Ухвала

від 13.06.2019 по справі 640/986/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 червня 2019 року

м. Київ

справа №640/986/19

адміністративне провадження №К/9901/16136/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А. розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орімі Трейд ЛТД" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.05.2019 постанову суду першої інстанції скасував, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Орімі Трейд ЛТД" задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 03.01.2019 № 0000201401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 734`854,00 грн.

Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019, у якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2019.

Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Документ про сплату судового збору відповідач до касаційної скарги не додав, але заявив клопотання про звільнення/відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції ухвалою від 21.01.2019 відкрив провадження в цій адміністративній справі. Тобто, позивач з адміністративним позовом звернувся до суду у січні 2019 року.

Предметом позову у цій справі є податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 №00002011401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 734`854,00 грн.

Позовна заява має майновий характер, а ціна позову становить 734`854,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (у редакції, чинній на час подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 встановлено у розмірі 1921,00 грн.

Отже, ставка судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення у цій справі становить 22`045,62 грн (734`854,00 х 1,5% х 200%).

Відповідач просить звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги або відстрочити сплату судового збору з посиланням на недостатність бюджетного фінансування та блокування рахунку органом казначейської служби.

Відповідно до положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, наведених у цій статті.

З метою, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і гарантування принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем доходу шляхом зменшення розміру належних до сплати судових витрат або звільнення від їх сплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і докази такого стану.

В адміністративному судочинстві при сплаті судового збору також застосовуються пільги, встановлені статтею 5 Закону України "Про судовий збір" щодо певного переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи державної фіскальної служби відсутні.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини шостої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги.

Враховуючи вище викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху із наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого відповідач має право надати/надіслати суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС м. Києві про звільнення від сплати судового збору, відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС м. Києві залишити без руху.

Встановити для усунення зазначеного в ухвалі недоліку десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

...........................

Є.А. Усенко,

Суддя Верховного Суду