Постанова

від 06.11.2019 по справі 754/14266/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 754/14266/17

Номер провадження 22-ц/824/11442/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М. , суддів Саліхова В. В., Шахової О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Якушко Т.А.,

вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Таран Н.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Горизонт , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Лісова мавка , про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження іпотечного майна у зв`язку з укладенням договору іпотеки, вилучення вказаного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк Золоті ворота , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Лісова мавка , про визнання припиненим договору іпотеки, укладеного 28 листопада 2007 року між Публічним акціонерним товариством Банк Золоті ворота та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О., зареєстрований у реєстрі за № 4013, предметом якого є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 87,40 кв. м., жилою площею 39,10 кв. м., кількість кімнат - три, яким забезпечувалось виконання позичальником (Товариством з обмеженою відповідальністю Лісова мавка ) умов кредитного договору № 59/07U, укладеного між товариством та банком 28 листопада 2007 року;

зняття заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з укладенням договору іпотеки та вилучення реєстраційного запису про заборону відчуження, внесеного 28 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О. за № 6122219 з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна;

вилучення запису про іпотеку квартири АДРЕСА_1 , який було внесено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О. за № 6122288 з Державного реєстру іпотек, стягнення судових витрат з відповідача на користь позивачів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 листопада 2007 року між ТОВ Лісова Мавка та ТОВ Банк Золоті ворота було укладено кредитний договір № 59/07U.

На виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 28 листопада 2011 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та банком було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2011 року вищевказаний кредитний договір розірвано, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь банку заборгованість у розмірі 6 200 401 грн. 14 коп.

На думку сторони позивачів, саме з дня ухвалення вищевказаного рішення почався перебіг строку позовної давності, у межах якого банк міг звернутись до суду з вимогами про захист свого цивільного права.

Разом з тим, лише 04 жовтня 2016 року на адресу позивачів направлено письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та вимогу про його усунення, у якій було запропоновано у 30-денний строк виконати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2011 року та повідомлено про вжиття заходів, направлених на примусове повернення суми заборгованості, у тому числі звернення з позовом до суду.

У відповідь на вищевказану вимогу сторона позивачів повідомила банк про її незаконність, у зв`язку з порушенням строку позовної давності, і, як наслідок, втратою банком права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

26 жовтня 2016 року на адресу банку було направлено лист з пропозицією подати повідомлення про припинення іпотеки, у зв`язку з тим, що наявність відомостей у Державному реєстрі відомостей про обтяження квартири, яка є предметом іпотеки, обмежує права позивачів як власників кватири на вільне розпорядження нерухомим майном. Вищевказаний лист було залишено банком поза увагою.

Ухвалою від 31 травня 2018 року (занесеною до протоколу судового засідання) замінено первісного відповідача Публічне акціонерне товариство Банк Золоті ворота на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Горизонт .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2019 року (а.с. 189 - 194) залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Горизонт , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Лісова мавка , про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження іпотечного майна у зв`язку з укладенням договору іпотеки, вилучення вказаного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 18 липня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 направили апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржники зазначають, що у позовні заяві як підставу для задоволення позовних вимог зазначено сплив строку позовної давності.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2011 року було розірвано кредитний договір, укладений між ТОВ Лісова Мавка та ПАТ Банк Золоті ворота від 28 листопада 2007 року та стягнуто заборгованість за даним кредитним договором. Виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором забезпечувалось договором іпотеки від 28 листопада 2007 року.

Право на стягнення заборгованості у примусовому порядку на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2011 року боржник втратив, оскільки останньому було відмовлено у задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред`явлення до виконання.

На думку скаржників, з моменту набрання вищевказаним рішенням суду законної сили у іпотекодержателя виникло право задоволення вимог, що випливають із зобов`язання, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, письмове повідомлення про порушення зобов`язання, забезпеченого іпотекою, та вимога про усунення даного порушення направлена позивачам лише 04 жовтня 2016 року, тобто через два роки і вісім місяців після спливу строку позовної давності.

Таким чином, у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки, кредитор не може у примусовому порядку стягнути заборгованість за зобов`язанням, виконання якого забезпечене іпотекою, натомість позивачі більше п`яти років після спливу строку позовної давності обмежені у праві розпоряджатись своїм майном.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року поновлено скаржникам процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Учасники справи (їх представники) в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено в ході судового розгляду, 28 листопада 2007 року між АКБ Золоті ворота та ТОВ Лісова мавка було укладено договір № 59/07 U про надання кредиту (а.с. 17).

У забезпечення виконання всіх вимог іпотекодержателя до позичальника за договором № 59/07 U про надання кредиту 28 листопада 2007 року між АКБ Золоті ворота та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с. 5 - 8).

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2011 року було розірвано договір № 59/07 U про надання кредиту від 28 листопада 2007 року, стягнуто солідарно з ТОВ Лісова мавка , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заборгованість у розмірі 6 200 401 грн. (а.с. 21 - 25).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру іпотек на квартиру АДРЕСА_1 накладено обтяження на підставі договору іпотеки (а.с. 38 - 39).

04 жовтня 2016 року на адресу позивачів було направлено письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та вимога про усунення порушення, а саме виконання у 30-денний строк рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2011 року та повернення заборгованості у розмірі 6 200 401 грн. 14 коп. (а.с. 9 - 12).

19 жовтня 2016 року на адресу ПАТ Банк Золоті ворота було направлено від позивачів лист, яким останні довели до відома банку свою незгоду з його вимогами (а.с. 13 14).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора: про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і не може вважатись підставою для припинення іпотеки.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до правил ч. 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України Про іпотеку ). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 3 вищевказаної статті відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, підстави припинення іпотеки окремо визначені в ст.. 17 Закону України Про іпотеку , аналіз якої свідчить про те, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені даною нормою. Іпотека є дійсною до припинення основного зобов`язання.

Частиною 3 статті 653 ЦК України встановлено, що разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з ч. 5 ст. 43 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2011 року, яке набрало законної сили, розірвано кредитний договір № 59/07U від 28 листопада 2011 року, тобто основне зобов`язання, на виконання якого і було укладено договір іпотеки.

Враховуючи, що припинення основного зобов`язання є безумовною підставою для припинення іпотеки, відповідно до вичерпного переліку підстав встановлених ст. 17 Закону України Про іпотеку , колегія суддів вважає, що між сторонами відсутні будь-які зобов`язання, які б могли бути забезпечені іпотекою, а тому з метою захисту прав власника майна вільно користуватись і розпоряджатись ним, слід такий договір вважати припиненим.

Таким чином, суд першої інстанції залишив поза увагою розірвання кредитного договору № 59/07 U від 28 листопада 2011 року, тобто його припинення, а тому прийшов до помилкових висновків про відсутність підстав для визнання договору іпотеки припиненим.

З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням - відсутні.

Разом з тим, визнання договору припиненим за рішенням суду, відповідно до приписів закону, є підставою для зняття заборони та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати законним та обґрунтованим в розумінні ст.263 ЦПК України, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ч. 13. ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з квитанції № 456 від 23 жовтня 2017 року скаржниками сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 921 грн.

Як вбачається з квитанції № 0.01408313974.1 від 11 червня 2019 року скаржниками сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 880 грн.

Враховуючи вищенаведене є підстави для стягнення з відповідача на користь скаржників судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1 200 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2019 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Горизонт , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Лісова мавка , про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження іпотечного майна у зв`язку з укладенням договору іпотеки, вилучення вказаного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - задовольнити частково.

Визнати договір іпотеки від 28 листопада 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком Золоті ворота та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І. О., зареєстрований в реєстрі за № 4013, - припиненим.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Горизонт на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору по 1 200 (одна тисяча двісті) грн. на користь кожного позивача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2019 року.

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: В.В. Саліхов

О. В. Шахова