Постанова

від 13.06.2019 по справі 826/8581/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2019 року

м. Київ

справа № 826/8581/16

адміністративне провадження № К/9901/3380/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/8581/16

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Українська залізниця до Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: В. О. Аліменко, Н. В. Безименна, О. В. Епель) від 13 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. В червні 2016 року Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Українська залізниця (далі - позивач, залізниця) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації (далі - УСЗН, відповідач, скаржник), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність УСЗН в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 (далі - Порядок № 256), а саме:

не реєстрації за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року своїх зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по ст. Бориса Олійника за вказаний період та не надсилань інформації про свої зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Куликівської районної державної адміністрації.

- стягнути з УСЗН на користь позивача витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року в сумі 168342, 59 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства, та своїх зобов`язань, визначених в договорі від 5 січня 2015 року про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги, у період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року не зареєстрував свої зобов`язання за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по ст. Бориса Олійника за вказаний період та не надіслав інформації про свої зобов`язання щомісяця до фінансовому органу Куликівської районної державної адміністрації, у наслідок чого утворилася заборгованість в сумі 168342,59 грн.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Українська залізниця до Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості передано на розгляд Чернігівському окружному адміністративному суду.

4. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року справу прийнято до провадження суддею Клопот С.Л. та призначено до розгляду.

5. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Українська залізниця задоволено.

Скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність УСЗН в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, а саме: не реєстрації за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року своїх зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по ст. Бориса Олійника за вказаний період та не надсилань інформації про свої зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Куликівської районної державної адміністрації.

Стягнуто з УСЗН на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року в сумі 168 342,59 грн.

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, 29 грудня 2016 року Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та прийняти нову, якою відмовити ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк до 10 лютого 2017 року для усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. 30 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця надійшли заперечення на касаційну скаргу УСЗН, в яких позивач просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

11. 19 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від УСЗН надійшло додаткове письмове пояснення до касаційної скарг.

12. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

13. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року.

14. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. 11 січня 2018 року касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного від 13 грудня 2016 року у справі № 826/8581/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В. - головуючий суддя, Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.).

16. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 537/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

17. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2019 року, визначено склад суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

18. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне територіально-галузеве об`єднання Південно - Західна залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Українська залізниця згідно діючого законодавства щодо пільг, компенсацій і гарантій протягом періоду січень - грудень 2015 року надавала послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станції ім. Бориса Олійника, що розташована у Чернігівській області.

20. 05 січня 2015 року між позивачем та УСЗН укладено договір на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги № ПЗ/ДН-1-155001/НЮ (далі - Договір).

21. На виконання умов цього договору залізницею надано послуги по перевезенню пільгових категорій громадян зі станції ім. Бориса Олійника на загальну суму 343283,89 грн.

22. На підтвердження понесених витрат на перевезення пасажирів, що користуються пільгами, позивач надсилав відповідачу акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за січень-грудень 2015 року та розрахунки витрат на відшкодування збитків, пов`язаних з наданням пільг за січень-грудень 2015 року.

23. Згідно розрахунку витрат за перевезення пільгових категорій громадян по ст. Бориса Олійника в період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року перевезено 29399 пільговиків по Куликівського району на суму 343283,89 грн.

24. Однак, відповідачем відшкодовано лише частини витрат пов`язаних із пільговим проїздом окремих категорій громадян, а саме 174941, 30 грн., з посиланням на те, що в плані асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2015 рік компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті затверджено у розмірі 200000 грн. (з них - 25061,15 грн. погашення заборгованості за минулий період). Щодо відшкодування іншої частини витрат, відповідачем розрахунки прийнято не було.

25. З метою стягнення суми заборгованості, позивачем направлено відповідачу лист № 3188 від 11 вересня 2015 року з попередженням, що акти на відшкодування пільг зверх кошторисних призначень на рік прийматись не будуть.

26. Залізниця вважає, що заборгованість по виплаті компенсацій за пільговий проїзд окремих категорій громадян виникла у зв`язку з бездіяльністю УСЗН та звернулося до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

27. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач зареєстрував та прийняв на себе зобов`язання, у розмірі бюджетних асигнувань на поточний рік, при цьому, він не був зобов`язаний ні приймати ні реєструвати зобов`язання за 2015 рік, які виходять за межі відповідних бюджетних асигнувань.

28. Разом з тим, суд першої інстанцій зазначив, що 168342,59 грн., які позивач вважає боргом, по своїй суті таким не є, оскільки ні діюче законодавство, ні відповідний договір, не зобов`язує відповідача відшкодовувати всю суму коштів витрачених позивачем на пільгові перевезення, а обмежує цю суму розміром відповідних бюджетних асигнувань.

29. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що чинним законодавством України не врегульовано порядку проведення погашення заборгованості бюджетних установ у випадках, коли поточні бюджетні асигнування не покривають всі зобов`язання за укладеними договорами. При цьому, суд посилається на правову позицію, яка висловлена в постанові Верховного Суду України від 13 жовтня 2009 року у справі № 21-384во09.

30. Крім того, суд зазначив, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади, що узгоджується з позицію Європейського Суду з прав людини, висловлену у справі Кечко проти України .

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

31. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

32. Касаційна скарга обґрунтована тим, що УСЗН є бюджетною установою і свої зобов`язання може виконувати в межах бюджетних асигнувань. Компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюються тільки в межах бюджетних асигнувань. Заявки на суму, які перевищують бюджетні асигнування не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за бюджетні кошти. Взяття таких зобов`язань є порушення бюджетного законодавства.

В додатковому письмовому поясненні до касаційної скарги, скаржник також наголошує на тому, що з урахуванням положень ч.1, 3, 4 ст.48 Бюджетного кодексу України, Порядку № 256 від 04 березня 2002 року відповідач не може прийняти на себе зобов`язання у розмірі, що перевищувало бюджетне асигнування на відповідний поточний 2015 рік, тому відповідачем зареєстровано та прийняте на себе зобов`язання в межах таких асигнувань, в зв`язку з чим приймати та реєструвати зобов`язання за 2015 рік понад їх, підстав не було.

Послався також на правову позицію викладену у Постанові Верховного суду України від 13 вересня 2016 року у справі № 21-5853а15.

33. В запереченнях на касаційну скаргу позивач посилається на практику Верховного Суду України від 13 жовтня 2009 року у справі №21-384во09 та інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2010 року 781/11/13-10, зазначаючи, що посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань, як підставу відмови в відшкодуванні позивачу вартості перевезення пасажирів за пільговий проїзд окремих категорій громадян, порушує принципи справедливості та рівності, а відсутність коштів для належного виконання грошового зобов`язання не може бути визнано обставиною, що звільняє від відповідальності, посилаючись при цьому на позицію ЄСПЛ по справам Кечко проти України . Просить в задоволенні касаційної скарги відмовити.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

34. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

35. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, діла - БК України) видатки місцевих бюджетів, передбачені у пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 цього Кодексу до яких увійшли в тому числі серед інших - 4) соціальний захист та соціальне забезпечення: б) державні програми соціального захисту: компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

37. Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР Про залізничний транспорт (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 273/96-ВР) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

38. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що прийнятий відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету .

39. Відповідно до п. 3 Порядку № 256, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

40. Згідно з п. 5 Порядку № 256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.

41. Абзац 1 пункту 6 Порядку № 256 визначає: Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі .

42. Відповідно до абз. 8 п. 6 Порядку № 256, у разі виникнення додаткових зобов`язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, міст Києві та Севастополі.

43 . На виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116-118 БК України та з метою забезпечення здійснення контролю органами Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства) при взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, удосконалення механізмів використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами, був розроблений Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України , затверджений Наказом Міністерства фінансів України 02 березня 2012 року № 309 та зареєстрований в Мінстерстві юстиції України 20 березня 2012 року № 419/20732 (далі - Порядок № 309).

44 . Пунктом 1.4 цього Порядку № 309 визначені терміни, що вживаються в такому значенні:

бюджетне фінансове зобов`язання - зобов`язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду відповідно до законодавства;

зобов`язання - будь-яке розміщення замовлення, укладення договору чи виконання інших аналогічних операцій, здійснене розпорядником або одержувачем бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет.

45. Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359 Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян (надалі - Порядок № 1359).

46. До пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян із знижкою, встановленою законодавством (п. 2 Порядку № 1359).

47. Відповідно до п. 3 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).

48. Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності (п. 5 Порядку № 1359).

49. Як передбачено п. 9 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

50. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми (п. 10 Порядку № 1359).

51. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (п. 11 Порядку № 1359).

52. Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій (ч. 6 ст. 102 БК України).

53. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

54 . Частинами 3 та 4 статті 48 БК України встановлено, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

55. Виходячи з правового аналізу наведених вище положень, Суд наголошує на тому, що не є спірним питанням щодо необхідності Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації, як розпорядника бюджетних коштів здійснювати свої бюджетно-фінансові зобов`язання та платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Дотримання таких вимог є належною формою реалізації бюджетної дисципліни. Дійсно, розпорядник бюджетних коштів не може здійснити витрати поза межами бюджетних асигнувань за затвердженими кошторисами.

56 . В той же час, основу спірного питання в межах цієї справи, що стало правовою підставою для звернення з позовом до суду, складає саме дотримання відповідачем належним чином та виконання вимог абз. 8 п. 6 Порядку № 256, наслідком не виконання якого є недоотримання компенсаційних виплат позивачем, як особа, що надавала відповідні послуги з перевезення певної пільгової категорії громадян.

57 . Суд звертає увагу, що різницю між визначеним п. 1.4 Порядку № 309 термінами про бюджетне фінансове зобов`язання та звичайне (додаткове) зобов`язання складає те, що в першому випадку таке зобов`язання є таким, що передбачене бюджетним асигнуванням, в іншому випадку, коли такі зобов`язання, як то сплата коштів перебуває за межами затверджених кошторисом бюджетних асигнувань.

58 . В даному випадку, якщо положення абз. 1 п. 6 Порядку № 256, що є однією з складових норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини, вказує на необхідність вчинення відповідними органами певних дій на підставі актів звіряння з підготовки реєстрів нарахованих сум та їх спрямування до відповідних фінансових органів, які виникають за звичайних умов, тобто якщо це є суми коштів, що складають суть бюджетного фінансового зобов`язання та перебувають в межах бюджетних асигнувань затвердженого кошторису, то положення абз. 8 цього ж пункту 6 Порядку № 256, врегульовує випадки, що виходять за межі коштів затвердженого кошторису, а саме, коли відбувається виникнення додаткових зобов`язань, що пов`язані з перевищенням таких сум бюджетних асигнувань. В такому випадку така особа, як розпорядник коштів місцевих бюджетів повинна вчинити інші дії, а саме надіслати відповідним фінансовим органам уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

59. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що загальна сума заборгованості відповідача на користь позивача у вигляді відшкодування витрат за надані послуги пільгового перевезення пасажирів залізничним транспортом за період січень-грудень 2015 року на виконання Договору № ПЗ/ДН-1-155001/НЮ від 05 січня 2015 року, складає 168342,59 грн. (343283, 89 грн. - 174941,30 грн.), а спрямовані позивачем на адресу відповідача акти звіряння розрахунків за надані населенню послуг з пільгового перевезення та розрахунки витрат на відшкодування збитків, пов`язаних з наданням пільг за спірний у спірний період 2015 року, що перебувало за межами сум затвердженого кошторису, відповідачем не приймались, а дії встановлені наведеним п. 6 Порядку № 256 не вчинялись.

60. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про протиправну бездіяльність відповідача в частині невиконання вимог п. 6 Порядку № 256.

61 . Хоча чинним законодавством не врегульовано порядку проведення погашення заборгованості бюджетних установ у випадках, коли поточні бюджетні асигнування не покривають всі зобов`язання за укладеними договорами, проте вказане не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань за укладеними договорами. Відсутність бюджетних асигнувань, як підстава відмови у відшкодуванні позивачу вартості перевезення пасажирів за пільговий проїзд окремих категорій громадян, порушує принципи справедливості та рівності, не створює належних умов виконання Договору, а відсутність коштів для належного виконання грошового зобов`язання не може бути визнано обставиною, що звільняє від відповідальності, незалежно від підстав її виникнення. Така позиція неодноразово висловлювалась Європейським Судом з прав людини, в тому числі по справі Кечко проти України .

62. Доводи скаржника про не врахування Київським апеляційним адміністративним судом умов п. 1.2, пп. 2.2.2 п.2.1 Договору про компенсацію за пільговий проїзд окремих громадян залізничним транспортом від 05 січня 2015 року, Суд вважає безпідставними.

63. Зазначений Договір, з огляду на п.16 ч.1 ст.4 КАС України, утримує в собі усі ознаки адміністративного договору.

64. Дійсно положеннями п.1.2 встановлена необхідність дотримання сторонами цього Договору, вимог законодавства, в тому числі ст.46, 48, 102, Порядку № 1359, Порядку № 256. Наведеним нормативно-правовим актам надана оцінка. Як вже наголошувалось, дотримання вимог Порядку № 256, в тому числі абз.8 п.6 також є обов`язком для суб`єкта владних повноважень, в особі відповідача.

65. Суд також зазначає, що п. 2.1.1. вищевказаного Договору передбачений обов`язок перевізника здійснювати щоденне перевезення пільгових категорій громадян, згідно із чинним законодавством, що було виконано в повному обсязі позивачем. В той же час обов`язком платника - відповідача, відповідно до п. 2.2.1. Договору визначено про необхідність здійснювати компенсаційні виплати за такі пільгові перевезення.

66. Крім того, обов`язком відповідача відповідно до пп. 2.2.2 п.2 Договору було передбачити у своєму кошторисі кошти, які будуть спрямовані на компенсацію за пільговий проїзд в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. В даному випадку, судами не встановлено, що відповідач передбачив у своєму кошторисі такі кошти, які були затрачені позивачем на пільгове перевезення, та що він вчиняв дії спрямовані на отримання додаткових коштів.

67. Суд зауважує, що предметом договору, згідно п. 1.1. є здійснення компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян, які надаються Залізницею. Тобто, відшкодуванню підлягають усі витрати, понесені останньою протягом року, які залізниця зазнає за перевезення пільгових категорій громадян даного регіону. Уклавши договір незалежно від його правової природи, сторони зв`язані умовами його виконання, а право сторони на отримання виконання згідно договору підлягає захисту.

68. Крім того, Суд також зазначає, що аналогічна правова позиція зі спірних правовідносин викладена в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 761/22355/16-а, від 16 травня 2018 року у справі № 826/6351/15, від 14 листопада 2018 року у справі №808/1813/16, від 15 березня 2019 року у справі №761/25336/15а.

69. Посилання скаржника на позицію викладену у постанові Верховного суду України від 13 вересня 2016 року у справі №21-5853а15 є безпідставними, з огляду на різний предмет правового регулювання спірних правовідносин та наданих судами оцінки. В межах справи, на яку посилається відповідач-скаржник, Верховний Суд України правової оцінки щодо правозастосування положенням абз. 8 п. 6 Порядку № 256 не надавав, а оцінку робив виходячи лише з абз.1 цього ж пункту.

70. Відтак, за встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних правовідносин Верховний Суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є витратами залізниці, які вона понесла, надавши послуги з перевезення пільговим категоріям громадян, які відповідач повинен відшкодувати.

71. Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

72. Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

73 . Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

74 . Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов