Постанова

від 26.02.2020 по справі 754/14266/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 754/14266/17-ц

провадження № 61-22282св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Горизонт ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Лісова мавка ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Горизонт на постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Банк Золоті Ворота (далі - ПАТ Банк Золоті Ворота ), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Лісова мавка (далі - ТОВ Лісова мавка ), про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження іпотечного майна у зв`язку з укладенням договору іпотеки, вилучення вказаного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 28 листопада 2007 року між акціонерно-комерційним банком Золоті ворота та ТОВ Лісова мавка укладено кредитний договір № 59/07U, за умовами якого останнє отримало кредит у розмірі 650 000 дол. США зі сплатою 15 % річних на строк до 27 листопада 2014 року.

На виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 28 листопада 2007 року між ними та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , що належить їм на праві спільної часткової власності.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2011 року вищевказаний кредитний договір розірвано, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь банку заборгованість у розмірі 6 200 401,14 грн.

04 жовтня 2016 року на їх адресу направлено письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та вимогу про його усунення, у якій було запропоновано у 30-денний строк виконати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2011 року та повідомлено про вжиття заходів, направлених на примусове повернення суми заборгованості, у тому числі звернення з позовом до суду.

Позивачі вважали, що з дня ухвалення вищевказаного рішення суду почався перебіг строку позовної давності, у межах якого банк міг звернутись до суду з вимогами про захист свого цивільного права, тому у відповідь на вищевказану вимогу повідомили банк про її незаконність та втрату банком права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

26 жовтня 2016 року на адресу банку було направлено лист з пропозицією подати повідомлення про припинення іпотеки, у зв`язку з тим, що наявність відомостей у Державному реєстрі відомостей про обтяження квартири, яка є предметом іпотеки, обмежує їх права як власників квартири на вільне розпорядження нерухомим майном. Вищевказаний лист було залишено банком поза увагою.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили суд: визнати припиненим договір іпотеки від 28 листопада 2007 року; зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з укладенням договору іпотеки та вилучити реєстраційний запис про заборону відчуження, внесений 28 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І. О. за № 6122219 з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна; вилучити запис про іпотеку квартири АДРЕСА_1 , який внесено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І. О. за № 6122288 з Державного реєстру іпотек.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено первісного відповідача ПАТ Банк Золоті ворота на належного - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Горизонт (далі - ТОВ Фінансова Компанія Горизонт ), у зв`язку з відступленням права вимоги останньому на підставі договору від 24 квітня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 червня

2019 року у складі судді Таран Н. Г. позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сплив позовної давності до основної і додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, яке не виконано, і не може вважатись підставою для припинення іпотеки, оскільки боржники можуть добровільно виконати зобов`язання і поза межами позовної давності.

При цьому суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 червня

2019 рокускасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано припиненим договір іпотеки від 28 листопада 2007 року, укладений між акціонерно-комерційним банком Золоті ворота та ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І. О., зареєстрований в реєстрі за № 4013.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Фінансова Компанія Горизонт на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору по 1 200 грн на користь кожного позивача.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що припинення основного зобов`язання є безумовною підставою для припинення іпотеки відповідно до вичерпного переліку підстав, визначених статтею 17 Закону України Про іпотеку , тому між сторонами відсутні будь-які зобов`язання, які б могли бути забезпечені іпотекою, а з метою захисту прав власника майна вільно користуватись і розпоряджатись ним такий договір слід вважати припиненим. Разом з тим визнання договору припиненим є підставою для зняття заборони та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек без визнання цього судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ТОВ Фінансова Компанія Горизонт подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року клопотання ТОВ Фінансова Компанія Горизонт про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.

Поновлено ТОВ Фінансова Компанія Горизонт строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року.

Відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 754/14266/17-ц з Деснянського районного суду м. Києва .

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ТОВ Фінансова Компанія Горизонт , третя особа - ТОВ Лісова мавка , про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження іпотечного майна, вилучення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майнопризначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що зі спливом позовної давності або з розірванням кредитного договору, навіть, за наявності рішення суду, зобов`язання не припиняється, оскільки воно не виконано, заборгованість не сплачено.

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 ЦК України не передбачають.

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов 'язаної особи.

Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке право не встановлено договором або законом окремо.

Законом України Про іпотеку також не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності для звернення до суду з позовом до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки іпотекодержатель має право застосування позасудового способу задоволення вимог.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Також зазначили, що припинення основного зобов`язання є безумовною підставою для припинення іпотеки, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що між сторонами відсутні будь-які зобов`язання, які б могли бути забезпечені іпотекою, тому з метою захисту прав власника майна вільно користуватись і розпоряджатись ним, слід такий договір вважати припиненим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 листопада 2007 року між акціонерно-комерційним банком Золоті ворота та ТОВ Лісова мавка укладено кредитний договір № 59/07U, за умовами якого останнє отримало кредит у розмірі 650 000 дол. США зі сплатою 15 % річних на строк до 27 листопада 2014 року.

На забезпечення виконаннякредитних зобов`язань ТОВ Лісова мавка як позичальника за цим кредитним договором, між банком та позивачами 28 листопада 2007 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І. О., предметом якого є належне позивачам нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2011 року у справі № 2-3675/10 кредитний договір було розірвано, а з ТОВ Лісова мавка , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 стягнуто заборгованість в солідарному порядку в розмірі 6 202 221 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ Фінансова Компанія Горизонт підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку (далі - Закон) іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону. Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Позивачі, як на підставу позову про визнання договору іпотеки припиненим, посилалися на сплив позовної давності, у межах якої банк мав право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Разом з тим стаття 17 Закону України Про іпотеку та стаття 593 ЦК України не містять такої підстави припинення договору іпотеки, як сплив позовної давності .

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя цієї статті).

У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду України: від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16 і цю незмінну в судовій практиці правову позицію вірно застосував у подібній справі районний суд .

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував зазначених положень закону.

При цьому, посилаючись на судове рішення, яким розірвано кредитний договір, тобто основне зобов`язання, апеляційний суд не врахував, що цим самим рішенням стягнуто кредитну заборгованість і судами не встановлено виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Так, листом від 05 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю. Г. кожному позивачу, як іпотекодавцям, передано заяву ТОВ Фінансова Компанія Горизонт від 05 липня 2018 року з вимогою усунення порушень за кредитним договором від 28 листопада 2007 року шляхом сплати заборгованості в розмірі 1 227 610,09 дол. США, з яких: 650 000 дол. США простроченого кредиту, 577 610,09 дол. США прострочені проценти та пені у розмірі 39 022 301,46 грн (а. с. 95-106) .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що сплив строку позовної давності не може бути підставою для припинення зобов`язань за договором іпотеки на підставі норм ЦК України та Закону України Про іпотеку .

За обставинами цієї справи, враховуючі усі наведені вище принципи, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, беручи до уваги вимоги статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ТОВ Фінансова Компанія Горизонт підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у розмірі 3 840 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Горизонт задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року скасувати, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 червня

2019 рокузалишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Горизонт по 960 грн (дев`ятсот шістдесят грн) з кожного на відшкодування сплаченого за подання касаційної скарги судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк