Постанова

від 22.02.2021 по справі 640/986/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/986/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орімі Трейд ЛТД" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орімі Трейд ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2019 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2019 року №0000201401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 734 854, 00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Орімі Трейд ЛТД" відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Орімі Трейд ЛТД" задоволено та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2019 року №0000201401.

Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року у задоволені позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять інформації щодо характеристики наданих послуг, зміст актів обмежений тільки вказівкою на послуги з реклами торгівельних марок замовника та їх вартість. Підкреслив, що інші докази, які б давали змогу ідентифікувати послуги як такі, що надані ТОВ "Рекламне агентство "Пропаганда" у матеріалах справи відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що у відповідача були відсутні зауваження до первинних та інших документів, які були складені за результатами господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ РА Пропаганда . Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не повністю з`ясував зміст усіх наявних документів та не надав їм належну оцінку.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2018 року, відповідачем складено акт від 18 жовтня 2018 року №637/26-15-14-01-01/25287617, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України; пунктів 8 - 9 П(с)БО 9 Запаси , затвердженого наказом Мінфіну України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за №751/4044 (зі змінами та доповненнями), пунктів 10, 11, 19 П(с)БО 16 - Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями), П(с)БО 15 Доходи затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153 (зі змінами та доповненнями), статті 2, статті 4, статті 9 Основні принципи бухгалтера обліку та фінансової звітності Закону України № 996-XIV, в результаті чого занижено податку на прибуток на загальну суму 1 525 389, 00 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 1 167 093, 00 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 187 249, 00 грн.; за 1 півріччя 2016 року на суму 358 296, 00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року на суму 43 056, 00 грн., за 9 місяців 2016 року на суму 3 125 002, 00 грн., за 2016 рік на суму 3 789 138, 00 грн., за 2017 рік на суму 3 789 138, 00 грн., за 1 півріччя 2018 року на суму 3 789 138, 00 грн.;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України , в результаті чого занижено позитивне значення з податку на додану вартість на загальну суму 1 602 585, 00 грн., у тому числі: за лютий 2015 року на суму 104 493, 00 грн. за березень 2015 року на суму 259 997, 00 грн. за грудень 2015 року на суму 480 266, 00 грн. за березень 2016 року на суму 208 053, 00 грн. за червень 2016 року на суму 198 666, 00 грн. за вересень 2016 року на суму 218 281, 00 грн. за грудень 2016 року на суму 132 827, 00 грн. та встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації з ПДВ) на загальну суму 452 013, 00 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2015 року на суму 452 013, 00 грн.;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням пункту 54.2 статті 54, абз. 2 пункту 57.1 статті 57, пункту 87.9 статті 87, підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5, п. 168.1, підпункту 168.4.4, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту е пункту 176.1 статті 176, підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету утриманий військовий збір в періоді, що перевірявся на загальну суму 14 999, 93 грн. в тому числі: за грудень 2017 року - 1 816, 80 грн., січень 2018 року - 4 760, 40 грн., лютий 2018 року - 3 226, 27 грн., березень 2018 року - 4 503, 95 грн., квітень 2018 року - 692, 51 грн. Також станом на 30 червня 2018 року підприємством не сплачено (не перераховано) до відповідного бюджету утриманий військовий збір за травень 2018 року на загальну суму 5 001, 57 грн.;

- пункту 49.2, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, pозділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , затвердженого наказом Мінфіну України від 13 січня 2015 року № 4, а саме, подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб за 2 квартал 2018 року;

- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в результаті несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за червень 2015 року.

На підставі наведених висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 09 листопада 2018 року № 0014261401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 547 616, 00 грн., з яких за основним платежем - 1 238 093, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 309 523, 00 грн.; № 0014271401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на суму 1 614 960, 00 грн., з яких за основним платежем - 1 525 389, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89 574, 00 грн.; № 0014281401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування від усіх видів діяльності з податку на прибуток на загальну суму 14 535 472, 00 грн.

Поряд з викладеним суд встановив, що за результатами адміністративного оскарження вказаних вище рішень Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 28 грудня 2018 року, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 листопада 2018 року №0014261401, № 0014271401, №0014281401 в частинах встановлених порушень при відображенні в обліку вантажних послуг, отриманих від ТОВ ЕКСІМТРЕЙД та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення - залишено без змін.

Враховуючи рішення ДФС України від 28 грудня 2018 року про результати розгляду скарги та акт перевірки, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2019 року №0000201401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 734 854, 00 грн.

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про відповідність фактичним обставинам та нормам податкового законодавства висновків Акту перевірки та, відповідно, оскаржуваних рішень, а відтак підстави для визнання противними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на 2015 рік) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, 20 березня 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ Рекламне агенство Пропаганда (виконавець) був укладений договір №20/0314, згідно з умовами якого виконавець зобов`язався надавати замовникові маркетингові та рекламні послуги, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги у порядку, передбаченому договором.

Під маркетинговими послугами сторонами договору визначено послуги, пов`язані з реалізацією товарів, виготовлених під торговими марками замовника ( Принцеса Нурі , Принцеса Ява , Принцеса Канді , Принцеса Гіта , Грінфілд , Жокей , ТЕСС , Жардін та інші), направлені на вивчення попиту, дослідження ринку товарів, виготовлених під торговими марками замовника, з метою організації попередніх умов для постачання, підтримання об`єму постачань на досягнутому рівні, поступового підвищення об`єму постачань і продажів, порівняно з попередніми періодами (пункт 1.2 договору). Рекламними послугами, згідно з умовами пункту 1.2 договору, є послуги з реклами торгових марок замовника ( Принцеса Нурі , Принцеса Ява , Принцеса Канді , Принцеса Гіта , Грінфілд , Жокей ), а саме: 1) розміщення рекламних матеріалів у рекламно-інформаційних друкованих матеріалах; 2) поширення рекламно-інформаційних друкованих матеріалів у торговельних точках виконавця; 3) розсилка й поширення рекламно-інформаційних друкованих матеріалів потенційним споживачам товарів, виготовлених під торговими марками замовника; 4) розміщення реклами торгових марок замовника в торговельному залі (на касах, пакетах, чеках і тому подібне); 5) здійснення аудіо-, відеореклами, реклами на зовнішніх носіях (лайтбоксах, бордах і тому подібне); 6) розміщення рекламної інформації про торгові марки замовника в засобах масової інформації, на радіо і телебаченні, на web-сайті виконавця.

За результатами надання послуг між позивачем та ТОВ Рекламне агенство Пропаганда підписані акти здачі-прийняття робіт за січень - березень 2015 року загальною вартістю без нарахування ПДВ 4`082`520,94 грн. На суми ПДВ, нараховані на цю вартість послуг, ТОВ Рекламне агенство Пропаганда виписало податкові накладні. Позивач в період часу з 02 лютого 2015 року по 10 березня 2015 року сплатив на розрахунковий рахунок ТОВ Рекламне агенство Пропаганда вартість послуг. Витрати в сумі 4`082`520,94 грн позивач включив до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вчинення господарських операцій позивачем надані, зокрема, акти здачі-прийняття робіт. Однак вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять інформації щодо характеристики наданих послуг. Зміст актів обмежений тільки вказівкою на послуги з реклами торгівельних марок замовника та їх вартість.

Інші докази, які б давали змогу ідентифікувати послуги як такі, що надані ТОВ "Рекламне агенство "Пропаганда" відсутні.

Посилання апелянта на наявні у матеріалах справи звіти по роботі консультантів торгових марок " Принцеса Нурі ", " Принцеса Ява " за січень, лютий, березень 2015 року, колегією суддів оцінюються критично, оскільки останні фактично складаються з фотоматеріалів щодо пропозиції покупцям товарів відповідної марки.

При цьому, як зауважив Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2019 року, згідно з актом перевірки від 18 жовтня 2018 року №637/26-15-14-01-01/25287617 при дослідженні ланцюгів фінансових відносин ТОВ "Рекламне агенство "Пропаганда"" з постачальниками послуг за 2015 рік встановлено, що фактичним надавачем послуг, кінцевим отримувачем яких є позивач, було ТОВ "Фоззі-Фуд" (а.с.31, т.1-й). До матеріалів справи приєднаний звіт про розміщення рекламних матеріалів в місцях продажу в торговій мережі "Fozzy Group" для ТОВ "Орімі Трейд ЛТД", виконавцем в якому вказано ТОВ "Фоззі Фуд". При цьому адресні програми в цьому звіті співпадають з адресними програмами в звіті по роботі консультантів за січень 2015 року (а.с. 67-84, 120, т. 2-й). До того ж, загальна сума вартості проектів, яких стосуються звіти по роботі консультантів, менша, ніж вартість послуг, на підтвердження придбання яких ці звіти позивач надав суду (3`339`043,85 грн).

Поряд з іншим, як було зазначено в акті перевірки, а також у подальшому підкреслювалося контролюючим органом, зі змісту протоколу допиту свідка від 24 листопада 2015 року вбачається, що бувши попередженою про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 384 Кримінального кодексу України (завідомо неправдиве показання), ОСОБА_2 зазначила, що особисто наміру на ведення діяльності підприємств не мала.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції вчинялися усі необхідні дії для допиту в якості свідка ОСОБА_2 , однак до суду остання не з`явилася.

У контексті наведеного судовою колегією враховується, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17, від 18 червня 2020 року у справі № 826/14035/17, від 26 березня 2020 року у справі № 826/9563/17, від 22 квітня 2020 року у справі № 826/26660/15, від 28 травня 2020 року у справі № 826/21456/15, від 25 червня 2020 року у справі № П/811/4064/14.

Крім того, у постановах від 14 березня 2019 року у справі №825/2042/14 і від 21 травня 2020 року у справі № 823/1598/17 Верховний Суд зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14 Верховний Суд України підкреслив, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Такими чином з огляду на викладені обставини, сама по собі наявність договорів та первинних документів свідчить лише про оформлення їх на папері без фактичного їх здійснення.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що наявність у належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 804/11607/13-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 818/920/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 820/1975/17.

Відтак, з урахуванням наведених доказів у своїй сукупності, а саме - відсутності доказів, які б давали змогу ідентифікувати послуги як так, що надані ТОВ Рекламне агентство Пропаганда , колегія суддів, з урахуванням заперечень керівника контрагента позивача в участі у створенні та діяльності відповідного підприємства, приходить до висновку про обґрунтованість позиції Окружного адміністративного суду міста Києва про відсутність правових стверджувати про реальність та товарність господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Судова колегія звертає увагу на те, що встановлення факту взаємовідносин позивача з фіктивними суб`єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності підприємства, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Однак, встановлені вище обставини не підтвердження реальності господарських договорів та дійсного руху активів платника податків унеможливлюють формування останнім даних податкового обліку з вказаним вище контрагентом. Відсутність ознак реальності господарських операцій не може бути підставою для формування даних податкового обліку навіть за умови фіксації у паперовому вигляді окремими документами фактів надання послуг за договором, що був предметом перевірки контролюючого органу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" та відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2019 року №0000201401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 734 854, 00 грн.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Малого підприємства "Промкомплекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов