Ухвала

від 14.06.2019 по справі 440/1566/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2019 рокум. ПолтаваСправа №440/1566/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області, у якому просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 у власність площею 1,6957 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лохвицької міської ради за межами населеного пункту;

зобов`язати відповідача погодити затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 1,6957 га для ведення особистого селянського господарства на території адміністративного підпорядкування Лохвицької міської ради.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.19 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

У судове засідання 12.06.19 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце його проведення повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджено наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Причин неявки учасники справи суду не повідомили, заяв чи клопотань до суду не надали.

Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У свою чергу, за приписами частини дев`ятої згаданої статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Крім того, як визначено частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, зважаючи на відсутність потреби заслухати у судовому засіданні свідка чи експерта, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 31.12.15 №3962/0/75-15-СГ гр. ОСОБА_1 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,7 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Васильківської сільської ради Лохвицького району за межами населених пунктів /а.с. 16/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 10.08.17 №7793-СГ до попереднього наказу внесені зміни в частині виключення з його змісту словосполучення "протягом року" /а.с. 16 - зворот/.

За замовленням ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2 у 2016 році розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність позивача земельної ділянки, копію якого залучено до матеріалів справи.

Листом від 4.05.16 вих.№67/41-16 відділ Держгеокадастру у Лохвицькому районі Полтавської області надав позивачу висновок про погодження проекту землеустрою.

29.06.16 на підставі землевпорядної документації проведено державну реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера 5322681500:00:002:1248 /а.с. 18-20/.

Між тим, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.09.18 №6575-СГ вирішено передати Лохвицькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Лохвицької міської ради у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,0434 га, розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району Полтавської області /а.с. 44-50/.

У додатку до акта приймання-передачі земельних ділянок від 27.09.18 значиться, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 1248 /а.с. 49/.

Рішенням 15 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради від 25.10.18 №6 прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,0434 га, розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району Полтавської області /а.с. 51/.

Разом з цим, позивач 18.02.19 звернулась до Лохвицького міського голови із заявою, у якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, за межами населених пунктів площею 1,6957 га ріллі кадастровий номер НОМЕР_3 002 НОМЕР_4 .

Листом від 15.03.19 вих.№03-02/286 Лохвицький міський голова повідомив позивача про те, що відповідно до рішення Лохвицької міської ради від 14.03.19 №20 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) /а.с. 17/. На цій підставі, Лохвицький міський голова зазначив про неможливість винесення питання про затвердження проекту землеустрою на розгляд чергової сесії Міської ради.

Надаючи оцінку повідомленим сторонами обставинам, суд дійшов такого висновку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового розгляду.

Крім того, суб`єктом владних повноважень, згідно зі статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг, при цьому ці управлінські функції чи адміністративні послуги суб`єкт здійснює саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2.10.18 у справі №911/488/18 зазначила, що у випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних відносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

За змістом статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, наслідком затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вибуття відповідної земельної ділянки з державної чи комунальної власності та набуття фізичною особою права приватної власності на таку земельну ділянку.

У цій справі дозвіл на розробку проекту землеустрою позивачу наданий Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області 31.12.15.

Відповідний проект землеустрою розроблений та погоджений у 2016 році.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач у 2016-2018 роках зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявами про затвердження проекту землеустрою і надання земельної ділянки у власність та отримала відмову.

Водночас, як встановлено судом, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.18 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області 27.09.18 виданий наказ №6575-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", яким вирішено передати Лохвицькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Лохвицької міської ради у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,0434 га, розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району Полтавської області, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , проект землеустрою на яку розроблений позивачем.

Залученою до матеріалів справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.19 №159292057 підтверджено, що 11.03.19 відповідачем зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 /а.с. 52/.

Таким чином, на момент розгляду цієї справи у суді обрана позивачем земельна ділянка передана до комунальної власності Лохвицької міської об`єднаної територіальної громади і відповідач набув право власності на неї.

Доказів скасування рішень Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Лохвицької міської ради про передачу-прийняття земельної ділянки із земель державної власності до земель комунальної власності суду не надано.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частини першої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

За приписами частини восьмої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, як визначено статтею 5 Земельного кодексу України, земельне законодавство базується, зокрема, на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач, набувши право власності на земельну ділянку у зв`язку з її прийняттям до земель колективної власності, у спірних відносинах не є суб`єктом владних повноважень у розумінні, вжитому у Кодексі адміністративного судочинства України, адже не здійснює публічно-владних управлінських функцій (у т.ч., контрольних функцій у сфері управління) відносно позивача.

А тому, даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

А відповідно до пункту 10 частини другої цієї статті, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З урахуванням наведеного, захист інтересів позивача є можливим у порядку цивільного судочинства шляхом ініціювання судового провадження щодо правомірності набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку.

Вирішення даного спору у порядку адміністративного судочинства наразі не можливе, оскільки у адміністративного суду відсутні повноваження на вилучення обраної позивачем земельної ділянки з комунальної власності та припинення права власності відповідача на таку земельну ділянку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, провадження у даній справі належить закрити.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити позивачу право звернення з позовом до Лохвицького районного суду Полтавської області у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Кукоба