Постанова

від 06.11.2019 по справі 1640/3461/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2019 року

Київ

справа №1640/3461/18

адміністративне провадження №К/9901/20447/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у складі головуючого судді Гіглави О.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кононенко З.О. (головуючого), Мельнікової Л.В., Калитки О.М. у справі №1640/3461/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року, позов задоволено.

2.1. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2017 по 21.05.2018 включно в сумі 24 582,24 грн.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_1 з 01.12.2015 обіймала посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кобеляцького районного управління юстиції.

3.2. Наказом ГТУЮ у Полтавській області від 28.03.2016 №540/7 "Про вивільнення ОСОБА_1 " у зв`язку із скороченням граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №840 "Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України 05.04.2014 №85", наказу ГТУЮ у Полтавській області "Про введення в дію структури, штатної чисельності та штатного розпису територіальних органів юстиції Полтавської області" від 25.01.2016 №20/4 начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кобеляцького районного управління юстиції ОСОБА_1 звільнено з роботи з 28.03.2016 у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Також відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки" наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток: 04 календарні дні щорічної основної відпустки за робочий рік з 19.06.2014 по 18.06.2015; 23 календарні дні щорічної основної відпустки за відпрацьований період з 19.06.2015 по 28.03.2016; 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж проходження державної служби понад 24 роки за 2015 рік. Крім того, відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України зазначено щодо виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

3.3. Судами зазначено, що вказані обставини встановлені в судовому порядку під час розгляду справи №816/966/16, тому не потребують доказування.

3.4. У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточнення позовних вимог) до ГТУЮ у Полтавській області про стягнення з ГТУЮ у Полтавській області не донарахованих та не виплачених ОСОБА_1 при звільненні за час проходження публічної служби коштів у загальному розмірі 4382,51 грн, з яких: посадовий оклад у розмірі 1332,96 грн; надбавка за вислугу років у розмірі 399,89 грн; надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 433,23 грн; премія у розмірі 485,19 грн; вихідна допомога у розмірі 664,13 грн; компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1067,11 грн, а також стягнення з ГТУЮ у Полтавській області витрат, пов`язаних з прибуттям до суду, зокрема добових (справа №816/966/16).

3.5. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 не донараховані та не виплачені кошти при звільненні за час проходження публічної служби у загальному розмірі 4382,51 грн: - посадовий оклад у розмірі 1332,96 грн; - надбавка за вислугу років у розмірі 399,89 грн; - надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 433,23 грн; - премія у розмірі 485,19 грн; - вихідна допомога у розмірі 664,13 грн; - компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1067,11 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з прибуттям до суду, у розмірі 324,97 грн. Постанову в частині стягнення коштів з розрахунку за один місяць допущено до негайного виконання.

3.6. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.10.2017) постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 скасована в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з прибуттям до суду, у розмірі 240 грн, в іншій частині постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 - залишена без змін.

3.7. Тобто, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 щодо стягнення з ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 не донарахованих та не виплачених ОСОБА_1 коштів при звільненні за час проходження публічної служби у загальному розмірі 4382,51 грн. набрала законної сили 19.10.2017.

3.8. Розрахунок ГТУЮ у Полтавській області з ОСОБА_1 за рішенням суду - постановою від 22.06.2017 у справі №816/966/16 був здійснений шляхом перерахування на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 коштів 28.07.2017 та 10.11.2017.

3.9. Судами враховано, що вказана обставина була встановлена в судовому порядку під час розгляду справи №816/2245/17, тому не потребує доказування під час розгляду даної справи.

3.10. Вважаючи, що за період з 28.03.2016 по 10.11.2017 (з моменту звільнення з посади по дату виплати за рішенням суду заробітної плати), ГТУЮ у Полтавській області повинно сплатити середній заробіток за весь час затримки такої виплати в розмірі 70332,52 грн, ОСОБА_1 в грудні 2017 року звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ГТУЮ у Полтавській області про стягнення середнього заробітку, а також компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди (справа №816/2245/17).

3.11. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №816/2245/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГТУЮ у Полтавській області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 67259,74 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 831,15 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГТУЮ у Полтавській області компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 1762 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №816/2245/17 набрало законної сили 21.05.2018.

3.12. Листом від 28.08.2018 №09.1-29/6657 ГТУЮ в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 . про те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №816/2245/17 28.08.2018 останній нараховано 68090,89 грн, з яких утримано податок з доходів фізичних осіб - 12256,36 грн, військовий збір - 1021,36 грн, фактично виплачено кошти в сумі 54813,17 грн, а також ОСОБА_1 перераховано компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 1762 грн.

3.13. На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи відповідачем долучені платіжні доручення від 23.08.2018 №3232, від 23.08.2018 №3231, від 27.08.2018 №3310, від 23.08.2018 №3229, від 23.08.2018 №3230.

3.14. Позивач вважаючи, що обов`язок нарахування та виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в ГТУЮ у Полтавській області виник одночасно з обов`язком нарахування та виплати заробітної плати, присудженої за рішенням суду у справі №816/966/16, однак фактично нарахування та виплата такої компенсації були проведені управлінням лише 28.08.2018 на виконання судового рішення у справі №816/2245/17, а також зважаючи на те, що на розмір компенсації, як складової частини заробітної плати, фактично судом при розгляді справи №816/2245/17 не нараховувався та не стягувався з управління середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 по рішенню суду у справі №816/966/16, позивач звернулася до суду з даним позовом до ГТУЮ у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2017 по 21.05.2018 включно в сумі 24582,24 грн.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач просила суд стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з вирішенням на її користь (судовим рішенням №816/2245/17, яке набрало законної сили 21.05.2018) спору щодо стягнення саме 831,15 грн компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати. Так, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, виконуючи судове рішення №816/966/16 про присудження виплати ОСОБА_1 заробітної плати в сумі 4382,51 грн. Однак, вказаного нарахування та виплати відповідач не провів, що стало підставою для стягнення судовим рішенням від 15.02.2018 №816/2245/17, яке набрало законної сили 21.05.2018, вказаної суми компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 831,15 грн. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про застосування до відповідача відповідальності за частиною другою статті 117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 20.10.2017 по 21.05.2018.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові.

6. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судами норм матеріального права, а саме - статті 117 КЗПпУ. Зазначає, що застосування до роботодавця відповідальності за невиплату компенсації, що виникла після звільнення є безпідставним, оскільки закон не передбачає відповідальності у формі стягнення середнього заробітку за час прострочення виплати інших доходів, право на які виникли вже після звільнення.

7. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить її залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ГТУЮ у Полтавській області існував спір щодо виплати складової частини заробітної плати - компенсації втрати частини доходів, в зв`язку з порушенням строків їх виплати. Вказаний спір вирішено на користь позивача судовим рішенням від 15.02.2018 №816/2245/17, яке набрало законної сили 21.05.2018.

9. Судами попередніх інстанцій зазначено, що датою остаточного розрахунку відповідача з позивачем в розумінні частини другої статті 117 КЗпП України є 21.05.2018 - дата набрання законної сили судовим рішенням у справі №816/2245/17 про стягнення з ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 831,15 грн компенсації втрати частини доходів (а саме, доходів у вигляді заробітної плати в сумі 4382,51 грн, що стягнута судовим рішенням № 816/966/16) в зв`язку з порушенням строків їх виплати.

10. Тому, з урахуванням частини другої статті 117 КЗпП України суди дійшли висновку, що на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні щодо виплати складової частини заробітної плати, а саме: за затримку розрахунку по виплаті компенсації втрати частини заробітної плати, в зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 20.10.2017 (наступний день після набрання законної сили судовим рішенням №816/966/16 про присудження позивачу заробітної плати) по 21.05.2018 (дата набрання законної сили судовим рішенням №816/2245/17 про присудження компенсації втрати частини доходів).

11. Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та вбачає за доцільне зазначити про таке.

12. За змістом частини другої статті 2 Закону України від 24 березня 1995 №108/95-ВР Про оплату праці , додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

13. Відповідно до частини третьої статті 2 цього Закону, у структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

14. Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати і такий самий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

15. Колегія суддів зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

16. Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.17. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

18. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що датою звільнення позивача з посади є 28.03.2016, залишили поза увагою, що із вказаним позовом позивач звернулась до суду 27.09.2018. Судами зазначено також, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, виконуючи судове рішення у справі №816/966/16 (набрало законної сили 19.10.2017) про присудження виплати ОСОБА_1 заробітної плати в сумі 4382, 51 грн.

19. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

20. За змістом частини другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

21. За правилами частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

22. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

23. У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012.Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237 1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

24. Аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

25. При таких обставинах посилання судів попередніх інстанцій на рішення Конституційного суду від 15.10.2013 року №8-рп/2013, № 9-рп/2013 є помилковим, оскільки висновки зазначених рішень полягають у тому, що саме на заробітну плату не розповсюджуються строки звернення до суду, проте у цій справі йдеться про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, яка не входить до структури заробітної плати.

26. Подібні висновки щодо застосування строків звернення до суду з приводу стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі 802/28/16-а, від 20 червня 2018 року у справі 823/761/17.

27. Вказаних обставини суди попередніх інстанцій не взяли до уваги та не врахували, що, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.

28. Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

29. Таким чином, враховуючи законодавчо встановлений обов`язок вжиття визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, суди попередніх інстанцій мали дослідити позовну заяву разом з наданими позивачем доказами та надати їм відповідну оцінку в порядку, передбаченому статтею 90 КАС України.

30. Натомість, суди попередніх інстанцій вказаних норм процесуального права не врахували, що дає підстави для висновку про недотримання судами принципу змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин справи.

31. За таких обставин, судами не досліджено всі зібрані у справі докази, тобто допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

32. Поряд з цим, частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

34. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справу необхідно направити на новий судовий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

35. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

36. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області задовольнити частково.

37. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року - скасувати.

38. Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

39. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко