Ухвала

від 10.06.2019 по справі 915/478/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

10 червня 2019 року Справа № 915/478/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54003) в інтересах держави

до відповідачів:

1. Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю дитячого спортивно-оздоровчого центру «ВАЛЬМАР» (вул. Космонавтів, 78, м. Миколаїв, 54044, код ЄДРПОУ 20914593)

про : визнання незаконним та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору оренди, зі змінами та зобов`язання повернути земельну ділянку у придатному для використання стані шляхом знесення будівельних матеріалів,

за участі представників учасників справи:

прокурор: Григорян Е.Р., посвідчення №035059 від 13.08.19,

від 1-го відповідача:Бондарєв Р.С., довіреність №30.02.02.01-22/02.06/14/19 від 04.01.19

від 2-го відповідача:Татарінов В.П., довіреність №21/03 від 21.03.19,

Бортик Р.О., довіреність №14/02 від 14.02.19.

в с т а н о в и в:

07.03.2019 заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №(15-31)3802 вих-9 від 06.03.2019 в інтересах держави до відповідачів: Миколаївської міської ради, ТОВ дитячого спортивно-оздоровчого центру «ВАЛЬМАР» про визнання незаконним та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору оренди, зі змінами та зобов`язання повернути земельну ділянку у придатному для використання стані шляхом знесення будівельних матеріалів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

02.04.2019 від Відповідача 1 надійшов відзив, в якому він просить розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

02.04.2019 від Відповідача 2 надійшов відзив, відповідно до якого він просить відмовити в задоволенні позову, серед іншого, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.04.2019 відкладено підготовче засідання на 06.05.2019.

12.04.2019 від Прокурора надійшла відповідь на відзиви відповідачів.

16.04.2019 Відповідачем 2 подано до суду заперечення у порядку ст. 167 ГПК України та заяву про зупинення провадження у справі, яку обґрунтовано тим, що докази, додані прокурором до позовної заяви одержано з порушенням Закону.

В судовому засіданні 06.05.2019 судом продовжено строк підготовчого провадження, встановлено прокурору строк для подання письмових пояснень та відкладено розгляд справи на 10.06.2019.

У встановлений судом строк прокурором 14.05.2019 подано письмові пояснення щодо заяви Відповідача 2 про зупинення провадження у справі.

27.05.2019 від Відповідача 2 надійшли заперечення на письмові пояснення прокурора.

У судовому засіданні 10.06.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Фактичними обставинами, які стали підставою для подання цього позову є такі.

Пунктами 18, 18.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №29/40 від 27.06.2013 товариству з обмеженою відповідальністю дитячому спортивно-оздоровчому центру (далі - ТОВ ДСОЦ) ВАЛЬМАР затверджено проект землеустрою та передано в оренду строком на 3 роки земельну ділянку із кадастровим номером 4810137200:09:001:0011 загальною площею 1143 кв.м, із них 560 кв.м за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, та 583 кв.м за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради від 19.05.2005 № 33/27 ТОВ ДСОЦ "ВАЛЬМАР , у тому числі 68 кв.м під капітальною забудовою, 8 кв.м під спорудами, 570 кв.м під зеленими насадженнями, 497 кв.м під проходами, проїздами та площадками, зарахувавши її до земель громадської забудови (за функціональним призначенням - до земель, відведених під будівництво), для реконструкції існуючого кафе з літнім майданчиком під закусочну по вул. Набережній, у м. Миколаєві.

На підставі вказаного рішення з ТОВ ДСОЦ ВАЛЬМАР укладено договір оренди землі №9674 від 30.10.2013, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.10.2013, про що вчинено запис №3200688.

Пунктом 2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №4/48 від 19.04.2016 ТОВ ДСОЦ ВАЛЬМАР продовжено оренду вищевказаної земельної ділянки площею 1143 кв.м по АДРЕСА_1 Набережній АДРЕСА_2 .

На підставі вказаного рішення між міською радою та ТОВ ДСОЦ ВАЛЬМАР 08.12.2016 укладено договір про зміни №213-16 до договору оренди землі №9476 від 30.10.2013, зі строком дії до 30.10.2017.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.09.2018 у справі №915/1004/18 договір оренди землі №9674 від 30.10.2013 поновлено строком на 1 рік, зі строком дії до 30.10.2018, про що 24.10.2018 внесено відомості до Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказані вище пункти рішень Миколаївської міської ради, на думку прокурора, прийняті з порушеннями вимог законодавства, у зв`язку з чим підлягають визнанню незаконним та скасуванню, укладені договори - визнанню недійсними, а земельна ділянка - поверненню.

Підстави звернення прокурора до суду в позові обґрунтовано таким.

Відповідно до ч. 1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Статтями 124, 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою статті 134 цього Кодексу.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права, зокрема у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Попри вимоги законодавства оскаржуваними пунктами рішення Миколаївської міської ради ТОВ ДСОЦ ВАЛЬМАР надано в оренду у поза конкурентному порядку вільну від забудови земельну ділянку площею 560 кв.м., яка у його користуванні або у користуванні інших фізичних та юридичних осіб не перебувала.

Існуючою містобудівною документацією, а також державними будівельними та санітарними нормами встановлено, що будівництво та реконструкція кафе в межах вказаної території заборонено.

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Закону України Про охорону земель визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Надання земель без проведення конкурсу не забезпечує захисту економічних та соціальних інтересів місцевого самоврядування, наповнення місцевих бюджетів, застосування ринкових ставок орендної плати за землю, що завдає істотної шкоди інтересам держави.

Вказане свідчить, що у разі дотримання конкурсної процедури надання в оренду спірної земельної ділянки можна було б забезпечити надходження значно більшої суми орендних платежів.

З урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 12, 122 цього ж Кодексу передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад. Міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, якими уповноважена розпоряджатися Миколаївська міська рада.

Водночас, прийняття рішення про надання в оренду земель комунальної власності позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права користування на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані із наданням земель у користування, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) дій органу місцевого самоврядування, на підставі яких земельна ділянка надана в оренду, такому суспільному інтересу не відповідає.

За наведених обставин стосовно надання в користування вільних земель, закон установлює конкурсний порядок набуття таких прав і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування передавати таку землю без проведення земельних торгів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 15 ЦК України безпосередньо не визначаються органи, які здійснюють захист цивільних прав.

Так, крім органів, зазначених у статті 55 Конституції України, відповідно до окремих актів законодавства України здійснюють захист цивільних прав та інтересів або сприяють їх захисту, зокрема, органи прокуратури.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних правовідносин є територіальна громада, яка згідно зі статтями 169, 172 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку статтею 131-1 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Ураховуючи викладене та оскільки порушення інтересів територіальної громади відбулось внаслідок незаконних дій органу місцевого самоврядування, прокурор звернувся із зазначеним позовом як самостійний позивач в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, яка є власником спірної земельної ділянки.

12.04.2019 прокурором подано до суду відповідь на відзиви відповідачів в цій справі, в якій доповнено аргументацію позову в цій частині.

Так, прокурор вважає, що право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших

суб`єктів і кожне порушення закону щодо порядку використання

комунальних земель є порушенням інтересів держави.

При цьому, зі змісту ст. 143 Конституції України та ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вбачається, що територіальна громада наділена повноваженнями по управлінню комунальним майном як безпосередньо, так і через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Статтею 19 Конституції України визначений обов`язок органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, як зазначає прокурор, саме внаслідок незаконних дій Миколаївської міської ради по розпорядженню спірною земельною ділянкою усупереч встановленого законом порядку відбулося порушення інтересів частини Українського народу - територіальної громади міста , що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

З урахуванням положень ст. 44, 53, ч. 2 ст. 185 ГПК України, господарський суд не вважає переконливими підстави для подання цього позову, викладені в ньому прокурором, що зумовлює неможливість розгляду цього спору по суті.

Суд виходить з такого.

Статтею 131 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право прокурора звертатися до суду в інтересах держави передбачено ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Пунктом 1 частини 1 статті 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Здатність мати процесуальні права та обов`язки визначена процесуальним законом як процесуальна правоздатність, а можливість набувати та здійснювати процесуальні права та обов`язки - як процесуальна дієздатність (стаття 44 ГПК України).

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням положень статті 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

Відповідно до частини 3 цієї статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Як витікає з матеріалів справи, прокурор звернувся із вимогами визнання незаконним та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради про затвердження проекту землеустрою, передання в оренду, продовження оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі, зі змінами та зобов`язання повернути земельну ділянку у придатному для використання стані шляхом знесення будівельних матеріалів.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, відповідно до пункту 10 частини 2 цієї ж статті - визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 цього кодексу передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із пунктами "в", "г", "д" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначені способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

У разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений статтями 21, 393 ЦК України та пунктом "г" частини 3 статті 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а відповідно право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача.

Судом в межах підготовчого провадження в цій справі встановлено обставини щодо належності земельних ділянок, про які йдеться в оскаржуваних рішеннях та оспорюваних угодах, до комунальної власності, права власності територіальної громади міста Миколаєва на ці ділянки.

Повноваженнями щодо розпорядження землями комунальної власності міста Миколаєва, у відповідності до положень ст.ст. 12, 83 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування наділено міську раду.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування , орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже інтереси територіальної громади міста Миколаєва в цих правовідносинах представляє та за захистом її прав має звертатись Відповідач 1, що виключає настання будь-яких правових наслідків для інших суб`єктів, у тому числі і для Держави Україна та виключає порушення прав та охоронюваних інтересів держави через прийняття оскаржуваних рішень та укладення оспорюваних угод.

Поряд з цим, обґрунтування звернення Прокурора із позовом у цій справі полягають у захисті інтересів держави.

Обставин звернення Прокурора з метою захисту інтересів власника зазначених земельних ділянок - територіальної громади міста Миколаєва, в інтересах її представницького органу - Відповідача 1 судом не встановлено.

Отже, прокурор в цьому спорі не має процесуальної дієздатності в розумінні положень ст. 44 ГПК України, а відповідний позов підлягає залишенню без розгляду у відповідності до положень п. 1 ч. 1 статті 226 ГПК України, як такий, що подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Таку правову позицію було неодноразово висловлено Верховним судом в аналогічних спорах, зокрема, в справах № 926/03/18, № 903/857/17, 910/1016/17, № 914/1521/17, № 915/1279/17, № 915/1284/17, № 915/1283/17, і суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України не вбачає підстав для відступу від неї.

Щодо тверджень прокурора про те, що ним захищаються інтереси не представницького органу територіальної громади, а безпосередньо частини Українського народу - територіальної громади міста Миколаєва, господарський суд вважає необхідним додатково звернути увагу на таке.

Згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Визначаючи комунальну власність на землю як самостійну форму, закон підкреслює, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їхніми межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Стаття 80 ЗК України вважає територіальні громади самостійними суб`єктами права власності на землю, підкреслюючи, що вони реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Разом з тим, Законом не визначається конкретних форм безпосередньої реалізації права власності на землю територіальними громадами.

Натомість, ст. 12 ЗК України прямо передбачено, що розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних та міських рад у галузі земельних відносин на території відповідних населених пунктів.

Таким чином, в цих правовідносинах територіальну громаду як власника землі в обов`язковому порядку може представляти виключно відповідний орган місцевого самоврядування.

На підставі наведених вище міркувань в сукупності, позов підлягає залишенню без розгляду у відповідності до положень п. 1 ч. 1 статті 226 ГПК України.

Судовий збір, сплачений прокурором за подання цього позову на підставі ч. 2 ст. 226 ГПК України підлягає поверненню.

Керуючись ст. 42, 53, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 за №(15-31)3802 вих-9 від 06.03.2019 - залишити без розгляду.

2. Повернути Прокуратурі Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 02910048) з Державного бюджету України (р/р 34313206083007, Одержувач: УК у м. Миколаїв, Банк одержувача: Казначейство України, МФО 899998, ідентифікаційний код 37992781) сплачений судовий збір у розмірі 11303 (одинадцять тисяч триста три) грн. 06 коп., згідно платіжного доручення №218 від 21.02.2019, яке знаходиться в матеріалах справи № 915/478/19.

3. Ухвалу надіслати учасникам справи.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

5. Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 13.06.2019.

Суддя В.О.Ржепецький