,24 грн (144 робочих дні х 170,71 грн /середньоденний заробіток позивача/).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вказана сума середнього заробітку в розмірі 24582,24 грн підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 жовтня 2017 року по 21 травня 2018 року включно в сумі 24582,24 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року по справі № 1640/3461/18 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року по справі № 1640/3461/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова О.М. Калитка Повний текст постанови складено 11.06.2019 року