Постанова

від 11.06.2019 по справі 826/17538/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2019 року

Київ

справа №826/17538/15

адміністративне провадження №К/9901/2839/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Яковенка М.М., Дашутіна І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського про визнання дій відповідача, що полягають у відмові в задоволенні запиту на інформацію протиправними, стягнення витрат за надання юридичних послуг, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва, у складі головуючого Кузьменка В.А., ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Гром Л.М., Безіменної Н.В., Кучми А.Ю.

І. Суть спору

1 . Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулася до відповідача із запитом на інформацію від 02 лютого 2015 року № 67/1-5, в якому просила надати публічну інформацію про вищий навчальний заклад (далі по тексту - ВНЗ), яка є предметом суспільного інтересу. За результатами розгляду запиту позивача Національна музична академія України імені П.І.Чайковського в листі від 16 лютого 2015 року №181 повідомила, що надання копій документів можливе лише після відшкодування витрат на виготовлення копій документів, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки обсяг вищезгаданих копій більше ніж 10 сторінок.

2. Крім того, відповідач зазначив, що запитувана інформація не є предметом суспільного інтересу відповідно до пункту 2 статті 29 Закону України "Про інформацію".

3. Позивач вважає протиправною відмову в не наданні запитуваних документів з підстав порушення права позивача на доступ та одержання публічної інформації.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" є юридичною особою у формі громадської організації, ідентифікаційний код - 35416341.

5. Національна музична академія України імені П.І.Чайковського є вищим державним музичним навчальним закладом IV рівня акредитації.

6. Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулася до відповідача із запитом на інформацію від 02 лютого 2015 року №67/1-5, у якому просила надати належним чином засвідчені копії статуту Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського; свідоцтва про реєстрацію вищого навчального закладу; ліцензії на провадження вищого навчального закладу освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них; сертифіката про акредитацію освітньої програми вищого навчального закладу; витяг вищого навчального закладу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; перелік структурних підрозділів та робочих органів вищого навчального закладу із зазначенням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників; правил прийому до ВНЗ у 2015 році; положення про приймальну комісію вищого навчального закладу у 2015 році; наказу про затвердження складу приймальної комісії вищого навчального закладу у 2015 році; перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються вищим навчальним закладом та його структурними підрозділами; планів роботи вищого навчального закладу у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

7. Листом від 16 лютого 2015 року №181 Національна музична академія України імені П.І.Чайковського повідомила, що надання копій документів можливо лише після відшкодування витрат на виготовлення копій документів, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки обсяг вищезгаданих копій більше ніж 10 сторінок та запитувана інформація не є предметом суспільного інтересу відповідно до пункту 2 статті 29 Закону України "Про інформацію".

8. Між позивачем (замовник) та фахівцем в галузі права ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 15 червня 2015 року, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги (правові послуги, правова допомога) щодо підготовки позовної заяви до суду про визнання дій Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського протиправними та відшкодування витрат на юридичні послуги (правові послуги, правову допомогу), а також здійснення інших процесуальних дій від імені замовника, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги.

9. Згідно з актом передачі-прийому наданих послуг від 29 червня 2015 року замовник виконавець надав обумовлені договором послуги із розрахунку 1 година роботи дорівнює 825,00 грн., тривалістю 8 годин.

10. Відповідно до платіжного доручення від 30 червня 2015 року №25 позивач здійснив переказ коштів на карту ОСОБА_1 згідно договору про надання юридичних послуг від 15 червня 2015 року в сумі 6 600,00 грн.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 15.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, позовні вимоги Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" задоволені частково.

12. Визнані протиправними дії Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського щодо відмови в задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" від 02 лютого 2015 року №67/1-15. У частині стягнення коштів за надання юридичних послуг було відмовлено.

13. Суд першої інстанції виходив з того, що згідно з частиною четвертою статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" при наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується, а тому вимоги відповідача щодо оплати витребуваних копій документів є протиправними.

14. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач та відповідач звернулися до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами.

15. Всеукраїнська громадська організація Комітет конституційно-правового контролю України в апеляційній скарзі просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції порушив строки розгляду справи, крім того зазначили, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення витрат відповідно до Договору про надання юридичних послуг.

16. Відповідач - Національна музична академія України ім.П.І.Чайковського не погодилася в частині задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначили, що суд першої інстанції помилково відніс запитувану інформацію до категорії публічної а тому безпідставно дійшов висновку, що надання копій документів не підлягає оплаті. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

IV. Касаційне оскарження

17 . У касаційні скарзі позивач, з покликанням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Визнати дії Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського що полягають у відмові в задоволенні запиту на отримання інформації протиправними та стягнути з відповідача витрати понесені у зв`язку з оплатою юридичних послуг.

18. Касаційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв до уваги що ОСОБА_1 є адвокатом та цей факт підтверджується укладеним договором про надання юридичних послуг, платіжними документами про оплату таких послуг. Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит свідків у тому числі допиту ОСОБА_1 , яка могла надати відповідні документи і підтвердити що вона є фахівцем у галузі права. Крім того, під час розгляду в суді першої інстанції було повідомлено, що при необхідності документи які підтверджують здобуття ОСОБА_1 вищої освіти будуть надані. Також зазначили, що суд апеляційної інстанції безпідставно вказав, що розмір заявлених витрат перевищує граничний розмір, встановлений Законом України про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних та адміністративних справах , оскільки, суд першої інстанції при таких обставинах мав би стягнути витрати в межах 40 відсотків мінімальної заробітної плати на момент надання правової допомоги. Також зазначають, що суд першої інстанції невірно розрахував розмір судового збору у зв`язку з тим, що була застосована ставка судового збору, яка була встановлена Законом, який набув чинності після подання позову а не на час подання позову.

19. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, у якій зазначає, що інформація яка запитується не є предметом суспільного інтересу в розумінні п. 2 статті 29 Закону України Про інформацію та з цього приводу вже розглядалися позовні вимоги в 2012 році по справі № 2а-14689/12/2670. Також зазначає, що підстав для задоволення вимог про стягнення витрат у зв`язку з наданням юридичної допомоги не має, оскільки неможливо встановити за які саме дії була проведена оплата. Крім того, тіж самі платіжні документи щодо оплати за надання юридичних послуг використовуються позивачем при подачі інших позовних вимог до інших судів.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

20 . Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

21. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

22. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються зокрема особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.

23. Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується, серед іншого, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

24. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

25. Частина перша статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлює, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

26. Частиною першою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

27. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 21 Закону України "Про громадські об`єднання" встановлено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право, зокрема одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

28. Відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про вищу освіту" вищий навчальний заклад - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

29.Частина перша статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлює, що інформація на запит надається безкоштовно.

30. Відповідно до частини другої статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

31. Разом з тим, згідно з частиною четвертою статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" при наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

32 . Частина друга статті 29 Закону України "Про інформацію" визначає, що предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

33. Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

34. Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Частина третя зазначеної статті визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

35. Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір (станом на 20 серпня 2015 року) установлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. За подання позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

VI. Позиція Верховного Суду

36. Верховний Суд звертає увагу, що по цій справі заявлена касаційна скарга тільки від Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України", яка не погоджується з рішеннями судів попередньої інстанції в частині встановлення судом першої інстанції розміру судового збору та оплати витрат на правову допомогу.

37. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 87 КАС України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на правову допомогу.

38. Частиною 1 статті 90 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

39. Тобто, підставою для відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, має бути підтвердження того, що особа яка надавала правову допомогу є фахівцем у галузі права або адвокатом.

40. В касаційній скарзі позивач зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції зазначалося, що при необхідності підтвердження статусу фахівця в галузі права, вони можуть надати відповідні документи.

41. Частиною 1 статті 71 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції) передбачалося, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

42. Відповідно до частини 2 статті 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

43. Частина 2 статті 79 КАС України встановлювала, що особа, яка заявляє клопотання перед судом про витребування від інших осіб письмових доказів, повинна зазначити: який письмовий доказ вимагається, орган чи особу, у яких він знаходиться, та обставини, які може підтвердити цей доказ.

44. З аналізу зазначених норм убачається, що для доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу позивач мав заявити клопотання про витребування доказів, зазначивши при цьому який письмовий доказ вимагається, орган чи особу, у яких він знаходиться.

45. З матеріалів справи не вбачається, що з приводу надання або витребування документів підтверджуючих статус фахівця в галузі права, представником позивача були заявлені будь-які клопотання (усні чи письмові). Тому в цьому випадку слід звернути увагу на те, що без зазначення який письмовий доказ вимагається, та у якого органу чи особи він знаходиться, суд був позбавлений можливості витребувати докази.

46. При таких обставинах Верховний Суд погоджується з судовим рішенням суду першої інстанції, який, дотримуючись вимог частини 1 статті 86 КАС України щодо оцінки доказів, які є у справі, відмовив у задоволенні вимог, щодо стягнення витрат на правову допомогу.

47. Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, касатор зазначав, що суд другої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про надання доказів та виклик свідків для допиту з метою встановлення того, що правова допомога надавалась фахівцем у галузі права.

48. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися в суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

49. Оскільки Верховний Суд вважає, що до суду першої інстанції докази не були надані без поважних причин, у цьому випадку в суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для дослідження доказів, які не були досліджені в суді першої інстанції.

50. З приводу посилання касатора на те, що суд першої інстанції невірно розрахував розмір судового збору, застосувавши до позовної заяви поданої 20 серпня 2015 року норми Закону України Про судовий збір , які набрали чинності 01 вересня 2015 року, Верховний Суд зазначає, наступне.

51. Позовна заява містить одну немайнову та майнову вимогу.

52. Верховний Суд погоджується з доводами касатора щодо необхідності застосування положень Закону України Про судовий збір які діяли станом на час звернення.

53. Проте, п.п.1 п.3 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір (станом на 20 серпня 2015 року) встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (на 20.08.2015 року становив 1218) та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. За подання позову немайнового характеру розмір судового збору становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

54. З ухвали суду першої інстанції від 26 серпня 2015 року та постанови від 15 березня 2016 року вбачається, що суд першої інстанції правильно застосував ставки судового збору встановлені Законом України Про судовий збір . Суд першої інстанції до майнової вимоги розрахував її розмір виходячи з 1,5 розміру мінімальної заробітної плати а для вимоги немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

55. При таких обставинах доводи касаційної скарги щодо застосування судом першої інстанції не тієї редакції Закону України Про судовий збір є безпідставними.

56. Тривалий розгляд справи, про який зазначено в касаційній скарзі, не є підставою для скасування судового рішення.

57. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

58. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

59. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

60. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

61. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

62. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Дашутін

М.М.Яковенко