Рішення

від 15.08.2019 по справі 357/8368/17

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8368/17

2/357/1164/19

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 серпня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Орєхова О.І.,

за участю секретаря - Сокур О.В., Кравченко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Білоцерківського районного споживчого товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського районного споживчого товариства про визнання недійсним договору оренди,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року позивач Білоцерківське районне споживче товариство звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди, посилаючись на наступні обставини.

01.08.2015р. між Білоцерківським районним споживчим товариством в особі голови правління ОСОБА_7 (далі-Позивач, Орендодавець) і та той час Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі-Відповідач, Орендар) був укладений договір оренди №182 від 01.08.2015р.

Згідно даного договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: магазин НОМЕР_4, та магазин АДРЕСА_1 , та магазин АДРЕСА_2 .

Зазначений договір оренди був укладений з 01.08.2015р. до 01.08.2016р., терміном на один рік (п.п. 6.1 договору). Однак, згідно ст. 764 ЦК договірні відносини за взаємною згодою сторін та згідно з п. 7 розділу 6 укладеного договору було автоматично продовжено на наступний рік.

Згідно п. 1.3 договору, передача майна здійснювалась за актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору. Двостороннє підписання акту прийому-передачі свідчить про фактичну передачу приміщення в оренду.

Основні засоби передавались Орендарю для використання в господарській діяльності з метою використання приміщення, без змін цільового призначення (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору, передача основних засобів в оренду не спричиняє передачу орендареві права власності на дане майно. Власником орендованих основних засобів залишається Орендодавець, а Орендар користується ним протягом строку оренди, без права суборенди і без права приватизації, давати під заставу та використовувати не за призначенням.

На підставі п. 3.4 договору, орендна плата сплачується по попередній оплаті, не пізніше 25 числа місяця, що передує звітному. А відповідно до п. 3.3 договору сплачується вартість комунальних послуг (водо-, тепло-, енерго- постачання, телефонний, факсимільний, поштовий зв`язок тощо), а також інші витрати, що пов`язанні з утриманням приміщення, сплатою земельного податку, орендної плати за земельну ділянку під зданим в оренду приміщенням та прилеглої території тощо, і відшкодовується щомісячно Орендарем у фактичних витратах з нарахуванням податків, що пов`язанні з орендною основних засобів, одночасно з орендною платою, визначеною п.3.1 вищезазначеного договору.

Орендна плата, як і інші платежі, Орендарем можуть сплачуватися шляхом перерахування через банківську установу на розрахунковий рахунок Орендодавця, або готівкою в касу підприємства - Орендодавця.

Відповідно до п. 3.1 договору за користування приміщенням, що орендується, Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату. Орендна плата в місяць за користування майном складає - 2 000 грн. з ПДВ.

Щодо статей 629, 773 ЦК України, наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Вищезазначеним договором встановлено перелік прав і обов`язків кожної із сторін, виконання яких є необхідною умовою для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до договору, одним з основних обов`язків Орендаря є своєчасна сплата орендної плати, даний обов`язок визначений також і п.п.1, 2, 5 ст. 762 ЦКУ.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами. Проте, своїх зобов`язань за договором Орендар належним чином не виконав, своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за послуги по договору оренди, в результаті чого за ним виникла заборгованість.

Згідно Акту прийому-передачі від 30.03.2017 р. було повернуто магазин НОМЕР_4 та НОМЕР_5 з оренди, що знаходяться в с. Вільна Тарасівка.

Згідно додатку №1 від 01.04.2017 р. в оренді залишився магазин АДРЕСА_2 з орендною платою - 500 грн., на умовах договору оренди №182.

Згідно Акту прийому-передачі від 19.05.2017 р. було повернуто магазин №1 в АДРЕСА_2 . Однак, на день подачі позову акт про повернення майна Орендарем так і не підписано. Відсутність акту приймання-передачі нерухомого майна після припинення договору оренди є порушенням ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України.

Так, на день подачі позову Орендарем грубо порушено умови договору, щодо порядку та строків сплати орендної плати і комунальних послуг.

Станом на 14.07.2017 р. за Відповідачем рахується заборгованість: по орендній платі (з 05 липня 2016 р. по 19 травня 2017 р. включно) в розмірі - 18 530,30 грн., (розрахунок додається); заборгованість по електроенергії за квітень по магазину: АДРЕСА_1 - 829,77 грн. з ПДВ; заборгованість по електроенергії за травень: по магазину №1 с. Глибічка - 796,00 грн. з ПДВ (розрахунок і розшифровка по е/е додається); заборгованість по електроенергії за червень: по магазину №1 с. Глибічка - 78,06 грн. з ПДВ (розрахунок і розшифровка по е/е додається).

Разом заборгованість за використану електроенергію - 1 703,83 грн. (розрахунок додається).

Отже, згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме: сплата неустойки та відшкодування збитків.

За п. 5.1 договору оренди передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно укладеного договору сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством.

Так, у відповідності до п.п. 5.1.1 договору, та статті 4 Закону України № 534/96-ВР від 22.11.1996 р.''Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", за порушення терміну та розміру перерахування коштів, встановлених договором, Орендар зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Стаття 549 ЦК України визначає пеню як один із різновидів неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Також, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Застосовуючи спеціальні строки позовної давності, щодо стягнення пені, визначених статтею 258 ЦК України, та враховуючи п. 5.1.1 договору оренди Відповідачу було нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі - 5 067,50 грн.

В Цивільному кодексі України стаття 536 передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Так, відповідно до умов укладеного договору оренди, розділу 7 пункт 13 за порушення порядку проведення розрахунків нараховуються штрафні санкції в розмірі 5% від суми заборгованості щомісячно, тому сума штрафних санкцій по договору оренди склала - 8 065,01 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому за користування чужими коштами 3% річних було нараховано - 528,06 грн., та інфляція - 3 174,12 грн.

У відповідності до статті 526 п. 1 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, станом на 14.07.2017 р. Відповідачу було нараховано загальну суму боргу з урахуванням суми заборгованості по оренді, використаній електроенергії, пені, штрафних санкцій всього на суму - 37 077,82 грн. (розрахунок додається).

Білоцерківське районне споживче товариство 03.07.2017 р. звернулось до Господарського суду Київської області з позовом вих. № 101 від 26.06.2017 р. про стягнення заборгованості за договором оренди з ФОП ОСОБА_1 Однак, Господарський суд 05.07.2017р. виніс ухвалу по справі № 911/2045/17 про відмову у прийняті даної позовної заяви. Так, судом було досліджено інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого ФОП ОСОБА_1 . реєстраційний номер НОМЕР_1 було припинено 31.01.2017 р., про що внесено відповідний запис. Про даний факт Білоцерківське РайСТ дізналось тільки 07.07.2017 р. коли отримали дану ухвалу суду.

Підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує враховуватися в контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яке отримувало доходи від здійснення підприємницької діяльності. Про що, і п. 11.22 пп. 5 Порядку обліку платників податків і зборів № 1588 прямо вказує на те, що особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань або податкового боргу фізичної особи -підприємця, є така фізична особа.

Відповідно до ст.ст. 51, 52, 598, 608 ЦК України, пп. 65.10.8 п. 65.10 ст. 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання. Після здійснення припинення державної реєстрації ФОП виключається з реєстру, але всі зобов`язання, що виникли під час підприємницької діяльності залишаються за відповідною особою.

У відповідності зі ст. 52 ЦКУ фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке за законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Крім того, згідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 04 грудня 2013 року по справі № 6-125цс13, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, держреєстрація закриття підприємницької діяльності фізособи не припиняє його зобов`язань, що виникли під час провадження нею підприємницької діяльності. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП грошові зобов`язання та/або податковий борг погашаються за рахунок його майна та на засадах спільної сумісної власності згідно ст.ст. 355, 368 ЦК).

Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського районного споживчого товариства заборгованість по орендній платі та електроенергії у розмірі 20 243,13 грн., пеню у розмірі 5 067,50 грн., штрафні санкції в розмірі 5% у сумі 8 065,01 грн., штрафні санкції в розмірі 3% річних у сумі 528,06 грн., інфляційні у розмірі 3 174,12 грн. та всі судові витрати пов`язані з розглядом даної справи (а. с. 2-6 том 1).

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.07.2017 року, головуючим суддею (суддя-доповідач) було визначено суддю Цуранова А.Ю. (а. с. 1 том 1).

21 грудня 2017 року представником відповідача - адвокатом Зінченко П.Л. надано відзив на позовну заяву, в якій останній просив відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором оренди, мотивуючи наступним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Разом із тим, відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що доданий до позовної заяви договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди № 182 від 01.08.2015 року, нібито укладений між позивачем та відповідачем вона не підписувала, а підпис у графі договору від орендаря їй належить та виконаний іншою особою.

При вирішення даного питання відповідач має намір доводити факт підроблення від її імені підпису шляхом ініціювання призначення судом судово-почеркознавчої експертизи (а.с. 85).

16 січня 2018 року представником відповідача - адвокатом Зінченко П.Л. надано до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору оренди, виходячи з наступного.

Відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що лише після отримання ухвали судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2017 року про відкриття провадження по справі № 357/8368/17 разом із позовною заявою та доданими до неї додатками вона довідалася про існування договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди № 182 від 01.08.2015 року, який нібито був укладений нею із позивачем.

Однак, відповідач стверджує, що даного договору вона не підписувала, підпис у графі договору від орендаря їй не належить та виконаний іншою особою.

Згідно норм ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держава суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вданому випадку підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч.1 ст. 215 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 Постанови від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , ... відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину...).

Правочин вважається таким що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 19.02.2014 року (справа № 6-162ц13) ...дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди, сторони договору скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору...

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Отже, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України дає сто відсоткову підставу для визнання оспорюваного договору оренди недійсним, із застосуванням наслідків недійсності правочинів визначених ст. 216 ЦК України.

Просив прийняти даний зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом Білоцерківського районного споживчого товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди та визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди № 182 від 01.08.2015 року, укладений між Білоцерківським районним споживчим товариством (код ЄДРПОУ - 30353151) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) (а.с. 209-210 том 1).

Ухвалою суду від 16 січня 2018 року по даній справі було призначено судово-почеркознавча експертиза (а.с. 223-224 том 1).

27 серпня 2018 року Київський НДІСЕ до суду було надано повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи (а.с. 44 том 2).

Згідно розпорядження № 823 від 09.11.2018 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.11.2018 року вказана цивільна справа надійшла до провадження судді Орєхова О.І. у зв`язку із закінченнями повноважень у судді Цуранова А.Ю. (а.с. 85, 86 том 2).

Ухвалою судді від 19 листопада 2018 року постановлено поновити та прийняти до провадження вказану цивільну справу та постановлено розгляд справи провести за правилами загального позовного провадження (а.с. 87-88 том 2).

17 грудня 2018 року за вх. № 41258 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в який позивач категорично не погоджується з твердженням Відповідача ОСОБА_1 викладеному у відзиві на позов, щодо підробки її підпису на договорі оренди з наступних підстав.

1 серпня 2015 року між Білоцерківським споживчим товариством та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди № 182 .

Відповідно до ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Крім того, згідно зі ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певні дії.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди Позивач передав Відповідачу: магазин НОМЕР_4 під магазин-кафетерій за адресою: АДРЕСА_7 , загальна площа - 86.8 м. кв. в т.ч. торгова - 71. м. кв. та магазин НОМЕР_5 під магазин-кафетерій за адресою: АДРЕСА_7 , загальна площа - 84,4 м. кв. в т.ч. торгова - 51,8 м. кв.

Про виконання п. 1.1 Договору свідчить акт приймання-передачі приміщень і торгового обладнання в оренду від 01.08.2015 року засвідчений підписом Відповідача.

Договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди № 182 від 01.08.2015 року був наданий Відповідачем для отримання ліцензії № 049030 серія АЖ на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, зареєстрованої 19.08.2015 року терміном дії ліцензії з 30.08.2015 р. по 29.08.2016 року, за місцем торгівлі: АДРЕСА_7 , магазин-кафетерій.

Визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а за наслідками його виконання сторонами; якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідна його вимогам закону.

Вказаної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постановах і 23.09.2015 р. у справі № 3-502гс15; від 20.04.2016 р. у справі № 3-287гс16; від 06.07.2016 у справі №3-436гс16.

Крім того, в ліцензії ОСОБА_1 вказано місце торгівлі: АДРЕСА_7 , магазин-кафетерій.

Відповідно до наступних документів ОСОБА_1 здійснювала користування переданим в оренду майном та відповідні оплати, а саме: рахунок-фактура за спожиту електричну енергію № 8524196600 за 01.2017 року здійснювались оплати ОСОБА_2 1 . за спожиту електроенергію; рахунок-фактура за спожиту електричну енергію № 8525211606 за 02.2017 року здійснювались оплати ОСОБА_1 за спожиту електроенергію; рахунок-фактура за спожиту електричну енергію № 8722667147 за 04.2017 року здійснювались оплати ОСОБА_1 за спожиту електроенергію; також прибутковий касовий ордер № 66 від 25.01.2017 р. сума 1100 грн. за електроенергію; прибутковий касовий ордер № 226 від 16.03.2017 р. сума 829 грн. за електроенергію; прибутковий касовий ордер № 100 від 12.02.2016 р. сума 2800 грн. за електроенергію; прибуткові касові ордери 448, 321, 389. 505, 595, 647, 761, 831, 863, 955, 1105, 1133, 1145, 121, 217, 216, 485, 486, 567, 588. 666. 684, 877, 939, 1078, 1114, 1267 та ін. за 2013-2017 рр. за електроенергію; також прибуткові касові ордери № 99, 371. 437. 490. 596, 630. 717, 762, 797, 821. 915. 1184. 120, 218, 270, 398,414, 487, 1168, 113, 135, 192, 284 та ін. за 2013-2017 рр. за оренду.

Дані кошти були отримані Позивачем та ПАТ Київобленерго , останніми сплачені податки та належним чином відзвітовано.

Відповідачем підписані наступні документи: акти приймання-передачі приміщень та торгового обладнання в оренду від 01.08.2015 року за якими Товариство передає, а ОСОБА_1 приймає приміщення та торгове обладнання в оренду; акти прийому-передачі приміщень та торгового обладнання з оренди від 30.03.2017 року за якими ОСОБА_1 передає, а Товариство приймає приміщення та торгове обладнання з оренди, які не оскаржувались Відповідачем, заяв про не проставлення підпису на даних документах також не надходило.

Відповідно до листа № 02-14/34 від 29.01.2018 року Вільнотарасівської сільської ради ФОП ОСОБА_1 було сплачено акцизного збору за період із серпня 2015 року по січень 2017 року в сумі 1886 грн., що також свідчить про факт здійснення господарської діяльності в орендованому приміщенні та фактичного укладення та виконання договору Відповідачем.

Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського район споживчого товариства (ЄДРПОУ 30353151): 20 243 грн. 13 коп. - заборгованості по орендній платі та електроенергії; 8 065 грн. 01 коп. - штрафна санкція в розмірі 5%; 528 грн. 06 коп. - штрафна санкція в розмірі 3%; 2810 грн. 65 коп. - інфляція; 13 000 грн. - витрати на правничу допомогу;1600 грн. - судовий збір (а.с. 93-94 том 2).

Крім того, 17.12.2018 року за вх. № 41261 від Білоцерківського районного споживчого товариства надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначене наступне.

ОСОБА_1 посилається на те, що не знала про існування укладено 01 серпня 2015 року між Білоцерківським споживчим товариством та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди № 182.

1) ОСОБА_1 не спростовує факт передачі - магазину НОМЕР_4 під магазин-кафетерій за адресою: АДРЕСА_7 - Б . загальна площа - 86,8 м. кв. в т.ч. торгова - 71.1 м. кв. та магазину НОМЕР_5 під магазин-кафетерій за адресою: АДРЕСА_7 - Б . загальна площа - 84,4 м. кВ. в т.ч. торгова - 51,8 м. кв.

2) ОСОБА_1 не заперечує факт підписання нею наступних документів: акти приймання-передачі приміщень та торгового обладнання в оренду від 01.08.2015 року за якими Товариство передає, а ОСОБА_1 приймає приміщення та торгове обладнання в оренду; акти прийому-передачі приміщень та торгового обладнання з оренди від 30.03.2017 року за якими ОСОБА_1 передає, а Товариство приймає приміщення та торгове обладнання з оренди.

3) ФОП ОСОБА_1 по місцю розташування орендованого приміщення сплачувала акцизний збір за період із серпня 2015 року по січень 2017 року, що підтверджується довідкою Вільнотарасівської сільської ради.

4) ОСОБА_1 здійснювала користування переданим в оренду приміщеннями, про свідчать сплати за використану електричну енергію, відповідно до прибуткових касових ордерів доданих до матеріалів справи.

5) ОСОБА_1 надала Договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди № 182 від 01.08.2015 року фіскальним органам для оформлення ліценції та встановлення РРО для здійснення торгівельної діяльності.

Таким чином, Відповідач повідомила неправдиві дані фіскальним органам, призвело до видачі ліцензії та встановлення РРО, які будуть визнані недійсними, якщо договір не укладався Відповідачем за первісним позовом.

Сплачений акцизний збір до Вільнотарасівської сільської ради підлягає поверненню бюджету.

Звіти за використану електроенергію подані ПАТ Київобленерго підлягають спростуванню, а кошти, які за відповідними нарахуваннями (безпідставними) підлягають поверненню.

Крім того, усіма вище перерахованими суб`єктами були сплачені відповідні збори, податки та інші передбачені законодавством платежі, подані відповідні звіти.

На їх думку, всі вище перераховані дії свідчать про обізнаність ОСОБА_4 про існування Договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітал споруди № 182 від 01.08.2015 року та активне користування ним (а.с. 93-97 том 2).

Ухвалою суду від 25 січня 2019 року закрито підготовче провадження та дана цивільна справа призначена до судового розгляду (а.с. 134-135 том 2).

Ухвалою від 25 січня 2019 року задоволена заява представника позивача ОСОБА_5 про витребування доказів (а.с. 136-138 том 2).

Ухвалою суду від 05 березня 2019 року заява про забезпечення позову повернута заявнику (а.с. 157-160 том 2).

Ухвалою суду від 29 березня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову Білоцерківському районному споживчому товариству було відмолено (а.с. 173-176 том 2).

03 червня 2019 року за вх. № 20112 судом отримано клопотання про застосування п. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, мотивуючи наступним.

Позивач за первісним позовом звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою, ще 24.07.2017 року.

Станом на 12.04.2019 року справа не розглянута із-за дій Відповідача за первісним позовом, зловживання процесуальними правами.

Судові засідання новим складом суду призначені на 18.12.2018 року. 25.01.2019 року Відповідач за первісним позовом та її Представник проігнорували, засідання від 01.03.2019 року Представник просив перенести на іншу дату розгляду, в зв`язку з хворобою.

Позивач за первісним позовом змушений був звертатись до суду з клопотанням від 17.12.2018 року про визнання явки Відповідача за первісним позовом обов`язковою.

Такі дії Відповідача за первісним позовом свідчать про відсутність намірів на об`єктивний, реальний судовий розгляд, а виключно до затягування процесу розгляду справи.

Позивач за первісним позовом також змушений був звертатись до суду з клопотанням від 14.12.2018 року про письмове опитування учасників справи, як свідків, в зв`язку з неявкою Відповідача за первісним позовом.

Єдиний раз в судове засідання ОСОБА_1 з`явилась повідомила про наміри укласти мирову угоду, як виявилось з метою затягування суді процесу.

Відповідно до п. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до момент виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Згідно з п. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому ви розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

В п. 3.1. Договору № 182 від 01.08.2015 року зазначено, що за орендне користування приміщенням, що орендується Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату. Орендна плата в місяць за користування майном складає: Всього до сплати без ПДВ - 2 000 гри 00 коп.

П. 5.1.1 за порушення терміну та розміру перерахування коштів, встановлених в п. З Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Надаючи розрахунок заборгованості, позивач Білоцерківське районне споживче товариство просить стягнути з ОСОБА_1 20 243,13 грн. заборгованість по орендній платі та електроенергії, штрафні санкції у розмірі 51 608,89 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 гривень та судові витрати у розмірі 1600 гривень (а.с. 214-216 том 2).

Справа тривалий час перебувала на розгляді в суді та неодноразово відкладалася з різних підстав.

В судовому засіданні, яке відбувалося 08.04.2019 року сторони надавали свої пояснення з приводу свої вимог, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с. 194-199 том 2), а також за клопотанням сторін надавався строк для мирного врегулювання спору, але мирне врегулювання спору між сторонами не відбулося.

В судове засідання позивач не з`явився, 30.07.2019 року за вх. № 27350 судом отримано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про особисте отримання останньою 30.07.2019 року.

24.07.019 року за вх. № 26430 судом отримано від представника відповідача - адвоката Зінченко П.Л. клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та її представника (а.с. 1 том 3).

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши раніше надані сторонами пояснення в попередніх судових засіданнях та покази свідка, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Встановлено, що 01.08.2015 року між Білоцерківським районним споживчим товариством в особі голови правління ОСОБА_7 (далі-Позивач, Орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі-Відповідач, Орендар) був укладений договір оренди №182 (а.с. 16-19 том 1).

Згідно даного договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: магазин НОМЕР_4, та магазин АДРЕСА_1 , та магазин АДРЕСА_2 .

Зазначений договір оренди був укладений з 01.08.2015 року до 01.08.2016 року, терміном на один рік (п.п. 6.1 договору).

Однак, згідно ст.764 ЦК договірні відносини за взаємною згодою сторін та згідно з п. 7 розділу 6 укладеного договору було автоматично продовжено на наступний рік.

Згідно п. 1.3 договору, передача майна здійснювалась за актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору.

Двостороннє підписання акту прийому-передачі свідчить про фактичну передачу приміщення в оренду (а.с. 20 том 1).

Основні засоби передавались Орендарю для використання в господарській діяльності з метою використання приміщення, без змін цільового призначення (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.2 договору, передача основних засобів в оренду не спричиняє передачу орендареві права власності на дане майно. Власником орендованих основних засобів залишається Орендодавець, а Орендар користується ним протягом строку оренди, без права суборенди і без права приватизації, давати під заставу та використовувати не за призначенням.

На підставі п.3.4 договору, орендна плата сплачується по попередній оплаті, не пізніше 25 числа місяця, що передує звітному.

А відповідно до п. 3.3 договору сплачується вартість комунальних послуг (водо-, тепло-, енерго- постачання, телефонний, факсимільний, поштовий зв`язок тощо), а також інші витрати, що пов`язанні з утриманням приміщення, сплатою земельного податку, орендної плати за земельну ділянку під зданим в оренду приміщенням та прилеглої території тощо, і відшкодовується щомісячно Орендарем у фактичних витратах з нарахуванням податків, що пов`язанні з орендною основних засобів, одночасно з орендною платою, визначеною п.3.1 вищезазначеного договору.

Орендна плата, як і інші платежі, Орендарем можуть сплачуватися шляхом перерахування через банківську установу на розрахунковий рахунок Орендодавця, або готівкою в касу підприємства - Орендодавця.

Відповідно до п.3.1 договору за користування приміщенням, що орендується, Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату. Орендна плата в місяць за користування майном складає - 2 000 грн. з ПДВ.

Вищезазначеним договором встановлено перелік прав і обов`язків кожної із сторін, виконання яких є необхідною умовою для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до договору, одним з основних обов`язків Орендаря є своєчасна сплата орендної плати, даний обов`язок визначений також і п.п.1, 2, 5 ст. 762 ЦК України.

За п.5.1 договору оренди передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно укладеного договору сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством.

Так, у відповідності до п.п. 5.1.1 договору за порушення терміну та розміру перерахування коштів, встановлених договором (п. 3) Орендар зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Також, відповідно до умов укладеного договору оренди, розділу 7 пункт 13 за порушення порядку проведення розрахунків нараховуються штрафні санкції в розмірі 5% від суми заборгованості щомісячно.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, підписання договору оренди від 01 серпня 2015 року за № 182 свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови даного Договору цілком зрозумілі і вона вважає їх справедливими по відношенню до неї.

Вказаний договір був прочитаний та підписаний сторонами.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до вимог ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.

Позичальник зобов`язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, з наявним в матеріалах справи документів вбачається, що договір оренди від 01.08.2015 року за № 182 був підписаний між сторонами, про що свідчить підписи останніх та закріплені печатками.

Також, з наявних матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаного договору оренди, актами прийому-передачі відповідачу були передані вищевказані приміщення, про що також свідчать підписи сторін.

До того ж, використання відповідачем орендованих приміщень підтверджується і сплатою по місцю розташування орендованих приміщень акцизного збору, лист № 02-14/34 від 29.01.2018 року Вільнотарасівської сільської ради, листом № 3/10-36-40-03-08 від 27.02.2019 року Головного управління ДФС у Київській області та відповідно рахунками-фактури про сплату за спожиту електроенергію.

Крім того, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні, яке відбувалося 25.06.2019 року (а.с. 234-237 том 2) підтвердила, що вона була безпосередньо присутньою при підписанні ОСОБА_1 договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) або іншої капітальної споруди № 182 від 01.08.2015 року, актів приймання-передачі об`єктів оренди та щомісячно спілкувалась з ОСОБА_1 особисто з приводу показників лічильників. Доповнила, що також була присутньою під час підписання акту прийому-передачі приміщень та торгового обладнання з оренди від 30.03.2017 року за яким ОСОБА_1 передавала, а Товариство приймало приміщення та торгове обладнання з оренди, що знаходиться в с. Вільна Тарасівка, який засвідчений підписом відповідача.

До того ж, в судовому засіданні, яке відбувалося 08.04.2019 року (а.с. 194-199 том 2) відповідач не спростувала, а навпаки підтвердила, що до неї за місцем її проживання дійсно приїжджав голова правління Білоцерківського районного споживчого товариства разом з ОСОБА_6 , де вона підписувала акт прийому-передачі приміщень.

Так, згідно Акту прийому-передачі від 30.03.2017 року було повернуто магазин НОМЕР_4 та НОМЕР_5 з оренди, що знаходяться в с. Вільна Тарасівка.

Згідно додатку №1 від 01.04.2017 року в оренді залишився магазин АДРЕСА_2 з орендною платою - 500 грн., на умовах договору оренди №182.

Однак, з Акту прийому-передачі від 19.05.2017 року було повернуто магазин №1 в АДРЕСА_2 , але на день подачі позову акт про повернення майна Орендарем так і не підписано.

Встановлено, що станом на 14.07.2017 року за відповідачем рахується заборгованість: по орендній платі (з 05 липня 2016р. по 19 травня 2017р. включно) в розмірі - 18 530,30 грн. та заборгованість по електроенергії за квітень по магазину: АДРЕСА_1 - 829,77 грн. з ПДВ; заборгованість по електроенергії за травень: по магазину №1 с. Глибічка - 796,00 грн. з ПДВ; заборгованість по електроенергії за червень: по магазину №1 с. Глибічка - 78,06 грн. з ПДВ. Крім того, заборгованість за використану електроенергію - 1 703,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками. Загалом сума боргу за договором оренди та сума боргу по електроенергії становить 20 243, 13 гривень.

Встановлено, що вищевказаний договір оренди був укладений між Білоцерківським районним споживчим товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду Київської області від 05 липня 2017 року Білоцерківському районному споживчому товариству було відмовлено у прийнятті позовної заяви до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 36 705,35 грн. (а.с. 40-41 том 1).

Підставою відмови у прийняті позовної заяви судом було встановлено, що на момент надходження позовної заяви відповідач ФОП ОСОБА_1 є припиненою, а правонаступники відсутні, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно зі ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Згідно зі ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 49 вищевказаного Закону до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом.

Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів; у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов`язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця; у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); у п`яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги. За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори або приватного нотаріуса для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.

Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов`язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Протягом п`яти років після визнання громадянина-підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п`яти років після завершення розрахунків із кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.

Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, 47-49 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України за № 6-125цс13 від 04.12.2013 р.

Тому, враховуючи позицію ВСУ, суд приходить до висновку, що за вищевказаним договором оренди, зобов`язання які виникли у ОСОБА_1 не припинені, а тому відповідач, як фізична особа має відповідати за договірними зобов`язаннями.

Встановлено, що оригінал договору оренди за № 182 від 01.08.2015 року втрачений, у зв`язку з чим не була проведена судово-почеркознавча експертиза, що підтверджується Актом про втрату оригіналу договору оренди від 12 липня 2018 року ( а. с. 209 том 2 ), однак в судовому засіданні була досліджена його копія, яка нотаріальна посвідчена.

До того ж, намагаючись відповідачем спростувати факт підпису останньою договору оренди нежитлового приміщення за № 182 від 01.08.2015 року, звертаючись з клопотанням про призначення почеркознавчої експерти, в свою чергу не спростовувала підписання акту приймання-передачі приміщень та торгового обладнання в оренду від 01.08.2015 року за яким Товариство передає, а ОСОБА_1 приймає приміщення та торгове обладнання в оренду в с. В. Тарасівка та с. Глибічка та підписання акту прийому-передачі приміщень, за якими ОСОБА_1 передає, а Товариство приймає приміщення та торгове обладнання з оренди, що знаходиться в с. Вільна Тарасівка, підписання 01.04.2017 року Додатку №1 до договору оренди № 182 від 01.08.2015 року.

Навпаки, відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що вона дійсно підписувала акт прийому-передачі приміщень, за якими вона передає, а Товариство приймає приміщення та торгове обладнання з оренди, що знаходиться в с. Вільна Тарасівка.

Крім того, було досліджено і оригінал заяви ОСОБА_1 , з якою остання зверталася до позивача з проханням надати в оренду приміщення: магазин НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , що знаходяться в с. Вільна Тарасівка та магазин АДРЕСА_2 . Вказана заява підписана ОСОБА_1 засвідчена печаткою ФОП ОСОБА_1 .

Заперечуючи проти позовних вимог позивача та звертаючись до суду із зустрічної позовною заявою про визнання недійсним договору оренди, посилання на його не укладання, з боку відповідача не надано жодного належного та допустимого доказу.

Також, з боку відповідача не було надано жодних спростувань щодо не належності печатки ФОП ОСОБА_1 останній, яка знаходиться на вищевказаній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи вищенаведене та аналізуючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що з боку позивача доведено та знайшло своє підтвердження того, що між позивачем та відповідачем дійсно існували договірні правовідносини.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконала взяті на себе договірні зобов`язання, позовні вимоги позивача а частині стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди у розмірі 18 530,30 грн., яка виникла за період з 05 липня 2016 року по 19 травня 2017 року, а також заборгованість по електроенергії по магазину НОМЕР_5 та магазину № 1 на загальну суму 1 703,83 грн. є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафних санкцій на загальну суму у розмірі 51 608,89 грн., то суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 5.1.1. Договору оренди № 182 від 01.08.2015 року за порушення терміну та розміру перерахування коштів, встановлених в п. 3 орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Пунктом 7.13 вказаного Договору, за порушення договору оренди п. 3.4 несплата орендної плати до 25 числа попереднього місяця (передоплата) нараховуються штрафні санкції в розмірі 5% від суми заборгованості (щомісячно).

Стаття 549 ЦК України визначає пеню як один із різновидів неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Також, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач ОСОБА_1 порушила взяті н себе договірні зобов`язання, за що передбачено штрафні санкції, суд погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафних санкцій та вважає такі вимоги є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Білоцерківського районного споживчого товариства підлягає стягненню штрафні санкції на загальну суму 56 608,89 гривень, які складаються з штрафної санкції в розмірі 5%, штрафної санкції в розмірі 3%, інфляції, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

В зв`язку із задоволенням вимог позивача, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди є такими, що не підлягають до задоволення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Звертаючись з вимогою про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 13 000 гривень, позивачем надано до суду додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги № 58 від 04 вересня 2018 року, укладеного між замовником Білоцерківським районним споживчим товариством та виконавцем Адвокатським бюро Янни Речицької (а.с. 240) та акт про прийняття-передачі наданих робіт від 25 червня 2019 року (а. с. 241).

З вказаного Акту вбачається, що вартість послуг становить 13 000 гривень.

Однак, з боку позивача не надано до суду жодного належного та допустимого доказу сплати вказаної суми.

Тому, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат понесених на професійну правничу допомогу є недоведеними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 1600 гривень, понесення яких підтверджено документально відповідною квитанцією (а.с. 71).

У зв`язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України не підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 понесені останньою витрати при розгляді даної цивільної справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 640, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 263, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Білоцерківського районного споживчого товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Білоцерківського районного споживчого товариства заборгованість за договором оренди у розмірі 20 243,13 гривень, штрафні санкції у розмірі 51 608,89 гривень та судові витрати у розмірі 1600 гривень, загалом 73 452,02 гривень (сімдесят три тисячі чотириста п`ятдесят дві гривні дві копійки).

В частині вимог Білоцерківського районного споживчого товариства до ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000 гривень, - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Білоцерківського районного споживчого товариства про визнання недійсним договору оренди, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Білоцерківське районне споживче товариство (адреса місцезнаходження: 09112, Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, буд. 87, ЄДРПОУ: 30353151, р/р НОМЕР_3 , МФО: 321842);

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_10 , адреса проживання: АДРЕСА_11 ).

Повне судове рішення складено 22 серпня 2019 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов