Рішення

від 10.09.2019 по справі 910/23911/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2019Справа № 910/23911/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Будспецмонтаж-Епос дотовариства з обмеженою відповідальністю Солстрой простягнення пені

Представники учасників справи:

від позивача не з`явився;

від відповідача Шипов К.Ю., адвокат за ордером КВ № 399993 від 10.09.2019.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будспецмонтаж-Епос (надалі - позивач, ТОВ Будспецмонтаж-Епос ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Солстрой (надалі - відповідач, ТОВ Солстрой ) про стягнення заборгованості у розмірі 895 005,43 грн., (334 207,47 грн. заборгованість з оплати гарантійного фонду, 312 850,66 грн. пені, 208 879,67 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 39 067,63 грн).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч положенням статей 526, 854 Цивільного кодексу України та умовам договору підряду від 15.08.2012 № 15/08, несвоєчасно виконав зобов`язання зі сплати гарантійного фонду. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати гарантійного фонду позивач на підставі пункту 7.7 договору заявив до стягнення пеню, а також інфляційні втрати та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019, позовні вимоги ТОВ Будспецмонтаж-Епос задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 182 103,74 грн. заборгованості зі сплати гарантійного фонду, 65 819,56 грн. пені, 11 584,79 грн. 3% річних, 125 671,13 грн. інфляційних втрат та 5 777,69 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ТОВ Солстрой звернулось до Північного апеляційного господарського суду з касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2019 касаційну скаргу ТОВ Солстрой задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 910/23911/16 скасовано в частині стягнення пені та направлено справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 910/23911/16 залишено без змін.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду м. Києва від 25.06.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/23911/16, за результатом проведення якого дану справу передано на розгляд судді Удалової О.Г., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 у справі № 910/23911/16 суддею Удаловою О.Г. прийнято справу до свого провадження та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовного засідання на 01.08.2019.

31.07.2019 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона проти позовних вимог в частині стягнення пені заперечує з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки останнім пеня обрахована не за шість місяців від дня настання строку виконання зобов`язання, а за рік, що передує зверненню до суду.

У судовому засіданні 01.08.2019 суд, відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України, постановив відкласти підготовче засідання на 20.08.2019, про що зазначено в протоколі судового засідання від 01.08.2019.

У судовому засіданні 20.08.2019, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.09.2019.

Представник позивача в судове засідання 10.09.2019 не з`явився, хоча про дату та час проведення останнього був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.08.2019.

Представник відповідача в судове засідання 10.09.2019 з`явився, проти позовних вимог щодо стягнення пені заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 31.07.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги факт обізнаності позивача про розгляд справи судом, а також відсутність будь-яких повідомлень позивача про причини його неявки в судове засідання 10.09.2019, суд вирішив розглянути справу за його відсутності.

У судовому засіданні 10.09.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.08.2012 між ТОВ Солстрой (замовник) та ТОВ Будспецмонтаж-Епос (виконавець) було укладено Договір підряду на виконання робіт № 15/08 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується організувати та виконати повний комплекс монтажних робіт з допомогою власного обладнання та наданих замовником матеріалів, необхідних для введення в експлуатацію об`єкту Торгівельно-складський комплекс з офісними приміщеннями та парковкою на перетині вулиці Академіка Заболотного та Столичного Шосе в Голосіївському районі м. Києва .

22.10.2012 та 05.03.2013 замовником та виконавцем було укладено Додаткові угоди № 1 та № 2 до Договору підряду № 15/08 від 15.08.2012, якими сторони узгодили графік виконання оздоблювальних робіт на відмітці 0.000 у вісях В-Ж; 3-13 на об`єкті Торгівельно-складський комплекс з офісними приміщеннями та парковкою на перетині вулиці Академіка Заболотного та Столичного Шосе в Голосіївському районі м. Києва (далі - Об`єкт), який містить перелік видів, обсягів та характеру робіт, які необхідно було здійснити виконавцю за завданням замовника, а також строки їх виконання.

Відповідно до п. 1.2 Договору генпідрядник приймає якісно виконані роботи шляхом підписання актів виконаних робіт згідно п. 4 договору, та зобов`язується оплатити якісно виконані роботи на умовах даного договору.

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що датою завершення робіт вважається дата підписання останнього акта приймання-передачі виконаних робіт підписаного генпідрядником та особою уповноваженою замовником.

Згідно з п. 3.1 Договору сторонами встановлена договірна ціна, яка становить 1 424 314,44 грн., у т.ч. ПДВ.

Під час здійснення розрахунків за фактично виконані роботи замовник утримує 12,73% вартості фактично виконаних робіт для формування гарантійного фонду (п. 4.2.3 Договору).

Пунктом 4.2.4 Договору передбачено, що кошти гарантійного фонду перераховуються підрядникові у такому порядку:

а) 50% гарантійного фонду генпідрядник перераховує на користь підрядника після 30 календарних днів із дати підписання акта про прийняття об`єкта в експлуатацію, протягом 15 днів за умови отримання коштів від замовника будівництва;

б) генпідрядник утримує 50% гарантійного фонду після дати введення об`єкта в експлуатацію протягом 1 року із дати введення об`єкта в експлуатацію або до часу перерахування 50% коштів гарантійного фонду замовником будівництва (з події, яка настане раніше) і перераховує його підрядникові у наявному залишку на розрахунковий рахунок протягом 15 днів після перерахування коштів гарантійного фонду замовником будівництва.

Підписанням додаткової угоди № 1 від 22.10.2012 до Договору сторони збільшили договірну ціну на 1 961 767,11 грн., у т.ч. ПДВ.

05.03.2013 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої договірну ціну збільшено на 1 325 137,75 грн., у т.ч. ПДВ. Таким чином, договірна ціна за Договором становить 4 711 219,30 грн., у т.ч. ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, позивач за завданням відповідача виконав комплекс оздоблювальних робіт за договором № 15/08 і додатковими угодами до нього, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії підписаних сторонами цього договору актів прийняття виконаних робіт.

У той же час, відповідач зобов`язань за договором з повної оплати виконаних робіт належним чином не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості з оплати гарантійного фонду та нарахованих на неї пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ Солстрой на користь ТОВ Будспецмонтаж-Епос 182 103,74 грн. заборгованості зі сплати гарантійного фонду, 65 819,56 грн. пені, 11 584,79 грн. - 3 % річних, 125 671,13 грн. інфляційних втрат; у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2019 касаційну скаргу ТОВ Солстрой задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 910/23911/16 скасовано в частині стягнення пені та направлено справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 910/23911/16 залишено без змін.

Так, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 в частині стягнення пені, Верховний Суд зазначив про те, що суди попередніх інстанцій, визначивши строк виконання вимоги позивача про стягнення 50% гарантійного фонду в сумі 182 103,74 грн. на підставі підпункту б пункту 4.2.4 Договору № 15/08 - до 08.11.2014 включно, не взяли до уваги положення глави 19 ЦК України про позовну давність, які підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною 6 статті 232 ГК України, і дійшли передчасного висновку про обґрунтованість нарахування пені за період з 21.12.2015 по 21.12.2016, та вказав на необхідність під час нового розгляду справи звернути увагу на період, за який заявлено позов про стягнення пені, врахувати під час вирішення спору умови Договору № 15/08 щодо періоду нарахування пені позивачем та залежно від установленого і відповідно до вимог закону вирішити спір з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 15/08 від 15.08.2012 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2018, постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 та постановою Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16 встановлено, що позивач (підрядник) за завданням відповідача (генпідрядника) на виконання умов Договору № 15/08 з урахуванням додаткових угод до нього здійснив комплекс оздоблювальних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних сторонами актів прийняття виконаних робіт № 1 за вересень 2012 року, № 2 за вересень 2012 року, № 1 за жовтень 2012 року, № 2 за жовтень 2012 року, № 2/1 за листопад 2012 року, № 4 за листопад 2012 року, № 3/1 за грудень 2012 року, № 5 за грудень 2012 року, № 4/1 за січень 2013 року, № 6 за січень 2013 року, № 5/1 за лютий 2013, № 7 за лютий 2013 року, № 8 за березень 2013 року, № 6/1 за березень 2013 року, № 7/1 за травень 2013 року, № 1/3 за червень 2013 року, № 8/1 за червень 2013 року, в яких, зокрема, наведено відомості про узгодження сторонами сум гарантійного фонду у кожному акті та його формування в узгодженому сторонами розмірі, що становить 364 207,47 грн.

Також, судами під час розгляду справи встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 312 850,66 грн. за період з 19.05.2014 по 25.09.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 7.7 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення генпідрядником термінів розрахунків, передбачених договором, генпідрядник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Одночасно з цим, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Позивач та відповідач при укладенні Договору не встановили іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачено у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України, а тому, зважаючи на умови п. 4.2.4 (б) Договору та встановлений судовими рішеннями у даній справі граничний строк для виконання відповідачем зобов`язання в частині сплати гарантійного фонду в сумі 182 103,74 грн., а саме до 08.11.2014 включно, можливим строком нарахування пені є період з 09.11.2014 по 09.05.2015.

Під час розгляду справи відповідачем було подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені. Розглянувши вказану заяву, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною п`ятою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Як роз`яснено у пункті 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Отже, позовну давність тривалістю в один рік стосовно вимог позивача про стягнення пені необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відтак, строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, яка нарахована за останній день періоду можливого нарахування пені, тобто за 09.05.2015, сплинув 09.05.2016.

Натомість, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом 22.12.2016, що підтверджується відтиском поштового штемпеля підприємства зв`язку на поштовому конверті, в якому позовна заява ТОВ Будспецмонтаж-Епос надійшла до Господарського суду міста Києва, тобто з пропуском строку позовної давності за вимогами про стягнення пені за період з 19.05.2014 по 25.09.2016.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та зважаючи на пропуск позивачем строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 312 850,66 грн. задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Будспецмонтаж-Епос в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 312 850,66 грн.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Будспецмонтаж-Епос в частині стягнення пені у розмірі 312 850,66 грн. відмовити повінстю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2019.

Суддя О.Г. Удалова