Ухвала

від 12.06.2019 по справі 910/8937/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"12" червня 2019 р. Справа№ 910/8937/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Пашкіної С.А.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Зарицька К.Ю.- адвокат

від апелянта: Сорочан В.В. - адвокат

від інших учасників судового процесу: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сметаніної Катерини Леонідівни

на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 08.11.2018, повний текст якого складений 20.11.2018

у справі № 910/8937/18 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Малі Будівельні Технології

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Маркет Сістем

про визнання договору поставки недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірний договір поставки містить ознаки фіктивності, оскільки він підписаний сторонами без намірів на створення правових наслідків за ним; майно, яке поставлялось за договором, ніколи не належало відповідачу 2 та у власність відповідачу 1 не передавалось, господарська операція за вказаним договором не підтверджена первинними бухгалтерськими документами та не знайшла відображення у податковій звітності, а самі відповідачі є штучно створеними суб`єктами господарювання для прикриття незаконної діяльності, про що свідчать судові рішення, постановлені у господарських та кримінальних справах.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, учасником якого він не є, позивач обґрунтовує тим, що майно, яке є предметом оспорюваного договору, належить позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2018, повний текст якого складений 20.11.2018, у справі № 910/8937/18 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що наданими позивачем документальними доказами підтверджується той факт, що майно, яке є предметом оспорюваного договору, належить позивачу, в той час як відповідач жодних доказів на підтвердження набуття ними спірного товару у власність не надали, так само, як не надали й доказів фактичного виконання спірного договору поставки, а всі встановлені обставини у справі свідчать про те, що на час укладення спірного договору внутрішня воля відповідачів не відповідала зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знали заздалегідь (ще до укладення договору), що цей договір не буде виконаний, і свідомо цього прагнули.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що:

- майно, яке є предметом договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 на суму 4 805 700,00 грн., було предметом договорів відповідального зберігання, укладених ТОВ Малі будівельні технології із третіми особами, а саме - договору № 03-03-16 від 03.03.2016 на суму 4 567 500,00 грн., укладеного із ФОП Юр`євою І.В. , договору № 19-04-16 від 19.04.2016 на суму 61 200,00 грн., укладеного із ФОП Сметаніною К.Л. , договору № 21-04-16/2 від 21.04.2016 на суму 55 000,00 грн., укладеного із ФОП Копач Л.Ю. , договору № 21-04-16 від 21.04.2016 на суму 59 000,00 грн., укладеного із ФОП Гончаровою К.Е. , договору № 26-04-16 від 26.04.2016 на суму 63 000,00 грн., укладеного із ФОП Ткачовою І .В; за умовами яких відповідач 1 передає, а виконавець (фізична особа-підприємець) приймає на відповідальне зберігання з правом користування та реалізації майно відповідно до переліку, що визначений в акті прийому-передачі;

- виходячи з вже встановлених у господарських справах № 904/8306/16, № 904/9021/16, № 904/9026/16, № 904/9025/16, № 904/9022/16, № 904/3936/18 обставин, що майно на загальну суму 4 805 700,00 грн., яке було предметом договорів зберігання № 03-03-16 від 03.03.2016, № 19-04-16 від 19.04.2016, № 21-04-16/2 від 21.04.2016, № 21-04-16 від 21.04.2016, № 26-04-16 від 26.04.2016 і є предметом спірного договору поставки № 25, ніколи не належало відповідачу 1, а власником цього майна є позивач, акт приймання-передачі № 1 від 01.03.2016 до спірного договору та зазначені договори відповідального зберігання, укладені відповідачем 1 із третіми особами, суд вважає нікчемними, оскільки вони суперечать засадам чинного цивільного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням, 13.12.2018 Фізична особа-підприємець Юр`єва Ірина Вікторівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити Фізичну особу-підприємця Юр`єву Ірину Вікторівну до участі у справі № 910/8937/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

За наслідками розгляду вказаної апеляційної скарги, Північним апеляційним господарським судом 13.02.2019 постановлено ухвалу, якою закрите апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Юр`євої Ірини Вікторівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18.

Не погоджуючись з рішенням, 06.01.2019 Фізична особа-підприємець Сметаніна Катерина Леонідівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити Фізичну особу-підприємця Сметаніну Катерину Леонідівну до участі у справі № 910/8937/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Тобто апеляційну скаргу подано особою, яка не брала участі у справі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що:

- оспорюваним рішенням порушено його права, оскільки його не було залучено до участі у справи, в той час як при розгляді справи № 910/8937/18 судом було надано оцінку не лише спірному договору поставки, а й договору відповідального зберігання № 19-04-16 від 19.04.2016 на суму 61 200,00 грн., укладеного із апелянтом, та, зокрема, зазначено про те, що такий договір є нікчемним, проте судовими рішення у справі № 904/3936/18 за позовом ФОП Сердюкова Ю.О. до ТОВ Малі Будівельні технології та ФОП Сметаніної К.Л .. відмовлено у задоволенні вимог позивача (ФОП Сердюкова Ю.О. ) про визнання недійсним договору відповідального зберігання № 19-04-16 від 19.04.2016, а відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про нікчемність правочину, дійсність якого вже була предметом розгляду справи № 904/3936/18;

- при розгляді справи суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та встановив нікчемність правочину, який не був предметом цього спору;

- в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено про наявність судової справи № 904/9021/16, під час розгляду якої було скасовано рішення третейського суду про зобов`язання апелянта повернути майно, яке було передано за договором відповідального зберігання № 19-04-16 від 19.04.2016 з тих підстав, що рішення третейського суду не могло бути виконано сторонами реально, оскільки майно, яке було передане ТОВ Малі будівельні технології на зберігання третім особам за відповідними договорами та у подальшому у них витребуване, насправді належить ФОП Сердюкову Ю.О. , проте підставою для скасування вказаного рішення було те, що спір не підвідомчий третейському суду та до участі у справі не було залучено третіх осіб;

- надані позивачем первинні документи, які, нібито, відображають слідування майна від первинного постачальника до позивача, не підтверджують право останнього на товар та є неналежними доказами.

28.02.2019 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів суду від позивача надійшло повідомлення, в якому позивач зазначає, що апеляційна скарга не повинна бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню судом апеляційної інстанції.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2019 справа № 910/8937/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І.

Ухвалою від 04.03.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І.:

- Фізичній особі-підприємцю Сметаніній Катерині Леонідівні поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18;

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сметаніної Катерини Леонідівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18;

- встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 20.03.2019;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- апелянту та учасникам судового процесу запропоновано надати суду письмові пояснення щодо власних правових позицій з питання наявності у апелянта права на оскарження судового рішення у справі № 910/8937/18;

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18;

- призначено справу № 910/8937/18 до розгляду на 27.03.2019 о 14:20 у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденко, 1, зал судових засідань № 12.

Позивачем до суду подано декілька повідомлень, аналогічних за змістом (14.01.201, 14.01.2019 та 17.01.2019), в яких позивач зазначає, що апеляційна скарга не повинна бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню судом апеляційної інстанції, оскільки апелянт не є стороною по справі, а рішення суду у цій справи не стосується прав та обов`язків апелянта.

12.03.2019 до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо власних правових позицій з питань наявності у апелянта права на оскарження рішення, в яких позивач, з посиланням на відсутність у апелянта права на оскарження рішення суду першої інстанції, просить закрити апеляційне у справі № 910/8937/18 з розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Сметаніної Катерини Леонідівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18 та поновити дію оспорюваного рішення.

У зв`язку з надходженням касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Юр`євої Ірини Вікторівни на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у цій справі, ухвалою від 11.03.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І. зупинене апеляційне провадження у справі № 910/8937/18, порушене за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сметаніної Катерини Леонідівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18, до повернення матеріалів справи № 910/8937/18 з Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2019 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Юр`євої Ірини Вікторівни залишено без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі № 910/8937/18 - без змін.

16.05.2019 справа надійшла до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 20.05.2019 провадження у справі № 910/8937/18 поновлено, розгляд справи призначено на 12.06.2019.

Станом на 12.06.2019 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.

Відповідачі представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник апелянта надав пояснення, в яких зазначив про наявність в нього права на оскарження рішення суду у цій справі, представник позивача проти порушення оспорюваним рішенням прав апелянта заперечив.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та апелянта, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме: учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Не залучена до участі у справі особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставин, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (ч. 2 ст. 50 ГПК України), та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки порушення норм процесуального права в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Таким чином, у випадку подання апеляційної скарги особою, яка не є учасником справи, суду слід встановити, чи стосується судове рішення її прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

З матеріалів справи слідує, що предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016.

У обґрунтування наявності права на оскарження вказаного рішення апелянт посилається на те, що:

- оспорюваним рішенням порушено його права, оскільки його не було залучено до участі у справи, в той час як при розгляді справи № 910/8937/18 судом було надано оцінку не лише спірному договору поставки, а й договору відповідального зберігання № 19-04-16 від 19.04.2016 на суму 61 200,00 грн., укладеного з апелянтом, та, зокрема, зазначено про те, що такий договір є нікчемним, проте судовими рішення у справі № 904/3936/18 за позовом ФОП Сердюкова Ю.О. до ТОВ Малі Будівельні технології та ФОП Сметаніної К.Л. відмовлено у задоволенні вимог позивача (ФОП Сердюкова Ю.О. ) про визнання недійсним договору відповідального зберігання № 19-04-16 від 19.04.2016, а відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про нікчемність правочину, дійсність якого вже була предметом розгляду справи № 904/3936/18;

- при розгляді справи суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та встановив нікчемність правочину, який не був предметом цього спору.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на порушення оскаржуваним рішенням його прав, оскільки договір відповідального зберігання № 19-04-16 від 19.04.2016 є лише одним з доказів на підтвердження певних обставин у вказаній справі, якому суд при вирішенні спору сторін по суті має надати правову оцінку, як і іншим доказам у справі.

Так, судом у оскаржуваному рішенні зазначено про те, що:

Водночас, судом встановлено, що майно, яке є предметом договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р. на суму 4 805 700,00 грн., було предметом договорів відповідального зберігання, укладених ТОВ Малі будівельні технології із третіми особами, а саме - договору № 03-03-16 від 03.03.2016 р. на суму 4 567 500,00 грн., укладеного із ФОП Юр`євою І.В. ; договору № 19-04-16 від 19.04.2016 р. на суму 61 200,00 грн., укладеного із ФОП Сметаніною К.Л. ; договору № 21-04-16/2 від 21.04.2016 р. на суму 55 000,00 грн., укладеного із ФОП Копач Л.Ю. ; договору № 21-04-16 від 21.04.2016 р. на суму 59 000,00 грн., укладеного із ФОП Гончаровою К.Е. ; договору № 26-04-16 від 26.04.2016 р. на суму 63 000,00 грн., укладеного із ФОП Ткачовою І.В .

…З цього приводу суд зазначає, що згідно з наданими у Податковому кодексі України визначень продаж (реалізація) товарів та постачання товарів наявність права на користування майном у договорі відповідального зберігання вважається реалізацією (постачанням) товару, а отже, у власника така операція буде вважатися доходом, тому складається податкова накладна.

Однак, як свідчать наявні у справі матеріали податкових обліків та перевірок, у фінансовому звіті ТОВ Малі Будівельні Технології станом на 31.12.2015 р. та податковій декларації з податку на прибуток ТОВ Малі Будівельні Технології за 2015 рік відсутня інформація про основні засоби, об`єкти оподаткування, поряд з цим зазначено, що балансова вартість основних засобів підприємства становить 0 грн.

А згідно даних податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ Малі Будівельні Технології за січень, лютий, березень 2016 року у період з 01.01.2016 р. по 31.03.2016 р. останній, як платник податку на додану вартість, не відобразив податкового кредиту, що виник із господарської операції за актом приймання-передачі № 1 з придбання 01.03.2016 р. у ТОВ Маркет Сістем одягу та взуття, що були у вжитку, у кількості 129 740 кг, загальною вартістю 4 805 700,00 грн., у тому числі ПДВ.

… За таких обставин, суд дійшов висновку, що акт приймання-передачі майна № 1 від 01.03.2016 р. та вищевказані угоди відповідального зберігання не є доказами вчинення господарської операції за спірним договором, а відтак - у господарської операції з поставки відповідачем-2 на користь відповідача-1 одягу та взуття, що були у вжитку (у кількості 129 740 кг, загальною вартістю 4 805 700,00 грн., у тому числі ПДВ), оформленої договором поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р., відсутні такі обов`язкові ознаки, як реальність її виконання та внесення змін до майнового стану платників податків.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ Малі Будівельні Технології`за вказаними договорами зберігання зверталось до третейського суду із позовами до третіх осіб (від ФОП Юр`євої І.В. , ФОП Сметаніної К.Л. , ФОП Копач Л.Ю. , ФОП Гончарової К.Е. , ФОП Ткачової І. В.) про витребування належного йому майна. За результатами розгляду цих справ рішеннями третейського суду від 16.06.2016 р. позови ТОВ Малі Будівельні Технології про витребування майна були задоволені частково

..Проте, за заявами ФОП Сердюкова Ю.О. про скасування вищевказаних рішень третейського суду від 16.06.2016 р.:

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 р. у справі № 904/8306/16, залишеною без змін вищими судовими інстанціями, рішення третейського суду від 16.06.2016 р. про витребування майна від ФОП Юр`євої І.В . скасовано;

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 р. у справі № 904/9021/16, залишеною без змін касаційною інстанцією, рішення третейського суду від 16.06.2016 р. про витребування майна від ФОП Сметаніної К.Л . скасовано;

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2016 р. у справі № 904/9026/16, залишеною без змін вищими судовими інстанціями, рішення третейського суду від 16.06.2016 р. про витребування майна від ФОП Копач Л.Ю . скасовано;

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 р. у справі № 904/9025/16, залишеною без змін касаційною інстанцією, рішення третейського суду від 16.06.2016 р. про витребування майна від ФОП Гончарової К.Е . скасовано;

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 р. у справі № 904/9022/16, залишеною без змін вищими судовими інстанціями, рішення третейського суду від 16.06.2016 р. про витребування майна від ФОП Ткачової І.В. скасовано.

При цьому, скасовуючи рішення третейського суду від 16.06.2016 р., державні суди зазначили, що такі рішення третейського суду не могли бути виконані сторонами реально, оскільки майно, яке було передане ТОВ Малі Будівельні Технології на зберігання третім особам на загальну суму 4 805 700,00 грн. за договорами № 03-03-16 від 03.03.2016 р., № 19-04-16 від 19.04.2016 р., № 21-04-16/2 від 21.04.2016 р., № 21-04-16 від 21.04.2016 р., № 26-04-16 від 26.04.2016 р. та у подальшому у них витребуване, насправді належить ФОП Сердюкову Ю.О. , а ТОВ Малі Будівельні Технології не довело суду факту набуття цього майна від ТОВ Маркет Сістем , у тому числі і за договором поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р., фіктивність якого є предметом розгляду даної справи.

Окрім вказаного, у матеріалах справи міститься рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 р. по справі № 904/3936/18 р., яке набрало законної сили, за позовом ФОП Сердюкова Ю .О. до ТОВ Малі Будівельні Технології та ФОП Сметаніної К.Л. , яким визнано недійсним договір відповідального зберігання № 19-04-16 від 19.04.2016 р., укладений між ТОВ Малі будівельні технології та ФОП Сметаніною К.Л. , з огляду на фіктивність його укладення. Вказаним рішенням було підтверджено приналежність майна, переданого на зберігання ФОП Сметаніній К.Л. , саме ФОП Сердюкову Ю.О. , як власнику цього майна.

…Отже, суд приймає до уваги вже встановлені у господарських справах № 904/8306/16, № 904/9021/16, № 904/9026/16, № 904/9025/16, № 904/9022/16, № 904/3936/18 обставини, що майно на загальну суму 4 805 700,00 грн., яке було предметом договорів зберігання № 03-03-16 від 03.03.2016 р., № 19-04-16 від 19.04.2016 р., № 21-04-16/2 від 21.04.2016 р., № 21-04-16 від 21.04.2016 р., № 26-04-16 від 26.04.2016 р., і є предметом спірного договору поставки № 25, ніколи не належало ТОВ Малі Будівельні Технології , а власником цього майна є ФОП Сердюков Ю.О. , відтак - вказані обставини повторному доказуванню не підлягають.

З огляду на викладене акт приймання-передачі № 1 від 01.03.2016 р. та зазначені договори відповідального зберігання, укладені ТОВ Малі Будівельні Технології із третіми особами, суд вважає нікчемними, оскільки вони суперечать засадам чинного цивільного законодавства.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини свідчать про те, що обидві сторони спірного правочину не мали на меті укладення договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р. та не прагли досягти реальної поставки-передачі товару, тобто правових наслідків договору. .

Отже, дослідивши обставини, пов`язані з майном, що є предметом оспорюваного договору поставки № 25/16, суд першої інстанції надав правову оцінку вказаним обставинам та документальним доказам на їх підтвердження або спростування з точки зору відношення їх до спору, що є предметом розгляду у цій справі.

Статтею 75 ГПК України встановлено, що:

- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4);

- обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5);

- правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (ч. 7).

Колегія суддів вважає, що при розгляду справи № 910/8937/18 суд першої інстанції, оцінивши договір відповідального зберігання № 19-04-16 від 19.04.2016 як доказ з точки зору доведених, в тому числі в судовому порядку, обставин, встановив, що такий договір не може бути належним доказом виконання сторонами оспорюваного у цій справі договору поставки, що є правовою оцінкою певному факту, виходячи (в тому числі) з якого було прийнято рішення у справі № 910/8937/18, проте така оцінка не є обов`язковою для господарського суду під час розгляду іншої справи.

Колегія суддів зауважує на тому, що з матеріалів справи слідує, що встановлення недійсності договору відповідального зберігання № 19-04-16 від 19.04.2016 з підстав його фіктивності було предметом розгляду у справі № 904/3936/18 за позовом ФОП Сердюкова Ю.О. до ТОВ Малі Будівельні Технології та ФОП Сметаніної К.Л. , рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 у якій, залишеним без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2019, вказаний договір визнано недійсним.

Отже, виходячи зі змісту ч. 5 ст. 75 ГПК України та враховуючи те, що апелянт не є учасником справи № 910/8937/18, він міг під час судового розгляду справі № 904/3936/18 спростувати висновок щодо відсутності доказів фактичного виконання договору відповідального зберігання № 19-04-16 від 19.04.2016, що власне і було встановлено у цій справі № 910/8937/17.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи викладене, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сметаніної Катерини Леонідівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18 підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 234, 264, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Сметаніної Катерини Леонідівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18.

2. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18

3. Ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8937/18.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

С.А. Пашкіна