Постанова

від 07.06.2019 по справі 910/23911/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/23911/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 (суддя Мандриченко О. В.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 (судді: Зубець Л. П. (головуючий), Мартюк А. І., Буравльов С. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будспецмонтаж-Епос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

про стягнення 895 005,43 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будспецмонтаж-Епос" (далі - ТОВ "Будспецмонтаж-Епос") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (далі - ТОВ "Солстрой") 895 005,43 грн, з яких: 334 207,47 грн - заборгованість з оплати гарантійного фонду, 312 850,66 грн - пеня, 208 879,67 грн - інфляційні втрати і 39 067,63 грн - 3 % річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач всупереч положенням статей 526, 854 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умовам договору підряду від 15.08.2012 № 15/08 (далі - договір № 15/08) не виконав своєчасно зобов`язань зі сплати гарантійного фонду. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати гарантійного фонду позивач заявив до стягнення пеню згідно з пунктом 7.7 договору № 15/08, а також інфляційні втрати і 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Солстрой" на користь ТОВ "Будспецмонтаж-Епос" 182 103,74 грн заборгованості зі сплати гарантійного фонду, 65 819,56 грн пені, 11 584,79 грн - 3 % річних, 125 671,13 грн інфляційних втрат; у решті позовних вимог відмовлено.

4. Судові рішення мотивовано тим, що враховуючи положення пункту 4.2.4 договору № 15/08 і з огляду на введення об`єкта в експлуатацію 24.10.2013, обов`язок відповідача перерахувати позивачеві 334 207,47 грн гарантійного фонду є таким, що настав, однак суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення цієї позовної вимоги у сумі 182 103,74 грн, що становить суму гарантійного фонду, нараховану згідно з підпунктом "б" пункту 4.2.4 договору № 15/08, щодо заявлення якої позовну давність позивач не пропустив. При цьому стосовно частини гарантійного платежу у сумі 152 103,73 грн відповідно до умов підпункту "а" пункту 4.2.4 договору № 15/08 суд першої інстанції встановив пропуск позивачем трирічної позовної давності, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні вимог позивача в цій частині.

Крім того, суди попередніх інстанцій з урахуванням положень статті 266, частини 2 статті 258 ЦК України, статті 625 ЦК України частково задовольнили вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму задоволених позовних вимог, із тих підстав, що позивач довів належними доказами факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором, а в частині відмови зазначили про помилку у розрахунку суми інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ТОВ "Солстрой" просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник зазначає про неправильне застосування положень статей 256, 258, 267 ЦК України, статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), порушення норм процесуального права, наголошує, що: 1) суди не дослідили належним чином доказів і не перевірили обставин справи щодо розрахунків гарантійного фонду, який, на думку скаржника, відповідно до актів приймання-передачі робіт становить 325 037,24 грн, а не 334 207,45 грн, як визначив позивач; 2) суди прийняли рішення про стягнення пені, не зважаючи на межі її нарахування, поза строками позовної давності і всупереч поданим заявам про її застосування; 3) суди протиправно залишили поза увагою доводи, викладені у відзиві та в апеляційній скарзі, щодо відсутності акта звірки розрахунків і подання позивачем до суду завідомо неправдивих і підроблених документів, які ставлять під сумнів достовірність і правомірність позовних вимог.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. Відзиву на касаційну скаргу від ТОВ "Будспецмонтаж-Епос" до суду не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 15.08.2012 між ТОВ "Солстрой" (генеральний підрядник) і ТОВ "Будспецмонтаж-Епос" (підрядник) укладено договір № 15/08, за умовами якого:

- підрядник зобов`язався організувати та виконати повний комплекс монтажних робіт за допомогою власного обладнання та наданих генпідрядником матеріалів, необхідних для введення в експлуатацію об`єкта "Торгівельно-складський комплекс з офісними приміщеннями та парковкою на перетині вулиці Академіка Заболотного та Столичного Шосе в Голосіївському районі м. Києва", відповідно до умов цього договору (та додатків до нього), Державних будівельних норм України та вимог державних і муніципальних установ м. Києва, замовника будівництва, а саме: оздоблювальні роботи на відмітці 0.0000 на вісях В-Ж; 3-13 (улаштування фальш-стін і перетинок із ГКЛ, включаючи металевий каркас і шпатлювання швів, влаштування підвісних стель, монтаж керамічної плитки на підлогу та стіни, фарбування стін та стель водоемульсійною фарбою) (пункт 1.1);

- генпідрядник приймає якісно виконані роботи шляхом підписання актів виконаних робіт згідно з пунктом 4 договору та зобов`язується оплатити якісно виконані роботи на умовах цього договору (пункт 1.2);

- датою завершення робіт вважається дата підписання останнього акта приймання-передачі виконаних робіт, підписаного генпідрядником та особою, уповноваженою замовником (пункт 2.3)

- договірна ціна робіт становить 1 424 314,44 грн, у т. ч. ПДВ (пункт 3.1);

- під час здійснення розрахунків за фактично виконані роботи замовник утримує 12,73 % вартості фактично виконаних робіт для формування гарантійного фонду (пункт 4.2.3);

- кошти гарантійного фонду перераховуються підрядникові у такому порядку (пункт 4.2.4):

а) 50 % гарантійного фонду генпідрядник перераховує на користь підрядника після 30 календарних днів із дати підписання акта про прийняття об`єкта в експлуатацію, протягом 15 днів за умови отримання коштів від замовника будівництва;

б) генпідрядник утримує 50 % гарантійного фонду після дати введення об`єкта в експлуатацію протягом 1 року із дати введення об`єкта в експлуатацію або до часу перерахування 50 % коштів гарантійного фонду замовником будівництва (з події, яка настане раніше) і перераховує його підрядникові у наявному залишку на розрахунковий рахунок протягом 15 днів після перерахування коштів гарантійного фонду замовником будівництва.

9. Підписавши додаткову угоду від 22.10.2012 № 1 до договору № 15/08, сторони збільшили договірну ціну на 1 961 767,11 грн, у т. ч. ПДВ.

10. 05.03.2013 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 15/08, за умовами якої договірну ціну збільшено на 1 325 137,75 грн, у т. ч. ПДВ. Таким чином, договірна ціна за договором становить 4 711 219,30 грн, у т. ч. ПДВ.

11. Позивач за завданням відповідача виконав комплекс оздоблювальних робіт за договором № 15/08 і додатковими угодами до нього, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії підписаних сторонами цього договору актів прийняття виконаних робіт.

12. Як убачається із матеріалів справи, а також не заперечує відповідач, сертифікатом від 24.10.2013 серії IV № 165132970850 засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (торговельно-складський комплекс з офісними приміщеннями та парковкою на перетині вулиць Академіка Заболотного та Столичного Шосе в Голосіївському районі м. Києва) проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

13. Також суди попередніх інстанцій установили, що за змістом актів, копії яких є у матеріалах справи, сторони підтвердили:

- загальну вартість фактично виконаних робіт у сумі 3 163 640,45 грн;

- загальну вартість генпідрядних послуг (2,5 %) у сумі 79 091,01 грн;

- загальну суму гарантійного фонду, зафіксовану в актах - 364 207,47 грн.

14. Одночасно банківськими виписками підтверджено, що ТОВ "Солстрой" (генпідрядник) перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Будспецмонтаж-Епос" 2 750 341,97 грн, генпідрядник утримав вартість генпідрядних послуг у сумі 79 091,01 грн.

15. Відповідач зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт виконав частково (30 000,00 грн).

16. Невиконання відповідачем зобов`язань за договором із повної оплати виконаних робіт стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості з оплати гарантійного фонду та нарахованих на неї пені, 3 % річних, інфляційних втрат.

17. Відповідач проти позову заперечив, акцентуючи на пропуску позивачем трирічної позовної давності стосовно вимоги про стягнення 50 % гарантійного фонду відповідно до підпункту "а" пункту 4.2.4 договору № 15/08 і нарахованих на цю суму пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Крім того, відповідач заявив про застосування річної позовної давності згідно зі статтею 258 ЦК України до вимог позивача щодо стягнення пені, нарахованої на частину коштів гарантійного фонду відповідно до підпункту "б" пункту 4.2.4 договору № 15/08, та строку нарахування пені, передбаченого частиною 6 статті 232 ГК України.

Позиція Верховного Суду

18. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

19. За змістом статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

20. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

21. За змістом статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

22. Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

23. Відповідно до частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

24. Статтею 854 цього Кодексу визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

25. Як установлено судами і підтверджено матеріалами справи, позивач (підрядник) за завданням відповідача (генпідрядника) на виконання умов договору № 15/08 з урахуванням додаткових угод до нього здійснив комплекс оздоблювальних робіт, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії підписаних сторонами цього договору актів прийняття виконаних робіт № 1 за вересень 2012 року, № 2 за вересень 2012 року, № 1 за жовтень 2012 року, № 2 за жовтень 2012 року, № 2/1 за листопад 2012 року, № 4 за листопад 2012 року, № 3/1 за грудень 2012 року, № 5 за грудень 2012 року, № 4/1 за січень 2013 року, № 6 за січень 2013 року, № 5/1 за лютий 2013, № 7 за лютий 2013 року, № 8 за березень 2013 року, № 6/1 за березень 2013 року, № 7/1 за травень 2013 року, № 1/3 за червень 2013 року, № 8/1 за червень 2013 року, в яких, зокрема, наведено відомості про узгодження сторонами сум гарантійного фонду у кожному акті та його формування в узгодженому сторонами розмірі, що становить 364 207,47 грн (з яких відповідач сплатив 30 000,00 грн).

26. Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивач належним чином виконав узяті на себе зобов`язання за договором № 15/08, відповідач будь-яких претензій позивачеві стосовно обсягів виконання або будь-яких інших порушень умов договору підряду не заявляв.

27. Відповідач не надав доказів на спростування наявності у нього заборгованості перед позивачем. Викладені у касаційній скарзі доводи про те, що суди не дослідили належним чином доказів і не перевірили обставин справи щодо розрахунків гарантійного фонду, який, на думку скаржника, відповідно до актів приймання-передачі робіт становить 325 037,24 грн, а не 334 207,45, а також протиправно залишили поза увагою доводи, зазначені у відзиві та в апеляційній скарзі, щодо відсутності акта звірки розрахунків та подання позивачем до суду завідомо неправдивих і підроблених документів, які ставлять під сумнів достовірність і доброчесність позовних вимог, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та недоведені, оскільки, по-перше, такі доводи зводяться до оцінки доказів і встановлення обставин справи, що з огляду на межі перегляду справи в касаційному порядку не належить до компетенції суду касаційної інстанції, а по-друге, наведені доводи не підтверджені жодними доказами у розумінні положень статей 73, 74, 79, 80 ГПК України, до того ж відповідач контррозрахунку обсягу невиконаного зобов`язання не навів.

28. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з необхідністю часткового задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості з оплати гарантійного фонду у сумі 182 103,74 грн, нарахованої згідно з підпунктом "б" пункту 4.2.4 договору № 15/08, щодо заявлення якої позовну давність позивачем не пропущено.

29. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 та частин 1, 3 статті 549 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штраф, пеня), якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17 і від 22.11.2018 у справі № 903/962/17).

30. Відповідно до пункту 7.7 договору № 15/08 у разі прострочення генпідрядником термінів розрахунків, передбачених договором, генпідрядник сплачує підрядникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

31. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, здійснивши перерахунок пені, суд апеляційної інстанції погодився зі здійсненим судом першої інстанції розрахунком пені (з розбивкою щомісячно) щодо сум, строків і ставок нарахувань, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими нарахування 65 819,56 грн пені за період із 21.12.2015 по 21.12.2016, який здійснено за відповідний період з урахуванням суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення із посиланням на пункт 7.7 договору № 15/08 і положення статті 258 ЦК України в межах річної позовної давності за кожен день визначеного періоду прострочення.

32. Так, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 ЦК України). Відповідно до частини 5 статті 261 цього Кодексу за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Однак господарські суди попередніх інстанцій, визначивши строк виконання вимоги позивача про стягнення 50 % гарантійного фонду в сумі 182 103,74 грн на підставі підпункту "б" пункту 4.2.4 договору № 15/08 - до 08.11.2014 включно , не взяли до уваги положення глави 19 ЦК України про позовну давність, які підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною 6 статті 232 ГК України, і дійшли передчасного висновку про обґрунтованість нарахування пені за період із 21.12.2015 по 21.12.2016 .

33. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не з`ясували усіх обставин справи (зокрема щодо заявленого позивачем періоду нарахування пені), однак достовірне з`ясування фактичних обставин справи виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути здійснено під час нового розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

35. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

36. Частиною 4 статті 310 ГПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

37. Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа в частині стягнення пені має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

38. Таким чином, касаційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення пені скасувати з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

39. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам у їх сукупності, звернути увагу на період, за який заявлено позов про стягнення пені, врахувати під час вирішення спору умови договору № 15/08 щодо періоду нарахування пені позивачем, дослідити подані сторонами докази та надати їм відповідну оцінку, залежно від установленого і відповідно до вимог закону вирішити спір з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Щодо судових витрат

40. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 910/23911/16 скасувати в частині стягнення пені.

Справу № 910/23911/16 у цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 910/23911/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков