Постанова

від 12.06.2019 по справі 905/1955/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019 м.Дніпро Справа № 905/1955/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Березкіної О.В.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники:

від позивача: Рогов О.А., ордер АА №009005/2 від 06.05.2019, адвокат;

від відповідача: Притула В.І., довіреність №19/2019 від 21.12.2018, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2019 у справі №905/1955/18 (суддя Дроздова С.С., повний текст рішення складено 05.02.2019)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайка» , м. Лиман, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» , м.Запоріжжя

про стягнення 362 544 грн. 90 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Чайка» (надалі - ТОВ «Чайка» ) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (надалі - ТОВ «Український Рітейл» ) на свою користь 362 544 грн. 90 коп. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.10.2018 справу №905/1955/18 передано за територіальною підсудністю на розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.01.2019 у справі №905/1955/18 (суддя Дроздова С.С.) позов задоволено; з ТОВ «Український Рітейл» на користь ТОВ «Чайка» стягнуто 362 544 грн. 90 коп. боргу та 5 438 грн. 17 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Український Рітейл» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Центральний апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що:

- задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що факти поставок, сплату за які вимагає позивач, були підтверджені матеріалами справи, однак з такою позицією погодитись не можна; з видаткових накладних неможливо встановити, хто саме їх підписав, а отже, встановити особу, яка відвантажила товар, неможливо встановити повноваження осіб, які підписали документи;

- видаткові накладні, копії яких надано позивачем на підтвердження здійснення поставки товару, не можуть бути прийняті судом як первинні документи, а товарно-транспортні накладні відсутні в матеріалах справи;

- позивачем не надано належних доказів поставки товару, а документи, що надані відповідачу та суду, не є належними в розумінні чинного законодавства; надання таких документів є порушенням п. 3.6. договору поставки №97/2011 від 01.04.2011, а отже на підставі п. 3.8. договору відповідач може відстрочити платежі за поставки, поки позивачем не будуть надані належні документи на супроводження товарів; жодних доказів, що позивач надавав відповідні документи відповідачу, матеріали справи не містять.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ «Український Рітейл» (покупець) та ТОВ «Чайка» (постачальник) укладений договір поставки №97/2011 від 01.04.2011 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язувався поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

Найменування, асортимент та ціна поставленого товару вказується в Додатку № 1 «Специфікація» /Прайс-лист, який є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Згідно п. 6.5 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 28 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати є дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Додатковою угодою №б/н від 01.02.2013 п. 6.5 договору викладено в наступній редакції: Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 32 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка покупця.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Зобов`язання, згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 07.05.2018 по 31.05.2018 здійснив відповідачу поставки товару на загальну суму 362 544 грн. 90 коп., що підтверджуються накладними, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом п. 6.7 договору сторони передбачили, що вони проводять звіряння розрахунків по зроблених постачаннях товару, для чого покупець готує проект акту звіряння і направляє його постачальнику. На виконання даного пункту договору сторони підписали акт звіряння від 31.08.2018 без заперечень та зауважень.

Накладні, які містяться в матеріалах справи, свідчать про приймання-передачу товару, які, як вірно зазначив місцевий господарський суд, підписані представниками сторін без заперечень та без зауважень, та підписи скріплено печатками підприємств, що спростовує заперечення відповідача стосовно їх неналежного оформлення. При цьому, накладна є первинним документом, яка підтверджує факт поставки.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що незазначення у накладних відомостей щодо осіб, які їх підписали (прізвище, ім`я, по батькові) не є обставиною, що впливає на вирішення спору по суті. Відповідачем не було пред`явлено до позивача будь-яких претензій стосовно отримання замовленого товару.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів виконання грошового зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми відповідач не надав, таким чином, вимога позивача про стягнення з нього основного боргу в розмірі 362 544 грн. 90 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно наявного боргу апелянт вважає, що на момент пред`явлення позову до суду у нього ще не виникло грошового зобов`язання за договором, оскільки, за його твердженням, позивачем не було надано документів, передбачених п.3.6 договору, зокрема, замовлень на поставку з відміткою постачальника (підпис, печатка) про отримання замовлення; товаро-транспортних накладних; податкових накладних; посвідчень якості товару; інших документів на товар, пред`явлення яких передбачено законодавством України; довіреностей на представника постачальника або перевізника, яка надає право передачі товару, фіксування фактів незбігання товару тощо.

Фактично апелянт вказує на своє право відстрочення виконання зобов`язання з оплати отриманої продукції через прострочення ТОВ «Чайка» його зобов`язання передати відповідачу супровідні документи.

Вказане право передбачене ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Проте ч. 1 вказаної статті Кодексу надає поняття прострочення кредитора. Так, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Отже, слід встановити, чи виникли у ТОВ «Український Рітейл» труднощі в виконанні ним свого зобов`язання з оплати спірного товару внаслідок ненадання йому ТОВ «Чайка» обумовлених договором товаросупровідних документів.

Спірний товар покупцем постачальнику не повернутий з огляду на відсутність документів, що його стосується в розумінні ст.666 Цивільного кодексу України, від договору ТОВ «Український Рітейл» не відмовився (відповідних доказів суду не подано).

З огляду на вищевикладене, відсутні правові підстави вважати, що мале місце таке прострочення ТОВ «Чайка» як кредитора в розумінні норм ст. 613 Цивільного кодексу України, до виконання якого ТОВ «Український Рітейл» в порядку ч. 2 ст.613 Цивільного кодексу України мав право відстрочити своє зобов`язання з оплати товару.

Отже, ТОВ «Український Рітейл» мало сплатити отриманий товар у встановлений договором строк та оскільки доказів сплати спірної заборгованості не подано, вона має бути стягнута у судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, внаслідок чого оскаржуване рішення, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростували.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов`язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на ТОВ «Український Рітейл» .

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2019 у справі №905/1955/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Березкіна

(Повний текст постанови складено 12.06.2019).