Рішення

від 06.06.2019 по справі 520/2517/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 червня 2019 р. Справа № 520/2517/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Вязьмітіновій Т.В.,

за участю:

представника позивача: Оганісян А.Г.,

представника відповідача - Богодущенко Л.О.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумаріс Укр" (код ЄДРПОУ 42293997, 61002, м. Харків, вулиця Дарвіна, будинок 12, квартира 23) до Харківської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39534151, 61003, м. Харків, вул.Короленка, буд. 16-Б) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Сумаріс Укр (надалі за текстом - ТОВ Сумаріс Укр , позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби (надалі за текстом - Харківської митниці ДФС, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001657/2 від 28.12.2018 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807190/2018/01039.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі Контракту № 2/2018/PL на поставку товару від 04.12.2018 року та Специфікації № 1 до контракту № 2/2018/PL від 04.12.2018 року ним було придбано автомобіль FordTransit, VIN: НОМЕР_1 , рік продукції 2011, край походження Німеччина за ціною 3100,00 євро. При митному оформленні транспортного засобу, який ввозився на митну територію України, Позивачем було визначено митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані. Однак, відповідачем було винесене спірне рішення про коригування митної вартості товару, згідно якого митна вартість автомобіля позивача скоригована та визначена на підставі статті 64 Митного кодексу України, тобто, за резервним методом, на рівні 7500 Євро згідно інформації з програмного комплексу SCHWACKE № 046553/28438058 від 27.12.2018. Крім того, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією з посиланням на винесене рішення про коригування митної вартості.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.(а.с.2-3).

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 05.04.2019 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. Згідно зі змістом якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.(а.с.109-120).

З боку позивача до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 18.04.2019 року надійшла відповідь на відзив.(а.с.175-182).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на мотивування позовних вимог та наявні матеріали адміністративної справи.

Представник відповідача в судовому засідання просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що подані позивачем до митного оформлення документи не підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості також, дана вартість не враховує додавання транспортних витрат, понесених від місця придбання транспортного засобу до кордону України, а також стверджує про ненадання позивачем додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

На підставі Контракту № 2/2018/PL на поставку товару від 04.12.2018 року та Специфікації № 1 до контракту № 2/2018/PL від 04.12.2018 року позивачем було придбано автомобіль FordTransit, VIN: НОМЕР_1 , рік продукції 2011, край походження Німеччина за ціною 3100,00 євро. (а.с. 20-22).

З метою митного оформлення вказаного автомобіля особою, уповноваженою позивачем на декларування автомобіля, було подано митну декларацію №UA807190/2018/025647, у якій митну вартість товару вказано з використанням основного методу її визначення - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), виходячи з вартості товару, визначеній контрактом (у специфікації).

До митної декларації були подані документи, необхідні для митного оформлення, в тому числі ті, що підтверджують митну вартість товару: Контракт № 2/2018/PL на поставку товару від 04.12.2018 року; Специфікацію № 1 до контракту № 2/2018/PL від 04.12.2018 року; рахунок-фактуру (інвойс) FS/01/128 від 04.12.2018 року; декларацію про походження товару FS/01/128 від 04.12.2018 року; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA807190|2018|024719 від 20.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DR/BAO НОМЕР_2 від 28.02.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу PC НОМЕР_3 AAH НОМЕР_4 ; копію митної декларації країни відправлення 18PL391010E1440339; договір про надання послуг митного брокера № 2711/2018 від 27.11.2018 року; довідка № 22024 від 27.12.2018 року.

Харківською митницею ДФС 28.12.2018 року винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2018/001657/2, відповідно до якого митну вартість даного автомобіля скориговано та визначено на підставі статті 64 Митного кодексу України за резервним методом визначення митної вартості на рівні 7500,00 євро згідно інформації з каталогу програмного продукту Schwacke № 046553/28438058 від 27.12.2018 року.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів митницею також було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2018/01039, згідно якої за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин неможливості здійснення митного оформлення товарів, в зв`язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №UA80700/2018/001657 від 28.12.2017 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001657/2 від 28.12.2018 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807190/2018/01039, а також суджень суб`єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає таке.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі за текстом - МК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України зазначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч. 1 ст. 248 МК України зазначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями ч. 1 ст. 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно з ч. 6 ст. 257 МК України передбачено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями ст. 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України зазначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Положення ч. 4 ст. 58 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Кодексу).

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України слідує те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом, позивачем разом із митною декларацією було надано документи, необхідні для митного оформлення: Контракт № 2/2018/PL на поставку товару від 04.12.2018 року; Специфікацію № 1 до контракту № 2/2018/PL від 04.12.2018 року; рахунок-фактуру (інвойс) FS/01/128 від 04.12.2018 року; декларацію про походження товару FS/01/128 від 04.12.2018 року; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA807190|2018|024719 від 20.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DR НОМЕР_3 BAO НОМЕР_2 від 28.02.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу PC/AAH НОМЕР_4 ; копію митної декларації країни відправлення 18PL391010E1440339; договір про надання послуг митного брокера № 2711/2018 від 27.11.2018 року; довідку № 22024 від 27.12.2018 року.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно ч. 3 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Згідно ч. 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

За приписами ч. 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз норм ст. 53 Митного кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що право митного органу на витребування додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення, згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, з цього приводу судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України по справі № 805/778/13-а у Постанові від 13.07.2016 року дійшла до наступних висновків: Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, слід зазначити про те, що наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника .

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

На думку суду, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 1,2,4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, оскільки не містить належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Судом встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не визнано відповідачем у зв`язку з тим, що подані позивачем під час митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також у зв`язку з ненадання позивачем додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів.

Однак, відповідачем у рішенні не було зазначено конкретних складових митної вартості, які не були підтверджені позивачем та стосувалися саме митного оформлення транспортного засобу позивача.

При вирішенні даного спору суд також виходить з того, що відповідачем не взято до уваги додаткові документи та пояснення, які надавалися позивачем в порядку ч.8 ст. 55 МК України. Зокрема, разом із завою від 04.02.2019 року позивач надавав відповідачу копію платіжного доручення в іноземній валюті від 31.01.2019 року на суму 3100,00 Євро про сплату рахунку фактури FS 01/12/18, що підтверджує виконання зобов`язань позивачем за контрактом № 2/2018/PL на поставку товару від 04.12.2018 року та Специфікації № 1 до контракту № 2/2018/PL від 04.12.2018 року; копію Звіту про оцінку колісних транспортних засобів від 16.01.2019 року, підготовленого суб`єктом оціночної діяльності ПП Агентство оцінки майна та землі , невід`ємною частиною якого є висновок про вартість колісних транспортних засобів станом на 16.01.2019 року, відповідно до якого вартість автомобіля FordTransit номер VIN: НОМЕР_5 (об`єм двигуна: 2198 см. куб., тип двигуна: дизель, рік випуску: 2011, вихлопні викиди: EURO5, стан: був у використанні, країна походження: Німеччина, країна відправлення: Польща) дорівнює 99751,00 грн.; копію довідки ТОВ Сумаріс Укр Вих.бн від 01.02.2019 про наявність власних (орендованих) машин та механізмів, яка підтверджує, що імпортований автомобіль відноситься до основних засобів позивача; копію наказу № 2/В від 07.12.2018 року про направлення у відрядження, який підтверджує, що директор ТОВ Сумаріс Укр був направлений у відрядження з метою купівлі автомобіля; копію посвідчення про відрядження, яка підтверджує факт перебування директора ТОВ Сумаріс Укр у відрядження;копію Довідки від 31.01.2019 року SUMARISSystemyNarzedzioweMarekSuchecki.

Безпідставність аргументів відповідача відносно наявності у позивача витрат на транспортування товару та не включення їх у вартість товару підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, наданими позивачем та відповідними поясненнями позивача, які свідчать про те, що витрати, пов`язані із транспортуванням товару, які повинні відповідно до чинного законодавства України включатися до митної вартості товару, ним не були понесені. У зв`язку з чим, під час митного оформлення до заявленої митної вартості товару позивачем правомірно не були включені відповідні витрати.

Судом встановлено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу визначено позивачем за основним методом на рівні 3100,00 Євро.

Водночас, коригування митної вартості товару на рівні 7500,00 Євро було проведено відповідачем згідно ст. 64 Митного кодексу України за резервним методом, а за основу її визначення взято інформацію з каталогу програмного продукту SCHWACKE №046553/28438058 від 27.12.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості , затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 МК України, суд приходить до висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у Постанові від 05.02.2019 року по справі № 816/1199/15-а приходить до наступних висновків: Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Разом з тим, рішення про коригування митної вартості не містить жодної докладної інформації, окрім посилання на номер і дату інформації з каталогу програмного продукту SCHWACKE. Відсутнє у спірному рішення про коригування митної вартості товарів і будь-яке порівняння характеристик оцінюваного товару з товаром, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним).

Окрім того, суд критично ставиться до такої інформації SCHWACKE №046553/28438058 від 27.12.2018 року, яка, як свідчить матеріали справи, по суті й визначила митну вартість товару, виходячи із наступних мотивів.

З письмових пояснень позивача вбачається, що безпосередній переклад із німецької на українську мови такого витягу з програмного комплексу SCHWACKE №046553/28438058 від 27.12.2018 свідчить про наявність у ньому інформацію про два види вартості: Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 7.500,00 EUR" - "вартість продажу (Schwacke) з 7.500,00 EUR " та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 5.850,00 EUR" - "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ 5.850,00 EUR". Однак, будь-якого обґрунтування щодо застосування під час коригування митної вартості товару саме вартості на рівні 7.500,00 EUR, а не 5.850,00 EUR, Відповідачем не наведено.

Крім того, інформація із програмного комплексу SCHWACKE № 046553/28438058 від 27.12.2018 року після даних про "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ" і "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ" містить запис виконаний на німецькій мові "vorbehaltlichdertechnischenPrufung", що означає "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь-якому випадку оцінка програмного комплексу SCHWACKE була здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану імпортованого транспортного засобу внаслідок експлуатації і відповідачем не доведено, що така інформація про реальний стан транспортного засобу була передана для оцінки за допомогою програмного продукту SCHWACKE.

Також, відповідно до використаного програмного комплексу SCHWACKE вартість транспортного засобу з пробігом 245000,00 км складає 7500,00 Євро. При цьому, пробіг транспортного засобу позивача складав 325408 км (328080 - на час митного оформлення), однак, різниця пробігу не була врахована відповідачем під час визначення митної вартості товару.

Тому, з огляду на зазначене, суд приходить до висновку про протиправність коригування вартості транспортного засобу позивача на рівні 7500,00 Євро на підставі відомостей про ціну товару з програмного комплексу SCHWACKE.

З усього зазначеного вище слідує, що спірне рішення про коригування митної вартості не відповідає вимогам законодавства (п. 4. ч. 2 ст. 55 МК України) щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З цього приводу, Верховний Суд у Постанові від 05.02.2019 року по справі №816/1199/15-а зазначає: ...принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення .

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення про коригування митної вартості товарів. На думку суду, відповідач, приймаючи спірне рішення діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх фактичних обставин. Оскаржуване позивачем рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України і принципам обґрунтованості.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2018/001657/2 від 28.12.2018 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2018/01039.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумаріс Укр" (код ЄДРПОУ 42293997, 61002, м. Харків, вулиця Дарвіна, будинок 12, квартира 23) до Харківської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39534151, 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001657/2 від 28.12.2018 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807190/2018/01039.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумаріс Укр" (код ЄДРПОУ 42293997, 61002, м. Харків, вулиця Дарвіна, будинок 12, квартира 23) сплачену суму судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39534151, 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 червня 2019 року.

Суддя Ю.О. Супрун