Ухвала

від 10.06.2019 по справі 393/426/17

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №393/426/17 провадження № 2/403/21/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Дорошенко В.В.,

з участю:

прокурора Новгородківського відділу Олександрійської місцевої прокуратури

Кіровоградської області Поліщук С.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору на стороні відповідача ФГ МЮННТ - Боруш А.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в смт.Устинівка письмове клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, подане у цивільній справі за позовом керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фермерське господарство МЮННТ , про визнання незаконними та скасування наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, про визнання незаконними та скасування наказів про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, визнання недійсними договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року керівник Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фермерське господарство МЮННТ , про: 1) визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 24.01.2014 року за: №КР/3523480400:02:000/00001234,

№КР/3523480400:02:000/00001235, №КР/3523480400:02:000/00001236,

№КР/3523480400:02:000/00001237, №КР/3523480400:02:000/00001238 про затвердження документації із землеустрою та передачі земельних ділянок площею 11,3877 га, 11,7802 га, 6,0000 га, 10,1457 га та 10,4148 га в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованих на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області; 2) визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 03.04.2015 року за №11-1594/14-15-СГ та №11-1595/14-15-СГ про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства площею 38,9988 га та 39,0004 га, розташованих на території Новгородківської селищної ради Новгородківського району Кіровоградської області; 3) визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за №11-4296/21-15-СГ від 08.12.2015 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 45,8676 га, розташованої на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області; 4) визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за №11-4454/21-15-СГ від 11.12.2015 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 6,1262 га, розташованої на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області; 5) визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за №11-169/21-15-СГ від 05.06.2015 року про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки площею 77,9992 га, в тому числі, земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 39,0004 га та земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 38,9988 га в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованої на території Новгородківської селищної ради Новгородківського району Кіровоградської області; 6) визнання незаконним та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за №11-8/14-16-СГ та №11-9/14-16-СГ від 25.01.2016 року про затвердження документації із землеустрою та передачі земельних ділянок площею 45,8676 га 6,1262 га, розташованих на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області; 7) визнання недійсними договорів оренди землі від 10.02.2014 року, укладених між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_1 ; 8) визнання недійсними договорів оренди землі від 22.03.2016 року, укладених між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 ; 9) визнання недійсними договорів оренди землі від 06.05.2016 року, укладених між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 ; 10) зобов'язання ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області земельні ділянки з кадастровими номерами:

НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ,

НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ,

НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що зазначені вище накази були прийняті з порушенням вимог ст.ст.116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст.ст.7, 12 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство , а саме: 1) при виданні наказів ГУ Держземагенства у Кіровоградській області від 24.01.2014 року про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду на 10 років земельних ділянок площею 11,3877 га, 11,7802 га, 6,0000 га, 10,1457 га та 10,4148 га були порушені вимоги до заяви гр-на про надання земель для ведення фермерського господарства, оскільки заява відповідача ОСОБА_1 не містила обгрунтування необхідності одержання такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку; не вказано перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в нього техніки для обробітку землі; не зазначено про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність; вказані земельні ділянки не є єдиним масивом, а складаються із 5 окремих ділянок, які знаходяться на значній відстані одна від одної; 2) при зверненні ОСОБА_1 із заявами до ГУ Держземагенства у Кіровоградській області 18.03.2015 року про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної власності площею 38,9988 га та 39,0004 га, крім зазначених вище порушень, органом державної влади не надано оцінку тому факту, що відповідачу ОСОБА_1 вже надавались земельні ділянки, однак він не зареєстрував фермерське господарство, що свідчить про відсутність дійсного наміру створити фермерське господарство та використання вказаної процедури для спрощеного порядку одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів; 3) при розгляді заяв ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної власності площею 45,8676 га та 6,1262 га, органом державної влади знову не було надано оцінку тому факту, що ОСОБА_1 вже надано 7 земельних ділянок, проте протягом двох років фермерське господарство не було зареєстроване, а землі обробляли інші підприємства, засновником та директором яких є ОСОБА_1 ; 4) згідно отриманої від органів державної влади інформації за Фермерським господарством МЮННТ не зареєстровано жодного транспортного засобу чи сільськогосподарської техніки, а саме господарство має лише одного працівника - засновника ОСОБА_1 , який є засновником та керівником ще двох підприємств: ТОВ Прогрес та ПП Приватна Агрофірма МЮННТ , які обробляють земельні ділянки площею 5004 га та діють з 2004 року, що свідчить про отримання відповідачем ОСОБА_1 земельних ділянок не для створення фермерського господарства, а для збільшення площ земельних ділянок вже існуючих сільськогосподарських підприємств; 5) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 в порушення вимог ст.26 Закону України Про землеустрій , ст.ст. 9 , 35 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації не отримали позитивного висновку державної експертизи, оскільки відповідно до висновків №1123-13 від 13.12.2013 року (земельні ділянки площею 11,3877 га, 11,7802 га, 6,0000 га, 10,1457 га та 10,4148 га) та №544-15 від 18.05.2015 року (земельні ділянки площею 38,9988 га та 39,0004 га) не в повній мірі відповідали вимогам законодавства та були повернуті на доопрацювання; 6) в порушення вимог ч.5 ст.5, ст.ст.13, 20, 23 Закону України Про оцінку земель договори оренди земельних ділянок від 20.02.2014 року площею 11,3877 га, 11,7802 га, 6,0000 га, 10,1457 га та 10,4148 га були укладені відповідачами без затвердженої у встановленому порядку нормативної грошової оцінки земельних ділянок; 7) всупереч п.10 ст.123 Земельного кодексу України накази ГУ Держземагенства у Кіровоградській області від 25.01.2016 року за №11-8/14-16-СГ та №11-9/14-16-СГ, якими затверджено документацію із землеустрою та передано в оренду земельні ділянки площею 45,8676 га та 6,1262 га, видані без зазначення обов'язкової умови використання земельних ділянок - строку, на який земельні ділянки передаються в оренду.

На підставі цих наказів між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області, а в подальшому між його правонаступником Головним Управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 було укладено п'ять договорів оренди земельних ділянок від 10 лютого 2014 року, два договори оренди земельних ділянок від 22 березня 2016 року та два договори оренди земельних ділянок від 06 травня 2016 року. Права оренди відповідача Монашок М.Д. на вказані вище земельні ділянки були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, формальний підхід до вирішення заяв ОСОБА_1 створив передумови для штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що оспорювані накази ГУ Держземагенства у Кіровоградській області та ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, видані з порушенням вимог ст.19 Конституції України, законів, без врахування обставин, які мали значення для прийняття рішень, та з урахуванням вимог ст.152 Земельного кодексу є недійсними з моменту їх прийняття, договори оренди земельних ділянок відповідно до вимог ст.ст.203, 215 ЦК України є недійсними у зв'язку із недодержанням закону в момент вчинення правочину, а земельні ділянки відповідно до ст.216 ЦК України підлягають поверненню державі, уповноваженим органом якої виступає ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

В підготовчому засіданні представником відповідача Монашок М.Д. подано письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. На обгрунтування клопотання представником відповідача зазначено про те, що оспорюваними наказами ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області була затверджена документація із землеустрою та на підставі укладених між відповідачами договорів оренди землі передано спірні земельні ділянки в оренду відповідачу ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства МЮННТ , зареєстрованого 27.05.2016 року як юридична особа. За змістом положень Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян та підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-підприємець. Згідно положень ст.12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. З огляду на викладене, посилаючись на практику Верховного Суду, представник відповідача вказує про те, що з дня державної реєстрації фермерського господарства у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря і обов'язки землекористувача перейшли до фермерського господарства, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи. За таких обставин спір, що виник між суб'єктами господарювання, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В підготовчому засіданні прокурор подав письмові заперечення проти клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , в яких зазначив про те, що на момент відкриття провадження за даним позовом фермерське господарство МЮННТ , для створення якого брались в оренду земельні ділянки, вже було зареєстровано, тому прокурором його зазначено як третю особу. Діючим законодавством України не встановлено прямий обов'язок суду керуватися висновками Верховного Суду при ухваленні рішення суду, як і заборону по відступу від правових позицій Верховного Суду, оскільки вирішення справ здійснюється відповідно до внутрішнього переконання судді, що грунтується на вимогах закону. В позові оскаржуються накази Держгеокадастру про надання землі в оренду фізичній особі, договори оренди укладені із фізичною особою, а тому подання даного позову в господарському провадженні з урахуванням дати звернення до суду два з половиною роки тому, було б порушенням правил підсудності і суд не відкрив би навіть провадження. Також, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини, прокурор вказує на те, що Верховний Суд, змінивши практику підсудності даних позовів, фактично позбавив державу права на судовий захист своїх прав та порушив базовий принцип правової визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права згідно практики Європейського суду з прав людини. З урахуванням того, що ст.3 ЦПК України передбачена прерогатива міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (в тому числі і Конвенції та практики Європейського суду з прав людини) перед національним законодавством, прокурор вважає, що до вказаного позову має застосовуватись практика суду щодо підвідомчості справ, яка була на момент його подачі. Крім того, в разі задоволення клопотання представника відповідача держава не зможе захистити свої права в іншому судочинстві з урахуванням строків позовної давності.

В підготовчому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ФГ МЮННТ - Боруш ОСОБА_3 вважав клопотання представника відповідача ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню. На обгрунтування своєї позиції зазначив про те, що ст.263 ЦПК України містить приписи, згідно яких суд враховує правові висновки Верховного Суду. З аналізу норм Закону України Про фермерське господарство фізична особа не може використовувати за цільовим призначенням земельну ділянку, яку надано для ведення фермерського господарства, оскільки це є передумовою реєстрації фермерського господарства. Згідно сформованої практики Великої Палати Верховного Суду, саме з моменту реєстрації фермерського господарства як юридичної особи відбувається заміна орендаря за відповідними договорами оренди землі. За таких обставин спірні правовідносини набувають статусу господарсько-правових і підпадають під юрисдикцію Господарського процесуального кодексу України, визначену ст.20 цього Кодексу. При цьому право прокурора на справедливий суд не порушено, оскільки він не позбавлений права звернутися з позовною заявою до господарського суду Кіровоградської області за захистом прав.

Розгляд клопотання представника відповідача ОСОБА_1 здійснено в підготовчому засіданні за відсутності представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) з огляду на положення ч.1 ст.223 ЦПК України.

Вирішуючи клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, суд приходить на наступних висновків. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч.3 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно положень ч.1 ст.15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із цивільних, земельних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена у ч.1 ст.19 ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року, чинній на час підготовчого провадження у справі).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову, далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, зазначені у ст.1 ГПК України, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави (абз.4 ч.1 ст.2 ГПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).

Таким чином, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі, за загальним правилом, могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, а позивачами могли бути, зокрема, прокурори.

Згідно п.6 ч.1 ст.12 ГПК України (в зазначеній вище редакції) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Статтею 20 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року, чинній на час підготовчого провадження у справі) визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час надання відповідачеві земельних ділянок, укладення оспорюваних договорів до 01.05.2016 року), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції Закону №1067-VIII від 31.03.2016 року, чинній на час укладення двох оспорюваних договорів 06.05.2016 року та реєстрації фермерського господарства) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з ч.3 ст.7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції до 01.05.2016 року) земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Згідно положень ст.7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції Закону №1067-VIII від 31.03.2016 року, чинній на час укладення двох оспорюваних договорів 06.05.2016 року та реєстрації фермерського господарства) надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченомуЗемельним кодексом України.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (ч.1 ст.2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ч.1 ст.5, ч.1 ст.7, ст.8 Закону України Про фермерське господарство в редакції, чинній на час надання відповідачеві земельних ділянок, укладення оспорюваних договорів до 01.05.2016 року ).

Статтею 8 Закону України Про фермерське господарство (в редакції Закону №1067-VIII від 31.03.2016 року, чинній на час укладення двох оспорюваних договорів 06.05.2016 року та реєстрації фермерського господарства), фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, в тому числі шляхом укладення відповідних договорів оренди, що є обов'язковою передумовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Судом встановлено, що наказами ГУ Держземагентства у Кіровоградській області від 24.01.2014 року за №КР/3523480400:02:000/00001234, №КР/3523480400:02:000/00001235,

№КР/3523480400:02:000/00001236, №КР/3523480400:02:000/00001237 та

№КР/3523480400:02:000/00001238 затверджено проекти землеустрою щодо відведення відповідачу ОСОБА_1 в оренду строком на 10 років земельних ділянок площею 11,3877 га, 11,7802 га, 6,0000 га, 10,1457 га та 10,4148 га для ведення фермерського господарства, розташованих на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.

На підставі вказаних наказів від 24.01.2014 року між ГУ Держземагентства у Кіровоградській області та ОСОБА_1 10.02.2014 року укладено п`ять договорів оренди земельних ділянок площею 11,3877 га, 11,7802 га, 6,0000 га, 10,1457 га та 10,4148 га.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 05.06.2015 року №11-169/21-15-СГ затверджено проекти землеустрою щодо відведення відповідачу ОСОБА_1 в оренду строком на 10 років земельних ділянок площею 38,9988 га та 39,0004 га для ведення фермерського господарства, розташованих на території Новгородківської селищної ради Новгородківського району Кіровоградської області.

На підставі даного наказу від 05.06.2015 року між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 22.03.2016 року укладено два договори оренди земельних ділянок площею 38,9988 га та 39,0004 га.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області за №11-8/14-16-СГ від 25.01.2016 року затверджено проект землеустрою та передачу земельної ділянки площею 45,8676 га, розташованої на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, відповідачу ОСОБА_1 в оренду строком на 10 років для ведення фермерського господарства.

На підставі даного наказу від 25.01.2016 року між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 06.05.2016 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 45,8676 га.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області за №11-9/14-16-СГ від 25.01.2016 року затверджено проект землеустрою та передачу земельної ділянки площею 6,1262 га, розташованої на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, відповідачу ОСОБА_1 в оренду строком на 10 років для ведення фермерського господарства.

На підставі даного наказу від 25.01.2016 року між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 06.05.2016 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,1262 га.

Відповідач ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства МЮННТ , зареєстрованого, як юридична особа, 27 травня 2016 року, тобто після видання оскаржуваних наказів та укладення відповідних договорів оренди землі, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене, у правовідносинах щодо користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Разом з тим, у поданому до суду 23 січня 2017 року керівником Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області позові одним з відповідачів визначено фізичну особу - ОСОБА_1 , а Фермерське господарство МЮННТ залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відповідно до положень ст.12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З системного аналізу ст.ст. 1 , 5 , 7 , 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок про те, що після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Таким чином, з моменту, коли відповідач ОСОБА_1 створив фермерське господарство, у спірних правовідносинах щодо користування земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря, і обов'язки землекористувача земельними ділянками перейшли до Фермерського господарства МЮННТ з дня його державної реєстрації.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що спір в даній справі стосується земельних ділянок, наданих в оренду саме Фермерському господарству МЮННТ , а не відповідачу ОСОБА_1 , як фізичній особі, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

За вказаних обставин, з урахуванням того, що фермерські господарства є юридичними особами, на їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, а також з прокурором, який діє в інтересах держави, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, поширюється юрисдикція господарських судів.

Такі правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №388/1103/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі №695/1275/17 та відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Підстав для відступу від наведених вище правових висновків Верховного Суду Устинівський районний суд Кіровоградської області, як суд І інстанції, не вбачає.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що спір у даній справі стосується земельних ділянок, які перебувають у користуванні Фермерського господарства МЮННТ , як юридичної особи, тому заявлені прокурором - керівником Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

Зважаючи на викладене, суд не приймає до уваги твердження прокурора про укладення оспорюваних договорів оренди з фізичною особою ОСОБА_1 , як підстави для звернення до суду у порядку цивільного судочинства.

Також суд відхиляє доводи прокурора, викладені ним в запереченнях проти клопотання представника відповідача ОСОБА_4 Д. з приводу того, що змінена Верховним Судом практика підсудності таких позовів є порушенням базового принципу правової визначеності та має наслідком позбавлення держави права на судовий захист, оскільки положення ГПК України щодо суб'єктної юрисдикції господарських судів не змінювалися, а прокурор не позбавлений права звернутися з відповідним позовом за захистом порушених прав до суду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно положень п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п.2 ч.2 ст.200, ст.ст.255, 258, 260, 261, 263, 353, 354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про закриття провадження у справі - задоволити.

Провадження у справі за позовом керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фермерське господарство МЮННТ , про визнання незаконними та скасування наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, про визнання незаконними та скасування наказів про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, визнання недійсними договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки, - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

На виконання вимог ч.1 ст.256 ЦПК України повідомити позивача, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Кіровоградської області.

Роз`яснити позивачу право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору за подання позову відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір .

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Кропивницького апеляційного суду або через Устинівський районний суд Кіровоградської області.

Повний текст ухвали складений 11 червня 2019 року.

Суддя Устинівського районного суду

Кіровоградської області С.Ю.Атаманова