Постанова

від 12.02.2020 по справі 699/880/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 699/880/17

провадження № 61-13382св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 ,

третя особа - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю А.Ф. Злагода ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокуратури Черкаської області на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року в складі судді Свитки С. Л. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 червня 2019 року в складі колегії суддів: Пономаренка В. В., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади, визнання недійсними договорів оренди землі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Черкаській області з заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області на земельні ділянки площами 5, 7877 га, 13,6441 га, 53,5401 га, 14,0079 га, 14,0034 га, 22,2906 га та 11,9305 га.

Наказами Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 19 грудня 2014 року № № 23-5936/14-14-СГ, 23-5937/14-14-СГ, 23-5938/14-14-СГ, 23-5940/14-14-СГ, 23-5941/14-14-СГ, 23-5942/14-14-СГ, 23-5943/14-14-СГ затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та земельні ділянки у вищезазначених розмірах сільськогосподарського призначення надані з земель державної власності.

На підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду від 19 грудня 2014 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 укладені договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7122582900:06:001:0161, площею 5,7877 га, 7122582900:06:001:0163, площею 1 9305 га, 7122582900-06:001:0165, площею 22,2906 га, 7122582900:05:001:0060, площею 14,0034 га, 7122582900:05:001:0061, площею 14,0079 га, 7122582900:05:001:0059, площею 53,5401 га, 7122582900:06:001:0167, площею 13,6441 га.

Разом із тим, позивач посилається на те, що спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в адміністративних межах Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району загальною площею 135,2043 га, отримані ОСОБА_1 із порушенням норм статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) , якою передбачено обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах).

Позивачем наголошено, що ОСОБА_1 отримано земельні ділянки від Головного управління Держземагенства на поза конкурсній підставі та згодом ним передані ці земельні ділянки в суборенду строком на 10 років сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю А.Ф. Злагода .

Враховуючи наведене, позивач просив:

- визнати незаконними і скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 від 19 грудня 2014 року № № 23-5936/14-14-СГ, 23-593 7/14-14-СГ, 23-5938А4-14-СГ, 23-5940/14-14-СГ, 23-5941/14-14-СГ, 23-5942/14-14-СГ, 23-5943/14-14-СГ;

- визнати недійсними договори оренди, укладені між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області відносно земельних ділянок з кадастровими номерами 7122582900:06:001:0161, площею 5,7877 га, 7122582900:06:001:0163, площею 1 9305 га, 7122582900-06:001:0165, площею 22,2906 га, 7122582900:05:001:0060, площею 14,0034 га, 7122582900:05:001:0061, площею 14,0079 га, 7122582900:05:001:0059, площею 53,5401 га, 7122582900:06:001:0167, площею 13,6441 га.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 березня 2019 провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження в справі, суд першої інстанції виходив із того, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки користувачем спірних земельних ділянок є фізична особа-підприємець, а за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 11 червня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року прокуратура Черкаської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 червня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що закриваючи провадження в справі, суди не надали оцінки тому факту, що договори оренди спірних земельних ділянок укладалися між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 як фізичною особою, тобто саме фізична особа набула речове право користування земельними ділянками, і лише під час розгляду цієї справи в 2019 році ОСОБА_1 здійснив державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, що виключає можливість розгляду справи в порядку господарського судочинства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив скаргу відхилити, оскаржувані рішення судів залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У грудні 2014 року ОСОБА_1 як фізична особа звернувся до Головного управління Держземагенства у Черкаській області з заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області на земельні ділянки орієнтовними площами 5, 7877 га, 13,6441 га, 53,5401 га, 14,0079 га, 14,0034 га, 22,2906 га та 11,9305 га.

Наказами Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 19 грудня 2014 року № № 23-5936/14-14-СГ, 23-5937/14-14-СГ, 23-5938/14-14-СГ, 23-5940/14-14-СГ, 23-5941/14-14-СГ, 23-5942/14-14-СГ, 23-5943/14-14-СГ затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та земельні ділянки у вказаних розмірах сільськогосподарського призначення надані з земель державної власності.

На підставі зазначених наказів 19 грудня 2014 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 укладені договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7122582900:06:001:0161, площею 5,7877 га, 7122582900:06:001:0163, площею 11,9305 га, 7122582900:06:001:0165, площею 22,2906 га, 7122582900:05:001:0060, площею 14,0034 га, 7122582900:05:001:0061, площею 14,0079 га, 7122582900:05:001:0059, площею 53,5401 га, 7122582900:06:001:0167, площею 13,6441 га.

26 серпня 2015 року ОСОБА_1 на підставі договорів суборенди землі передав Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю А.Ф. Злагода в суборенду спірні земельні ділянки. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з 20 лютого 2019 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом економічної діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета і підстави позову, право позивача заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача), випливають з участі у розгляді справи; забезпечують сторонам судовий захист.

Відповідно до частини другої статті 124 ЗК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).

Частиною першою статті 1 Закону України Про фермерське господарство визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18 (провадження № 14-109цс19), і підстав для відступлення від неї не вбачається.

Тобто, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки неодноразово викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 611/507/18 (провадження № 14-590цс19) і підстави для відступлення від цих висновків відсутні.

Згідно із частиною першою статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній вище редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів. Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі, виходили з того, що 20 лютого 2019 року ОСОБА_1 зареєстрував себе як фізичну особу-підприємця, тобто користувачем спірних земельних ділянок стала фізична особа-підприємець, а тому зазначений спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Разом із тим, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди дійшли помилкового висновку про закриття провадження в справі, не взявши при цьому до уваги вищезазначені висновки Великої Палата Верховного Суду, зокрема, якщо на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до матеріалів справи позов поданий прокурором 14 грудня 2017 року, провадження у справі відкрито у січні 2018 року, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстровано 20 лютого 2019 року, тобто після звернення позивача до суду з цим позовом та відкриття провадження в справі.

Оскільки на час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 не був фізичною осою-підприємцем та ним не було створено фермерське господарство, спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, а не господарського, як помилково зазначено судами першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи, що висновок судів про закриття провадження у зазначеній цивільній справі є помилковим, то відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними й обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокуратури Черкаської області задовольнити.

Ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 червня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська