Постанова

від 10.06.2019 по справі 602/343/14-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/343/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Костів Л.І. Провадження № 22-ц/817/449/19 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Ткач З. Є., Ходоровський М. В.,

з участю секретаря - Баляс Т.І.

та сторін: позивача ОСОБА_1

його представника - ОСОБА_2

представника ОСОБА_3

адвоката - Чорного М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №602/343/14-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лановецького районного суду від 9 жовтня 2017 року, ухваленого суддею Костів Л.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення нікчемності заповіту, визнання недійсними свідоцтв про право власності на спадщину , скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування ,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення нікчемності заповіту, визнання недійсними свідоцтв про право власності на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обгрунтування вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , а 16 листопада 2007 року - його мати ОСОБА_5 Оскільки на час відкриття спадщини він проживав та був зареєстрований разом з батьками, то вважається таким, що вступив в управління спадковим майном та прийняв спадщину. У листопаді 2013 року йому стало відомо, що все спадкове майно на себе оформила його сестра ОСОБА_3

Враховуючи, що в добровільному порядку між сторонами не досягнуто домовленостей про поділ спадкового майна, позивач просив суд:

1) визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 13 грудня 2011 року державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори про те, що ОСОБА_6 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_7 , яке складається з житлового будинку з надвірними господарськими будівлями АДРЕСА_1 , земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.47 га та 2.95 га, які знаходяться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області;

2) визнати за ним право власності на 5/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.47 га; земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1 ) площею 0.1830 га; земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2 ) площею 0.2932 га; 3/4 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.95 га., (кадастровий номер НОМЕР_3 ) площею 0.1828 га; земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_4 ) площею 2.7703 га;

3) визнати нечинною та скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на вказаний житловий будинок та земельні ділянки;

4) посилаючись на те, що заповіт ОСОБА_7 від 30 жовтня 2007 року було посвідчено секретарем Верещаківської сільської ради Лановецького району в приміщенні Лановецької КЦРЛ, тобто за межами території Верещаківської сільської ради і за межами її повноважень на вчинення нотаріальних дій, просив суд встановити нікчемність заповіту.

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обгрунтування вимог вказує на те, що ОСОБА_1 звернувшись з позовною заявою про встановлення нікчемності заповіту не пропустив строк позовної давності, оскільки спадкування здійснювалося не за заповітом, а за законом, а тому виконання заповіту не було розпочато. Також, не погоджується з висновками суду, щодо інших позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вважає, що судом не досліджено ряд обставин та не дано правомірну оцінку доказам, через які ОСОБА_1 було усунуто від спадкування.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_8 зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано та неупереджено дослідив всі обставини справи та докази, які надав позивач та дав їм об`єктивну оцінку. Вказує на те, що позивач не прийняв спадщину в установлений строк, не бажав її приймати, бо добре знав волю батьків. Крім того, позивач більшу частину свого життя прожив в Російській Федерації.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представник відповідачки апеляційну скаргу заперечив, рішення суду вважає законним і обґрунтованим.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, заслухавши представників сторін колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішення суду мотивовано тим, що заповіт ОСОБА_7 від 30 жовтня 2007 року посвідчено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки він був посвідчений 30 жовтня 2007 року секретарем Верещаківської сільської ради Хом`як Н.Г. під час перебування спадкодавця ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні в Лановецькій КЦРЛ, тобто, за межами території Верещаківської сільської ради і за межами її повноважень на вчинення нотаріальних дій. Разом із тим, позивач пропустив позовну давність та не надав будь-яких доказів наявності поважних причин пропуску позовної давності з часу відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено у зв`язку із тим, що вони є похідними від вимоги про встановлення нікчемності заповіту.

Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду не відповідає.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Верещаки Лановецького району Тернопільської області у віці 85 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого повторно 22 січня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції у Тернопільській області.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Верещаки Лановецького району Тернопільської області у віці 79 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого повторно 22 січня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції у Тернопільській області.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 24 травня 1960 року виконкомом Верещаківської сільської Ради депутатів трудящих Збаразького району Тернопільської області батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_9

Згідно довідки № 101 від 24 лютого 2014 року, виданої Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, ОСОБА_1 з лютого місяця 2000 року був зареєстрований в АДРЕСА_1 , у квітні місяці 2011 року (згідно його усної заяви) перереєстрований на АДРЕСА_4 .

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , виданого 13 червня 1965 року виконавчим комітетом Верещаківської сільської Ради депутатів трудящих Збаразького району Тернопільської області, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_9 , виданого 15 жовтня 1983 року Верещаківською сільською радою народних депутатів Лановецького району Тернопільської області, 15 жовтня 1983 року ОСОБА_10 та ОСОБА_7 уклали шлюб, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_11 .

Згідно із копії витягу КП Лановецьке районне бюро технічної інвентаризації про державну реєстрацію прав № 34395080 від 06 червня 2012 року, власником житлового будинку з надвірними господарськими будівлями є ОСОБА_12 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія ВРН №463098 за р№1-1264, від 13 грудня 2011 року.

Відповідно до Технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою АДРЕСА_1 , складеного Лановецьким районним бюро технічної інвентаризації 01 листопада 2007 року, власником цілої частини будинку є ОСОБА_12

Відповідно до заповіту, посвідченого 30 жовтня 2007 року секретарем Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області та зареєстрованого в реєстрі за № 22, ОСОБА_7 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а саме: житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, земельна ділянка розміром 0.98 га., що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельний пай розміром 2.47 га, який знаходиться на території Верещаківської сільської ради та належить їй згідно державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_10 , заповідає ОСОБА_12

03 вересня 2001 року головою Верещаківської сільської Ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_4 було видано Державний акт на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_11 площею 2.95 га в межах згідно з планом, що розташована на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

03 вересня 2001 року головою Верещаківської сільської Ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_7 було видано Державний акт на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_12 , площею 2.47 га в межах згідно з планом, що розташована на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 28267145, від 17 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом Серія та номер НОМЕР_24 , виданого 13 грудня 2011 року державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори Тернопільської області Джус С.З., Державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер НОМЕР_11 , виданий 03 вересня 2001 року Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_4 , що розташована на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області.

Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 28273466, від 17 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом Серія та номер НОМЕР_24 , виданого 13 грудня 2011 року державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори Тернопільської області Джус С.З., Державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер НОМЕР_11 , виданий 03 вересня 2001 року Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 , що розташована на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 28280284, від 18 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом Серія та номер НОМЕР_25 , виданого 13 грудня 2011 року державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори Тернопільської області Джус С.З., Державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер НОМЕР_12 , виданий 03 вересня 2001 року Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 28280429, від 18 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом Серія та номер НОМЕР_25 , виданого 13 грудня 2011 року державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори Тернопільської області Джус С.З., Державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер НОМЕР_12 , виданий 03 вересня 2001 року Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області.

Відповідно до довідки №100 від 24 лютого 2014 року, виданої Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області ОСОБА_1 , паї його померлих батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , згідно списків одноосібників, які зберігаються в сільській раді, оброблялися самостійно.

04 квітня 2008 року ОСОБА_12 звернулася до державного нотаріуса Лановецької державної нотаріальної контори Джус С.З. із заявою №372 про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_7 згідно якої просила після спливу шестимісячного строку видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

13 грудня 2011 року ОСОБА_13 подала державному нотаріусу Лановецької державної нотаріальної контори Джус С.З. заяву №715 про те, що вона прийняла спадкове майно, яке залишилося після смерті її матері ОСОБА_7 , яке складається з: житлового будинку з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.95 га, кадастрові номери НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.47 га, кадастрові номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області та просить видати їй свідоцтво на спадщину за законом.

Державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори Джус С.З. 13 грудня 2011 року видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_12 , після ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ціна спадкового майна становить 19893.00 грн. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 1-1264.

13 грудня 2011 року Державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори Джус С.З. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_12 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.47 га, кадастрові номери, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, належної ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12 , виданого Верещаківською сільською радою народних депутатів трудящих Лановецького району Тернопільської області 03 вересня 2001 року, що залишилася після ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . Земельна ділянка спадкується без зміни цільового призначення земельної ділянки. Оцінка спадкового майна становить 34908.86 грн. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № НОМЕР_25.

13 грудня 2011 року Державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори Джус С.З. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_12 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.95 га, кадастрові номери, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, належної ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11 , виданого Верещаківською сільською радою народних депутатів трудящих Лановецького району Тернопільської області 03 вересня 2001 року, що залишилася після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Земельна ділянка спадкується без зміни цільового призначення земельної ділянки. Оцінка спадкового майна становить 36241,94 грн. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № НОМЕР_24.

12 травня 2014 року Державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори Джус С.З. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно померлої матері ОСОБА_7 , у зв`язку з тим, що будучи спадкоємцем ОСОБА_7 не подав вчасно до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Інші діти, які входять в коло спадкоємців першої черги на спадкування спадкового майна за законом - ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ) із заявами про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріальної контори не зверталися і судове рішення ними не оспорюється.

При відмові у задоволенні позову суд першої інстанції зробив висновок, що заповіт ОСОБА_7 від 30 жовтня 2007 року посвідчено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки він був посвідчений 30 жовтня 2007 року секретарем Верещаківської сільської ради Хом`як Н. Г. під час перебування спадкодавця ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні в Лановецькії КЦРЛ, тобто, за межами території Верещаківської сільської ради і за межами її повноважень на вчинення нотаріальних дій. Разом із тим, позивач пропустив позовну давність та не надав будь-яких доказів наявності поважних причин пропуску позовної давності з часу відкриття спадщини, тобто з 16 ІНФОРМАЦІЯ_4 . У задоволенні позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності на спадщину, скасування державної реєстрації права власності відмовлено у зв`язку із тим, що вони є похідними від вимоги про встановлення нікчемності заповіту.

Колегія суддів не погоджується із цими висновком судів з таких підстав.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 641/76/17 зроблено висновок, що у цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності. Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України). Серед переліку вимоги, на які позовна давність не поширюється (стаття 268 ЦК України) відсутня вимога про стягнення надмірно виплаченої субсидії; (б) опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги). Зокрема, у пункті 96 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок про незастосування позовної давності до негаторного позову. Не поширюється позовна давність на вимогу про визнання нікчемного правочину недійсним, оскільки рішення суду прийняте за таким позовом тільки констатує нікчемність правочину, адже його нікчемність встановлена в нормі закону. Натомість сутність вимоги про стягнення надмірно виплаченої субсидії не виключає застосування до неї позовної давності.

Таким чином суд першої інстанції помилково застосував позовну давність на вимогу про визнання нікчемного правочину недійсним.

Згідно заповіту, посвідченого 30 жовтня 2007 року секретарем Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області та зареєстрованого в реєстрі за № 22, ОСОБА_7 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося заповідає ОСОБА_12 .

Судом встановлено, що заповіт був посвідчений 30 жовтня 2007 року секретарем Верещаківської сільської ради Хом`як Н.Г. під час перебування спадкодавця ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні в Лановецькій КЦРЛ, тобто, за межами території Верещаківської сільської ради і за межами її повноважень на вчинення нотаріальних дій.

А тому, колегія суддів вважає, що даний заповіт від імені ОСОБА_7 складений з порушенням, щодо його форми та посвідчення.

Відповідно до ст.1257 ЦК України заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним.

Згідно з частиною другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то він є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак у разі невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У такому разі суд своїм рішенням лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв`язку з оспоренням та не визнанням іншими особами, шляхом вказівки в резолютивній частині судового рішення суд про нікчемність правочину або відмову в цьому.

В суді апеляційної інстанції представник відповідачки зазначив, що заповіт не є нікчемним, оскільки спадкодавець висловив свою волю при складанні заповіту і це не може залишитись поза увагою суду.

Встановивши, що складання та посвідчення заповіту відбулося із порушенням вимог закону, зокрема, заповіт був посвідчений 30 жовтня 2007 року секретарем Верещаківської сільської ради Хом`як Н. Г. під час перебування спадкодавця ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні в Лановецькій КЦРЛ, тобто, за межами території Верещаківської сільської ради і за межами її повноважень на вчинення нотаріальних дій, колегія суддів приходить до висновку про нікчемність вказаного заповіту.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У частині першій статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_7 на підставі закону, а не згідно заповіту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив визнати за ним право власності на майно в порядку спадкування після батька ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 та матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено, що 20 червня 1966 року року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження ( т.1 а.с. 75).

Відповідно до статті 22 КпШС України (чинного на час набуття у власність спірного домоволодіння) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 набутий ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за час шлюбу, та є їх спільною сумісною власністю, що не заперечується сторонами.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Після смерті останнього відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частку спірного домоволодіння.

Також після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка належала йому на праві приватної власності і не була спільною сумісною власністю.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю № 148 , ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 2.95 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Спадкоємцями першої черги за законом після померлого була його дружина ОСОБА_7 та позивач ОСОБА_1 , які на час смерті спадкодавця проживали разом з ними та вступили у володіння майном.

Спадкоємці не подавали державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини .

Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно спадкоємцям не видавалось.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 1 постанови Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 пояснив, що на час смерті батька проживав разом з ним у будинку, який є спадковим майном. Вступив в володіння та управління майном, обробляв земельні паї та проводив в будинку ремонтні роботи і прийняв спадщину.

Згідно довідки № 101 від 24 лютого 2014 року, виданої Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, ОСОБА_1 з лютого місяця 2000 року був зареєстрований в АДРЕСА_1 , у квітні місяці 2011 року (згідно його усної заяви) перереєстрований на АДРЕСА_4 .

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 згідно ст.549 ЦК УРСР у редакції, який діяв на час спірних відносин, а тому доводи представника відповідачки, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину є необгрунтованими.

З урахуванням викладеного позивач ОСОБА_1 та мати ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_4 успадкували по 1/4 частці будинку від 1/2 частки та по 1/2 частці земельної ділянки.

Встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкоємцями першої черги за законом після померлої був син позивач ОСОБА_1 , який на час смерті спадкодавця проживав разом з нею та відповідачка ОСОБА_3 , яка в установленому законом порядку подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини.

Після смерті останньої відкрилася спадщина на належну їй 3/4 частини спірного домоволодіння, 1/2 земельної ділянки, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_4

Також після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на праві приватної власності .

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю № НОМЕР_26 , ОСОБА_7 передана у приватну власність земельна ділянка площею 2.47 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З урахуванням викладеного позивач ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_19 ОСОБА_4 успадкував 5/8 частки будинку та 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ОСОБА_19 на праві власності та 3/4 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_19

Доводи представника відповідачки, що позивач не прийняв спадщини після смерті ОСОБА_7 , оскільки не проживав на час смерті з спадкодавцем і перебував на роботі в Російській Федерації, колегія суддів не приймає до уваги як не обгрунтовані.

Згідно довідки №101 виданої 24.02.2014 року Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, ОСОБА_1 був зареєстрований в АДРЕСА_1 з лютого 2000 року по квітень 2011 року.

В суді апеляційної інстанції відповідач пояснив, що проживав та був зареєстрований у спірному будинку з 2000 року по 20011 рік. Після смерті матері він прийняв спадщину так як проживав разом з нею. Про те, що сестра оформила спадщину на себе він дізнався в 2014 році. На заробітки в Росію він почав їздити з 2012 року, про що свідчить трудовий договір .

Згідно із статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа якій воно видано, не мала права на спадкування, а також інших випадків, встановлених законом.

З урахуванням викладеного відповідачка ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_19 успадкувала 3/8 частки будинку та 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ОСОБА_19 на праві власності та 1/4 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва після смерті ОСОБА_19 , яка успадкувала 1/2 земельної ділянки після смерті ОСОБА_4 .

Таким чином, відповідачка мала право тільки на частину спадкового майна, а не на все майно . За даних обставин колегія суддів вважає, що оспорювані свідоцтва про право на спадщину за законом слід визнати недійсними лише щодо частки спадкового майна.

У випадку визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину, нотаріусом видаються спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину з урахуванням часток спадкоємців, визначених судом.

З огляду на наведене, слід визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 та після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на 5/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.47 га, кадастрові номери НОМЕР_18 НОМЕР_19 , НОМЕР_2 , що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, належної ОСОБА_7 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , та після смерті матері ОСОБА_7 на 3/4 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.07703 га, кадастрові номери НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, належної померлому ОСОБА_4 .

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, позивачу підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 365.40 грн. та за подачу апеляційної скарги у сумі 536 грн., а всього 901.40 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 3 жовтня 2018 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати заповіт, складений від імені ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_20 , посвідчений 30.10.2007 року секретарем Верещаківської сільської ради Хом`як Н.Г. зареєстрований в реєстрі № 22 - нікчемним.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом щодо 5/8 частин спадкового майна від 13.12.2011 р., виданого Лановецькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_21 , на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями АДРЕСА_5 .

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом щодо 1\2 частин спадкового майна від 13.12.2011 р. виданого Лановецькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_21 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.47 га, кадастрові номери НОМЕР_18 НОМЕР_19 , НОМЕР_2 , що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, належної ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_20 , виданого Верещаківською сільською радою народних депутатів Лановецького району Тернопільської області від 3 вересня 2001 року, зареєстрованого за №149.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом щодо 3\4 частини спадкового майна від 13.12.2011 р. виданого Лановецькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_21 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.07703 га, кадастрові номери НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, належної померлому ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_21 , Виданого Верещаківською сільською радою народних депутатів Лановецького району Тернопільської області від 3 вересня 2001 року, зареєстрованого за №148.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 та після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на 5/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.47 га, кадастрові номери НОМЕР_18 НОМЕР_19 , НОМЕР_2 , що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, належної ОСОБА_7 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 та після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на 3/4 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.07703 га, кадастрові номери НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, належної померлому ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_22 , яка проживає АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_23 , який проживає у АДРЕСА_7 , судові витрати у сумі 901 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 14 червня 2019 року.

Головуючий: Г.М. Шевчук

Судді : М.В. Ходоровський

З.Є. Ткач