Рішення

від 05.06.2019 по справі 754/14266/17

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/952/19

Справа №754/14266/17

РІШЕННЯ

Іменем України

05 червня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.

секретаря судового засідання Ковтуненка В.В.,

за участю:

представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Мозгової О.О.

представника відповідача адвоката Комаровського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Банк Золоті Ворота , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Лісова мавка , про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження іпотечного майна у зв`язку з укладенням договору іпотеки, вилучення вказаного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк Золоті Ворота , про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження іпотечного майна у зв`язку з укладенням договору іпотеки, вилучення вказаного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.11.2007 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Лісова мавка було укладено Договір кредиту № 59/07 U.

На забезпечення виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю Лісова мавка як позичальника за цим кредитним договором, між відповідачем та позивачами 28.11.2007 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О., зареєстрований у реєстрі за № 4013 № 030.29-50/264-К від 15.11.2007 року, предметом якого є належне позивачам нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 .

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з ТОВ Лісова мавка , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про стягнення суми заборгованості за кредитом та штрафних санкцій.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2011 р. по справі № 2-3675/10, було кредитний договір розірвано, а з відповідачів стягнуто заборгованість в солідарному порядку в розмірі 6202221 грн..

На думку позивача, оскільки рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2011 р. по справі № 2-3675/10, , яке набрало законної сили, було кредитний договір розірвано відповідач міг задовольнити свої вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна до набрання рішенням суду законної сили, тобто до 03.02.2014 року, та саме з цього часу почався перебіг строку позовної давності у межах якого останнє могло звернутись в суд з позовом про захист свого цивільного права, який сплив 03.02.2014 року.

Позивачі вважають, що перебування спірного майна в іпотеці відповідача не ґрунтується на приписах чинного законодавства та порушує їх права.

У письмових поясненнях представник відповідача зазначає, що іпотека є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Підстави для припинення іпотеки як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням не передбачено Законом України Про іпотеку . А тому, проти задоволення позовних вимог представник відповідача заперечував у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ухвали суду занесеної до протоколу судового засідання від 31.05.2018 року первісного відповідача замінено на ТОВ Фінансова компанія горизонт .

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Мозгова О.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, зазначила, що банк втратив своє право задовольнити свої майнові вимоги за кредитним договором у зв`язку зі спливом строків позовної давності щодо вимог, а також у зв`язку з припиненням іпотеки.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не зявились, на адресу суду надіслали заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поясненнях, оскільки, зобов`язання за кредитним договором не виконано, а тому, у відповідності до ст. 17 Закону України Про іпотеку неможливо припинити іпотеку.

Суд, на основі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.11.2007 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Лісова мавка було укладено Договір кредиту № 59/07 U.

На забезпечення виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю Лісова мавка як позичальника за цим кредитним договором, між відповідачем та позивачами 28.11.2007 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О., зареєстрований у реєстрі за № 4013 № 030.29-50/264-К від 15.11.2007 року, предметом якого є належне позивачам нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2011 р. по справі № 2-3675/10, було кредитний договір розірвано, а з з ТОВ Лісова мавка , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 стягнуто заборгованість в солідарному порядку в розмірі 6202221 грн..

Як на підставу для задоволення позову представник позивача посилається на те, що оскільки рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2011 р. по справі № 2-3675/10, , яке набрало законної сили, було кредитний договір розірвано відповідач міг задовольнити свої вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна до набрання рішенням суду законної сили, тобто до 03.02.2014 року, та саме з цього часу почався перебіг строку позовної давності у межах якого останнє могло звернутись в суд з позовом про захист свого цивільного права, який сплив 03.02.2014 року.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, у редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна норма міститься і в частині першій статті 4 чинного ЦПК України.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.ч. 1,2 ст. 598, ст. 599 ЦК України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про іпотеку , іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Наслідки спливу позовної давності визначені у ст. 267 ЦК України, відповідно до якої особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми ЦК України та Закону України Про іпотеку не передбачають.

Аналогічна позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 17.05.2017 року у справі №6-786цс17, вказано, що за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про розірвання договору кредиту - не є підставою для визнання договору іпотеки припиненим.

Крім того, позивачі зазначаючи в позовній заяві, що іпотека припинена на підставі закону у зв`язку із розірванням договору, а до суду звертаються з позовом про визнання іпотеки припиненою у зв`язку з пропущенням строку позовної давності відповідачем щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, що судом оцінюється як невірно обраний позивачами спосіб захисту свого права.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України Про іпотеку ). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України Про іпотеку ).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку ). Натомість Законом України Про іпотеку не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку .

Оскільки, сплив строку позовної давності не може бути підставою для припинення зобов`язань за договором іпотеки на підставі діючих норм ЦК України та Закону України Про іпотеку , в задоволенні даного позову слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 256, 267, 509, 526, 575, 598, 599 ЦК України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, Законом України Про іпотеку , суд,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Банк Золоті Ворота , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Лісова мавка , про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження іпотечного майна у зв`язку з укладенням договору іпотеки, вилучення вказаного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 12.06.2019 року.

Суддя: Н.Г.Таран