Ухвала

від 23.12.2019 по справі 910/8937/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"23" грудня 2019 р. Справа№ 910/8937/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тищенко А.І.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Вага В.В.

за участю представників сторін:

від апеллянта: не з`явився

від позивача: Лиска П.О. довіреність № ордер ХВ000069 від 31.10.16

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гончарової Катерини Едуардівни, м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 (повний текст складений 20.11.2018)

у справі № 910/8937/18 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича, м. Дніпро

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології", м. Ананьїв, Одеська область

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Сістем", м. Київ

про визнання договору поставки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулась Фізична особа-підприємець Сердюков Юрій Олександрович (далі - ФОП Сердюков Ю.О., позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" (далі - ТОВ "Малі Будівельні Технології", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Сістем" (далі - ТОВ "Маркет Сістем", відповідач-2) про визнання недійсним договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016, укладеного між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір поставки містить ознаки фіктивності, оскільки він підписаний сторонами без намірів на створення правових наслідків за ним; майно, яке поставлялось за договором, ніколи не належало відповідачу 2 та у власність відповідачу 1 не передавалось, господарська операція за вказаним договором не підтверджена первинними бухгалтерськими документами та не знайшла відображення у податковій звітності, а самі відповідачі є штучно створеними суб`єктами господарювання для прикриття незаконної діяльності, про що свідчать судові рішення, постановлені у господарських та кримінальних справах.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, учасником якого він не є, позивач обґрунтовує тим, що майно, яке є предметом оспорюваного договору, належить позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що наданими позивачем документальними доказами підтверджується той факт, що майно, яке є предметом оспорюваного договору, належить позивачу, в той час як відповідачі жодних доказів на підтвердження набуття ними спірного товару у власність не надали, так само як не надали й доказів фактичного виконання спірного договору поставки, а всі встановлені обставини у справі свідчать про те, що на час укладення спірного договору внутрішня воля відповідачів не відповідала зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи спірний договір, знали заздалегідь (ще до укладення договору), що цей договір не буде виконаний, і свідомо цього прагнули.

При розгляді спору по суті суд першої інстанції встановив, що:

- майно, яке є предметом договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 на суму 4 805 700, 00 грн., було предметом договорів відповідального зберігання, укладених ТОВ "Малі будівельні технології" із третіми особами, а саме - договору № 03-03-16 від 03.03.2016 на суму 4 567 500,00 грн., укладеного із ФОП Юр`євою І.В., договору № 19-04-16 від 19.04.2016 на суму 61 200,00 грн., укладеного із ФОП Сметаніною К.Л., договору № 21-04-16/2 від 21.04.2016 на суму 55 000,00 грн., укладеного із ФОП Копач Л.Ю., договору № 21-04-16 від 21.04.2016 на суму 59 000,00 грн., укладеного із ФОП Гончаровою К.Е., договору № 26-04-16 від 26.04.2016 на суму 63 000,00 грн., укладеного із ФОП Ткачовою І.В; за умовами яких відповідач 1 передає, а виконавець (фізична особа-підприємець) приймає на відповідальне зберігання з правом користування та реалізації майно відповідно до переліку, що визначений в акті прийому-передачі;

- виходячи з вже встановлених у господарських справах № 904/8306/16, № 904/9021/16, № 904/9026/16, № 904/9025/16, № 904/9022/16, № 904/3936/18 обставин, що майно на загальну суму 4 805 700,00 грн., яке було предметом договорів зберігання № 03-03-16 від 03.03.2016, № 19-04-16 від 19.04.2016, № 21-04-16/2 від 21.04.2016, № 21-04-16 від 21.04.2016, № 26-04-16 від 26.04.2016 і є предметом спірного договору поставки № 25, ніколи не належало відповідачу 1, а власником цього майна є позивач, акт приймання-передачі № 1 від 01.03.2016 до спірного договору та зазначені договори відповідального зберігання, укладені відповідачем 1 із третіми особами, суд вважає нікчемними, оскільки вони суперечать засадам чинного цивільного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням, 01.07.2019 Фізична особа-підприємець Гончарова Катерина Едуардівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити Фізичну особу-підприємця Гончарову Катерину Едуардівну до участі у справі № 910/8937/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що:

- оспорюваним рішенням порушено його права, адже його не було залучено до участі у справи, в той час як при розгляді справи № 910/8937/18 судом було надано оцінку не лише спірному договору поставки, а й договору відповідального зберігання № 21-04-16 від 21.04.2016 на суму 59 000,00 грн., укладеного із апелянтом, та, зокрема, зазначено про те, що такий договір є нікчемним, проте рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 904/3933/18 за позовом ФОП Сердюкова Ю.О. до ТОВ "Малі Будівельні Технології" та ФОП Гончарової К.Е. відмовлено у задоволенні вимог позивача (ФОП Сердюкова Ю.О.) про визнання недійсним договору відповідального зберігання № 21-04-16 від 21.04.2016, а відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про нікчемність правочину, дійсність якого вже була предметом розгляду справи № 904/3933/18;

- при розгляді справи суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та встановив нікчемність правочину, який не був предметом цього спору;

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/8937/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тищенко А.І. та Коробенка Г.П.

01.07.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду було передано касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сметаніної Катерини Леонідівни від 25.06.2019 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 про закриття апеляційного провадження у справі №910/8937/18 (суддя Калатай Н.Ф.)

Листом Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 справу направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

11.07.2019 від Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича надійшла заява в якій позивач заперечує проти прийняття до розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Гончарової Катерини Едуардівни та вважає її такою, що підлягає поверненню.

Після повернення справи ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гончарової Катерини Едуардівни залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України та надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали, а також роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційну скаргу буде повернуто.

На виконання вимог ухвали суду заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та 18.10.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подано заяву в якій зазначені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 поновлено Фізичній особі-підприємцю Гончаровій Катерині Едуардівні строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі №910/8937/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гончарової Катерини Едуардівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у даній справі, розгляд справи призначено на 23.12.2019.

Позивачем до суду апеляційної інстанції 02.07.2019 подано повідомлення в якому позивач зазначає, що апеляційна скарга не повинна бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню судом апеляційної інстанції, адже апелянт не є стороною у справі, а рішення суду у цій справи не стосується прав та обов`язків апелянта.

Крім того, позивачем зазначено про те, що ним вимога про визнання недійсним договору відповідального зберігання № 21-04-16 від 21.04.2016, стороною якого є апелянт була заявлена в межах інших справ, проте у справі № 910/8937/18 позивачем жодної вимоги до апелянта не пред`являлось.

11.11.2019 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в кому останній проти вимог апеляційної скарги заперечував, з підстав того, що ФОП Гончарова К.Е. не мала права подавати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у даній справі, оскільки під час розгляду справи №910/8937/18 жодним чином не були вирішені питання про права та інтереси ФОП Гончарової К.Е.

У судове засідання з`явився представник позивача, проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві.

Апелянт та відповідачі представників в судове засідання не направили, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників апелянта та відповідачів за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила таке.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме: учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Не залучена до участі у справі особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставин, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (ч. 2 ст. 50 ГПК України), та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки порушення норм процесуального права в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Таким чином, у випадку подання апеляційної скарги особою, яка не є учасником справи, суду слід встановити, чи стосується судове рішення їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, слід враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

З матеріалів справи слідує, що предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016.

У обґрунтування наявності права на оскарження вказаного рішення апелянт посилається на те, що:

- оспорюваним рішенням порушено його права, адже його не було залучено до участі у справи, в той час як під час розгляду справи № 910/8937/18 судом було надано оцінку не лише спірному договору поставки, а й договору відповідального зберігання № 21-04-16 від 21.04.2016 на суму 59000,00 грн., укладеного із апелянтом, та, зокрема, зазначено про те, що такий договір є нікчемним, проте рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 904/3933/18 за позовом ФОП Сердюкова Ю.О. до ТОВ "Малі Будівельні Технології" та ФОП Гончарової К.Е. відмовлено у задоволенні вимог позивача (ФОП Сердюкова Ю.О.) про визнання недійсним договору відповідального зберігання № 21-04-16 від 21.04.2016, а відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про нікчемність правочину, дійсність якого вже була предметом розгляду справи № 904/3933/18;

- при розгляді справи суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та встановив нікчемність правочину, який не був предметом цього спору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними посилання апелянта на порушення оскаржуваним рішенням його прав, адже договір відповідального зберігання № 21-04-16 від 21.04.2016 є лише одним з доказів на підтвердження певних обставин у вказаній справі, якому суд при вирішенні спору сторін по суті має надати правову оцінку, як і іншим доказам у справі.

Так, судом в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що:

"Водночас, судом встановлено, що майно, яке є предметом договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 на суму 4 805 700,00 грн., було предметом договорів відповідального зберігання, укладених ТОВ "Малі будівельні технології" із третіми особами, а саме - договору № 03-03-16 від 03.03.2016 на суму 4 567 500,00 грн., укладеного із ФОП Юр`євою І.В.; договору № 19-04-16 від 19.04.2016 на суму 61 200,00 грн., укладеного із ФОП Сметаніною К.Л.; договору № 21-04-16/2 від 21.04.2016 на суму 55 000,00 грн., укладеного із ФОП Копач Л.Ю.; договору № 21-04-16 від 21.04.2016 р. на суму 59 000,00 грн., укладеного із ФОП Гончаровою К.Е.; договору № 26-04-16 від 26.04.2016 на суму 63 000,00 грн., укладеного із ФОП Ткачовою І.В.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з наданими у Податковому кодексі України визначень "продаж (реалізація) товарів" та "постачання товарів" наявність права на користування майном у договорі відповідального зберігання вважається реалізацією (постачанням) товару, а отже, у власника така операція буде вважатися доходом, тому складається податкова накладна.

Однак, як свідчать наявні у справі матеріали податкових обліків та перевірок, у фінансовому звіті ТОВ "Малі Будівельні Технології" станом на 31.12.2015 та податковій декларації з податку на прибуток ТОВ "Малі Будівельні Технології" за 2015 рік відсутня інформація про основні засоби, об`єкти оподаткування, поряд з цим зазначено, що балансова вартість основних засобів підприємства становить 0 грн.

А згідно даних податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ "Малі Будівельні Технології" за січень, лютий, березень 2016 року у період з 01.01.2016 по 31.03.2016 останній, як платник податку на додану вартість, не відобразив податкового кредиту, що виник із господарської операції за актом приймання-передачі № 1 з придбання 01.03.2016 р. у ТОВ "Маркет Сістем" одягу та взуття, що були у вжитку, у кількості 129 740 кг, загальною вартістю 4 805 700,00 грн., у тому числі ПДВ.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що акт приймання-передачі майна № 1 від 01.03.2016 та вищевказані угоди відповідального зберігання не є доказами вчинення господарської операції за спірним договором, а відтак - у господарської операції з поставки відповідачем-2 на користь відповідача-1 одягу та взуття, що були у вжитку (у кількості 129 740 кг, загальною вартістю 4 805 700,00 грн., у тому числі ПДВ), оформленої договором поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 , відсутні такі обов`язкові ознаки, як реальність її виконання та внесення змін до майнового стану платників податків.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Малі Будівельні Технології"за вказаними договорами зберігання зверталось до третейського суду із позовами до третіх осіб (від ФОП Юр`євої І.В., ФОП Сметаніної К.Л., ФОП Копач Л.Ю., ФОП Гончарової К.Е., ФОП Ткачової І.В.) про витребування належного йому майна. За результатами розгляду цих справ рішеннями третейського суду від 16.06.2016 позови ТОВ "Малі Будівельні Технології" про витребування майна були задоволені частково.

Проте, за заявами ФОП Сердюкова Ю.О. про скасування вищевказаних рішень третейського суду від 16.06.2016:

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 р. у справі № 904/8306/16, залишеною без змін вищими судовими інстанціями, рішення третейського суду від 16.06.2016 про витребування майна від ФОП Юр`євої І.В. скасовано;

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі № 904/9021/16, залишеною без змін касаційною інстанцією, рішення третейського суду від 16.06.2016 про витребування майна від ФОП Сметаніної К.Л. скасовано;

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2016 р. у справі № 904/9026/16, залишеною без змін вищими судовими інстанціями, рішення третейського суду від 16.06.2016 про витребування майна від ФОП Копач Л.Ю. скасовано;

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 904/9025/16, залишеною без змін касаційною інстанцією, рішення третейського суду від 16.06.2016 р. про витребування майна від ФОП Гончарової К.Е. скасовано;

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 р. у справі № 904/9022/16, залишеною без змін вищими судовими інстанціями, рішення третейського суду від 16.06.2016 р. про витребування майна від ФОП Ткачової І.В. скасовано.

При цьому, скасовуючи рішення третейського суду від 16.06.2016, державні суди зазначили, що такі рішення третейського суду не могли бути виконані сторонами реально, оскільки майно, яке було передане ТОВ "Малі Будівельні Технології" на зберігання третім особам на загальну суму 4 805 700,00 грн. за договорами № 03-03-16 від 03.03.2016, № 19-04-16 від 19.04.2016, № 21-04-16/2 від 21.04.2016, № 21-04-16 від 21.04.2016, № 26-04-16 від 26.04.2016 та у подальшому у них витребуване, насправді належить ФОП Сердюкову Ю.О., а ТОВ "Малі Будівельні Технології" не довело суду факту набуття цього майна від ТОВ "Маркет Сістем", у тому числі і за договором поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016, фіктивність якого є предметом розгляду даної справи.

Отже, суд приймає до уваги вже встановлені у господарських справах № 904/8306/16, № 904/9021/16, № 904/9026/16, № 904/9025/16, № 904/9022/16, № 904/3936/18 обставини, що майно на загальну суму 4 805 700,00 грн., яке було предметом договорів зберігання № 03-03-16 від 03.03.2016, № 19-04-16 від 19.04.2016, № 21-04-16/2 від 21.04.2016, № 21-04-16 від 21.04.2016, № 26-04-16 від 26.04.2016, і є предметом спірного договору поставки № 25, ніколи не належало ТОВ "Малі Будівельні Технології", а власником цього майна є ФОП Сердюков Ю.О., відтак - вказані обставини повторному доказуванню не підлягають.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини свідчать про те, що обидві сторони спірного правочину не мали на меті укладення договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 та не прагли досягти реальної поставки-передачі товару, тобто правових наслідків договору."

Отже, дослідивши обставини, пов`язані з майном, що є предметом оспорюваного договору поставки № 25/16, суд першої інстанції надав правову оцінку вказаним обставинам та документальним доказам на їх підтвердження або спростування з точки зору відношення їх до спору, що є предметом розгляду у цій справі.

Статтею 75 ГПК України встановлено, що:

- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4);

- обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5);

- правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (ч. 7).

Колегія суддів апеляційного господарського вважає, що при розгляді справи № 910/8937/18 суд першої інстанції, оцінивши договір відповідального зберігання № 21-04-16 від 21.04.2016, як доказ, з точки зору доведених, в тому числі в судовому порядку, обставин, встановив, що такий договір не може бути належним доказом виконання сторонами оспорюваного у цій справі договору поставки, що є правовою оцінкою певному факту, виходячи (в тому числі) з якого було прийнято рішення у справі № 910/8937/18, проте така оцінка не є обов`язковою для господарського суду під час розгляду іншої справи.

Колегія суддів зауважує на тому, що з матеріалів справи слідує, що встановлення недійсності договору відповідального зберігання № 21-04-16 від 21.04.2016 було предметом розгляду у справі № 904/3933/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" та Фізичної особи-підприємця Гончарової Ю.О. про визнання недійсним договору, рішення у якій на час прийняття оскаржуваного рішення не було винесено

Отже, виходячи зі змісту ч. 5 ст. 75 ГПК України та враховуючи те, що апелянт не є учасником справи № 910/8937/18, він мав право під час судового розгляду справи 904/3933/18 спростувати висновок щодо відсутності доказів фактичного виконання договору відповідального зберігання № 21-04-16 від 21.04.2016, що власне і було встановлено у цій справі № 910/8937/17.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи викладене, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гончарової Катерини Едуардівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18 підлягає закриттю, оскільки оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та обов`язки Фізичної особи-підприємця Гончарової Катерини Едуардівни не вирішувалося.

Разом з цим колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що 11.11.2019 до суду апеляційної інстанції разом з відзивом від Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій позивач просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Гончарової Катерини Едуардівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у Північному апеляційному господарському суді, шляхом стягнення з апелянта 8 712,50 грн.:

В обґрунтування вимоги про стягнення з апелянта (Фізичної особи-підприємця Гончарової Катерини Едуардівни) витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником, до заяви долучено копії:

- акта здачі-приймання до договору про надання правових послуг №36/16 від 30.09.2016;

- рахунка б/н від 08.11.2019 на сплату гонорару адвокату на суму 8712,50 грн.;

- квитанції до прибуткового касового ордера № 1-0811 від 08.11.2019 на суму 8 712,50 грн.;

- додаткової угоди від 15.05.2019 до договору про надання правових послуг №36/16 від 30.09.2016.

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правових послуг № 36/16 від 30.09.2016 Клієнт (ФОП Сердюков Ю.О.) доручає, а Адвокат (Лиска П.О.) приймає на себе зобов`язання надати йому правові послуги у вигляді представництва інтересів Клієнта в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, судах всіх інстанцій та юрисдикцій, громадських об`єднаннях, перед Президентом України, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні по цивільним, господарським, адміністративним та іншим справам та по здійсненню захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта на всіх стадіях кримінального провадження, по яких він є свідком, потерпілим, заявником, а також надати інші види правової допомоги.

Згідно з актом здачі-приймання від 08.11.2019 до договору про надання правових послуг № 36/16 від 30.09.2016 Адвокат на виконання умов п. 8.2. договору надав такі правові послуги та витратив таку кількість годин за період з 26.06.2019 по 08.11.2019 (включно) у зв`язку з розглядом апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Гончарової Катерини Едуардівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі №910/8937/18 у Північному апеляційному господарському суді, а Клієнт прийняв їх в повному обсязі:

- ознайомлення з апеляційною скаргою ФОП Гончарової К.Е. на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18 та доданими до неї документами - 3 години;

- надання усної консультації, правової інформації і роз`яснень з правових питань з приводу апеляційної скарги ФОП Гончарової К.Е. на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18 - 0,25 години;

- формування правової позиції у справі № 910/8937/18 у зв`язку з поданням ФОП Гончаровою К.Е. апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18 - 0,25 години;

- підготовка та складання повідомлення щодо неможливості прийняття апеляційної скарги ФОП Гончарової К.Е. на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18 - 3 години;

- підготовка та складання повідомлення у справі № 910/8937/18 щодо поширення ФОП Гончаровою К.Е. неправдивої інформації і посилання в апеляційній скарзі як на підставу її подання на докази, що не відповідають дійсності - 0,5 години;

- підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу ФОП Гончарової К.Е. на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі 910/8937/18 - 3 години;

- виготовлення копій відзиву на апеляційну скаргу ФОП Гончарової К.Е. на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі 910/8937/18 для учасників судового процесу, направлення копій письмових пояснень учасникам процесу, до суду - 0,25 година.

Відповідно до пункту 2 акта здачі-приймання від 08.11.2019 сторони погодили, що гонорар Адвоката визначається у погодинній оплаті та складає 850,00 грн. за одну годину праці Адвоката, у зв`язку з чим сума гонорару Адвоката за виконану роботу з 26.06.2019 по 08.11.2019 (включно) за Договором у зв`язку з розглядом апеляційної скарги ФОП Гончарової К.Е. на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18 у Північному апеляційному господарському суді визначається у розмірі 8 712,50 грн.

Факт сплати позивачем вказаних сум на користь Адвоката підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера № 1-0811 від 08.11.2019 на суму 8712,00 грн.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу Фізичною особою-підприємцем Гончаровою Катериною Едуардівною до суду апеляційної інстанції не подавалося.

Враховуючи те, що за результатами розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Гончарової Катерини Едуардівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18 судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорюваним рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний суд вважає належним чином обґрунтованою заяву позивача про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в частині понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Таким чином, зважаючи на наявні документи, надані позивачем в обґрунтування поданої заяви, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гончарової Катерини Едуардівни 8 712,50 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 234, 264, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Закрити апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Гончарової Катерини Едуардівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18.

2. Заяву Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича про розподіл судових витрат задовольнити.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гончарової Катерини Едуардівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 712,50 грн.

4. Видачу наказу на виконання цієї ухвали доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/8937/19 повернути до місцевого господарського суду.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено - 28.12.2019.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді А.І. Тищенко

Г.П. Коробенко