Постанова

від 10.06.2019 по справі 905/1795/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р. Справа № 905/1795/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.

за участі представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» (вх. № 880Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 11 лютого 2019 року (повний текст складено 21.02.2019) у справі № 905/1795/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твинз» , м. Слов`янськ Донецької області,

до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» , м. Краматорськ Донецької області, в інтересах Виробничої одиниці Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» , м. Слов`янськ Донецької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» , м. Краматорськ Донецької області,

про стягнення 229976,45 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Твинз» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» заборгованості 119845,57 грн, пені в сумі 57808,80 грн, інфляційних нарахувань в сумі 48118,09 грн та 3% річних 4203,99 грн.

В процесі розгляду справи Господарським судом Донецької області ухвалою від 01.09.2016 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство ДТЕК Донецькобленерго (у подальшому перейменовано у Акціонерне товариство ДТЕК Донецькі Електромережі).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 у справі №905/1795/16, яке залишено без змін постановою Донецького Апеляційного господарського суду від 17.10.2017, в задоволенні позовних вимог ТОВ Твинз відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №905/1795/16 касаційну скаргу ТОВ «ТВИНЗ» задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2017, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Скасовуючи судові акти попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив з того, що :

- всупереч вимогам ст.ст. 84, 105 ГПК України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) господарські суди зазначивши, що електроустановки відповідача підключені до мережі третьої особи - електропередавальної організації (ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго"), не надали правової оцінки та не спростували доводи позивача, викладені у заяві № 41 від 12.07.2017, щодо недоліків у проведеній у справі електротехнічній експертизі та доцільності проведення додаткової експертизи, зокрема щодо помилковості висновків про приєднання мережі живлення відповідача до мережі ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в силу того, що експертами неправильно було визначено власника майна РУ-04 (котельня № 14);

- без достеменного встановлення обставин за допомогою яких саме електричних мереж (лише електропередавальної організації, чи інших осіб, зокрема і позивача) висновки судів попередніх інстанцій про те, що електроустановки відповідача підключені до мережі третьої особи - електропередавальної організації і транзит електроенергії через мережі відповідача забезпечується між електроустановками третьої особи, є передчасними;

- не надано судами оцінки і доводам позивача про неузгодженість висновків експертів у дослідницькій частині експертного висновку, що свідчить про неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення спору.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Донецької області від 11.02.2019 у справі №905/1795/16 (головуючий суддя Величко Н.В., суддя Матюхін В.І., Чернова О.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 62765,24 грн, пеню у розмірі 7073,95 грн, 3% річних у розмірі 1824,23 грн, інфляційні нарахування у розмірі 23989,54 грн, а також судовий збір за подання позову у розмірі 1434,80 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1578,28 грн., судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1721,76 грн.

Відповідач - ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» 11.03.2019, тобто в межах встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, звернулось до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судовою електротехнічною експертизою у повній відповідності до вимог нормативних документів і законодавства України у галузі проведення судових експертиз встановлено, що електричні мережі живлення відповідача ОКП Донецьктеплокомуненерго в особі ВО Слов`янськтепломережа приєднані до мереж ПАТ ДТЕК Донецькобленерго (АТ ДТЕК Донецькі Електромережі). Позивач ТОВ ТВИНЗ забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок ПАТ ДТЕК Донецькобленерго (АТ ДТЕК Донецькі Електромережі) і саме ця організація дійсно отримує послуги за договором про спільне використання технологічних електричних мереж №31 від 01.04.201З. Висновком судової електротехнічної експертизи № 10709 від 28.04.2017р. було встановлено, що дійсним користувачем є ПАТ ДТЕК Донецькобленерго (АТ ДТЕК Донецькі Електромережі) і саме з ним, в силу закону має бути укладено договір про використання технологічних електричних мереж. Таке ж саме твердження зазначено в листі територіального підрозділу НКРЕ у Донецькій області Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) № 30-04-8/634 від 29.07.2013.

Також вказує на те, що саме ПАТ ДТЕК Донецькобленерго (АТ ДТЕК Донецькі Електромережі) як постачальнику електричної енергії, на підставі №9999 від 01.03.2011 відповідачем здійснюється оплата послуг за електричну енергію, у тому числі за транспортування електричної енергії за допомогою електричних технологічних мереж інших власників, що безпосередньо передбачено п. Правил користування електричною енергією. Проте суд першої інстанції оскаржуваним рішенням зобов`язує відповідача ще раз сплатити на користь позивача суму грошових коштів, як послугу за транзит електричної енергії, яка вже проведена між відповідачем та ПАТ ДТЕК Донецькобленерго (АТ ДТЕК Донецькі Електромережі).

Окрім цього, зазначає, що предмет договору №31 від 01.04.2013 не відповідає дійсності, оскільки позивачем не передається електрична енергія безпосередньо користувачу, а належить третій особі, про що чітко відображено в додатку № 2 Однолінійна схема до договору і суперечить цій однолінійній схемі, згідно з якою вбачається, хто є користувачем з передачі (транзиту) електричної енергії. Таким чином, як вважає відповідач, договір №31 від 01.04.2013 є таким, що суперечить актам цивільного законодавства і не може забезпечити реальне настання обумовлених договором правових наслідків.

Також звертає увагу на те, що оскільки договір №31 від 01.04.2013 не відповідає актам цивільного законодавства, зазначені рахунки і акти наданих послуг відповідачем жодного разу не приймалися до сплати та відображені в бухгалтерському обліку. До того ж, судом першої інстанції залишено поза увагою, що в актах здавання-приймання робіт (надання послуг), які нібито надані позивачем, зазначено: послуги по розподілу ел.енергії, що взагалі не відповідає предмету договору № 31 від 01.04.2013р., який позивач вважає таким, що підлягає виконанню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі № 905/1795/16 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, призначено справу до розгляду на 02.05.2019 об 11:00 год. та викликано в судове засідання представників учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 у справі № 905/1795/16 у зв`язку з неможливістю вирішення спору в судовому засіданні 02.05.2019 оголошено перерву до 23.05.2019 об 11:30 год. та викликано в судове засідання представників учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 у справі № 905/1795/16 у зв`язку з неможливістю вирішення спору в судовому засіданні 23.05.2019 оголошено перерву до 04.06.2019 о 12:30 год. та викликано в судове засідання представників учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.06.2019 о 10:00 год.

07.06.2018 у зв`язку з відпусткою судді Барбашової С.В. автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями здійснено заміну вибулого судді й для розгляду справи № 905/1795/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота В.Ф.

Враховуючи викладене та зважаючи на приписи ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги відповідача розпочався спочатку.

Представники відповідача в судових засіданнях 02.05.2019, 23.05.2019 та 04.06.2019 підтримали апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№3934 від 17.04.2019) та його представник в судових засіданнях 02.05.2019, 23.05.2019 та 04.06.2019 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що при складанні експертного висновку № 10709 від 28.04.2017 експерти взяли на себе повноваження суду в правових питаннях, тобто по правовим правовідносинам між учасниками процесу, що заборонено пунктом 2.3 Наказу Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (із змінами). При цьому експертами здійснено висновки лише по тій частині схеми, яка не має відношення до предмета спору, тоді як схема, яка є невід`ємною частиною договору №31 від 01.04.2013, ними не досліджувалась, а тому у вказаному вище експертному висновку не розглянуто головне питання - щодо локальної мережи по схемі договору.

Також вказує на те, що матеріали справи свідчать про те, що майно ДТЕК Донецькобленерго (трансформатори) взагалі не приєднано до електрообладнання відповідача, а поставка від трансформаторів напругою 400 вольт здійснюється безпосередньо через мережі і обладнання іншого підприємства - ВАТ Садовий завод .

При цьому зазначає, що питання укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж між третьої особою та позивачем вже було врегульовано в рамках справи №905/3111/13.

Також звертає увагу на те, що посилання відповідача на недійсність договору № 31 від 01.04.2013 через його невідповідність актам цивільного законодавства є необґрунтованими, оскільки обставинам відповідності даного договору законодавству вже було надано оцінку постановою касаційної інстанції по даній справі від 04.04.2018 (що стало наслідком скасування рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2017 у справі №905/1975/16) і у справі відсутні докази того, що даний договір оспорений відповідачем в судовому порядку.

Окрім цього зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні частково задовольняючи позов про стягнення основної заборгованості, виходив з відповідних актів виконаних робіт разом із відповідними рахунками, а не лише з рахунків як помилково вважає відповідач.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 10.06.2019 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників сторін та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача та відповідача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, 01.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Твинз", власником мереж, та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слов`янськтепломережа" (користувачем) укладено договір про використання технологічних електричних мереж № 31 (далі договір), відповідно до умов якого власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача, а останній - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Як встановлено пунктом 1.2 договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатку "Однолінійна схема", наданого власником мереж. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

Пунктами 2.1-2.4, 2.6 договору до обов`язків власника мереж відносяться: утримання власних технологічних мереж у належному технічному стані; формування електричної схеми цих мереж відповідної пропускної здатності та забезпечення технічної можливості для передачі електричної енергії до межі балансової належності електроустановок користувача; забезпечення на межі балансової належності електромереж підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів користувача; забезпечення виконання графіку попереджувальних ремонтів та обсягів робіт, визначених технологічними картами ремонту елементів обладнання; збереження встановлених на території власника мереж електроустановок; щомісячно до 5 дня розрахункового періоду надання користувачу рахунка на оплату послуг за використання технологічних електричних мереж та двох примірників акту прийому-здачі наданих послуг; забезпечення безперешкодного доступу (за службовим посвідченням) відповідальних представників користувача до власних електричних установок для проведення технічної перевірки, контролю за рівнем споживання електричної енергії.

Відповідно до пункту 3.1 договору власник мереж має право на отримання від користувача плати за використання технологічних електричних мереж,

Згідно з пунктом 4.1 договору користувач зобов`язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком "Кошторис витрат на утримання технологічних мереж".

Розділом 7 договору визначено, що розрахунковим вважається період з 29 числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця. Вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж встановлюється у розмірі 0,12грн. за 1кВт/г спожитої користувачем електроенергії відповідно до "Кошторису витрат на утримання технологічних мереж", наведеному у додатку № 1 до договору, який є невід`ємною частиною договору. Вартість послуг власника змінюється при зміні законодавства України та офіційного індексу інфляції за даними Державної служби статистики України. Оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунку та оформленого акту прийому-здачі наданих послуг у десятиденний термін з дати отримання рахунку.

Відповідно до п. 8.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п. 4.1 договору, з порушенням терміну, визначеного відповідним додатком до цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Сторони в п. 10.4 договору визначили на строк його дії до 31.12.2013, договір набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої зі сторін у порядку, визначеному законодавством.

Сторонами також було затверджено та підписано додатки до договору. Так, додатком № 2 до договору № 31 від 01.04.2013 затверджено однолінійну схему електричної мережі, а додатком № 3 до договору від 01.04.2013 - акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності.

У додатку 1 до договору сторони погодили Кошторис витрат на утримання технологічних мереж у 2012 році, який складений виходячи з обсягу споживання електроенергії котельної № 14 (содова) в об`ємі 600 тис.кВт/год у рік; вартість 1 кВт/год буде рівнятися 0,12 грн. (72000 грн. / 600000 кВт/год.).

З додатку № 2 «Однолінійна схема» до договору № 31 від 01.04.2013 вбачається, що до мереж ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (у подальшому перейменовано у Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» ) приєднані мережі ТОВ «Твинз» , від мереж ТОВ «Твинз» - мережі ВАТ «Содовий завод» , від мережі ВАТ «Содовий завод» - мережі ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (у подальшому перейменовано у Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» ), потім знову через мережі ВАТ «Содовий завод» підключені мережі ВО «Слов`янськтепломережа» .

Договір № 31 від 01.04.2013 з додатками підписаний обома сторонами без заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією № 95 від 19.06.2015 на суму 95634,73 грн., в якій пропонував провести залік взаємних вимог за договором № 31 від 01.04.2013 та договорами теплопостачання об`єктів ТОВ «Твинз» , а у випадку недосягнення згоди - сплатити заборгованість за договором № 31 від 01.04.2013. Одночасно, ТОВ «Твинз» у цій претензії повідомив ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» , що не планує продовжувати договірні правовідносини за цим договором на 2016 рік.

У листі від 04.11.2015 № 138 позивач просив відповідача погасити заборгованість за договором № 31 від 01.04.2013 у розмірі 98327,85 грн., що виникла станом на 01.11.2015.

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури за послуги з розподілення електричної енергії за період з квітня 2013 року по грудень 2015 року на загальну суму 119845,57грн. Матеріали справи також містять копії актів здавання-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 62765,24 грн., які підписані лише позивачем та не оплачені відповідачем.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем протягом квітня 2013 року - грудня 2015 року не було виконано взятих на себе грошових зобов`язань за договором про використання технологічних електричних мереж № 31 від 01.04.2013р., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 119845,57 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання на суму основної заборгованості позивачем нараховано пеню в сумі 57808,80 грн, інфляційні втрати в сумі 48118,09 грн та 3% річних в сумі 4203,99 грн.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, отримавши від позивача відмову у розірванні договору № 31 від 01.04.2013, відповідач не звертався до суду з відповідним позовом про розірвання цього договору, а також не звертався ані з зустрічним позовом у даній справі, ані з окремим позовом про визнання цього договору недійсним, а тому в силу статей 204, 629 Цивільного кодексу України договір № 31 від 01.04.2013 є правомірним, а його умови - обов`язковими для виконання протягом всього терміну дії такого договору - до 01.01.2016.

При цьому господарський суд вказував на те, що питання щодо укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (який відповідно до умов Договорів про постачання електричної енергії № 1522 від 18.02.2008 р. та № 4020 від 30.09.2009 р. здійснює постачання електроенергії іншим підприємствам через технологічні мережі, власником яких є ТОВ «ТВИНЗ» ) та ТОВ «Твинз» вже було урегульовано судом в межах справи №905/3111/13 . Крім того, відсутність укладеного між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та ТОВ «Твинз» договору про спільне використання технологічних електричних мереж не впливає на обсяг прав та обов`язків ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» за спірним у цій справі договором використання технологічних електричних мереж № 31 від 01.04.2013, укладеним між ним та ТОВ «Твинз» , який недійсним у встановленому порядку не визнавався.

Також господарський суд першої інстанції вказував на те, що у експертному висновку судової електротехнічної експертизи №10709 від 28.04.2017 експерт вийшов за межі своїх повноважень та встановив обставини, які не мають відношення до предмету спору у даній справі, а саме зробив висновок щодо балансової належності та експлуатаційної відповідальності за договором постачання електричної енергії №9999 від 01.03.2011, який взагалі не входить до предмета доказування у цій справі. Крім того, виходячи зі змісту дослідницької частини даного експертного висновку, транзит електричної енергії в точки приєднання електроустановок відповідача здійснюється за допомогою електричних мереж, в тому числі, і позивача.

Окрім цього, як зазначив суд першої інстанції, відповідачем не були повернуті позивачу рахунки та акти виконаних робіт, не було направлено листа з будь-якими зауваженнями щодо кількості, якості та розміру наданих послуг за договором використання технологічних електричних мереж, або з відмовою у їх прийнятті взагалі. Разом з тим, матеріали справи містять акти наданих послуг лише на суму 62765,24 грн., які відповідно до ст. 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, є доказом здійснення господарської операції з надання послуг може бути акт наданих послуг. А тому, за висновком господарського суду першої інстанції позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості підлягають задоволенню лише в частині 62765,24 грн.

Також, місцевий господарський суд частково задовольнив позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за рахунками фактурами: №СФ-0000457 від 31.10.2013, №СФ-0000044 від 31.01.2014, №СФ-0000085 від 28.02.2014, №СФ-0000135 від 31.03.2014 (02.04.2014), №СФ-0000268 від 31.08.2014, №СФ-0000308 від 30.09.2014, №СФ-0000348 від 31.10.2014, №СФ-0000390 від 30.11.2014, №СФ-0000431 від 31.12.2014, №СФ-0000408 від 30.10.2015, №СФ-0000453 від 30.11.2015, №СФ-0000502 від 30.12.2015, та стягнув з відповідача 7073,95грн., 1824,23грн. та 23989,54 грн. відповідно. Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за вищевказаними рахунками-фактури, за висновком місцевого господарського суду також обумовлено тим, що позивачем невірно визначена кінцева дата можливих періодів її нарахування - 31.01.2016, оскільки за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За рахунками №СФ-0000156 від 30.04.2013, №СФ-0000235 від 31.05.2013, №СФ-0000276 від 30.06.2013, №СФ-0000322 від 31.07.2013, №СФ-0000406 від 30.08.2013, №СФ-0000405 від 30.09.2013, №СФ-0000469 від 30.11.2013, №СФ-0000549 від 31.12.2013, №СФ-0000179 від 30.04.2014, №СФ-0000188 від 31.05.2014, №СФ-0000215 від 31.07.2014, №СФ-0000009 від 30.01.2015, №СФ-0000085 від 28.02.2015, №СФ-0000131 від 31.03.2015, №СФ-0000141 від 30.04.2015, №СФ-0000185 від 31.05.2015 суд першої інстанції відмовив у задоволенні нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджується факт направлення цих рахунків відповідачу як в строк, визначений п. 2.4 договору, та взагалі в межах періоду, за який здійснено позивачем відповідний розрахунок.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для часткового задоволення позову у відповідній частині, зважаючи на таке.

Як правильно встановив господарський суд першої інстанції, за своєю правовою природою договір про використання технологічних електричних мереж № 31 від 0.04.2013, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором про надання послуг та регулюється, серед іншого, главою 63 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 10.4 договору його укладено на строк до 31.12.2013, договір набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої зі сторін у порядку, визначеному законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача із листом №010/2953 від 06.08.2013, в якому просив припинити дію договору №31 від 01.04.2013.

У відповідь на вказаний лист позивач листом №54 від 19.08.2013 повідомив відповідача про свою відмову в розірванні договору.

24.12.2013 відповідач листом №011/4939 знову повідомив позивача про свій намір розірвати договір №31 від 01.04.2013.

Позивач, в свою чергу, листом №1 від 03.01.2014 відмовив відповідачу у припиненні договору, посилаючись на те, що останній порушив строк для розірвання договору, встановлений пунктом 10.4., оскільки попередив про розірвання договору пізніше, ніж за місяць закінчення строку його дії.

Отже оскільки відповідач не повідомив позивача про розірвання договору за місяць до закінчення його дії (31.12.2013), а зробив це пізніше вказаного строку, то відповідно до пункту 10.4 договору він автоматично продовжив свою дію 31.12.2014.

В свою чергу, протягом 2014 року сторони не заявляли про свої наміри розірвати договір 31.12.2014, у зв`язку з чим він знову автоматично продовжив свою дію ще на рік - до 31.12.2015.

Листом №011/3986 від 27.10.2015 відповідач повідомив позивача про припинення дії договору №31 від 01.04.2013.

Позивач у відповідь на зазначений лист повідомив відповідача листом №138 від 04.11.2015 про те, що не заперечує проти розірвання договору.

Таким чином, як правильно встановив господарський суд першої інстанції, договір № 31 від 01.04.2013 припинив свою дію 31.12.2015 року.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як свідчать матеріали справи, відповідач не звертався ані з зустрічним позовом в рамках даної справи , ані з окремим позовом про визнання недійсним договору № 31 від 01.04.2013.

Отже, з урахуванням вимог статей 204 та 629 Цивільного кодексу України, договір № 31 від 01.04.2013 є правомірним та обов`язковими для виконання протягом всього терміну дії такого договору , тобто до 31.12.2015.

Щодо доводів відповідача про те, що договір №31 від 01.04.2013 був підписаний необізнаною посадовою особою виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа» , слід зазначити таке.

Згідно з ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі вказує на те, що дійсним користувачем ліній позивача є ПАТ ДТЕК Донецькобленерго (АТ ДТЕК Донецькі Електромережі) і саме з ним, в силу закону має бути укладено договір про використання технологічних електричних мереж.

Однак колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, у травні 2013 року Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» зверталось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВИНЗ» , в якому просило суд вважати договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 12.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВИНЗ» укладеним на умовах поданого Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» проекту договору. За вказаним позовом господарським судом Донецької області було порушено провадження у справі №905/3111/13.

Звертаючись з таким позовом, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (позивач у справі №905/3111/13) зазначав про те, що відповідно до умов Договорів про постачання електричної енергії № 1522 від 18.02.2008 р. та № 4020 від 30.09.2009 р. він здійснює постачання електроенергії іншим підприємствам через технологічні мережі, власником яких є ТОВ «ТВИНЗ» (відповідач у справі №905/3111/13).

ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» звернувся до ТОВ «ТВИНЗ» з пропозицією укласти договір про спільне використання технологічних мереж з назвою "Типовий договір про спільне використання технологічних мереж" від 12.09.2011. Однак, відповідач, листом від 11.10.2011 р. № 31 відмовився підписувати та повернув без виконання "Типовий договір про спільне використання технологічних мереж" від 12.09.2011 р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.08.2013 у справі №905/3111/13, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013, відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» вважати договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 12.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВИНЗ» укладеним на умовах поданого Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» проекту договору.

Отже, обставини щодо наявності чи відсутності підстав для укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та ТОВ «Твинз» було встановлено судами в межах справи №905/3111/13 .

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що посилання суду першої інстанції на судові акти в межах справи №905/2113/13 не спростовують висновків про неналежний суб`єктивний склад сторін в договорі №31 від 01.04.2013р., оскільки відмова в позовних вимогах ПАТ ДТЕК Донецькобленерго до ТОВ ТВИНЗ про укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж була обумовлена не принциповою необґрунтованістю такого укладення, а невизначенням необхідних істотних умов для процедури укладення, передбаченої розділом 5 Правил користування електричною енергією.

Однак такі твердження відповідача є необґрунтованими, зважаючи на таке.

По-перше, місцевий господарський суд, стверджуючи про врегульованість в судовому порядку питання укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та ТОВ «Твинз» , посилався не на справу 905/2113/13, а на справу 905/3111/13.

По-друге, судовими актами у справі №905/3111/13 встановлено факт неподання ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до проекту договору про спільне використання технологічних електричних мереж додатків, встановлених п. 5.18 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96 р. № 28 ( з наступними змінами) та зазначених в п. 10.5 проекту договору як невід`ємні частини цього договору.

До вказаних додатків належить, серед іншого, акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача.

Отже даний факт неподання додатків до проекту договору свідчить не лише про невизначення позивачем у справі №905/3111/13 (ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» ) необхідних істотних умов договору, а й про недодання ним до проекту договору таких документів, без яких взагалі неможливо встановити приналежність об`єктів (ліній електропостачання) однієї організації до межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності іншої як і факт приєднання точок , а також технічну можливість передачу (транзиту) електроенергії у певній послідовності від однієї організації до іншої та що, в свою чергу, не дозволяє встановити не лише істотні умови договору, а і його належний суб`єктний склад.

Крім того, як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, відсутність укладеного між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та ТОВ «Твинз» договору про спільне використання технологічних електричних мереж не впливає на обсяг прав та обов`язків ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» за спірним у цій справі договором використання технологічних електричних мереж № 31 від 01.04.2013, укладеним між ним та ТОВ «Твинз» , який недійсним у встановленому порядку не визнавався.

Щодо висновку судової електротехнічної експертизи № 10709 від 28.04.2017, складеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса Міністерства Юстиції України, на який відповідач посилається у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі в обґрунтування заперечень проти позову, колегія суддів зазначає про таке.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.10.2016 у справі № 905/1795/16 було призначено судову електротехнічну експертизу.

На вирішення експерта судом були поставлені наступні питання:

1) Чи приєднані електричні мережі живлення Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» , у тому числі в особі виробничої одиниці Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» , до мереж Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» чи до електричних мереж інших юридичних осіб?;

2) Де знаходиться точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» , в особі виробничої одиниці Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» , за договором про постачання електричної енергії №9999 від 01.03.2011р., укладеним між означеними особами, чи в іншому місці?;

3) Кому саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Твинз» , м. Слов`янськ Донецької області, забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок, і яких саме, беручи до уваги додаток №2 «Однолінійна схема» до договору про використання технологічних електричних мереж, та яка особа дійсно отримує послуги за договором про використання технологічних електричних мереж №31 від 01.04.2013р.?;

4) У висновку судової електротехнічної експертизи №10709 від 28.04.2017 зазначено про таке:

Точки продажу електричної енергії Правилами користування електричною енергією встановлюються під час укладання відповідних договорів про постачання електричної енергії у невід`ємних додатках №1 та №2 до них - «Однолінійна схема надання доступу до місцевої (локальної) електромережі» та «Акт розмежування належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» , а точка продажу електричної енергії між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» , в особі виробничої одиниці Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» знаходитья на межі їх балансової належності та експлуатаційної відповідальності за договором про постачання електричної енергії №9999 від 01.03.2011.

Електричні мережі живлення споживача електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №9999 від 01.03.2011 Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» , в особі виробничої одиниці Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» приєднані до мереж Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Твинз» забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами беручи до уваги додаток №2 «Однолінійна схема» до договору про спільне використання технологічних електричних мереж №31 від 01.04.2013, в точки приєднання електроустановок ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» і саме ця організація дійсно отримує послуги за договором про спільне використання технологічних електричних мереж №31 від 01.04.2013р.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про невідповідність даного висновку експертизи приписам статті 98 ГПК України, зважаючи на таке.

Згідно з частиною 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Проте, при експертному дослідженні у висновку експерт вийшов за межі своїх повноважень , встановивши обставини, які не мають відношення до предмету спору у даній справі, оскільки зробив висновок щодо балансової належності та експлуатаційної відповідальності за договором постачання електричної енергії №9999 від 01.03.2011, який взагалі не входить до предмета доказування у цій справі.

Крім того, у дослідницькій частині експертного висновку експерт зазначив наступне: «Щодо приєднання споживачів ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» , в тому числі і ТОВ «Твинз» та Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» , до локальних мереж енергопостачальника, які є частиною загальної системи електропостачання і разом з усіма локальними мережами приймають участь у передачі електроенергії до всіх споживачів та субспоживачів, то усі ці локальні мережі використовуються при наданні послуги з передачі електричної енергії приєднаним споживачам та субспоживачам. З однолінійної схеми електропостачання досліджуваних об`єктів споживачів ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» виходить, що від РУ-6 кВ Пс-2 мережі ТОВ «Твинз» приєднані мережі субспоживача ВАТ «Содовий завод» , від яких живляться субспоживачі - ЧП Кушев, ЧП Шраковский, КТР - 400 кВА вул. Чубаря. Від технологічних мереж ВАТ «Содовий завод» , якому належить РУ-6 кВ Пс Котельня №14 (ТП №467), живляться Тр-1 та Тр-2 ТП №467, що знаходяться на балансі ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» , від яких за Однолінійною ОСОБА_1 електропостачання ВО «Слов`янськтепломережа» через комерційні прилади обліку на межі балансової належності з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» підключена РУ-0,4 кВ ВО «Слов`янськтепломережа» з чарунками 0,4 кВ, до яких підключені субспоживачі ЧП Безгін та ЧП Кухарь» .

З наведеного вбачається, що транзит електричної енергії в точки приєднання електроустановок відповідача здійснюється за допомогою електричних мереж, в тому числі, і позивача.

Таким чином, як правильно заначив суд першої інстанції, зі змісту висновку судової електротехнічної експертизи №10709 від 28.04.2017 вбачається його неузгодженість з іншими матеріалами справи, а також неузгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи, що свідчить про його необґрунтованість та суперечливість наявних в ньому даних.

Окрім цього, при складанні експертного висновку № 10709 від 28.04.2017 експерти взяли на себе повноваження суду в правових питаннях, тобто по право правовідносинам між учасниками процесу, що заборонено частиною 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, а також пунктом 2.3 Наказу Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (із змінами).

Отже колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для прийняття як належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу висновку експертизи № 10709 від 28.04.2017.

З урахуванням цієї обставини, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі, які ґрунтуються на вказаному висновку експертизи, про те, що електричні мережі живлення відповідача ОКП Донецьктеплокомуненерго в особі ВО Слов`янськтепломережа приєднані до мереж ПАТ ДТЕК Донецькобленерго (АТ ДТЕК Донецькі Електромережі), а позивач ТОВ ТВИНЗ забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок ПАТ ДТЕК Донецькобленерго (АТ ДТЕК Донецькі Електромережі) і саме ця організація дійсно отримує послуги за договором про спільне використання технологічних електричних мереж №31 від 01.04.201З.

Отже відповідачем не спростовано дані додатку № 2 «Однолінійна схема» до договору № 31 від 01.04.2013, з якого вбачається, що до мереж ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (у подальшому перейменовано у Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» ) приєднані мережі ТОВ «Твинз» , від мереж ТОВ «Твинз» - мережі ВАТ «Содовий завод» , від мережі ВАТ «Содовий завод» - мережі ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (у подальшому перейменовано у Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» ), потім знову через мережі ВАТ «Содовий завод» підключені мережі ВО «Слов`янськтепломережа» .

Крім того, відповідно до ст. 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, відповідно до ст. 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, доказом здійснення господарської операції з надання послуг може бути акт наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в обґрунтування позову було надано суду першої інстанції акти наданих послуг на суму 62765,24 грн. (№СФ -0000457 від 31.10.2013, №СФ -0000044 від 31.01.2014, №СФ -0000085 від 28.02.2014, №СФ-0000135 від 31.03.2014, №СФ -0000268 від 31.08.2014, № СФ-0000308 від 30.09.2014, №СФ-0000348 від 31.10.2014, №СФ -0000390 від 30.11.2014, №СФ-0000431 від 31.12.2014, №СФ-0000408 від 30.10.2015, №СФ-0000453 від 30.11.2015, №СФ-0000502 від 30.12.2015).

Вказаним актам наданих послуг відповідають рахунки фактури на загальну суму 62765,24 грн.: №СФ-0000457 від 31.10.2013, №СФ-0000044 від 31.01.2014, №СФ-0000085 від 28.02.2014, №СФ-0000135 від 31.03.2014 (02.04.2014), №СФ-0000268 від 31.08.2014, №СФ-0000308 від 30.09.2014, №СФ-0000348 від 31.10.2014, №СФ-0000390 від 30.11.2014, №СФ-0000431 від 31.12.2014, №СФ-0000408 від 30.10.2015, №СФ-0000453 від 30.11.2015, №СФ-0000502 від 30.12.2015,

Разом з цим, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» не були повернуті позивачу рахунки-фактури та акти виконаних робіт, не було направлено листа з будь-якими зауваженнями щодо кількості, якості та розміру наданих послуг за договором використання технологічних електричних мереж, або з відмовою у їх прийнятті взагалі.

Заперечення відповідача щодо того, що рахунки-фактури не містять посилання на договір про використання технологічних електричних мереж № 31 від 01.04.2013, судом не приймаються з огляду на те, що відповідачем не доведено наявність інших господарських правовідносин з позивачем, на підставі яких могли б бути складені дані рахунки-фактури.

Отже позивачем доведено факт надання ним послуг за договором № 31 від 01.04.2013 саме відповідачу та прийняття вказаних послуг останнім, тоді як відповідачем не спростовано даної обставини належними, допустимими, достатніми та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи правомірність та обов`язковість до виконання договору №31 від 01.04.2013, а також доведення позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту надання ним відповідачу послуг за договором на суму 62765,24 грн., місцевий господарський суд дійшов цілком правомірного висновку про наявність достатніх підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 62765,24 грн.

Відповідно до вимог статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п. 4.1 договору, з порушенням терміну, визначеного відповідним додатком до цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.3 договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунку та оформленого акту прийому-здачі наданих послуг у десятиденний термін з дати отримання рахунку.

Місцевий господарський суд при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань врахував умови п. 7.3 договору, а також дати направлення рахунків-фактур: №СФ-0000457 від 31.10.2013, №СФ-0000044 від 31.01.2014, №СФ-0000085 від 28.02.2014, №СФ-0000135 від 31.03.2014 (02.04.2014), №СФ-0000268 від 31.08.2014, №СФ-0000308 від 30.09.2014, №СФ-0000348 від 31.10.2014, №СФ-0000390 від 30.11.2014, №СФ-0000431 від 31.12.2014, №СФ-0000408 від 30.10.2015, №СФ-0000453 від 30.11.2015, №СФ-0000502 від 30.12.2015, які підтверджуються відповідними фіскальними чеками ДП УДППЗ «Укрпошта» .

Так, з матеріалів справи вбачається наступне:

- рахунок-фактури №СФ-0000457 від 31.10.2013 та акт наданих послуг №СФ - 0000457 від 31.10.2013 були направлені відповідачу 04.11.2013 (т.1 а.с. 95), відповідно право вимоги за рахунком виникло 19.11.2013;

- рахунки-фактури №СФ-0000044 від 31.01.2014, №СФ-0000085 від 28.02.2014 та акти наданих послуг №СФ-0000044 від 31.01.2014, №СФ-0000085 від 28.02.2014 були направлені відповідачу 04.03.2014 (т.1 а.с. 84), відповідно право вимоги за рахунками виникло 08.03.2014;

- рахунок-фактури №СФ-0000135 від 31.03.2014 та акт наданих послуг №СФ-0000135 від 31.03.2014 були направлені відповідачу 02.04.2014 (т.1 а.с. 82), відповідно право вимоги за рахунком виникло 16.04.2014;

- рахунок-фактури №СФ-0000268 від 31.08.2014 та акт наданих послуг №СФ -0000268 від 31.08.2014 були направлені відповідачу 10.09.2014 (т.1 а.с. 93), відповідно право вимоги за рахунком виникло 24.09.2014;

- рахунки-фактури №СФ-0000308 від 30.09.2014, №СФ-0000348 від 31.10.2014 та акти наданих послуг №СФ-0000308 від 30.09.2014, №СФ-0000348 від 31.10.2014 були направлені відповідачу 07.11.2014 (т.1 а.с. 97), відповідно право вимоги за рахунками виникло 21.11.2014;

- рахунки-фактури №СФ-0000390 від 30.11.2014, №СФ-0000431 від 31.12.2014 та акти наданих послуг №СФ-0000390 від 30.11.2014, №СФ-0000431 від 31.12.2014 були направлені відповідачу 05.01.2015 (т.1 а.с. 87), відповідно право вимоги за рахунками виникло 20.01.2015;

- рахунки-фактури №СФ-0000408 від 30.10.2015, №СФ-0000453 від 30.11.2015 та акти наданих послуг №ОУ-0000408 від 30.10.2015, №ОУ-0000453 від 30.11.2015 були направлені відповідачу 02.12.2015 (т.1 а.с. 90), відповідно право вимоги за рахунками виникло 16.12.2015;

- рахунок-фактури №СФ-0000502 від 30.12.2015 та акт наданих послуг №ОУ-0000502 від 30.12.2015 були направлені відповідачу 11.01.2016 (т.1 а.с. 100), відповідно право вимоги за рахунком виникло 26.01.2016.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за рахунками фактурами: №СФ-0000457 від 31.10.2013, №СФ-0000044 від 31.01.2014, №СФ-0000085 від 28.02.2014, №СФ-0000135 від 31.03.2014 (02.04.2014), №СФ-0000268 від 31.08.2014, №СФ-0000308 від 30.09.2014, №СФ-0000348 від 31.10.2014, №СФ-0000390 від 30.11.2014, №СФ-0000431 від 31.12.2014, №СФ-0000408 від 30.10.2015, №СФ-0000453 від 30.11.2015, №СФ-0000502 від 30.12.2015, правові підстави, періоди та порядок їх нарахування, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 7073,95грн., 1824,23грн. та 23989,54грн. відповідно.

Як правильно вказав господарський суд першої інстанції, часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за вищевказаними рахунками-фактури також обумовлено тим, що позивачем невірно визначена кінцева дата можливих періодів її нарахування - 31.01.2016, оскільки за вимогами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Також колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат за рахунками №СФ-0000156 від 30.04.2013, №СФ-0000235 від 31.05.2013, №СФ-0000276 від 30.06.2013, №СФ-0000322 від 31.07.2013, №СФ-0000406 від 30.08.2013, №СФ-0000405 від 30.09.2013, №СФ-0000469 від 30.11.2013, №СФ-0000549 від 31.12.2013, №СФ-0000179 від 30.04.2014, №СФ-0000188 від 31.05.2014, №СФ-0000215 від 31.07.2014, №СФ-0000009 від 30.01.2015, №СФ-0000085 від 28.02.2015, №СФ-0000131 від 31.03.2015, №СФ-0000141 від 30.04.2015, №СФ-0000185 від 31.05.2015, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт направлення цих рахунків відповідачу як в строк, визначений п. 2.4 договору, та взагалі в межах періоду, за який здійснено позивачем відповідний розрахунок.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пеню у розмірі 7073,95 грн, 3% річних у розмірі 1824,23 грн, інфляційні нарахування у розмірі 23989,54 грн.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 11 лютого 2019 року у справі № 905/1795/16залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.06.2019.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Л.Ф. Чернота