Рішення

від 17.12.2019 по справі 440/1566/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1566/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

02 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5322681500:00:002:1248 у власність площею 1,6957 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лохвицької міської ради за межами населеного пункту;

- зобов`язати відповідача погодити затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5322681500:00:002:1248 площею 1,6957 га для ведення особистого селянського господарства на території адміністративного підпорядкування Лохвицької міської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою за приписами Земельного кодексу України може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, відсутня обов`язкова державна експертиза у визначених законом випадках та відомості щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 цього кодексу не містять. Тобто, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту. Поряд з цим, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення сесії міської ради. В спірному ж випадку за наслідками розгляду заяви позивача Лохвицькою міською радою була направлена відповідь у формі листа про неможливість винесення на розгляд чергового засідання сесії вказаної заяви.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

23.05.2019 від Лохвицької міської ради надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 38-41/, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначив, що позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та переданні земельної ділянки у власність, оскільки відповідно до частини 3 статті 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Тобто, положеннями Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги. В зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322681500:00:002:1248 сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташована за межами населених пунктів на території Лохвицької міської ради, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) відповідно до рішення 19 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" від 14.03.2019 №20, питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га не може бути винесене на розгляд чергового засідання сесії Лохвицької міської ради.

Не погоджуючись з такими аргументами, позивач 29.05.2019 подав до суду відповідь на відзив /а.с. 62-63/, в якій акцентував увагу на тому, що проект землеустрою погоджено та здійснено державну реєстрацію сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Тому, як на думку позивача, жодних законних підстав не затверджувати проект землеустрою у відповідача немає.

03.06.2019 від Лохвицької міської ради надійшли заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких відповідач наполягав на відсутності у наявному спорі ознак публічно-правових відносин, з огляду на що він підлягає вирішенню в порядку цивільної юрисдикції /а.с. 125-127/.

Ухвалою суду від 14.06.2019 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії закрито; роз`яснено позивачу право звернення з позовом до Лохвицького районного суду Полтавської області у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 у справі №440/1566/19 апеляційну скаргу адвоката Ярошенко С.М. задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 у справі №440/1566/19 скасовано, а справу №440/1566/19 за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

12.08.2019 дана справа була направлена Другим апеляційним адміністративним судом до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду та надійшла до суду 07.10.2019, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Ухвалою суду від 15.10.2019 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії прийнято до провадження; призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09:30 19.11.2019.

В судове засіданні 19.11.2019 учасники справи не з`явилися, будучи належно повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

18.11.2019 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження /а.с. 201/.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, направив до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог /а.с. 188-189/.

Враховуючи положення частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 31.12.2015 №3962/0/75-15-СГ гр. ОСОБА_1 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,7 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Васильківської сільської ради Лохвицького району за межами населених пунктів /а.с. 16/.

При цьому, цим наказом також зобов`язано гр. ОСОБА_1 протягом року забезпечити: - розробку та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у пункті 1 цього наказу земельної ділянки; - подання погодженого проекту землеустрою до Головного управління на затвердження.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 10.08.2017 №7793-СГ до попереднього наказу внесені зміни в частині виключення з його змісту словосполучення "протягом року" /а.с. 16 - зворот/.

За замовленням ОСОБА_1 . ФОП ОСОБА_2 у 2016 році розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність позивача земельної ділянки, копію якого залучено до матеріалів справи /а.с. 65-124/.

04.05.2016 за вих.№67/41-16 відділ Держгеокадастру у Лохвицькому районі Полтавської області надав позивачу висновок про погодження проекту землеустрою /а.с. 82/.

29.06.2016 на підставі землевпорядної документації проведено державну реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера 5322681500:00:002:1248 /а.с. 18-20/.

Між тим, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.09.2018 №6575-СГ вирішено передати Лохвицькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Лохвицької міської ради у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,0434 га, розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району Полтавської області /а.с. 44-50/.

У додатку до акта приймання-передачі земельних ділянок від 27.09.2018 значиться, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 5322681500:00:002:1248 /а.с. 49/.

Рішенням 15 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради від 25.10.2018 №6 прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,0434 га, розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району Полтавської області /а.с. 51/.

Разом з цим, 18.02.2019 позивач звернулась до Лохвицького міського голови із заявою, у якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, за межами населених пунктів площею 1,6957 га ріллі кадастровий номер 5322681500:00:002:1248 /а.с. 128/.

Листом від 15.03.2019 вих.№03-02/286 Лохвицький міський голова повідомив позивача про те, що відповідно до рішення Лохвицької міської ради від 14.03.2019 №20 земельна ділянка з кадастровим номером 5322681500:00:002:1248 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні). На цій підставі, питання про затвердження проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 не може бути винесене на розгляд чергової сесії міської ради /а.с. 17/.

Позивач, розцінюючи це як протиправну бездіяльність, звернулася до суду за правовим захистом порушеного права.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Питання щодо одержання громадянами безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства врегульовано статтею 118, пунктом "в" частини 3 статті 116, пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Таким чином, приписами вказаних норм встановлено право громадян на отримання в межах норм безоплатної приватизації безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина 8 статті 118 Земельного кодексу України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина 9 статті 118 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З матеріалів справи слідує, що даний спір виник у зв`язку з тим, що відповідачем відмовлено позивачу у розгляді питання щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5322681500:00:002:1248 у власність, оскільки вказана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), відповідно до рішення 19 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" від 14.03.2019 №20.

Статтею 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями частини 3 статті 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

В свою чергу, статтею 121 Земельного кодексу України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Враховуючи, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 30.12.2015 №3962/0/75-15-СГ та вимог статті 118 Земельного кодексу України позивачем розроблено та погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 18.02.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, за межами населених пунктів площею 1,6957 га ріллі кадастровий номер 5322681500:00:002:1248.

Проте, відповідачем відповідного рішення прийнято не було, лише надано з цього питання інформаційний лист про неможливість винесення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га" на розгляд чергового засідання сесії Лохвицької міської ради через включення вказаної земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні).

При цьому, як зазначено вище, відповідно до статті 134 Земельного кодексу України, позивач має право на передачу земельної ділянки без проведення земельних торгів в межах норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №346/2888/16-а.

Частиною 3 статті 136 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою 18.02.2019, тобто раніше, ніж останнім було прийнято рішення про включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) (рішення 19 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" від 14.03.2019 №20).

Отже, за наявності у позивача права на безоплатну передачу земельної ділянки у власність без проведення земельних торгів, відповідач, не прийнявши відповідного рішення з цього приводу, включив вищевказану земельну ділянку до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах. Вказані дії відповідача фактично позбавили позивача можливості реалізувати його законне право на вирішення питання з безоплатної передачі земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Передбачуваність (очікуваність) суб`єктом відносин правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам, є принципом правової визначеності, і відображена в численній практиці Європейського суду з прав людини, що визначається в Україні джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

"Законні очікування" є не тільки елементом верховенства права та юридичної визначеності, але й об`єктом правового захисту (охорони).

Умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Тобто, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначено, що Суд нагадує, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX).

Концепція законних очікувань, у взаємозв`язку із застосуванням статті 1 Протоколу №1, використовується у справах про порушення статті 6. Так, у рішенні у справі Рukiж v. Bosnia and Herzegovina Європейський суд з прав людини зазначив, що "невиконання кінцевого судового рішення (національного суду) створило втручання у право заявника мирно володіти своїм майном", а також, що кінцеве рішення на користь заявника "безсумнівно створило в нього законі очікування, охоронювані статті 1 Протоколу №1, що воно буде виконане".

Суд вважає, що позивач мав право очікувати на законних підставах, що він зможе реалізувати своє право на вирішення питання про безоплатну передачу вищевказаної земельної ділянки у власність у порядку та у спосіб, встановлений законодавством, оскільки обов`язок відповідача щодо розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідно до законодавчо визначеної процедури передував факту включення такої ділянки до переліку тих, які підлягають продажу на земельних торгах. Невиконання такого обов`язку позбавило позивача можливості реалізувати його право на отримання вказаної земельної ділянки, оскільки така ділянка вже була включена відповідачем до переліку тих, право на які підлягає продажу на земельних торгах.

В свою чергу, представником відповідача не надано суду доказів наявності обмежень, установлених генеральним планом міста, або заборон, які б не узгоджувались із цільовим призначенням, визначеним в проекті землеустрою щодо відведення відповідної ділянки для надання її у власність позивача, а також наявності прав інших громадян чи юридичних осіб на відповідну земельну ділянку.

Крім того, суд вказує на те, що згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою та другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Проте, відповідачем відповідного рішення за наслідками розгляду заяви позивача прийнято не було, лише надано з цього питання інформаційний лист.

За викладених обставин, оскільки відповідачем у строки, передбачені частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, фактично не було прийнято рішення за заявою позивача від 18.02.2019, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Лохвицької міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 5322681500:00:002:1248 у власність орієнтовною площею 1,6957 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населеного пункту, а вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача погодити затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5322681500:00:002:1248 площею 1,6957 га для ведення особистого селянського господарства на території адміністративного підпорядкування Лохвицької міської ради, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, з огляду на передчасність таких вимог, враховуючи фактичне не вирішення заяви позивача про затвердження проекту землеустрою відповідачем у встановленому законодавством порядку.

З урахуванням вказаного, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2019 вх.№315/03-02 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, за межами населених пунктів площею 1,6957 га ріллі кадастровий номер 5322681500:00:002:1248, в порядку та у спосіб, передбачений частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, та з урахуванням висновків суду.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Стосовно клопотання про встановлення судового контролю, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, даною нормою передбачено право, а не обов`язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

На даний час у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.

Таким чином, клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати у місячний строк, з дня набрання рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення - задоволенню не підлягає.

Частинами 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даного позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, а тому, виходячи з приписів вказаних норм, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн до позовної заяви представником позивача додано квитанцію про оплату, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та договір про надання правової (правничої) допомоги /а.с. 22, 25-26/.

Дослідивши вказані документи, суд встановив наступне.

Так, 18.04.2019 ОСОБА_1 укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №16 з адвокатом Ярошенко С.М. /а.с. 22/.

З наявної у справі квитанції від 18.04.2019 №16 слідує, що ОСОБА_1 сплатила Ярошенко С.М. за надані нею послуги згідно договору від 18.04.2019 №16 кошти у сумі 4000,00 грн /а.с. 25/.

Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.05.2019 №1, підписаного між ОСОБА_1 та адвокатом Ярошенко С.М., останньою на користь позивача згідно договору від 18.04.2019 №16 надано послуг на загальну суму 4000,00 грн, які включають в себе вартість: - опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, аналіз судової практики, формування правової позиції - 1 год 1000,00 грн; - підготовку позовної заяви 2 год 2000,00 грн; - підготовку заяви про забезпечення позову 1 год 1000,00 грн, фактично підписано лише 02.05.2019 /а.с. 26/.

Отже, вказані документи підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Разом з тим, суд, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а також зважаючи на відмову суду в задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість, дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн /(4000,00 грн - 1000,00 грн) : 2/.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( с. Скоробагатьки, Лохвицький район, Полтавська область , 37253, рнокпп НОМЕР_1 ) до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області (вул. Перемоги, 9, м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область, 37200, код ЄДРПОУ 21048525) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 5322681500:00:002:1248 у власність орієнтовною площею 1,6957 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населеного пункту.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 лютого 2019 року вх.№315/03-02 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, за межами населених пунктів площею 1,6957 га ріллі кадастровий номер 5322681500:00:002:1248, в порядку та у спосіб, передбачений частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, та з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21048525) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у загальному розмірі 1884,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Cуддя О.В. Гіглава