Постанова

від 03.06.2019 по справі 921/369/17-г/13

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2019 р. Справа №921/369/17-г/13

Західний апеляційний господарський суд в складі:

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - О.І. Матущак

- М.І. Хабіб

секретаря судового засідання: Кострик К.

Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Мрія Фармінг Галичина»

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2018

у справі № 921/369/17-г/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокмар"

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новагрос"

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуків Агро"

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Галичина"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1.Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Боднарчук Оксана Ігорівна

2.Приватний нотаріус Козівського районного нотаріального округу Боднарук Наталія Миколаївна

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ М"

про: 1) визнання права власності на нежитлові будівлі по вул. І.Богуна, 8 в смт.Козова Козівського району, Тернопільської області, придбані в ТОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ваврів О.Б. 03.11.2015 року за реєстраційним номером 3448;

2) визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного ТОВ "Новагрос" та ТОВ "Гуків Агро", посвідченого 04.05.2017 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Боднарчук О.І., запис в реєстрі №2264;

3) визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Гуків Агро" та ТОВ "Мрія Фармінг Галичина", посвідченого 31.05.2017 року приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу Боднарук Н.М., запис в реєстрі №577;

4) витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" нежитлових будівель по вул. І.Богуна, 8, в смт.Козова Козівського району, Тернопільської області, придбаних ТОВ "Рокмар" в ТОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ваврів О.Б. 03.11.2015 року за реєстраційним номером 3448, та передати власнику майна ТОВ "Рокмар"

З участю представників :

від апелянта - Лучко Р.М. - представник (довіреність №б/н від 28.12.18)

від позивача - Накельський Ю.Б. - адвокат (ордер ТР №033989)

від відповідача 1- не з`явився.

від відповідача 2 - Сторонянський О.З. - представник (довіреність №1від 11.05.19)

від третіх осіб - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2018, судді: Бурда Н.М. - головуючий, Охотницька Н.В., Шумський І.П., позов було задоволено частково. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокмар" (пр. С.Бандери, 32-а, м. Тернопіль , 46000, ідент. код 39602158) право власності на нежитлові будівлі загальною площею 2687,6 кв.м., за адресою Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, в тому числі: літера А - будівля цеху, площею 1410 кв.м., літера В - будівля цеху казеїнового, площею 482,4 кв.м., літера Г - майстерня для ремонту техніки, площею 512,2 кв.м., літера Д - трансформаторна підстанція, площею 43,4 кв.м., літера Ж - градірня, площею 29,6 кв.м., літера З - бокс і мойка, площею 210 кв.м. по вул. І.Богуна, 8, в смт Козова Козівського району Тернопільської області, придбані у ТОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015. Стягнуто з ТзОВ "Новагрос" на користь ТзОВ "Рокмар" 14 311 грн. 47 коп. в повернення сплаченого судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

З даним рішенням не погодилося ТзОВ «Мрія Фармінг Галичина» і оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на неправильне застосування судом першої інстанції ст.ст. 228, 392 ЦК України, порушення ст. ст. 86, 210, 236 ГПК України. Крім того апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано:

- що позивач не володіючи майном, не може обґрунтовувати вимогу про визнання права власності нормами ст. 392 ЦК України;

- що договір купівлі-продажу будівель є лише підставою виникнення речового права в позивача і не призводить до автоматичного виникнення права власності без вчинення певних дій набувачем і реєстратором;

- що припинення права власності за позивачем шляхом скасування відповідних записів про державну реєстрацію речових прав на майно відбулося у відповідності до норм цивільного законодавства, оскільки Мінюст діяв відповідно до закону;

- що судовими рішеннями окружного адміністративного суду міста Києва та Київського апеляційного адміністративного суду по справі №826/10421/17 встановлено обставини і факти, які мають значення для правильного вирішення даної справи;

- наявність чинних наказів Мінюсту від 22.02.2017 року №632/5 та від 24.03.2017 року №3258/5 унеможливлює реєстрацію права власності на підставі Договору купівлі-продажу будівель, тому задоволення позову не призведе до ефективного захисту оспорюваних прав;

- що майно, право власності на яке, просить визнати позивач і яке було предметом договорі купівлі-продажу будівель фізично відсутнє за адресою, вказаною в позовній заяві.

Також апелянт наголосив, що доводи і пояснення ТОВ Мрія Фармінг Галичина і ТОВ Райз М , що є в матеріалах справи, взагалі не згадані в рішення. Тобто, суд, в порушення ч. 1 ст. 210 ГПК України, безпосередньо не дослідив аргументи сторін у справі. Також суд ухилився від дослідження рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2018 в справі №826/10421/17 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018, що набрали законної сили.

Суд першої інстанції не надав оцінки питанню розбіжностей у технічних характеристиках майна, що було предметом договору купівлі-продажу будівель і на яке спірним рішенням визнано право власності за позивачем, з тим, що фактично знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і яке було предметом договорів, які позивач просив визнати недійсними.

Крім того, суд першої інстанції не надав оцінки тій обставині, що відповідно до положень ст.. 346 ЦК України, знищення майна є підставою припинення права власності на нього, а відтак, не обґрунтував підстав визнання права власності позивача на відсутнє майно. Вказане свідчить про порушення судом вимог ст. 86, ч. 1 ст. 210, ч. 5 ст. 236 ГПК України, необґрунтованого надання переваги доказам одного учасника справи над іншими, а відтак наявна упередженість при вирішенні спору.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Мрія Фармінг Галичина» на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2018 року у справі №921/369/17-г/13.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 було призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08.04.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 було відкладено розгляд апеляційної скарги ТзОВ «Мрія Фармінг Галичина» на 22.04.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 13.05.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 03.06.2019.

28.05.2019 на адресу апеляційного суду надійшли письмові пояснення від ТзОВ «Мрія Фармінг Галичина» .

30.05.2019 на адресу Західного апеляційного суду надійшли письмові пояснення від ТзОВ «Гуків Агро» в яких товариство підтримало вимоги апеляційної скарги та просило скасувати рішення суду першої інстанції.

03.06.2019 до апеляційного суду було подано додаткові пояснення від ТзОВ «Мрія Фармінг Галичина» .

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду Тернопільської області від 26.12.2018 у справі №921/369/17-г/13 - скасувати в частині визнання за ТзОВ "Рокмар" права власності на нежитлові будівлі площею 2687,6 кв.м. за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І. Богуна, 8, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні господарського суду Тернопільської області знаходилась справа №921/369/17-г/13 за позовом ТзОВ "Рокмар" до відповідачів: 1. ТзОВ "Новагрос" 2. ТзОВ "Гуків Агро" 3. ТзОВ "Мрія Фармінг Галичина" про: 1) визнання права власності на нежитлові будівлі по вул. І. Богуна, 8, в смт. Козова Козівського району, Тернопільської області, придбані в ТОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ваврів О.Б. 03.11.2015 року за реєстраційним номером 3448; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного ТОВ "Новагрос" та ТОВ "Гуків Агро", посвідченого 04.05.2017 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Боднарчук О.І., запис в реєстрі №2264; 3) визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Гуків Агро" та ТОВ "Мрія Фармінг Галичина", посвідченого 31.05.2017 року приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу Боднарук Н.М., запис в реєстрі №577; 4) витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" нежитлових будівель по вул. І. Богуна, 8, в смт. Козова Козівського району, Тернопільської області, придбаних ТОВ "Рокмар" в ТОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ваврів О.Б. 03.11.2015 року за реєстраційним номером 3448, та передати власнику майна ТОВ "Рокмар".

Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 258, 330, 328, 334, 346, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України, обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015, укладеного з ТОВ "Новагрос", зареєстровано право власності ТОВ "Рокмар" на спірне майно. Однак, згідно з наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2017 № 632/5 рішення про державну реєстрацію права власності позивача на спірне майно скасовано за результатами розгляду скарги ТОВ "Новагрос". У травні 2017 року ТОВ "Рокмар" стало відомо про продаж спірного майна ТОВ "Новагрос" за договором купівлі-продажу ТОВ Гуків Агро", а 13.06.2017 - про реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ "Рокмар" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 31.05.2017. ТОВ "Рокмар" зазначило, що його право власності на спірне майно виникло на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015, який не розірвано та не визнано недійсним, отже позивач не втратив свого правового статусу щодо спірного майна, а подальше відчуження і реєстрація цього майна порушують права ТОВ "Рокмар".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2017 залучено до участі у даній справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Боднарчук О.І. і приватного нотаріуса Козівського районного нотаріального округу Боднарук Н.М.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області у даній справі від 13.12.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.06.2018 касаційну скаргу ТзОВ "Рокмар" задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2017 у справі № 921/369/17-г/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Під час нового розгляду, 08.10.2018, до суду першої інстанції від позивача надійшла заява (вх. № 18429 від 08.10.2018) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ М".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.10.2018 було залучено ТзОВ "РАЙЗ М" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

З матеріалів справи слідує, що 03 листопада 2015 року між ТОВ "Новагрос" в особі директора Туцького Ю.В. (як продавцем) та ТОВ "Рокмар" в особі директора ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за яким (п.1) продавець передає, а покупець приймає у власність на умовах, передбачених цим договором, нежитлові будівлі загальною площею 2687,6 кв.м, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І. Богуна, 8, а саме: будівля цеху, загальною площею 1410,0 кв.м., що за планом земельної ділянки позначена літерою «А» ; будівля цеху казеїнового, загальною площею 482,4 кв.м, що за планом земельної ділянки позначена літерою «В» ; майстерня для ремонту техніки, загальною площею 512,2 кв.м, під літерою «Г» ; трансформаторна підстанція, загальною площею 43,4 кв.м, під літерою «Д» ; градірня, загальною площею 29,6 кв.м, під літерою «Ж» ; бокс і мойка, загальною площею 210 кв.м, під літерою «З» . Вказані будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці площею 4,4268 га, кадастровий номер - 6123055100:02:007:0854 ( п. 3 договору).

Згідно з п.4 договору об`єкт продажу належить продавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Боднарук Н.М., приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу 26 грудня 2012 року по реєстру за №1779. Право власності на об`єкт продажу зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який виданий приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ваврів О.Б. 03.11.2015 №46806283.

Як зазначено в п.5 договору, продаж цей вчиняється за 954098,00 грн. (ринкова вартість відповідно до висновку про вартість майна, виконаного ТОВ "Велі Консалтинг" станом на 16 жовтня 2015 року).

У п.10 названого правочину сторони узгодили, що право власності на об`єкт продажу за цим договором виникає у покупця з моменту реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що за домовленістю сторін здійснюється в день нотаріального посвідчення цього договору.

Зазначений договір від 03.11.2015 посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ваврів О.Б. та зареєстрований в реєстрі за №3448.

03.11.2015 року, на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25807226 від 03.11.2015 року, приватним нотаріусом Ваврів О.Б. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ТОВ "Рокмар" на нежитлові будівлі загальною площею 2687,6 кв.м., за адресою Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, в тому числі: літера А - будівля цеху, площею 1410 кв.м., літера В - будівля цеху казеїнового, площею 482,4 кв.м., літера Г - майстерня для ремонту техніки, площею 512,2 кв.м., літера Д - трансформаторна підстанція, площею 43,4 кв.м., літера Ж - градірня, площею 29,6 кв.м., літера З - бокс і мойка, площею 210 кв.м. (витяг з Державного реєстру речових прав №46839593 від 03.11.2015 року щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 765510961230).

Актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 03.11.2015 року продавець передав, а покупець прийняв у власність на умовах, передбачених договором, нерухоме майно, що виступало об`єктом продажу.

Вартість придбаного майна в сумі 954 098 грн. сплачена покупцем у повному обсязі (копія платіжного доручення №3038 від 10.11.2015 міститься у матеріалах справи), про що також не заперечував представник ТОВ «Новагрос» в судових засіданнях.

31.12.2015 року між Козівською селищною радою (як орендодавцем) та ТОВ "Новагрос" (орендар) укладено договір про розірвання договору оренди землі від 10 вересня 2014 року (щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в АДРЕСА_2 Козова АДРЕСА_1 , Тернопільської АДРЕСА_3 , загальною площею 4,4268 га, кадастровий номер земельної ділянки 6123055100:02:007:0854, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, що виступали предметом договору купівлі-продажу від 03.11.2015 року) та укладено договір оренди вказаної земельної ділянки із ТОВ "Рокмар", строком на 5 років.

24.01.2017 ТОВ "Новагрос" звернулося до Міністерства юстиції України із скаргою, в порядку ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у якій, зокрема, просило щодо нежитлових будівель, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 765510961230 - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 03.11.2015 року №25807226, прийняте приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ваврів О.Б. та поновити запис про державну реєстрацію прав №11866844 від 03.11.2015 року, який припинено на підставі цього рішення; щодо земельної ділянки кадастровий номер 6123055100:02:007:0854 площею 4,4268 га - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 04.03.2016 року №28598671 та №28597770, прийняті приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ваврів О.Б., та поновити запис про державну реєстрацію прав №7057286, який припинено на підставі рішення №2859867. Обґрунтовуючи подану скаргу скаржник, зокрема, вказував на те, що в період з липня 2014 року по грудень 2016 року стосовно ТОВ "Новагрос", яке входить в структури Агрохолдингу "Мрія", групою осіб, які діяли за спільним умислом, була вчинена низка незаконних дій, спрямованих на протиправне позбавлення законних власників скаржника корпоративних прав, а відтак і активів, що належали вказаній юридичній особі - об`єкта нерухомого майна загальною площею 2687,6 кв.м. та земельної ділянки, на якій він розташований, площею 4,4268 га.

За результатами розгляду вказаної скарги 22.02.2017 року Міністерством юстиції України прийнято наказ №632/5, яким скаргу ТОВ "Новагрос" від 24.01.2017 року задоволено у повному обсязі, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2015 року №25807226 та від 04 березня 2016 року №№28597770, 28598671, прийняті приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ваврів О.Б.

04.05.2017 року між ТОВ "Новагрос" (як продавцем) та ТОВ "Гуків Агро" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого (п.1.1) продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Тернопільська область АДРЕСА_4 Козівський район, смт. Козова, вул. І АДРЕСА_1 (далі - нерухоме майно), загальною площею 1926,7 кв.м., яке має такі складові частини: будівля цеху, літ. А, загальною площею 1462,4 кв.м; будівля цеху казеїнового, літ. В, загальна площа 391,3 кв.м; трансформаторна підстанція, літ. Д, загальна площа 43,4 кв.м; градірня, літ.Ж, загальною площею 29,6 кв.м; огорожа №1.

За змістом п.1.2 договору, право власності продавця на нерухоме майно підтверджується дублікатом договору купівлі-продажу, виданим 26.12.2012 року, Боднарук Н.М., приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №367 та довідкою, виданою Козівським районним бюро технічної інвентаризації 04 квітня 2017 року за №156. Крім цього, у названому пункті договору зазначено, що державна реєстрація права власності продавця на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена Ваврів О.Б., приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 03 листопада 2015 року, номер запису про право власності: 11866844, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 765510961230, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 квітня 2017 року, індексний номер 84938493.

Відповідно до п.1.6 договору продавцем засвідчено, що відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 4,4268 га, кадастровий номер 6123055100:02:007:0854, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, щодо якої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано право власності та право користування.

Продаж нерухомого майна вчиняється за договірною ціною (ціна, визначена та погоджена сторонами договору), що становить 2 197 200,00 грн., яку покупець сплачує продавцю протягом трьох місяців з моменту нотаріального посвідчення цього договору, а саме до 04 серпня 2017 року (п.2.1 договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що цей договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Право власності на нерухоме майно за цим договором у покупця виникає з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В п.4.8 договору зазначено, що відсутність заборони відчуження, арешту майна та іпотек, підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, виданою 04 травня 2017 року, податкової застави - витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, виданого 04 травня 2017 року, відсутність сторін в Єдиному реєстрі боржників перевірено.

Вказаний договір 04.05.2017 року посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Боднарчук О.І., зареєстровано в реєстрі за №2264.

Також, 04.05.2017 року приватним нотаріусом Боднарчук О.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35051269, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі з реєстраційним номером 765510961230, що розташовані - Тернопільська область, Козівський район, АДРЕСА_1 , за ТОВ "Гуків Агро".

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна до договору купівлі-продажу від 04.05.2017 року, продавець (ТОВ "Новагрос") передав, а покупець (ТОВ "Гуків Агро") прийняв у власність нерухоме майно, що виступало об`єктом продажу.

В подальшому, придбане ТОВ "Гуків Агро" нерухоме майно за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, загальною площею 1926,7 кв.м. було відчужене за договором купівлі-продажу від 31.05.2017 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Галичина".

Як зазначено в п.1.2 договору від 31.05.2017 року, право власності продавця (ТОВ "Гуків Агро") на нерухоме майно підтверджується договором купівлі-продажу від 04 травня 2017 року, посвідчений Боднарчук О.І., приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №2264. Державна реєстрація права власності продавця на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена Боднарчук О.І., приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 04.05.2017 року, номер запису про право власності: 20259869, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 765510961230, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.05.2017 року, індексний номер 86435431.

Відповідно до п.1.6 договору, продавцем засвідчено, що відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 4,4268 га, кадастровий номер 6123055100:02:007:0854, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка не перебуває у власності або користуванні продавця.

Продаж нерухомого майна вчиняється за договірною ціною (ціна, визначена та погоджена сторонами договору), що становить 2 326 830,00 грн., яку покупець сплачує продавцю протягом трьох місяців з моменту нотаріального посвідчення цього договору (п.2.1 договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що цей договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Право власності на нерухоме майно за цим договором у покупця виникає з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В п.4.8 договору зазначено, що відсутність заборони відчуження, арешту майна та іпотек, підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, виданою 31 травня 2017 року, податкової застави - витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, виданого 31 травня 2017 року, відсутність сторін в Єдиному реєстрі боржників перевірено.

Вказаний договір 31.05.2017 року посвідчений приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу Боднарук Н.М., зареєстровано в реєстрі за №577.

Також приватним нотаріусом Боднарук Н.М 31.05.2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35465788, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі з реєстраційним номером 765510961230, що розташовані - Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, за ТОВ "Мрія Фармінг Галичина".

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна до договору купівлі-продажу від 31.05.2017 року, продавець (ТОВ "Гуків Агро") передав, а покупець (ТОВ "Мрія Фармінг Галичина") прийняв у власність нерухоме майно, що виступало об`єктом продажу.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №89396152 №105345174, сформованих відповідно станом на 13.06.2017 року та на 28.11.2017 року, право власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 765510961230) нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, загальною площею 1926,7 кв.м., в тому числі: будівля цеху, А, загальною площею 1462,4 кв.м; будівля цеху казеїнового, В, загальна площа 391,3 кв.м; трансформаторна підстанція, Д, загальна площа 43,4 кв.м; градірня, Ж, загальною площею 29,6 кв.м; огорожа №1, зареєстроване за ТОВ "Мрія Фармінг Галичина".

В процесі розгляду даної справи позивачем до матеріалів справи було долучено відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 139920242 від 02.10.2018) право власності на нежитлові будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 765510961230) за адресою: Тернопільська область АДРЕСА_4 Козівський район, смт. Козова, АДРЕСА_5 . І. АДРЕСА_1 , загальною площею 1462,4 кв.м., зареєстровано 17.09.2018 за ТОВ «РАЙЗ М» (код ЄДРПОУ 38094650), номер запису про право власності 27962402, у зв`язку із чим вказану юридичну особу залучено до участі у розгляді даної справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача (ухвала Господарського суду Тернопільської області від 22.10.2018).

Звертаючись із даним позовом, позивач вказує на те, що в ТзОВ "Рокмар" на підставі укладеного із ТзОВ "Новагрос" договору купівлі-продажу від 03.11.2015 року (який є чинним і ніким не визнаний недійсним) виникло право власності на нежитлові будівлі по вул. І.Богуна, 8, смт. Козова, загальною площею 2687,6 кв.м., і яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважає дії ТзОВ «Новагрос» , ТзОВ «Гуків-Агро» та ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" по повторному продажу нежитлових приміщень, що заперечують право власності ТзОВ "Рокмар", дії реєстраторів - такими, що не відповідають чинному законодавству України, а договори купівлі-продажу, укладені між ТзОВ "Новагрос" та ТзОВ "Мрія Фармінг Галичина" - недійсними, оскільки право власності ТзОВ "Новагрос" на нерухоме майно по вул. І.Богуна, 8, в смт. Козова, було відчужене ТзОВ "Рокмар" у зв`язку із укладенням договору купівлі-продажу від 03.11.2015 року, а підстави припинення права власності, визначені ст.346 ЦК України чи іншими законами, відсутні. Наведені обставини стали підставою для звернення із даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2018 було визнано за ТзОВ "Рокмар" право власності на нежитлові будівлі загальною площею 2687,6 кв.м., за адресою Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, в тому числі: літера А - будівля цеху, площею 1410 кв.м., літера В - будівля цеху казеїнового, площею 482,4 кв.м., літера Г - майстерня для ремонту техніки, площею 512,2 кв.м., літера Д - трансформаторна підстанція, площею 43,4 кв.м., літера Ж - градірня, площею 29,6 кв.м., літера З - бокс і мойка, площею 210 кв.м. по вул. І.Богуна, 8, в смт Козова Козівського району Тернопільської області, придбані у ТОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015.

Проте з таким рішенням суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Позивач - ТзОВ "Рокмар" не оскаржував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заявлених ним позовних вимоги.

Апеляційна скарга ТзОВ «Мрія Фармінг Галичина» містить єдину вимогу - скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, тобто в частині визнання за позивачем права власності на нежитлові будівлі загальною площею 2687,6 кв.м., за адресою Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8. Доводи апеляційної скарги стосуються виключно відсутності правових підстав для визнання права власності за позивачем та відповідно помилкового висновку суду першої інстанції про їх наявність.

Виходячи з викладеного апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачем права власності на нежитлові будівлі. В іншій частині перегляд судового рішення не здійснюється на підставі вимог ст.. 269 ГПК України.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Слід зазначити, що вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (вказана правова позиція неодноразово відображалась у постановах Верховного Суду України, зокрема від 06.07.2016 року у справі №3-576гс16, від 28.09.2016 у справі №6-1243цс15, від 30.03.2016 у справі №6-1851цс15).

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 №6-688ЦС15 зазначено, що "позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності. Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову)".

У постанові віл 02 травня 2018 у справі №910/4704/16 Верховний Суд вказав, що підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, згідно ст.. 392 ЦК України, є оспорення або не визнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду".

Тобто, і законодавство і судова практика виходять з того, що звертатися з позовом про визнання права власності може лише власник майна.

Стаття 317 ЦК України встановлює, що власник - це особа, що володіє, користується і розпоряджається своїм майном. Таким чином, позов про визнання право власності може бути поданий фактичним власником, який на момент звернення з позовом володіє всіма правомочностями власника. В тому числі, відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності позивача повинне бути зареєстроване у встановленому порядку.

Велика Палата Верховного Суду України в постанові по справі №902/219/16 від 12 червня 2018 року зазначає, що за приписами статей 316, 317,392 цього ж Кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає в безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном .

В постанові від 04.07.2018 року по справі №653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду України зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння .

На час звернення до суду позивач не був власником будівель, оскільки рішення про державну реєстрацію за ним прав та обтяжень від 03.11.2015 року № 25807226, від 04.03.2016 року №28598671 та №28597770 були скасовані наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2017 року №632/5. Згідно з наказом Мінюсту, державним реєстратором було поновлено запис від 03.11.2015 року про реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно за ТОВ Новагрос , який залишався його власником до моменту продажу будівлі ТОВ Гуків Агро (до 04.05.2017). Наказ Міністерства юстиції України є чиним на час розгляду справи в апеляційному суді.

Враховуючи, що ні на момент звернення з позовом, ні на момент прийняття спірного рішення позивач не володів, не користувався і не розпоряджався майном, обґрунтування позовної вимоги про визнання права власності положеннями ст.392 ЦК є неправомірним, а сама вимога - безпідставною.

Позов про визнання права власності на майно (стаття 392 ЦК України) є належним способом захисту, якщо позивач вимагає залишення у нього майна, відчуженого третьою особою за договором, учасником якого він не був, і це майно ще не вибуло з його володіння.

Установивши, що будівлі і земельна ділянка вже вибули з володіння позивача, суд повинен був відмовити у позові, заявленому з підстав, передбачених статтею 392 ЦК України, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не є належним способом захисту (правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 25 червня 2014 у справі № 6-67цс14).

За таких обставин справи апеляційний суд приходить до висновку, що господарський суд Тернопільської області неправильно протлумачив і застосував норму ст.392 ЦК України, не врахував висновки Верховного Суду України і Верховного Суду, що призвело до необгрунтованого задоволення вимоги про визнання за ТОВ Рокмар права власності на спірні будівлі.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч.2 ст. 11 ЦК України передбачено, що договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Тобто, договір є лише формальною підставою виникнення чи припинення прав та обов`язків. Речове право - право власності на об`єкти нерухомого майна не виникає в набувача автоматично після укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.182 ЦК та ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на підставі договору виникне лише у випадку і з моменту вчинення певних дій. Так, набувач повинен подати відповідну заяву з долученими документами державному реєстратору, а державний реєстратор повинен внести відповідний запис про реєстрацію речового права до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Позивач стверджуючи, що договір купівлі-продажу будівель чинний і є формальною підставою визнання його прав на будівлі, таких дій не вчинив і передчасно звернувся з позовом до господарського суду Тернопільської області.

Тому, до моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно вказаний договір купівлі- продажу засвідчує лише право набувача оформити право власності на майно у встановленому законодавством порядку, а не саме цивільне право. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду лише особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння (постанова від 04.07.2018 року по справі № 653/1096/16-ц).

Отже, вказані вище висновки господарського суду Тернопільської області побудовані на неправильній оцінці договору, юридичних наслідків його укладення за відсутності державної реєстрації речового права ТОВ Рокмар і не можуть вважатися обґрунтованими.

Обмежившись поверхневим аналізом обставин оскарження відповідачем-1 рішень про державну реєстрацію за позивачем прав та обтяжень від 04.03.2016 року №28598671 та № 28597770, прийнятих приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ваврів О.Б. та наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2017 року №632/5, виданого за результатами розгляду скарги, суд першої інстанції з посиланням на п.2 ч. 1 ст. 3 та ч.2 ст.346 ЦК України, визнав обґрунтованими заявлені вимоги в частині визнання права власності.

При цьому, на думку суду першої інстанції, висновки, викладені у висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 15.02.2017, на підставі яких видано наказ Мінюсту від 22.02.2017 року N632/5, не встановлюють фактів приналежності спірного майна, а лише стосуються оцінки правомірності та законності дій державного реєстратора .

Виходячи з того, що неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, установлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавство (п.2 ч. 1 ст. 3 ЦК України) , і, вправо власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом (ч.2 ст.346 ЦК України) господарський суд констатував, що скасування Мінюстом рішень про державну реєстрацію речових прав позивача підтверджує лише процедурні порушення державного реєстратора при вчиненні реєстраційних дій.

Даний висновок є неповним і таким, що не ґрунтується на нормах застосованих судом першої інстанції статей ЦК України. Повноваження відповідного державного органу - Міністерства юстиції щодо розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних реєстраторів в сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно і право наступного скасування реєстраційних рішень, якщо вони суперечать законодавству, передбачені законом.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

За результатами розгляду скарг Мінюст вправі прийняти рішення, яким записи про певні речові права в Державному реєстрі скасовуються. В такий спосіб, керуючись спеціальним законом, уповноважений державний орган фактично припиняє право власності, виходячи з того, що право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом, крім передбачених в ч.1 ст.346 ЦК України.

Отже, скасування Мінюстом записів і рішень про державну реєстрацію речового права на підставі ст. 37 вказаного вище Закону вписується в конструкцію норми ст. 346 ЦК України.

Відтак, факт скасування рішень про державну реєстрацію речового права безпосередньо впливає на саме речове право - воно припиняється.

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення норм ст.ст.11, 202, 182 ЦК України, ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що призвело до помилкових висновків про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на будівлі, придбані у ТОВ Новагрос на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015 та про те, що відсутність державної реєстрації права власності не є тією обставиною, яка вказує на відсутність права особи на таке майно .

Основним і єдиним аргументом позивача, який на його думку, підтверджує його право власності на будівлі, є наявність договору купівлі-продажу будівель. Саме на підставі цього договору було винесено спірне рішення суду, яке апелянт просить скасувати. При цьому скаржник наголошує на тому, що договір купівлі-продажу будівель є нікчемним, адже він порушує публічний порядок, а тому не може слугувати підставою виникнення будь-яких речових прав у позивача.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Апелянт стверджує, що договір купівлі-продажу будівель є нікчемним, оскільки його укладення було спрямоване на порушення прав і свобод учасників ТОВ "Новагрос", незаконне заволодіння майном ТОВ "Новагрос", як члена Агрохолдингу "Мрія".

Як вбачається із обставин справи, у період з вересня 2014 року по 30 листопада 2016 року, тобто в період, коли було укладено договір купівлі-продажу будівель, від імені ТОВ "Новагрос" діяли особи, які не можуть вважатися такими, що діяли відповідно до статуту та закону, адже відповідні органи корпоративного управління ТОВ "Новагрос" були сформовані у результаті протиправного вибуття корпоративного та управлінського контролю над ТОВ "Новагрос" від Агрохолдингу "Мрія", а також без отримання погодження (дозволу) на вчинення таких дій віх Агрохолдингу "Мрія".

Наказами Міністерства юстиції України від 24 березня 2017 року №950/5 та від 22 лютого 2017 року № 632/1, висновками Комісії і питань розгляду скарг у сфері Державної реєстрації від 15 лютого 2017 року та від 24 березня 2017 року встановлено, а згодом в ході судової справи N3825/10421/17 підтверджено, що "в період з липня 2014 року по грудень 2016 року стосовно ТОВ "Новагрос", яке входить в структуру Агрохолдингу "Мрія", групою осіб, які діяли за спільним умислом, була вчинена низка незаконних дій, спрямованих на протиправне позбавлення законних власників скаржника корпоративних прав, а відтак і активів, що належали вказаній юридичній особі , зокрема і будівель.

Більше того, Комісія з питань розгляду скарг у сфері Державної реєстрації у своєму висновку від 24 6ерезня 2017 року встановила, що договір купівлі-продажу будівель був підписаний не уповноваженими на те особами.

Таким чином, факти даної справи і справи №826/10421/17 свідчать про те, що відбулося неправомірне відчуження власності (будівель) ТОВ "Новагрос" позивачу, що суперечить принципу захисту права власності - основи цивільного законодавства України та верховенства права (ст.. 41 Конституції України, стаття 3 Цивільного кодексу України та стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Суд першої інстанції, не встановивши і не дослідивши обставини, що послужили підставою оскарження до Мінюсту рішень державного реєстратора про реєстрацію речових прав за позивачем, не беручи до уваги рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2018 в справі N8826/10421/17 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018, якою згадане рішення залишено в силі, неправильно застосував норми цивільного законодавства України, визнавши право власності позивача на будівлі за договором купівлі продажу будівель і за відсутності належної реєстрації такого права власності.

При цьому суд першої інстанції встановив, що станом на дату прийняття спірного рішення право власності на будівлі зареєстроване за ТОВ Райз М - третьою особою по справі. Отже, відповідно до ст. ст. 334, 182 ЦК України, ТОВ Райз М є єдиним, законним і зареєстрованим власником нерухомого майна. Згідно ч. 1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права. Не дивлячись на приписи законодавства і фактичні обставини, суд, задовольняючи позов визнав право власності на майно, яке вже має власника. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що судове рішення, в результаті якого на однин і той же об`єкт з`явився другий власник (поряд із чинним) не може бути законним і справедливим, а спосіб вирішення спору є неефективним і таким, що суперечить завданням господарського судочинства, визначеним у ст.2 ГПК України.

Право власності третьої особи (ТОВ Райз М ) на нерухоме майно не припинено і позивач не просить в порядку ст.ст. 15. 16 ПК України припинити право власності іншої юридичної особи на майно, що є предметом вимоги про визнання права власності за ТОВ Рокмар .

Припинення права власності можливе лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Право власності на спірне майно за іншими юридичними особами хоча і оспорюється позивачем, заявляючи вимогу про визнання права власності ТОВ Рокмар на таке майно, позивач не звертався до суду з вимогою про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за іншою юридичною особою, яка є фактичним його власником на момент прийняття спірного рішення чи про припинення права власності особи на таке майно. Відповідного рішення суду, яке б набрало законної сили на час прийняття судом першої інстанції по даній справі також немає.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Суд першої інстанції без жодних обгрунтувань своїм пріоритетом визначив необхідність захисту майнових прав позивача, незважаючи на той факт, що на момент розгляду ним справи, право власності на майно було зареєстроване за іншою юридичною особою, яка навіть не була відповідачем по справі .

Суд першої інстанції, визнавши право власності на нерухоме майно за позивачем, фактично без досліджень і обґрунтувань заперечив правомірність набуття його у власність іншою юридичною особою. Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції встановив обмеження і перешкоди в реалізації ТОВ Райз М прав власника нерухомим майном, навіть не залучивши його в якості відповідача по справі .

В той же час, наведена ситуація стала наслідком невірного обраного способу судового захисту, з яким позивач ТОВ Рокмар звернувся з даним позовом до суду .

Господарський суд Тернопільської області в оспорюваному рішенні від 26.12.2018 зазначає:

- факт скасування державної реєстрації за ТОВ Рокмар права власності на спірне нерухоме майно жодним чином не нівелює підстави такої реєстрації, а саме - договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.11.2015, що є правовстановлюючим документом, на підставі якого позивачем набуто право власності на нежитлові будівлі по вул. І.Богуна, 8, смт. Козова, загальною площею 2687,6 кв.м . ;

- підставами припинення права власності, так само, як і підставами виникнення права власності є юридичні факти, з якими закон повязує ліквідацію права власності або перехід його до іншої особи.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є способом набуття права власності чи підставою його (права власності) припинення, вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Отже, відсутність державної реєстрації права власності відповідно до Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не є тією обставиною, яка вказує на відсутність права особи на таке майно .

Таким чином, суд першої інстанції встановив відсутність підстав для припинення права власності позивача на спірне майно у зв`язку з скасування державної реєстрації такого права .

При цьому, в такому разі за відповідних встановлених обставин, суд першої інстанції прийняв помилкове рішення щодо визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, адже правові наслідки вибуття майна з володіння власника та можливі способи судового захисту в такому випадку не врегульовано положеннями ст. 392 ЦК України.

Приписи статті 392 ЦК України не можуть слугувати підставою набуття права власності. Саме до цього зводиться численна судова практика застосування даної норми ЦК України.

В наведеному випадку власник майна має право в порядку ст. 388 ЦК України подати позов про витребування належного йому майна з чужого незаконного, володіння і саме така вимога мала б бути належним способом судового захисту за наведених позивачем підстав позовних вимог та при визнанні недійсним першого договору купівлі-продажу спірного майна особою, яка на думку позивача та за встановлених судом першої інстанції в спірному рішенні обставин, не мала права його вчиняти.

Як зазначено в п.п. 2.15., 2.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п`ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача й бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна.

Судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем .

Таким чином, судовим рішенням, яке усуне невизначеність між сторонами в справі у спірних правовідносинах є рішення суду за результатами розгляду позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під час якого дослідженню підлягають обставини добросовісності/недобросовісності набувача такого майна.

За результатами виконання такого рішення суду й буде вирішено питання щодо реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, зокрема, й можливого скасування реєстрації права власності добросовісного/недобросовісного набувача та реєстрації права власності за позивачем в справі, що безсумнівно й остаточно вирішить існуючий спір між такими учасниками справи.

Належність саме такого способу захисту підтверджується й чималою практикою судів касаційної інстанції.

Окрім того, в постановах від 29.03.2018 у справі №904/10673/16 та від 11.04.2018 у справі №904/9655/16 Верховний суд в складі Касаційного господарського суду зазначено:

27. Приписами статті 388 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

28. За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

29. Згідно вимог статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

30. Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

31. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

32. Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені Верховним Судом України (постанови від 30.09.2014 по справі №43/440-6/231, від 11.06.2014 по справі №6-52цс14 та від 08.06.2016 по справі №6- 3089ц15)

34. Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаиійним позовом) .

Наведені обставини та судова практика свідчать про помилковість висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, який за встановлених в спірному рішенні обставин невірно визначився з належним способом захисту позивача, а тому дане рішення господарського суду в частині задоволених позовних вимог про визнання права власності підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 26.12.2018 по справі №921/369/17-г/13 в частині визнання за ТзОВ "Рокмар" права власності на нежитлові будівлі площею 2687,6 кв.м. винесене з неправильним застосуванням вказаних норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційний суд постановляє нове рішення в цій частині, яким в позові ТзОВ "Рокмар" про визнання права власності на вказані будівлі відмовляє.

Керуючись ст.ст. 269,270,275,277,281,282 ГПК України Західний апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Мрія Фармінг Галичина» задовольнити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 26.12.2018 року у справі №921/369/17-г/13 скасувати в частині визнання за ТзОВ "Рокмар" права власності на нежитлові будівлі площею 2687,6 кв.м. за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І. Богуна, 8.

Постановити в цій частині нове рішення, яким в позові ТзОВ "Рокмар" про визнання права власності на нежитлові будівлі площею 2687,6 кв.м. за адресою: Тернопільська область, Козівський АДРЕСА_6 смт АДРЕСА_7 Козова АДРЕСА_4 вул. І. Богуна, 8 - відмовити.

Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: О.І. Матущак

М.І. Хабіб

«Повний текст постанови виготовлено 13.06.2019»