Рішення

від 11.06.2019 по справі 171/2560/15-к

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/2560/15-к

2/171/7/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2019 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кодрян Л.І.,

за участю секретаря Титаренко Л.Б.

представника позивача Лепехи О.В.

відповідача ОСОБА_1

представників відповідача Баркова О.К., Колосова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Нікопольського міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої вчиненням злочину,-

ВСТАНОВИВ :

Вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року цивільний позов у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.15, ч.3 ст.185 КК України задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Апостолівського міжрайонного управління водного господарства матеріальну шкоду в сумі 761 684 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року в справі № 171/2560/15-к вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року в частині вирішення цивільного позову Апостолівського міжрайонного управління водного господарства Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди скасовано. Постановлено призначити за матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_1 в частині цивільного позову Апостолівського міжрайонного управління водного господарства Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2017 року цивільний позов Апостолівського міжрайонного управління водного господарства Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

14.07.2017 року Апостолівське міжрайонне управління водного господарства подало заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог згідно якої позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду в сумі 298266 грн.

Позов обґрунтовано тим, що Апостолівське міжрайонне управління водного господарства є потерпілою особою, якій заподіяно майнову шкоду на суму 298266 грн. в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 Вказана сума необхідна на відновлення напірного водопроводу 2 МКр від насосної станції № 21, що підтверджується зведеним кошторисним розрахунком вартості. Балансоутримувачем вказаного державного майна є Апостолівське міжрайонне управління водного господарства.

Позивач зазначає, що вина відповідача в заподіянні майнової шкоди доведена вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року згідно якого ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України. Ухвалою апеляційної інстанції вирок першої інстанції в частині призначеного покарання залишено без змін.

Позивач вказує, що діями ОСОБА_1 , які полягають в демонтажу частини труб довжиною 54,18 м та розкопуванні траншеї і порізі частини труб довжиною 324 м на місці їх розташування (в траншеї) було пошкоджено їх цілісність та ізоляцію. Кошти в сумі 298266 грн., які необхідні для відновлення трубопроводу та є реальними збитками. Зазначає, що позивачем переглянуто розмір збитків, з локального кошторису від 18.06.2015 року вилучено вартість труб довжиною 378,18 м, які частково (54,18 м) зберігаються на складі, а частково (324 м) - в траншеї, яка засипана після скоєного злочину.

У зв`язку з вищенаведеним позивач вважає, що існують передбачені чинним законодавством підстави для задоволення позову.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13.11.2017 року за клопотанням відповідача провадження у даній справі зупинено до вирішення справи Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року (№ 171/2560/15-к).

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01.10.2018 року провадження у даній справі поновлено та справу призначено до розгляду.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18.12.2018 року за клопотанням представника позивача у даній справі залучено правонаступника позивача - Нікопольське міжрайонне управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01033800).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 О. ОСОБА_3 . позов підтримав з підстав, викладених в уточненій позовній заяві. Додатково пояснив, що Нікопольське міжрайонне управління водного господарства є правонаступником Апостолівського міжрайонне управління водного господарства, про що до суду надав відповідні докази. Зазначив, що внаслідок реорганізації відповідно до чинного законодавства складався передавальний баланс Апостолівського МУВГ в якому вказано положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань реорганізованої юридичної особи. Щодо окремого майна, а саме пошкоджених труб окремих актів щодо передачі їх правонаступнику не складалося. Щодо проведення відновлювальних робіт напірного водопроводу пояснив, що позивач відомостей представнику щодо таких робіт не надав. Пояснив, що кошторис на відновлення трубопроводу зроблений за допомогою програмного комплексу, у зведеному кошторисному розрахунку вартості об`єкта будівництва закладено суму з розрахунку 481 м пошкодженого трубопроводу.

Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 пояснив суду, що суд апеляційної інстанції вирок в частині цивільного позову скасовано з тих мотивів, що суд першої інстанції не навів жодних розрахунків стягнутої суми, а обмежився лише посиланням на те, що ця сума є загальною вартістю трубопроводу. Звернув увагу на те, що у вироку зазначено, що обсяг пошкодженої труби складає 481 м, в той час як зведений кошторис від 12.07.2017 року яким позивач обґрунтовує свої вимоги складений з розрахунку 1000 м. На даний час немає нових доказів щодо розрахунку збитків саме в частині пошкодження ізоляції трубопроводу насосної станції № 21 довжиною 102 м. Вказав, що така позиція позивача залишається незмінною, оскільки ця сума збитків зазначена в кошторисній документації, доданій до матеріалів справи. Що стосується відновлювальних робіт, то на сьогоднішній день представником позивачем не повідомлено чи здійснювалися такі роботи, доказів на підтвердження вказаних робіт суду не надано. Крім того вважає, що Нікопольське міжрайонне управління водного господарства є неналежним позивачем у даній справі, вказаному позивачу не належить право вимоги, оскільки не підтверджено доказами факт передачі позивачу труби, яка належала Апостолівському міжрайонному управлінню водного господарства. Враховуючи те, що позивач не надав належних доказів щодо заподіяної йому шкоди та враховуючи показання свідка просить в позові відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 підтримав доводи представника відповідача ОСОБА_4 , просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він працював на насосній станції в періоди з 2005 по 2007 роки та з 2014 по 2016 роки. Зазначив, що йому відомо, що з 2005 року трубопровід почали викопувати невідомі йому особи. Труби викрадалися постійно та частинами. У 2014 році у відповідача на земельній ділянці залишилася частина труби, яку викопали і там утворилася яма, в зв`язку з чим приїхали на місце викрадення працівники міліції. Його зобов`язали ходити та перевіряти наявність на місці труб, проте трубу і надалі викрадали частинами по 30 м та 50 м. Через деякий час Апостолівське міжрайонне управління водного господарства вжило заходів для закопування труби. За весь час, що він працював на насосній станції трубу викрадали, викопуючи її. Свідок повідомив, що після подій, які відбулися з ОСОБА_1 трубу продовжували викрадати та вивозити. На земельній ділянці відповідача були лише частини труб, які викрали.

Свідок зазначив, що на даний час насосна станція не працює та не використовується за своїм призначенням. На земельній ділянці відповідача ремонтні роботи трубопроводу не здійснювалися. Труби на вказаній земельні ділянці немає, її викрали. Стан труби був незадовільний.

Суд, заслухавши учасників справи, свідка, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року у кримінальній справі №171/2560/15-к вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення є доведеною, його дії кваліфіковані за ст.15, ч.3 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що могло завдати значної шкоди потерпілому, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю три роки, покладено на ОСОБА_1 обов`язки згідно ст.76 КК України. Цивільний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь на користь Апостолівського міжрайонного управління водного господарства матеріальну шкоду в сумі 761 684 грн. Встановлено, що ОСОБА_1 намагався здійснити викрадення металевої труби напірного трубопроводу довжиною 481 м, що належить цивільному позивачу (а.с.16-22).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року в частині вирішення цивільного позову Апостолівського міжрайонного управління водного господарства Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди скасовано. Постановлено призначити за матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_1 в частині цивільного позову Апостолівського міжрайонного управління водного господарства Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок залишено без змін (а.с.23-32).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.09.2018 року вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення (а.с.78-80).

Згідно акту технічного обстеження металевих труб ДУ - 500мм, демонтованих з трубопроводу 2МКр від насосної станції №21 від 11.06.2015 року загальна вага труб становить 39,71 тон, труби придатні до використання для подачі води з невеликим тиском (а.с.5-6).

Актом про обстеження трубопроводу 2 МКр від насосної станції № 21 від 20.02.2015 року встановлено, що розкопано 481 м трубопроводу, з них: 324 м порізано на куски; частина труб довжиною 55 метрів демонтована з траншеї; довжина розкопаного трубопроводу з пошкодженою ізоляцією та подряпинами від зубів ковша екскаватора склала 102 м (а.с.7).

З висновку судово-товарознавчої експертизи №3098-15 складеного 03.08.2015 року встановлено, що станом на 18.02.2015 року ринкова вартість металевої труби довжиною 1 м діаметром 500 мм, виготовленої із сталі марки СТ-3 товщиною стінки 8 мм, становить 236,22 грн.; ринкова вартість металевої труби довжиною 54,18 м. діаметром 500 мм., виготовленої із сталі марки СТ-3 товщиною стінки 8 мм, становить 12798,40 грн.; ринкова вартість металевої труби довжиною 481 м діаметром 500 мм, виготовленої із сталі марки СТ-3 товщиною стінки 8 мм, становить 113621,82 грн. (а.с.12-15).

Відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва відновлення напірного трубопроводу 2МКр від НС-21 від 12.07.2017 року загальна вартість робіт та інших витрат складає 298266 грн. (а.с.43).

Згідно уточнюючого локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 на відновлення трубопроводу 2МКр, відновлення напірного трубопроводу 2МКр від НС-21 від 12.07.2017 року загальна вартість будівельних робіт для відновлення трубопроводу складає 229309 грн.(а.с.44).

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 908658 заведеної на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що в період часу з 28.12.2005 року по 21.11.2007 року він працював у Апостолівському міжрайонному управлінні водного господарства на посаді машиніста насосника установок другого розряду; в період часу з 02.09.2014 року по 21.06.2016 року він працював у Апостолівському міжрайонному управлінні водного господарства на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування другого розряду (а.с.148-151).

Відповідно до наказу №8 від 12.01.2018 року Апостолівське міжрайонне управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01033823, вул.Богдана Хмельницького, 100, м.Апостолове Дніпропетровської області) реорганізовано шляхом приєднання до Нікопольського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01033800, вул.Садова, 2-А, Нікопольський район, с.Придніпровське, Дніпропетровська область); установлено, що Нікопольське ОСОБА_7 є правонаступником Апостолівського МУВГ, до якого з моменту припинення діяльності переходять усі майнові права та обов`язки ОСОБА_8 МУВГ (а.с.82-83).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Апостолівське міжрайонне управління водного господарства (Апостолівське МУВГ) зареєстроване 29.03.2000 року (а.с.84-86).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Нікопольське міжрайонне управління водного господарства (Нікопольське МУВГ) зареєстроване 29.03.2000 року(а.с.93).

Положення про Нікопольське міжрайонне управління водного господарства затверджене наказом Державного агентства водних ресурсів України від 07.09.2018 року за №669 (а.с.87-92, 94).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначити докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи.

З цих підстав, суд вважає доведеною вину відповідача ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.15, ч.3 ст.185 КК України, результатом якого стало заподіяння матеріальної шкоди позивачу.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування збитків суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як зазначає позивач вказаний ним розмір збитків - це витрати, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а саме, які необхідні для відновлення трубопроводу, тобто реальні збитки.

Вказані витрати підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, наданими до суду позивачем, зокрема зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта будівництва відновлення напірного трубопроводу 2МКр від НС-21 від 12.07.2017 року .

Частина 1 ст. 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму ВСУ №3 від 31.03.1989 року Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна покладаючи на підсудного обов`язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Суд може зменшити розмір відшкодування заподіяної шкоди лише з підстав, передбачених законодавством, з наведенням у вироку відповідних мотивів. Не підлягає зменшенню розмір шкоди, якщо вона заподіяна злочинними діями засудженого, вчиненими з корисливою метою.

Враховуючи вищенаведене, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15, ч.3 ст.185 КК України доведена, шкода заподіяна позивачу пов`язана із вчиненням даного злочинного діяння, а тому суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується показань свідка ОСОБА_6 , що був допитаний в судовому засіданні за клопотанням представників відповідача слід зазначити наступне.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.ч.1,2 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд не бере їх до уваги показання свідка ОСОБА_6 , оскільки обставини щодо розміру збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням повинні бути доведені або спростовані певними засобами доказування (висновком експерта, письмовими доказами) та не можуть підтверджуватися показаннями свідка.

Проте, на спростування підтвердженого позивачем розміру збитків відповідач та його представники на надали належних та допустимих доказів.

Аргументи представника відповідача про те, що вироку зазначено, що обсяг пошкодженої труби складає 481 м, в той час як зведений кошторис від 12.07.2017 року яким позивач обґрунтовує свої вимоги складений з розрахунку 1000 м є необґрунтованими, оскільки на їх підтвердження не надано належних і допустимих доказів. Крім того, як пояснив представник позивача у зведеному кошторисному розрахунку вартості об`єкта будівництва відновлення напірного трубопроводу 2МКр від НС-21 від 12.07.2017 року (а.с.43) розрахунок проводився з обсягу пошкодженої труби, а в уточнюючому локальному кошторисі на будівельні роботи №2-1-1 (а.с.44) з обсягу 1000 м, як це передбачено програмним комплексом.

Аргументи представника відповідача щодо не встановлення судом чи проводилися роботи по відновленню трубопроводу не дають підстав для відмови в позові оскільки, вказані позивачем збитки відповідно до ст.22 ЦК України є витратами, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Доводи представника позивача щодо Нікопольське міжрайонне управління не має право вимоги до відповідача є безпідставними з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

На підтвердження того, що позивач Нікопольського міжрайонне управління водного господарства є правонаступником Апостолівське міжрайонне управління водного господарства позивачем надано вищенаведені належні та допустимі докази. А отже, до позивача, як до правонаступника, перейшли права на відшкодування шкоди, завданої злочином Апостолівському міжрайонному управлінню водного господарства.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 12, 13,76-82, 89, 141, 258-259, 264-265, 354-356 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Нікопольського міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої вчиненням злочину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (прож. АДРЕСА_1 ) на користь Нікопольського міжрайонного управління водного господарства (місцезнаходження Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Лісна, 7а, код ЄДРПОУ 01033800) 298266 (двісті дев`яносто вісім тисяч двісті шістдесят шість) гривень матеріальної шкоди завданої злочином.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 11.06.2019 року.

СуддяЛ. І. Кодрян