Рішення

від 13.06.2019 по справі 921/298/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/298/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Крутіна Ю.С.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НТД-УКРАЇНА", вул. Коваліва, 46-Б, м. Борислав, Львівська область, 82300

до відповідача : Державне підприємство "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48164

про: стягнення заборгованості на суму 173 172,08 грн.

За участі представників:

Позивача: Полєтаєв Ігор Олексійович, посвідчення № КВ2109 від 20.09.2017р.

Відповідача: не прибув.

Учаснику судового процесу оголошено склад суду.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 року до 20.10.2020 року. Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N101VF27D8185533B1.

Суть справи:

13.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "НТД-УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод" про стягнення заборгованості на суму 173 172,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань з оплати отриманого товару позивач 29.08.2011 звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача. За результатом розгляду справи № 15/65/5022-1188/2011 судом було прийнято рішення від 05.10.2011, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача : 124500,00 грн. - основного боргу; 9516,58 грн. - пені; 6534,00 грн. - інфляційних нарахувань; 12450,00 грн. - штрафу; 1530,00 грн. - державного мита; 227,17 грн. - витрат на ІТЗ., про що 25.10.2011 було видано відповідний наказ. З огляду на тривале невиконання відповідачем рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 15/65/5022-1188/2011, позивач вважав за доцільне звернутись з позовом про стягнення з відповідача донарахованих збитків на суму 173172,08 грн., з яких : 39459,08 грн. - 3% річних за період з 18.08.2011 року по 30.04.2019року та 133713,00 грн. - збитків від інфляції за період з вересня 2011 року по березень 2019 року.

Ухвалою від 15.05.2019 (з урахуванням ухвали від 21.05.2019 про виправлення описки) відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 06.06.2019 з подальшим його відкладенням на 13.06.2019, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів отримання Державним підприємством " Кобиловолоцький спиртовий завод" ухвали про відкриття провадження у справі, про що зазначено у відповідній ухвалі від 06.06.2019.

14.05.2019 представником позивача подано заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді шляхом надіслання на його електронну адресу.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, витребувані судом документи не подав. Водночас, як свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 4602508322580, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2019 вручена адресату 29.05.2019 особисто.

За приписами ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, з часу вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі, він (відповідач) міг ознайомитись із інформацію по справі, що розглядається, на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади у мережі Інтернет за адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022, про що було наголошено в ухвалі від 15.05.2019.

Таким чином, з огляду на викладене, слід вважати, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, однак своїм процесуальним правом на участь в судових засіданнях не скористався.

Тому, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи представника позивача, повно та об`єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено таке.

Матеріали справи свідчать , що протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Етол-Україна" від 27.01.2014 №1 змінено найменування товариства з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна" на товариство з обмеженою відповідальністю "НТД-україна". Були проведені відповідні реєстраційні дії та розміщено офіційне повідомлення у Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №273(3) від 30.01.2014. Зміна найменування стягувача підтверджується долученими до матеріалів справи: копією протоколу засідання загальних зборів учасників ТОВ "Етол-Україна" від 27.01.2014 №1 щодо зміни найменування товариства; копією повідомлення Бюлетень державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №273 (3) від 30 січня 2014 року з веб-сайту YouСontrol; копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно позивача.

Як підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство "Кобиловолоцький спиртовий завод" перебуває у стані припинення, який триває з 13.10.2010, і станом на день розгляду справи відомості про державну реєстрацію припинення вказаної юридичної особи у Державному реєстрі відсутні.

26 грудня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна", вул. Коваліва, 46Б, м. Борислав (Постачальник) та Державним підприємством "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область (Покупець), 26.12.2005 року укладено договір поставки № 49, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставляти Покупцеві товар в асортименті (далі Товар) вільний від прав та претензій третіх осіб. Кількість і ціна товару визначаються у видаткових накладних, а Покупець зобов`язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість (п. 1.1 Договорів).

Пунктом 7.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань по ньому. За відсутності письмового повідомлення одної із сторін про розірвання договору за 30 календарних днів до закінчення його дії, договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Автоматичне продовження дії договору на кожний наступний рік, за умови відсутності письмового повідомлення одної із сторін про розірвання Договору за 30 календарних днів до закінчення його дії. Покупець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це другу сторону за 30 календарних днів.

Позивач на виконання взятих зобов`язань по вищезазначеному договору відпустив, а відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності на суму 154.500 грн., що підтверджується видатковими накладними № 00-0730001 від 30.07.2010р. на суму 33.000 грн., № 00-09060006 від 06.09.2010р. на суму 37.500 грн., № 00-10070006 від 11.10.2010р. на суму 54.000 грн. та № 00-11250001 від 25.11.2010р. на суму 30.000 грн. та податковими накладними, які підписані представниками сторін без заперечень.

Розділом 4 договору сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема, згідно п. 4.1. оплата за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку не пізніше 30-ти календарних днів з моменту поставки продукції.

Всупереч положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов`язання по договору поставки № 49 від 26.12.2005р. в повному обсязі не виконав і ним неоплаченою залишилась сума 124.500 грн., у зв`язку із чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом про їх примусове стягнення з відповідача, а також про стягнення 14 933,51 грн. пені, 7062 грн інфляційних та 12 450 грн штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання (справа за № №15/65/5022-1188/2011).

За результатами розгляду справи №15/65/5022-1188/2011 рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.10.2011 позовні вимоги ТОВ "Етол-Україна" (вул. Коваліва, 46Б, м. Борислав, код 25227710) задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область, код 00375088 - 124 500 грн. основного боргу, 9 516,58 грн. пені, 6 534 грн. інфляційних нарахувань та 12 450 грн. штрафу, 1530 грн. державного мита та 227,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 5 416,93 грн. пені та 528 грн. інфляційних нарахувань в позові відмовлено.

Вказане рішення від 05.10.2011 року у справі №15-65/5022-1188/2011 набрало законної сили 24.10.2011 року і 25.10.2011 на його виконання судом було видано відповідний наказ.

В подальшому з метою примусового виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.10.2011 року у справі №15/65/5022-1188/2011 позивач звернувся до виконавчої служби , однак за твердженням позивача, документів щодо руху такого виконавчого провадження не збереглося.

У зв`язку із тривалим невиконанням боржником (відповідачем) рішення суду стягувач позивач) звернувся до адвоката Полєтаєва І.О. за правовою допомогою для з`ясування причин і обставин тривалого невиконання боржником рішення суду у справі №15/65/5022-1188/2011, у зв`язку із чим 12.02.2019 року між ТОВ НТД-Україна і адвокатом Полєтаєвим І.О. укладено договір №1-12/02/2019 про надання правової допомоги, професійної правничої допомоги (копія долучена до матеріалів справи), на виконання умов якого останнім направлені адвокатські запити для отримання інформації та копій документів по виконавчому провадженню №29897533 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2011 року № 15/65/5022-1188/2011.

14.02.2019 року заявником отримано відповідь Теребовлянського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області вих.№2486 про те, що виконавче провадження № 29897533 було передане 07.09.2012 року з матеріалами зведеного виконавчого провадження до примусового відділу виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, копії запитуваних документів не надано.

19.02.2019 року від Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області отримано листа за вих.№1550/3-03-25 від 19.02.2019, яким заявника інформовано про те, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебувало виконавче провадження № 29897533 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2011 року № 15/65/5022-1188/2011 від 25.10.2011 року; 29.10.2012 року державним виконавцем відділу винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент прийняття постанови). До вказаного листа було додано акт про знищення виконавчого провадження № 29897533 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2011 року №15/65/5022-1188/2011 від 25.10.2011 року (копії названих документів додано до матеріалів справи).

25.02.2019 року отримано відповідь Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 20.02.2019 року вих.№750/03-3-32 аналогічного із відповіддю Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області змісту.

Згідно Довідки ТОВ НТД-Україна від 18.02.2019 року №17 , стягувач своєчасно звернувся до Відділу ДВС Теребовлянського районного управління юстиції, яким 17.11.2011 року було відкрите виконавче провадження № 29897533 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2011 року № 15/65/5022-1188/2011; станом на момент видачі довідки рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №15/65/5022-1188/2011 від 05.10.2011 року не виконане; наказ Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2011 року у справі № 15/65/5022-1188/2011 Відділом ДВС Теребовлянського районного управління юстиції стягувану не повертався, постанов Державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу стягувану або про закінчення виконавчого провадження ТОВ Етол-Україна (ТОВ НТД- Україна ) не отримувало.

У зв`язку із тривалим невиконанням боржником рішення від 05.10.2011 року у справі №15/65/5022-1188/2011, втратою виконавчою службою виконавчого документу, стягувач звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою про поновлення строку на пред`явлення наказу на примусове виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.10.2011 року у справі №15/65/5022-1188/2011, зміну назви стягувача, видачу дублікату наказу, за результатом розгляду якої 25.03.2019 року Господарським судом Тернопільської області у справі №15/65/5022-1188/2011 винесено ухвалу, якою вказану заяву задоволено, поновлено строк на пред`явлення наказу на примусове виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.10.2011 року у справі №15/65/5022-1188/2011, змінено назву стягувача та видано дублікат наказу (ухвала набрала законної сили 25.03.2019 та в апеляційному порядку не оскаржувалалсь).

З огляду на тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого товару, невиконання протягом значного строку рішення господарського суду у справі №15/65/5022-1188/2011, позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з вересня 2011 року по березень 2019 року та трьох процентів річних за період з 18.08.2011 року по 30.04.2019 року, які не охоплені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.10.2011 року у справі №15/65/5022-1188/2011 і не були предметом судового розгляду у названій справі.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Приписами ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлено загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Наведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №922/2391/16.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 11.12.2018 у справі №907/868/17.

Рішенням Господарського суду Господарського суду Тернопільської області від 05.10.2011 у справі за №15/65/5022-1188/2011, яке набрало законної сили, встановлено факт невиконання Державним підприємством "Кобиловолоцький спиртовий завод" зобов`язань з оплати поставленого йому товару по договору поставки № 49 від 26.12.2005р. на суму 124 500, 00 грн., а тому, з огляду на наведені приписи чинного законодавства, а також правову позиції Верховного Суду з цього приводу, суд вважає вищевказані обставини такими, що не підлягають повторному доказуванню.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - стаття 610 Цивільного кодексу України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання - частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом - частини 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, розмір втрат від інфляції за період з вересня 2011 по березень 2019 становить 133 713,00 грн, а розмір 3% річних за період з моменту виникнення прострочення (розрахований по кожній видатковій накладній окремо) та по 30.04.2019 складає 39 459,08 грн.

Судом встановлено, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов`язань в частині оплати вартості поставленого товару по договору поставки № 49 від 26.12.2005, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов`язань перед позивачем, що дає правові підстави застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим суд, оцінивши поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та трьох відсотків річних , та здійснивши власний арифметичний їх перерахунок, вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 39 446 грн 38 коп. 3% річних, 133 713 грн. 00 коп. інфляційних витрат такими, що підлягають до задоволення.

В частині стягнення 12,70 грн. 3% річних суд відмовляє, як у надмірно заявлених.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не подано , а судом не здобуто доказів сплати боржником наявної перед позивачем заборгованості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "НТД-УКРАЇНА" в частині стягнення 39446 (тридцять дев`ять тисяч чотириста сорок шість) грн 38 коп. 3% річних, 133 713(сто тридцять три тисячі сімсот тринадцять) грн. 00 коп. інфляційних витрат є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а відтак підлягають до задоволення шляхом стягнення з Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод".

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд, зазначає наступне.

У позовній заяві представником позивача здійснено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, що включає в себе:

- оплата судового збору за подання позовної заяви 2431,00 грн.;

- оплата судового збору за подання позовної заяви 200,00 грн.;

- витрати позивача на правову допомогу, професійну правничу допомогу (за підготовку документів, складання позовної заяви, подання позову до суду, представництво Клієнта в суді першої інстанції (2 судових засідання), щодо стягнення можливих нарахувань з ДП КОБИЛОВОЛОЦЬКИЙ СПИРТОВИЙ ЗАВОД на користь ТОВ НТД-Україна ) 15000,00 грн., що підтверджується договором №1-12/02/2019 про надання правової допомоги, професійної правничої допомоги від 12.02.2019 року, рахунком на оплату від 22.04.2019 року №12 (копія додається), платіжним дорученням від 03.05.2019 року №405 про оплату адвокату 15000 грн. (копія додається);

- витрати позивача на правову допомогу, професійну правничу допомогу (за представництво Клієнта в суді першої інстанції (починаючи з 3-го судового засідання), щодо стягнення можливих нарахувань з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА КОБИЛОВОЛОЦЬКИЙ СПИРТОВИЙ ЗАВОД на користь ТОВ НТД-Україна ) 5000,00 грн. за кожне судове засідання (докази будуть надані по мірі виникнення витрат).

Всього за попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач вже поніс становить 17631, 00грн. (15000 грн. витрат на правову допомогу та 2431 грн сплаченого судового збору).

Вказана сума понесених судових витрат підтримана представником позивача в судовому засіданні 13.06.2019 року.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження свої повноважень, як адвоката, на надання правової допомоги, адвокатом Полєтаєвим І.О. до матеріалів справи долучено : оригінал ордера на надання правової допомоги серія КВ №352806 від 06.05.2019, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2109 від 16.12.2004. Оригінал адвокатського посвідчення №352806 від 20.09.2017 надавався суду для огляду під час розгляду даної справи.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як свідчать матеріали справи, з метою захисту прав та отримання професійної правничої допомоги у даній справі, у тому числі і представництва інтересів у суді, 12.02.2019 року між ТОВ "НТД-УКРАЇНА" та адвокатом Полєтаєвим Ігорем Олексійовичем, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2109 від 16.12.2004, укладено договір №1-12/02/2019 про надання правової допомоги, професійної правничої допомоги, відповідно до умов пункту 1.1. якого Адвокат приймає доручення по наданню правової допомоги Клієнту з приводу стягнення заборгованості ДП КОБИЛОВОЛОЦЬКИЙ СПИРТОВИЙ ЗАВОД на користь Клієнта в розмірі, визначеному умовами Договору.

Відповідно до п. 3.3. вказаного Договору, сторонами узгоджено розмір гонорару , порядок його обчислення і оплати, а саме: за підготовку документів, складання позовної заяви, подання позову до суду, представництво Клієнта в суді першої інстанції (2 судових засідання) гонорар становить 15 000 грн. У разі проведення судом більше двох судових засідань, гонорар Адвоката за кожне наступне судове засідання (починаючи з третього судового засідання) становитиме 5000 грн за кожне наступне судове засідання. Умова оплати - попередня оплата впродовж 2 днів з моменту отримання рахунку від Адвоката.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Так, адвокатом Полєтаєвим І.О. на підтвердження понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги до позовної заяви долучено копію рахунку на оплату №12 від 22.04.2019 згідно Договору №1-12/02/2019 від 12.02.2019 на суму 15 000 грн про надання правової допомоги, професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн , а також копію платіжного доручення №405 від 03.05.2019 на суму 15000 грн, у полі призначення платежу якого вказано: за правову допомогу підготовки документів до суду згідно договору №1-12/02/2019 від 12.02.2019 , а платником вказано ТОВ НТД-Україна .

З огляду на наведене вище у сукупності, суд вважає, що договір №1-12/02/2019 про надання правової допомоги, професійної правничої допомоги від 12.02.2019 року, рахунок на оплату від 22.04.2019 року №12, платіжне доручення від 03.05.2019 року №405 про оплату 15000 грн. послуг адвоката, наявність ордеру на представлення інтересів, присутність адвоката в судових засіданнях під час розгляду справи №9218298/19 - є належними доказами фактично понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 15 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 123, 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область, ідент. код 00375088 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НТД-УКРАЇНА", вул. Коваліва, 46Б, м. Борислав, Львівська область, ідент. код 25227710 - 173159 (сто сімдесят три тисячі сто п`ятдесят дев`ять) грн 38 коп. заборгованості, з яких 39446 (тридцять дев`ять тисяч чотириста сорок шість) грн 38 коп. 3% річних, 133 713(сто тридцять три тисячі сімсот тринадцять) грн. 00 коп. інфляційних витрат, 2631 (дві тисячі шістсот тридцять одну) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору та вартість витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 14.06.2019

Суддя Н.М. Бурда