Рішення

від 29.05.2019 по справі 910/559/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2019Справа № 910/559/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В. , за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест-охорона"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"

про стягнення 132 223,29 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)

Представники учасників процесу згідно протоколу від 29.05.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Венбест-охорона" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 163 929,28 грн, з яких 160 429,28 грн - майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, 3 500,00 грн - оплата за підготовку та оформлення висновку експертного дослідження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу, як власнику транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано майнову шкоду. Оскільки, за твердженнями позивача, відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега", позивач вказує, що обов`язок з відшкодування шкоди в розмірі 160 429,28 грн та витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 3 500,00 грн покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду відкрито провадження у справі № 910/559/19 для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

30.01.2019 до канцелярії суду від Моторного (транспортного)страхового бюро України надійшла довідка про страховий поліс серії АЕ № 09723631.

30.01.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позов заперечує з огляду на те, що ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривий Ріг було встановлено вину ОСОБА_1 . за пошкодження здоров`я, а не автомобіля, а також зазначено про примирення обвинуваченого з потерпілими, тому у відповідача відсутні підстави для відшкодування вартості спричиненої шкоди.

Крім того, відповідач зазначає, що, приймаючи до уваги приписи статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", автомобіль "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є фізично знищеним, оскільки вартість ремонту автомобіля більша за його ринкову вартість.

При цьому, до відзиву на позовну заяву Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" додано висновок експертного автотоварознавчого дослідження № Д4/06/17 від 07.06.2017 про оцінку транспортного засобу, складений судовим експертом Чивчишем Олегом Петровичем, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 98 279,39 грн, а ринкова вартість вказаного транспортного засобу на дату складання оцінки з урахуванням пошкоджень становить 39 514,81 грн.

Водночас, в матеріалах справи міститься висновок експертного автотоварознавчого дослідження №Д29/10/18 від 26.10.2018 про визначення матеріального збитку, складений судовим експертом Чивчишем Олегом Петровичем на замовлення позивача, зі змісту якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 160 496,28 грн, а ринкова вартість даного транспортного засобу становить 137 794,20 грн.

11.02.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 99 000,00 грн майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки; 13 634,88 грн пені, 4 378,00 грн 3% річних та 15 210,41 грн інфляційних втрат, а також 3 500,00 грн оплати за підготовку та оформлення висновку експертного дослідження.

Також, 11.02.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 21.03.2019 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест-охорона" про зменшення розміру позовних вимог та відкладено підготовче засідання у справі на 15.05.2019.

15.05.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо вартості транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 до моменту спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/559/19 до судового розгляду по суті на 29.05.2019.

У судове засідання 29.05.2019 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, посилаючись на недоведеність вини його страхувальника в причинні збитків за наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 Цивільного кодексу України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Предметом позову є вимога про відшкодування 99 000,00 грн майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки; 13 634,88 грн пені, 4 378,00 грн 3% річних та 15 210,41 грн інфляційних втрат.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов`язань :

1) договірне зобов`язання між страховою компанією і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування;

2) деліктне зобов`язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

3) договірне зобов`язання між відповідачем і винною особою - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2016 о 13 год. 45 хв. по проїзній частині догори вулиці Лісового, в Довгинцівському районі міста Кривого Рогу сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Венбест-охорона", та транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась з огляду на порушення водієм транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 пунктів 1.5., 2.3. д), 2.9. б) Правил дорожнього руху України. Вину вказаного водія у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального Кодексу України, встановлено ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2017 по справі №211/407/17-к (провадження №1-кп/211/219/17), якою було закрито провадження у справі у зв`язку з примиренням сторін.

При цьому, твердження відповідача про те, що у вказаній постанові відсутня вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, в результаті якого було пошкоджено транспортний засіб "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим у відповідача відсутні підстави для виплати страхового відшкодування, суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2017 по справі №211/407/17-к (провадження №1-кп/211/219/17) ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, керуючи автомобілем "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 перебував у стані стомлення, так як перед цим працював у нічну зміну, та не спав приблизно 17 годин, чим порушив Правила дорожнього руху, внаслідок недотримання яких водій у стані стомлення, діючи зі злочинною самовпевненістю, не врахував стану свого самопочуття та заснув, втративши контроль над рухом автомобіля, що спричинило зіткнення з автомобілем "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та травмування водія та пасажирів.

Водночас, ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.09.2017 по справі №211/407/17-к (провадження №1-кп/211/219/17) було роз`яснено, що ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2017 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України, у зв`язку з визнанням ним своєї вини у дорожньо-транспортній пригоді, примиренням з потерпілим ОСОБА_3 та відшкодуванням спричиненої шкоди та кримінальне провадження закрито на підставі статті 46 КК України, відповідно до якої особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Між порушенням ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України та настанням наслідків - заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості потерпілому ОСОБА_3 , що сталося 21 листопада 2016 року по вулиці Лісового міста Кривого Рогу Дніпропетровської області є прямий причинний зв`язок.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи міститься лист ОСОБА_1 , зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 підтверджує, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди він був притягнутий до кримінальної відповідальності, яка поглинає адміністративну відповідальність особи за скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкодився транспортний засіб "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами кримінального провадження №120160402300000817, а його вину у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди встановив суд.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 21.11.2016, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку з діями зазначеної особи та завданні не лише тілесних ушкоджень пасажирам, які перебували в автомобілі "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а і самому транспортному засобу повністю підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №Д29/10/18 від 26.10.2018 про визначення матеріального збитку, складеного судовим експертом Чивчишем Олегом Петровичем на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 160 496,28 грн.

Крім того, до відзиву на позовну заяву Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" також додано висновок експертного автотоварознавчого дослідження №Д4/06/17 від 07.06.2017 про оцінку транспортного засобу, складений судовим експертом Чивчишем Олегом Петровичем, відповідно до якого ринкова вартість вказаного транспортного засобу на дату складання оцінки з урахуванням пошкоджень становить 39 514,81 грн.

Відповідно до рахунку від 16.05.2018 станції технічного обслуговування - Фізичної особи-підприємця Твердохліб В.С ., вартість робіт з ремонту автомобіля "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становила 137 793,60 грн.

У запереченнях проти розміру заявлених до стягнення збитків, відповідач вказує, що автомобіль "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є фізично знищеним, оскільки вартість ремонту автомобіля більша за його ринкову вартість.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, відповідно до статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 21.11.2016 транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Тобто, передбачено лише дві підстави, коли транспортний засіб вважається фізично знищеним: у випадку, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 207/2838/15-ц.

Проте, до матеріалів справи позивачем було додано довідку №85 від 17.04.2019, згідно якої вартість транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 20.11.2016 складала 6 763,81 доларів США, що в перерахунку на гривню по курсу НБУ до дати настання дорожньо-транспортної пригоди 21.11.2016, становила 175 148,86 грн.

Таким чином, твердження про те, що за наслідками збитків, спричинених вказаному автомобілю під час спірної дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб вважається фізично знищеним, є помилковим, оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу не перевищує вартість даного автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункту 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4., 32.7. статті 32 Закону).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 04.04.2017 позивач звертався до відповідача із заявою про настання страхового випадку просив здійснити виплату страхового відшкодування потерпілій особі.

Проте, 18.08.2017 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" повідомило позивача про те, що змушене відмовити у виплаті страхового відшкодування, з огляду на відсутність юридичних підстав.

17.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Венбест-охорона" направило на адресу ОСОБА_1 вимогу №328 від 17.05.2018 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 137 793,60 грн, одна отримало відповідь про те, що на думку ОСОБА_1 відповідач умисно не бажає виконувати безпосередньо взяті на себе обов`язки щодо відшкодування матеріальних збитків у межах, наданих полісом №АЕ/9723631.

22.06.2018 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням виплатити страхове відшкодування, проти відповіді не отримав.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 99 000,00 грн відповідно до встановлених Полісом №АК/9723631 лімітів відшкодування по майну та франшизи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з частинами 1, 4 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Як вказувалося вище, вина водія транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 встановлена ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2017 по справі №211/407/17-к (провадження №1-кп/211/219/17).

Позивач, в обґрунтування підстав звернення з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" посилається на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 21.11.2016, була застрахована відповідачем згідно полісу №АЕ/9723631 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Наразі, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо полісу №АЕ/9723631 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпеченим Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" транспортним засобом є "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказаний поліс діяв станом на дату дорожньо-транспортної пригоди - 21.11.2016, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну - 100 000,00 грн, франшиза - 1000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи наявні достатні доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника (водія) транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 саме відповідачем.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Враховуючи те, що винна у дорожньо-транспортній пригоді особа має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, то відповідно до статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 21.11.2016 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" за полісом №АЕ/9723631 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов`язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та за вирахуванням франшизи.

Таким чином, звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест-охорона"

з розглядуваним позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення сплаченого страхового відшкодування на суму 99 000,00 грн (в межах лімітів відповідальності та за вирахуванням франшизи, встановлених полісом №АЕ/9723631) є обґрунтованим.

Щодо заявлених до стягнення позивачем пені в розмірі 13 634,88 грн, 3% річних в сумі 4 378,00 грн та 15 210,41 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (частина 1 статті 992 ЦК України).

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Страховик зобов`язаний, зокрема у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункт 3 частини першої статті 988 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 14 ЦК України виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (частина 1 статті 992 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання1 Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частини 1 та 3 статті 549, частина 1 статті 624 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (пункт 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика за статтю 992 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зміст статей частини 3 статті 549, частини 1 статті 979, частини 1статті 982, частини 1 статті 990, частини 1 статті 992 ЦК України, зобов`язання відповідача перед позивачем, які випливають з відповідного страхового полісу, виданого відповідачем третій особі, є грошовими зобов`язаннями.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, у статті 625 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Враховуючи зазначене, законодавством передбачене нарахування пені за відповідне прострочення відповідача у разі його наявності. Також до прострочення його грошового зобов`язання застосовується частина 2 статті 625 ЦК України. Основою для розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних втрат є сума завданої шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 по справі №212/319/16-ц.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання страховиком зобов`язання по відшкодуванню іншому страховику, до якого перейшло право вимоги внаслідок виплати ним страхового відшкодування, однак, цей строк пов`язаний з моментом пред`явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) вимоги до відповідача.

За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги.

Враховуючи, що правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, як і правовідносини сторін у розглядуваній справі, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму виплаченого страхового відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 07.02.2018 Верховного Суду по справі №910/18319/16.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав заяву позивача про виплату страхового відшкодування 04.04.2017, однак, не сплатив суму виплаченого страхового відшкодування у визначений пунктом 36.2 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строк, тобто до 03.07.2017 включно, надавши 18.08.2017 відповідь про відмову у виплати страхового відшкодування, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочка виконання відповідного зобов`язання.

За висновками суду, розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат в межах визначних періодів, що наведені позивачем у позові, є арифметично вірними, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного суду по справі №910/13407/17.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що заявлена до стягнення сума страхового відшкодування майнової шкоди 99 000,00 грн, а також нараховані пеня в розмірі 13 634,88 грн, 3% річних в сумі 4 378,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 15 210,41 грн підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог позивача до відповідача щодо стягнення 132 223,29 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із доданим до позовної заяви попереднім розрахунком судових витрат, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом даної справи, становив 2458,95 грн - судовий збір, а також витрати на підготовку та оформлення висновку експертного авто товарознавчого дослідження - 3500,00 грн.

Частинами 3, 4 статті 127 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача або витрати особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподілу судових витрат, встановлених цим кодексом. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплата робіт перекладача встановлюється на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2018 на замовлення позивача судовим експертом Чивчишем Олегом Петровичем було проведено автотоварознавче дослідження з метою встановлення розміру матеріального збитку, завданого при дорожньо-транспортній пригоді власнику автомобіля "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , за наслідками якого складено відповідний звіт.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Венбест-охорона" на підставі рахунку-фактури №187 від 25.10.2018 було сплачено відповідні послуги, надані судовим експертом Чивчишем Олегом Петровичем на суму 3 500,00 грн, про що свідчить додане позивачем платіжне доручення №377 від 26.10.2018.

За таких обставин, за висновками суду позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Чивчишем Олегом Петровичем послуг експерта Товариству з обмеженою відповідальністю "Венбест-охорона" в межах справи № 910/559/19 на суму 3 500,00 грн.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест-охорона" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 99 000,00 грн - майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, 13 634,88 грн - пені, 4 378,00 грн - три проценти річних та 15 210,41 грн - інфляційних втрат - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, місто Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 17, літера А; ідентифікаційний код 21626809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест-охорона" (03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 73/1; ідентифікаційний код 37311652) 99 000,00 грн (дев`яносто дев`ять тисяч гривень 00 копійок) майнової шкоди, 13 634,88 грн (тринадцять тисяч шістсот тридцять чотири гривні 88 копійок) пені, 4 378,00 грн (чотири тисячі триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) три проценти річних, 15 210,41 грн (п`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 41 копійку) інфляційних втрат, судовий збір у розмірі 1 983,35 грн (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят три гривні 35 копійок) та 3 500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) судових витрат на підготовку експертного висновку.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11.06.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ