Рішення

від 13.06.2019 по справі 826/8095/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2019 року № 826/8095/18

Окружний адміністративний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Шевченко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Поліщук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю І.С.М.ХОЛДИНГ до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участі учасників справи:

представників позивача - Яремчук В.В.,

представників відповідача - Грицаєнка І.М., Щуренко Ю.С.,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю І.С.М.ХОЛДИНГ (далі по тексту - позивач, ТОВ І.С.М.ХОЛДИНГ ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м.Києві), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 № 0002341401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що дані податкового обліку позивачем сформовано за реально здійсненими господарськими операціями та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій.

Відповідач у поданому відзиві проти позовних вимог заперечив, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за результатами перевірки позивача, за наслідками якої виявлено порушення норм Податкового кодексу України, просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

При цьому, контролюючий орган вказує на те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача - ПП Діслав , ТОВ Брокбудкепітал та ТОВ Палсонт здійснювалась поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку з огляду на відсутність у останніх достатніх трудових та матеріально - технічних ресурсів для проведення відповідних господарських операцій, а надані позивачем первинні документи фіксують лише документальне оформлення операцій без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 29 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю І.С.М.ХОЛДИНГ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт № 588/26-15-14-01-01/32530737 від 28.12.2017 (далі - акт перевірки від 28.12.2017).

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог, встановлених п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1704148 грн., в тому числі:

- 2014 р. - 264 740 грн.;

- 2015 р. - 1 439 408 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки № 588/26-15-14-01-01/32530737 від 28.12.2017 в частині нарахувань при здійсненні фінансово-господарських правовідносин з ПП Діслав , ТОВ Брокбудкепітал та ТОВ Палсонт , звернувся до податкового органу з запереченнями від 15.01.2018.

За результатами розгляду заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю І.С.М.ХОЛДИНГ на вказаний акт від 15.01.2018, контролюючим органом було призначено позапланову виїзну перевірку ТОВ І.С.М.ХОЛДИНГ з питань, що стали предметом оскарження.

За результатами перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було складено акт № 71/26-15-14-01-01/32530737 від 15.02.2018 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю І.С.М.ХОЛДИНГ податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, в частині, що стали предметом оскарження .

За результатами вказаної перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ І.С.М.ХОЛДИНГ п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на протязі 2014 р.), п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на протязі 2015 р. - 2016 р.), п. 5 П (с)БО № 11, П (С)БО 7 Основні засоби , п. 5 П (с)БО № 15, П (С)БО 16 Витрати , в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 632 849 грн., у тому числі: 2014 р. - 264 740 грн.; 2015 р. - 1 173 178 грн.; 2016 р. - 120 554 грн.; 2017 р. - 74 377 грн.

У зв`язку з виявленими порушеннями податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки № 71/26-15-14-01-01/32530737 від 15.02.2018, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 № 0002341401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 747 767 грн., з якої 1 632 849 грн. - за основним платежем та 114 918 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями податкових органів, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Таким чином, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено також підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксуються та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи. Від імені яких складений документи, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, формування валових витрат для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток судом встановлено наступне.

За змістом акту перевірки за № 71/26-15-14-01-01/32530737 від 15.02.2018, позивачем за період з 01.01.2014 по 30.09.2017 занижено податок на прибуток в загальній сумі 1 632 849 гривень, внаслідок включення до витрат, що враховуються при визначення об`єкта оподаткування з податку на прибуток, витрати за господарськими операціями з ПП Діслав , ТОВ Брокбудкепітал та ТОВ Палсонт , які, на думку перевіряючих, здійснювались поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, позиція контролюючого органу полягала у наступному.

Як убачається з наявних матеріалів, між ТОВ І.С.М.ХОЛДИНГ були укладені договори з наступними контрагентами:

- договір поставки товару (продукції) від 01.10.2014 № 06/10/14 з ПП Діслав ;

- договір поставки товару (продукції) від 01.12.2014 № 01/11/14 з ТОВ Брокбудкепітал ;

- договір надання послуг від 01.10.2014 № 15/10-2014 з ТОВ Брокбудкепітал ;

- договір поставки товару (продукції) від 10.01.2015 № 10/01/15 з ТОВ Палсонт ;

- договір про надання послуг від 02.03.2015 № 02/03/2015з ТОВ Палсонт .

Істотні умови взаємовідносин ТОВ І.С.М.ХОЛДИНГ із ПП Діслав , ТОВ Брокбудкепітал та ТОВ Палсонт за період 2014 - 2016 роки наведені в п.п. 3.1.1.2, 3.1.1.5 акту перевірки. (а.с. 130-151 т. 1)

Так, зокрема, податковий орган посилається на те, що ПП Діслав та ТОВ Брокбудкепітал станом на дату проведення перевірки згідно бази 1С Податковий блок відсутні за основним місцем обліку; остання звітність подавалась підприємствами ще у 2015 році, а згідно інформації з Єдиного реєстру судових рішень, в ухвалі від 28.02.2017 по справі № 295/2286/17 зазначено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження було отримано ухвалу суду на проведення обшуку за адресою, за якою знаходились офісні приміщення конвертаційного центру. В ході проведення обшуку було вилучено печатки, установчі документи, бухгалтерську та податкову звітність наступних підприємств, серед яких, зокрема, були ПП Іструм та ТОВ Реал-Гранд-Буд .

Крім того, в частині взаємовідносин позивача з ТОВ Палсонт податковий орган зазначив, що згідно бази 1С Податковий блок станом на дату проведення перевірки відсутнє за основним місцем обліку, а згідно даних Єдиного реєстру судових рішень в ухвалі від 10.12.2016 у справі 761/38156/15-к зазначено, що відповідно до інформації Міністерства юстиції України засновником на директором ТОВ Палсонт є особа, яка показала, що до діяльності указаного підприємства відношення не має, останнє зареєструвала за грошову винагороду в розмірі 250 грн. на прохання іншої особи.

Таким чином, відповідачем з урахуванням наведеної інформації зроблено висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та наведеними контрагентами.

Судом встановлено, що на підтвердження реальності господарських операцій ТОВ І.С.М.ХОЛДИНГ з його контрагентами надано договори поставки товару (послуг), договори про надання, акти надання послуг, видаткові накладні, банківські виписки по рахунках, що свідчать про списання коштів з рахунків, оборотно-сальдові відомості по рахунках, банківські виписки про оплату послуг, накази про введення в експлуатацію основного засобу, фотозвіти наданих до договорів послуг.

Позивач стверджує, що фактичність здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами підтверджується зазначеними первинними документами, які свідчать про досягнення сторонами економічного результату.

При цьому, позивачем надано суду докази (ВМД - т. 7 а.с. 2-8) подальшої реалізації (експорту) придбаної у контрагентів продукції на суму 714 327,60 грн.

Відповідач, акцентуючи увагу в акті перевірки на обмежену кількість трудових ресурсів у контрагентів позивача, не звернув увагу на те, що останні не є виробниками реалізованих товарів та надають лише послуги, які за своєю специфікою не вимагають ані значної кількості працівників, ані наявності вказаних відповідачем основних засобів, транспорту для виконання взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, суд вважає доводи позивача такими, що підтверджуються наявними матеріалами справи. Дійсність та товарність взаємовідносин з контрагентами позивачем підтверджено вищезазначеними документами, які, до того ж, надавались також і перевіряючим під час проведення перевірки, якими жодних зауважень щодо невідповідності форми первинних документів у акті зазначено не було.

Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача та надані ним докази, відповідачем суду не надано, відтак, не спростовано реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Щодо посилань контролюючого органу на наявність в Єдиному реєстрі судових рішень інформації щодо контрагентів позивача ПП Діслав , ТОВ Брокбудкепітал та ТОВ Палсонт , яка міститься в ухвалах по справі № 295/2286/17 від 28.02.2017 та по справі № 761/38156/15-к від 10.12.2016, суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача, ні щодо його контрагентів суду не надано.

Матеріали справи не містять інформації про наявність вироків суду відносно позивача чи його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем недійсними в судовому порядку не визнавались.

Крім того, відповідачем не доведено того, що контрагенти позивача на момент укладення договору не були зареєстровані як платник ПДВ, не мали свідоцтва платника ПДВ.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Також слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015 (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015 (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015 (справа №К/800/13763/14).

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Стосовно інших посилань відповідача у відзиві на позовну заяву, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом ураховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи суд приходить до висновку, що наявні достатні правові підстави для відновлення порушеного права позивача шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю І.С.М.ХОЛДИНГ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 № 0002341401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю І.С.М.ХОЛДИНГ (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17, код 32530737) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 216,51 грн. (двадцять шість тисяч двісті шістнадцять гривен 51 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко