Постанова

від 11.06.2019 по справі п/811/913/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2019 року

Київ

справа №П/811/913/16

адміністративне провадження №К/9901/35724/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Імперія-С

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді - Чабаненко С.В., Шлай А.В.)

у справі П/811/913/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Імерія - С

до Кіровоградської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство Імперія - С (далі - Товариство) звернулось в Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Кіровоградської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків контролюючого органу, що правовідносини між позивачем та СФГ Любава-1 носили нереальний характер, що свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 08.07.2016 №0000411404;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 08.07.2016 №0000421404;

- присуджено Публічному акціонерному товариству Імперія-С з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області судовий збір у сумі 1 559 грн. 98 коп.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Так, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року апеляційну скаргу Кіровоградської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області задоволено, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення оплати позивачем вартості отриманого товару на користь СФГ Любава-1 , а також зазначив, що до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено запис №42015160000000265 про кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення. Передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364 КК України, (щодо створення невстановленими особами, з метою прикриття діяльності без мети ведення фінансово-господарської діяльності підприємства СФГ Любава-1 ).

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просило її скасувати та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначило, що наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та СФГ Любава-1 .

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

07 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, в період з 16.06.2016 по 22.06.2016 посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Імперія-С" з питань правильності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з СФГ "Любава-1" за лютий 2016 року та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за І квартал 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.06.2016 №26/11-23-14-01/05513862 (том 1 а.с. 18-47).

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення Товариством:

- п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2016 року у сумі 86 665 грн;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 декларації з ПДВ) за лютий 2016 р. на суму 17 333 грн (т.1 а.с.140-169).

На підставі акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.07.2016 року (т.1 а.с.172-175):

- №0000411404 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17 333 грн;

- №0000421404 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 86 665 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій з продажу та відповідно придбання товарів (робіт та послуг) по ланцюгу постачання від СФГ "Любава-1" до ПАТ "Імперія-С" за лютий 2016 року, оскільки господарські операції за договорами, укладеними з СФГ "Любава-1" не спричинили настання реальних правових наслідків та зміни майнового стану платника податків, у зв`язку з чим, позивачем у лютому 2016 року до податкового кредиту віднесено суми ПДВ на підставі дефектних первинних документів.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2016 між СФГ "Любава-1" (Постачальник) та ПАТ "Імперія-С" (Покупець) укладено договір поставки №260216, за умовами якого СФГ "Любава-1" зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити відповідно до умов даного договору лушпиння соняшника.

Згідно з п. 5.1 вказаного договору Покупець зобов`язаний здійснити розрахунок з Постачальником протягом 180 календарних днів з моменту отримання товару.

На підтвердження реального виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних, договору на перевезення вантажу №54 від 06.08.2013 укладеного з Виробничо-комерційною фірмою ТСН (Перевізник), контракту №22/02/16 від 22.02.2016, укладеного між Товариством (Продавець) та ТОВ АНВА (Покупець) та вантажно митних декларацій.

При цьому, Товариством під час розгляду справи не надано доказів здійснення оплати вартості отриманого на підставі договору поставки від 26.02.2016 №260216 товару на користь СФГ Любава-1 . Не надано доказів наявності у СФГ Любава-1 достатньої кількості власних або орендованих земельних ділянок для вирощування зазначеного обсягу соняшнику, необхідних трудових ресурсів, оскільки згідно наданої відповідачем інформації, станом на 01.01.2016 на підприємстві у штаті СФГ Любава-1 рахувалось лише 9 осіб, виробничих потужностей щодо вирощування та переробки сільськогосподарської продукції, сільськогосподарської техніки, основних засобів та складських приміщень. .

Вищевикладене у своїй сукупності, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність можливості у СФГ Любава-1 виконати взяті зобов`язання по реалізації товару ПАТ Імперія-С .

Крім того, колегія суддів враховує, що згідно наявної в матеріалах справи узагальненої податкової інформації від 25.05.2016 №4906/7/15-3-14-02-12 оригінали первинних документів та електронні носії СФГ Любава-1 були пошкоджені внаслідок злиття, в зв`язку з чим неможливо було провести контрольно-перевірочні заходи.

Суд бере до уваги, що до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено запис №42015160000000265 про кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 364 КК України. Як вбачається зі змісту ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 29.09.2016 у справі № 522/17705/16-к досудовим розслідування встановлено, що в 2014 році службові особи державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області № 111 , зловживаючи своїм службовим становищем, за матеріальну винагороду, уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею в 3 тис. га з СФГ Любава-1 .

Щодо наданих Товариством на підтвердження реалізації придбаного у СФГ Любава-1 товару вантажно-митних декларацій, колегія суддів зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити, який саме товар реалізовано позивачем та чи був зазначений товар придбаний саме у СФГ Любава-1 на підставі укладеного договору поставки №260216 від 26.02.2016.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з СФГ Любава-1 не можуть бути підставою для відображення цих операцій у податковому обліку позивача.

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Імперія-С залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова