Постанова

від 11.06.2019 по справі 357/8368/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 357/8368/17

Апеляційне провадження 22-ц/824/8421/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

при секретарі Борисенко Д.В.

сторони

позивач Білоцерківське районне споживче товариство

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківського районного споживчого товариства на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2019 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Орєхова О.І., у справі за позовом Білоцерківського районного споживчого товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського районного споживчого товариства про визнання недійним договору оренди нежитлового приміщення,

в с т а н о в и в :

у липні 2017 Білоцерківське районне споживче товариство звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за договором оренди у сумі 46 246,85 грн.

26.03.2019 позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просить накласти арешт на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площа: 0,25 га; на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 , площа 0,1067 га, особисте селянське господарство; на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 , площа 1,1 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 , площа 1,1 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.03.2019 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, Білоцерківське районне споживче товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Посилається на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. А саме, суд не звернув уваги на те, що відповідач зловживає процесуальними правами, не з`являється в судові засідання, чим затягує розгляд справи, а тому існують реальні побоювання, що навіть за умови задоволення позовних вимог відповідач буде уникати виконання рішення суду та виконання рішення суду буде неможливим. Позов є майновим, а тривалий розгляд справи свідчить про реальність намірів відповідачки вчинити дії по відчуженню майна. Відповідач є пенсіонеркою, має незначний дохід, часто хворіє, а тому ці обставини також свідчать про те, що виконання рішення суду буде ускладнено. Вважає, що арешт майна відповідача не матиме значних наслідків для останньої, оскільки вона має дві інші адреси проживання, а земельні ділянки призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вони не могли надати інформацію про вартість майна, оскільки такі відомості є інформацією з обмеженим доступом. Крім того, відповідач звернулася до них із зустрічним позовом, а також не повідомила, що вона вже не є фізичною особою підприємцем.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

У судовому засіданні позивач за основним позовом та представник позивача Речицька Я.О. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивач у заяві про забезпечення позову просив накласти арешт на 1/2 частки будинку та на чотири земельні ділянки, що перебуває у власності відповідача. Вимоги про забезпечення позову обґрунтовує не тими обставинами, що існує реальна загроза відчуження відповідачкою майна, з тим, щоб уникнути відшкодування позивачу коштів, у разі задоволення позову, а у зв`язку з тим, що справа розглядається тривалий час та причиною такого тривалого розгляду є неявка відповідачки в судові засідання. Позивач також посилався на те, що відповідач часто хворіє та отримує незначний дохід.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за договором оренди у сумі 37 077,82 грн.

Незважаючи на відсутність доказів про вартість об`єктів нерухомого майна, на які позивач просить накласти арешт, вимоги про накладення арешту на 1/2 частину будинку та чотири земельні ділянки є явно неспівмірними до ціни позову.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що заявник позбавлений можливості отримати дані про оцінку майна, на яке просить накласти арешт, оскільки при розгляді питання про забезпечення позову особа може надати будь - які докази вартості схожого за технічними характеристиками та місцезнаходженням майна, як то із оголошень про продаж майна, висновку спеціаліста тощо та перешкод у отриманні таких доказів заявник не мав.

До того ж позивач вказує, що відповідач у зустрічному позові оспорює договір оренди, на підставі якого вони просять стягнути заборгованість.

Заявником не доведено, що відповідач має намір відчужити належне їй майно з метою уникнення виконання рішення суду, у разі задоволення позову та на такі обставини позивач навіть не посилається.

Тривалість же розгляду справи та подача відповідачем зустрічного позову, а також ті обставини, що відповідач є людиною похилого віку та має незначний дохід не є підставами для забезпечення позову, оскільки такі обставини не свідчать про наявність реальної загрози невиконання рішення суду у разі задоволення позову.

Доводи представника апелянта про те, що позивач тиждень тому збільшив позовні вимоги не впливають на висновки суду, оскільки апеляційний суд перевіряє законність постановлення судового рішення за тими обставинами та доказами, які існували на час ухвалення такого рішення.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Білоцерківського районного споживчого товариства залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови виготовлений 11.06.2019.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді В. А. Кравець

О. Ф. Мазурик