Ухвала

від 09.12.2019 по справі 1640/3461/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

09 грудня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 1640/3461/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2018 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 жовтня 2017 року по 21 травня 2018 року включно в сумі 24582,24 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Соборності, 45, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 34874347) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Соборності, 45, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 34874347) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2017 по 21.05.2018 включно в сумі 24582,24 грн (двадцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дві гривні двадцять чотири копійки).

Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року - скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Справа №160/3461/18 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 13.11.2019, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.11.2019 справу передано до провадження судді Алєксєєвої Н.Ю.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 06 листопада 2019 року:

- середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати;

- суди попередніх інстанцій, встановивши, що датою звільнення позивача з посади є 28.03.2016, залишили поза увагою, що із вказаним позовом позивач звернулась до суду 27.09.2018. Судами зазначено також, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, виконуючи судове рішення у справі №816/966/16 (набрало законної сили 19.10.2017) про присудження виплати ОСОБА_1 заробітної плати в сумі 4382, 51 грн.;

- адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами

- розглядаючи справу по суті, суди не взяли до уваги та не врахували, що, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні; суди попередніх інстанцій мали дослідити позовну заяву разом з наданими позивачем доказами та надати їм відповідну оцінку в порядку, передбаченому статтею 90 КАС України. Натомість, суди попередніх інстанцій вказаних норм процесуального права не врахували, що дає підстави для висновку про недотримання судами принципу змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Отже, саме обставина дотримання позивачем строку звернення до суду, на думку Верховного Суду, насамперед повинна бути з`ясована судом під час нового розгляду справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 122, 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначено, що недоліки необхідно усунути у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначення підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

03 грудня 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, який пропущено з поважних причин.

В обгрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що згідно ст.ст.2,34 Закону України Про оплату праці та рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №9-рп/2013 компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є складовою заробітної плати. Між ОСОБА_1 та відповідачем після задоволення позову у справі №816/966/16 та набрання рішенням законної сили (19.10.2017року) продовжував існувати спір щодо стягнення заробітної плати у вигляді компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Спір щодо стягнення заробітної плати у вигляді компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати остаточно вирішений судом лише 21.05.2018 у справі №816/2245/17. Відповідач фактично розрахувався з позивачем 28.08.2018, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, про що позивач дізналася 30.08.2018 з листа від 28.08.2018 №09.1-29/6657. В п.2.2 рішення Конституційного суду від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 зазначено, що аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Тому на думку позивача, остання має право звернутись до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні протягом трьох місяців з дати фактичного перерахування коштів, тобто з 28.08.2019, про що позивач дізналася 30.08.2018.

Оцінюючи обгрунтованість клопотання позивача та надаючи оцінку поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом, суд виходить з наступного.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 (а.с. 51-53) позов ОСОБА_1 до ГТУЮ у Полтавській області про стягнення заробітної плати задоволено. Стягнуто з ГТУЮ у Полтавській області (код ЄДРПОУ 34874347) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) не донараховані та не виплачені ОСОБА_1 кошти при звільненні за час проходження публічної служби у загальному розмірі 4382,51 грн: - посадовий оклад у розмірі 1332,96 грн; - надбавка за вислугу років у розмірі 399,89 грн; - надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 433,23 грн; - премія у розмірі 485,19 грн; - вихідна допомога у розмірі 664,13 грн; - компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1067,11 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з прибуттям до суду, у розмірі 324,97 грн. Постанову в частині стягнення коштів з розрахунку за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.10.2017) постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 скасована в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з прибуттям до суду, у розмірі 240 грн, в іншій частині постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 - залишена без змін (а.с. 54-56).

Таким чином, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 щодо стягнення з ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 не донарахованих та не виплачених ОСОБА_1 коштів при звільненні за час проходження публічної служби у загальному розмірі 4382,51 грн набрала законної сили 19.10.2017.

Розрахунок ГТУЮ у Полтавській області з ОСОБА_1 за рішенням суду - постановою від 22.06.2017 у справі №816/966/16 був здійснений шляхом перерахування на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 коштів 28.07.2017 та 10.11.2017.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №816/2245/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 (а.с. 57-61), адміністративний позов ОСОБА_1 до ГТУЮ у Полтавській області задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГТУЮ у Полтавській області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 67259,74 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 831,15 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГТУЮ у Полтавській області компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 1762 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №816/2245/17 набрало законної сили 21.05.2018.

Листом від 28.08.2018 №09.1-29/6657 ГТУЮ в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №816/2245/17 28.08.2018 останній нараховано 68090,89 грн, з яких утримано податок з доходів фізичних осіб - 12256,36 грн, військовий збір - 1021,36 грн, фактично виплачено кошти в сумі 54813,17 грн, а також ОСОБА_1 перераховано компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 1762 грн (а.с. 63).

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи відповідачем долучені платіжні доручення від 23.08.2018 №3232, від 23.08.2018 №3231, від 27.08.2018 №3310, від 23.08.2018 №3229, від 23.08.2018 №3230 (а.с. 95-99).

За змістом частини другої статті 2 Закону України від 24 березня 1995 №108/95-ВР Про оплату праці , додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до частини третьої статті 2 цього Закону, у структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати і такий самий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Суд зазначає, що відповідно до статті 117 Кодексу "при відсутності спору щодо суми" заборгованості із заробітної плати звільнені працівники мають право на компенсацію за несвоєчасну виплату такої заборгованості за період "фактичного розрахунку" (частина перша статті 117), а "при наявності спору про розміри сум" заборгованості із заробітної плати компенсація повинна бути виплачена, якщо спір вирішено на користь працівника (частина друга статті 117). Частина друга статті 117 Кодексу, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі позивача, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117.

Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі №1-5/2012 в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237 1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За приписами статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З вищевикладеного випливає, що виплата компенсації мала б здійснюватися у відповідний місяць сплати заборгованості із заробітної плати.

Отже, відповідач повинен був нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, виконуючи судове рішення у справі №816/966/16 (набрало законної сили 19.10.2017) про присудження виплати ОСОБА_1 заробітної плати в сумі 4382, 51 грн.

Верховний Суд при розгляді справи №821/1083/17 (провадження №К/9901/2627/17) зазначив, що з прийняттям судового рішення про виплату заборгованості із заробітної плати та відшкодування/компенсацію у роботодавця (колишнього) виникає обов`язок виконати це судове рішення і на правовідносини, які виникають у зв`язку з таким виконанням положення трудового законодавства (зокрема статей 116, 117 Кодексу законів про працю України) не поширюються.

З матеріалів позовної заяви слідує, що позивача звільнено з посади 28.03.2016, при цьому фактичний розрахунок із позивачем, на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 по справі №816/966/16, яка набрала законної сили 19.10.2017, проведено 10 листопада 2017 року.

При цьому позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду у вересні 2018 року.

Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Обставини, зазначені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, не є такими, оскільки належних обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності поважних причин його пропуску, а саме наявності обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду ОСОБА_1 не наведено.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

При цьому, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії" рішення від 22 жовтня 1996 року, справа "Девеер проти Бельгії" рішення від 27 лютого 1980 року).

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, доказів поважності причин його пропуску позивачем не надано, а судом не встановлено поважних причин пропуску такого строку .

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 8 частини 1 статті 240, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Суддя Н.Ю. Алєксєєва