Постанова

від 11.06.2019 по справі 699/880/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/860/19Головуючий по 1 інстанції Свитка С.Л. Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

суддів Пономаренка В.В., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Торопенко Н.М.

за участю:

прокурора Головня І.Я.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу керівника Звенигородської місцевої прокуратури Д.Пархоменко на ухвалу Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року про закриття провадження у справі (постановлену суддею Свитка С.Л.), в цивільній справі за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю А.Ф. Злагода про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання недійсними договорів оренди землі,-

:

в с т а н о в и л а :

14 грудня 2018 року заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури звернувся в суд з позовом до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю А.Ф.Злагода про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання недійсними договорів оренди.

Обґрунтовуючи позовну заяву тим, що позивач вважає накази Головного управління Держземагенства Черкаської області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 19.12.2014 р. № 23-5936/14-14- СГ, 23-5937/14-14-СГ, 23-5938/14-14-СГ, 23-5940/14-14-СГ, 23-5941/14-14-СГ, 23-5942/14-14-СГ, 23-5943/14-14-СГ прийнятими з порушенням законодавства України, а тому підлягають визнанню незаконними та скасуванню, з огляду на наступне.

Позивач в позовній заяві вказує, що усі 7 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в адміністративних межах Зарічанської сільської ради Корсунь - Шевченківського району загальною площею 135,2043 га. котрі були отримані ОСОБА_2 , отриманні ним з порушенням норм ст. 134 Земельного кодексу України, цією статтею передбачено, обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах).

Так позивачем наголошено, що ОСОБА_2 отримано вищенаведені земельні ділянки від Головного управління Держземагенства на поза конкурсній підставі та згодом ним було передані ці земельні ділянки в суборенду строком на 10 років сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю А.Ф. Злагода .

Тому просив суд першої інстанції:

- визнати незаконними і скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 від 19.12.2014 року №№ 23-5936/14-14-СГ, 23-593 7/14-14-СГ, 23-5938А4-14-СГ, 23-5940/14-14-СГ, 23-5941/14-14-СГ, 23-5942/14-14-СГ, 23-5943/14-14-СГ;

- визнати недійсними договори оренди, укладені між ОСОБА_2 та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області відносно земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 5,7877 га., НОМЕР_2 площею 1 9305 га., НОМЕР_3 площею 22,2906 га., НОМЕР_4 площею 14,0034 га., НОМЕР_5 площею 14,0079 га., НОМЕР_6 площею 53,5401 га., НОМЕР_7 площею 13,6441 га.

05 березня 2019 року до суду першої інстанції надійшло клопотання про закриття провадження від адвоката відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

Клопотання мотивовано тим, що оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, враховуючи те, що відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець, і основним видом економічної діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а тому дана справа має розглядатись в порядку господарського судочинства.

29 березня 2019 ухвалою Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області провадження у справі за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю А.Ф.Злагода про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання не дійсними договорів оренди закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала мотивована тим, що оскільки користувачем вище наведених земельних ділянок є фізична особа - підприємець, то відповідно до п. 2 ПП ВСУ від 16.04.2004 р № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції керівник Звенигородської місцевої прокуратури Д.Пархоменко подав на неї апеляційну скаргу, вважає, що ухвалу постановлено з неправильним застосуванням матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу тим, що спірні правовідносини щодо набуття громадянином ОСОБА_2 права на землю виникли між ним, як фізичною особою та Головним управлінням, яких прокурором визначено відповідачами за даним позовом.

Згодом, між громадянином ОСОБА_2 та СТОВ А.Ф. Злагода укладені договори суборенди земельних ділянок.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор вказував на незаконність наказів Головного управління Держземагенства у Черкаській області щодо затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду громадянину ОСОБА_2 , а також недійсність договорів оренди землі, які укладені між Головним управлінням та громадянином ОСОБА_2 , які є предметом даного спору.

Як вважає апелянт виходячи із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся прокурор, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту юридичної природи обставин у справі, враховуючи суб`єктний склад учасників процесу, даний спір підлягає розгляду тільки в порядку цивільного судочинства.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29.03.2019 у справі № 699/880/17 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постановлене рішення відповідає.

Згідно ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Закриваючи провадження у даній справі суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З даним висновком погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Встановлено, що на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у

Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду від 19.12.2014 року №№ 23-5936/14-14-СГ, 23-5937/14-14-СГ, 23-5938/14-14-СГ, 23-5940/14-14-СГ, 23-5941/14-14-СГ, 23-5942/14-14-СГ, 23-5943/14-14-СГ, були укладені договори оренди між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_2 відносно земельних ділянок з кадастровими номероми НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4,НОМЕР_5,НОМЕР_6,НОМЕР_7 .

Відповідно до частини 1,4 ст.1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець.

Статтею 8 цього ж Закону передбачено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно п.в ч.1 ст.12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.51-56 т.З) вбачається, що ОСОБА_2 після укладення спірних договорів оренди, а саме 20.02.2019 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом економічної діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

У постанові Верховного Суду України від 22.08.2018 року №606/2032/16-ц зазначено, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Тобто, користувачем земельних ділянок з кадастровим номером НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4,НОМЕР_5,НОМЕР_6,НОМЕР_7 є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ч.1 ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Пунктом 2 ч.2 ст.55 ГК України передбачено, що суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці, що закріплено у п. 1 ч. 1 ст.20 ГПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, на підставі вище викладеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що провадження у даній цивільній справі, слід закрити, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Посилання апелянта на те, що дана справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства є помилковим.

Оскільки оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів у відповідності до вимог ст.375 ЦПК України, апеляційну скаргу керівника Звенигородської місцевої прокуратури Д.Пархоменко залишає без задоволення, а оскаржувану ухвалу Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року про закриття провадження у даній справі залишає без змін.

Керуючись ст.ст.141,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу керівника Звенигородської місцевої прокуратури Д.Пархоменко - залишити без задоволення.

Ухвалу Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року про закриття провадження у справі (постановлену суддею Свитка С.Л.), в цивільній справі за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю А.Ф. Злагода про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання недійсними договорів оренди землі - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, але на умовах та в порядку визначеному ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 11 червня 2019 року.

Судді: Пономаренко В.В.

Сіренко Ю.В.

Фетісова Т.Л.