Рішення

від 15.12.2020 по справі 640/986/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2020 року м. Київ №640/986/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Орімі Трейд ЛТД до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2019 року №0000201401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 734 854, 00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Орімі Трейд ЛТД відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Орімі Трейд ЛТД задоволено та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2019 року №0000201401.

Утім постановою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року справу 640/986/19 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Так позивач свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням норм чинного податкового законодавства та на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, у зв`язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Податковий орган заперечував доводи позивача та вказував на прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог податкового законодавства та за наслідками виявлених перевіркою порушень позивачем норм Податкового кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД (код 25287617), тел./факс (044) 492-81-78, e-mail: SEKRETAR@ORIMI.COM.UA, податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2018 року, відповідачем складено акт від 18 жовтня 2018 року №637/26-15-14-01-01/25287617, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України; пунктів 8 - 9 П(с)БО 9 Запаси , затвердженого наказом Мінфіну України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за №751/4044 (зі змінами та доповненнями), пунктів 10, 11, 19 П(с)БО 16 - Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями), П(с)БО 15 Доходи затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153 (зі змінами та доповненнями), статті 2, статті 4, статті 9 Основні принципи бухгалтера обліку та фінансової звітності Закону України № 996-XIV, в результаті чого занижено податку на прибуток на загальну суму 1 525 389, 00 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 1 167 093, 00 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 187 249, 00 грн.; за 1 півріччя 2016 року на суму 358 296, 00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року на суму 43 056, 00 грн., за 9 місяців 2016 року на суму 3 125 002, 00 грн., за 2016 рік на суму 3 789 138, 00 грн., за 2017 рік на суму 3 789 138, 00 грн., за 1 півріччя 2018 року на суму 3 789 138, 00 грн.;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України , в результаті чого занижено позитивне значення з податку на додану вартість на загальну суму 1 602 585, 00 грн., у тому числі: за лютий 2015 року на суму 104 493, 00 грн. за березень 2015 року на суму 259 997, 00 грн. за грудень 2015 року на суму 480 266, 00 грн. за березень 2016 року на суму 208 053, 00 грн. за червень 2016 року на суму 198 666, 00 грн. за вересень 2016 року на суму 218 281, 00 грн. за грудень 2016 року на суму 132 827, 00 грн. та встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації з ПДВ) на загальну суму 452 013, 00 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2015 року на суму 452 013, 00 грн.;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням пункту 54.2 статті 54, абз. 2 пункту 57.1 статті 57, пункту 87.9 статті 87, підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5, п. 168.1, підпункту 168.4.4, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту е пункту 176.1 статті 176, підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету утриманий військовий збір в періоді, що перевірявся на загальну суму 14 999, 93 грн. в тому числі: за грудень 2017 року - 1 816, 80 грн., січень 2018 року - 4 760, 40 грн., лютий 2018 року - 3 226, 27 грн., березень 2018 року - 4 503, 95 грн., квітень 2018 року - 692, 51 грн. Також станом на 30 червня 2018 року підприємством не сплачено (не перераховано) до відповідного бюджету утриманий військовий збір за травень 2018 року на загальну суму 5 001, 57 грн.;

- пункту 49.2, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, pозділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , затвердженого наказом Мінфіну України від 13 січня 2015 року № 4, а саме, подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб за 2 квартал 2018 року;

- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в результаті несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за червень 2015 року.

На підставі наведених висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 09 листопада 2018 року № 0014261401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 547 616, 00 грн., з яких за основним платежем - 1 238 093, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 309 523, 00 грн.; № 0014271401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на суму 1 614 960, 00 грн., з яких за основним платежем - 1 525 389, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89 574, 00 грн.; № 0014281401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування від усіх видів діяльності з податку на прибуток на загальну суму 14 535 472, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних вище рішень Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 28 грудня 2018 року, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 листопада 2018 року №0014261401, № 0014271401, №0014281401 в частинах встановлених порушень при відображенні в обліку вантажних послуг, отриманих від ТОВ ЕКСІМТРЕЙД та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення - залишено без змін.

Враховуючи рішення ДФС України від 28 грудня 2018 року про результати розгляду скарги та акт перевірки, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2019 року №0000201401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 734 854, 00 грн.

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на 2015 рік) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (у редакції до внесення змін Законом України від 03.11.2016 №1724-VIII), на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга цієї статті).

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Визначальною ознакою господарської операції як об`єкта фіксації документами бухгалтерського обліку, дані якого, в свою чергу, є підставою для податкового обліку, є реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до цієї ознаки для бухгалтерського та податкового обліку мають значення документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та складені з дотриманням вимог, які встановлені правовими нормами.

Як наголошено Верховним судом у постанові від 09 вересня 2019 року, оскільки висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства базується на доводі про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Рекламне агенство Пропаганда , встановлення обставин щодо фактичного здійснення цих операцій є предметом доказування у цій справі.

Так з матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ Рекламне агенство Пропаганда (виконавець) був укладений договір №20/0314, згідно з умовами якого виконавець зобов`язався надавати замовникові маркетингові та рекламні послуги, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги у порядку, передбаченому договором.

Під маркетинговими послугами сторонами договору визначено послуги, пов`язані з реалізацією товарів, виготовлених під торговими марками замовника ( Принцеса Нурі , Принцеса Ява , Принцеса Канді , Принцеса Гіта , Грінфілд , Жокей , ТЕСС , Жардін та інші), направлені на вивчення попиту, дослідження ринку товарів, виготовлених під торговими марками замовника, з метою організації попередніх умов для постачання, підтримання об`єму постачань на досягнутому рівні, поступового підвищення об`єму постачань і продажів, порівняно з попередніми періодами (пункт 1.2 договору). Рекламними послугами, згідно з умовами пункту 1.2 договору, є послуги з реклами торгових марок замовника ( Принцеса Нурі , Принцеса Ява , Принцеса Канді , Принцеса Гіта , Грінфілд , Жокей ), а саме: 1) розміщення рекламних матеріалів у рекламно-інформаційних друкованих матеріалах; 2) поширення рекламно-інформаційних друкованих матеріалів у торговельних точках виконавця; 3) розсилка й поширення рекламно-інформаційних друкованих матеріалів потенційним споживачам товарів, виготовлених під торговими марками замовника; 4) розміщення реклами торгових марок замовника в торговельному залі (на касах, пакетах, чеках і тому подібне); 5) здійснення аудіо-, відеореклами, реклами на зовнішніх носіях (лайтбоксах, бордах і тому подібне); 6) розміщення рекламної інформації про торгові марки замовника в засобах масової інформації, на радіо і телебаченні, на web-сайті виконавця.

За результатами надання послуг між позивачем та ТОВ Рекламне агенство Пропаганда підписані акти здачі-прийняття робіт за січень - березень 2015 року загальною вартістю без нарахування ПДВ 4`082`520,94 грн. На суми ПДВ, нараховані на цю вартість послуг, ТОВ Рекламне агенство Пропаганда виписало податкові накладні. Позивач в період часу з 02 лютого 2015 року по 10 березня 2015 року сплатив на розрахунковий рахунок ТОВ Рекламне агенство Пропаганда вартість послуг. Витрати в сумі 4`082`520,94 грн позивач включив до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Висновок контролюючого органу про фіктивність операцій між позивачем та ТОВ Рекламне агенство Пропаганда та про непідтвердження витрат в бухгалтерському обліку позивача в розмірі 4`082`520,94 грн належними обліковими документами ґрунтується на отриманій за результатами здійснення заходів податкового контролю інформації, згідно з якою громадянка ОСОБА_2 , яка вказана як посадова особа (директор) ТОВ Рекламне агенство Пропаганда , що підписала вище зазначені договір, акти та податкові накладні від імені цього товариства, не причетна до його діяльності, погодилася бути номінальним директором за винагороду на пропозицію його засновника. Джерелом цієї інформації ГУ ДФС у м. Києві вказує дані автоматизованої інформаційної системи СФП щодо ТОВ Рекламне агенство Пропаганда як підприємства з ознаками фіктивності, а також протокол допиту ОСОБА_2 як свідка від 24 листопада 2015 року в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 листопада 2015 року за №42015100060000240, старшим оперуповноваженим ПМ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Повертаючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав на те, що обставини щодо причетності ОСОБА_2 до діяльності ТОВ Рекламне агенство Пропаганда , на які посилається відповідач, мають значення для розгляду справи і відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування, оскільки від їх встановлення залежить висновок, чи підтверджені витрати, на які позивач зменшив оподатковуваний доход, належними документами. В разі якщо документи, надані позивачем, не підписані тією особою, яка вказана в них як уповноважена особа на здійснення операцій від імені ТОВ Рекламне агентво Пропаганда , такі документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і не можуть бути доказами у адміністративній справі.

При новому розгляді справи судом у судове засідання неодноразово викликалась в якості свідка ОСОБА_2 . Однак до суду вказана особа не прибула. Судові повістки повертались з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Оскільки допитати ОСОБА_2 в якості свідка у судовому засіданні не вбачалось за можливе, суд бере до уваги протокол допиту свідка від 24 листопада 2015 року старшим оперуповноваженим ПМ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно якого вбачається, що бувши попередженою про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 384 Кримінального кодексу України (завідомо неправдиве показання), ОСОБА_2 зазначила, що особисто наміру на ведення діяльності підприємств не мала. Однак при цьому вказала, що документи підписувала, проте в суть їх не вникала.

Таким чином, первинні документи щодо задекларованих господарських операцій між позивачем та ТОВ Рекламне агентво Пропаганда у спірний період підписані саме тією особою, що в них зазначена, а відтак відповідають вимогам бухгалтерського обліку.

Що стосується дійсного наміру громадянки ОСОБА_2 на провадження господарської діяльності, то ані податкове законодавство, ані цивільне законодавство не покладає на іншого учасника господарської операції, в даному випадку позивача, обов`язку будь-яким чином перевіряти дійсний намір, думку, мотиви особи, яка зазначена у відповідних первинних документах контрагента як його посадова особа, на вчинення відповідної господарської операції.

До того ж в судовому засіданні учасники справи не надали доказів щодо наявності чи відсутності вироку щодо цієї особи, або ухвали про закриття кримінального провадження та звільнення від покарання. Лише повідомили, що кримінальна справа була порушення не щодо осіб, а за фактом.

У той же час, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

На підтвердження вчинення господарських операцій позивачем надані, зокрема, акти здачі-прийняття робіт. Однак вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять інформації щодо характеристики наданих послуг. Зміст актів обмежений тільки вказівкою на послуги з реклами торгівельних марок замовника та їх вартість.

Інші докази, які б давали змогу ідентифікувати послуги як такі, що надані ТОВ Рекламне агенство Пропаганда відсутні.

Судом пропонувалось учасникам справи надати додаткові пояснення та докази, з урахуванням позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у даній справі. Проте будь-яких додаткових пояснень чи доказів учасники справи, зокрема позивач, не надали.

Наявні у матеріалах справи звіти по роботі консультантів торгових марок Принцеса Нурі , Принцеса Ява за січень, лютий, березень 2015 року фактично складаються з фотоматеріалів щодо пропозиції покупцям товарів відповідної марки.

Водночас, як зауважив Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2019 року, згідно з актом перевірки від 18 жовтня 2018 року №637/26-15-14-01-01/25287617 при дослідженні ланцюгів фінансових відносин ТОВ Рекламне агенство Пропаганда з постачальниками послуг за 2015 рік встановлено, що фактичним надавачем послуг, кінцевим отримувачем яких є позивач, було ТОВ Фоззі-Фуд (а.с.31, т.1-й). До матеріалів справи приєднаний звіт про розміщення рекламних матеріалів в місцях продажу в торговій мережі Fozzy Group для ТОВ Орімі Трейд ЛТД , виконавцем в якому вказано ТОВ Фоззі Фуд . При цьому адресні програми в цьому звіті співпадають з адресними програмами в звіті по роботі консультантів за січень 2015 року (а.с. 67-84, 120, т. 2-й). До того ж, загальна сума вартості проектів, яких стосуються звіти по роботі консультантів, менша, ніж вартість послуг, на підтвердження придбання яких ці звіти позивач надав суду (3`339`043,85 грн).

За наведених обставин суд погоджується із відповідачем, що за сукупністю матеріалів не підтверджується реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Рекламне агенство Пропаганда . Документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку вчинено без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Утім, враховуючи принцип змагальності, позивач, заперечуючи проти висновків суб`єкта владних повноважень, має в свою чергу довести належними та допустимими доказами реальне вчинення задекларованих господарських операцій, що позивачем вчинено не було.

Водночас відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів перед судом правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, підсумовуючи все вище викладене суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог ТОВ Орімі Трейд ЛТД та відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2019 року №0000201401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 734 854, 00 грн.

Відповідно відсутні підстави для стягнення на користь позивача судових витрат.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Орімі Трейд ЛТД відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко