Постанова

від 08.08.2019 по справі 440/1566/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 р.Справа № 440/1566/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Чалого І.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Ярошенко Світлани Миколаївни на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, повний текст складено 14.06.19 року по справі № 440/1566/19

за позовом ОСОБА_1

до Лохвицької міської ради

про визнання протиправною бездіяльності,зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області (далі по тексту - відповідач), у якому просила суд :

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 у власність площею 1,6957 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лохвицької міської ради за межами населеного пункту;

зобов`язати відповідача погодити затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 1,6957 га для ведення особистого селянського господарства на території адміністративного підпорядкування Лохвицької міської ради.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 по справі № 440/1566/19 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії закрито.

Роз`яснено позивачу право звернення з позовом до Лохвицького районного суду Полтавської області у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Представник позивача адвокат Ярошенко С.М., не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 по справі № 440/1566/19 скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що даний спір не має приватноправового характеру, оскільки права приватної власності на спірну земельну ділянку у позивача не виникло. Даний спір виник саме із публічно-правових відносин, стосується лише бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а отже, у відповідності до ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 31.12.2015 №3962/0/75-15-СГ ОСОБА_1 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,7 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Васильківської сільської ради Лохвицького району за межами населених пунктів (а.с. 16).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 10.08.2017 №7793-СГ до наказу від 31.12.2015 №3962/0/75-15-СГ внесені зміни в частині виключення з його змісту словосполучення "протягом року" (зворотній бік а.с. 16).

За замовленням ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2 у 2016 році розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність позивача земельної ділянки, копію якого надано до матеріалів справи.

Листом від 04.05.2016 вих.№67/41-16 відділ Держгеокадастру у Лохвицькому районі Полтавської області надав позивачу висновок про погодження проекту землеустрою.

29.06.2016 на підставі землевпорядної документації проведено державну реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера НОМЕР_1 (а.с. 18-20).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.09.2018 №6575-СГ вирішено передати Лохвицькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Лохвицької міської ради у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,0434 га, розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району Полтавської області (а.с. 44-50).

У додатку до акту приймання-передачі земельних ділянок від 27.09.2018 значиться, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с. 49).

Рішенням 15 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради від 25.10.2018 №6 прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,0434 га, розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району Полтавської області (а.с. 51).

Разом з цим, позивач 18.02.2019 звернулась до Лохвицького міського голови із заявою, у якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, за межами населених пунктів площею 1,6957 га ріллі кадастровий номер НОМЕР_1 .

Листом від 15.03.2019 вих.№03-02/286 Лохвицький міський голова повідомив позивача про те, що відповідно до рішення Лохвицької міської ради від 14.03.19 №20 земельна ділянка з кадастровим номером 5322681500 НОМЕР_2 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) (а.с. 17). На цій підставі, Лохвицький міський голова зазначив про неможливість винесення питання про затвердження проекту землеустрою на розгляд чергової сесії міської ради.

Не погодившись з такою відповіддю, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про визнання протиправною бездіяльності Лохвицької міської ради щодо нерозгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 1,6957 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лохвицької міської ради за межами населеного пункту, зобов`язання відповідача погодити затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у приватну власність ОСОБА_1 зазначену вище земельну ділянку.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач, набувши право власності на земельну ділянку у зв`язку з її прийняттям до земель комунальної власності, у спірних відносинах не є суб`єктом владних повноважень у розумінні, вжитому у Кодексі адміністративного судочинства України, адже не здійснює публічно-владних управлінських функцій (у т.ч., контрольних функцій у сфері управління) відносно позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції, у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

За змістом положень ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передача безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як установлено частиною 9 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).

Таким чином, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, якому обов`язково передує затвердження проекту землеустрою.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Суть спірних правовідносин полягає у оспорюванні правомірності бездіяльності Лохвицької міської ради щодо вирішення питання затвердження розробленого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідач фактично відмовився реалізувати надані законом повноваження щодо розгляду цього питання у спосіб, встановлений законом, посилаючись на те, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, внесена до переліку об`єктів, право оренди яких буде виставлене на земельні торги.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 у своєму позові порушує, перш за все, питання про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яка перешкоджає їй в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Приватний майновий інтерес ОСОБА_1 на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній і може виникнути лише після реалізації її права на безоплатне отримання земельної ділянки.

При цьому, наявності існуючого речового права або спору щодо такого права позивачки або інших осіб на цю земельну ділянку судом апеляційної інстанції наразі не встановлено.

Так, ОСОБА_1 не набула права власності на спірну земельну ділянку і в установленому законом порядку не отримала свідоцтво про право власності на цю ділянку, оскільки Лохвицька міська рада рішення про передачу їй у власність земельної ділянки не приймала.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправною бездіяльністю відповідача у вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу місцевого самоврядування, підлягає перевірці адміністративним судом.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 22.01.2019 по справі № 371/957/16-авід 06.02.2019 по справі № 346/2888/16-а.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Беручи до уваги наведене, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 по справі № 440/1566/19 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу адвоката Ярошенко Світлани Миколаївни задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року по справі № 440/1566/19 скасувати.

Справу №440/1566/19 направити для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 13.08.2019 року