Постанова

від 22.05.2019 по справі 426/17106/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 426/17106/16-ц

провадження № 61-38764св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - Управління служби у справах дітей Індустріального району

м. Харкова,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 - законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 , на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 16 лютого 2018 року у складі судді Попової О. М.

та постанову Апеляційного суду Луганської області від 23 травня 2018 року

у складі колегії суддів: Яреська А. В., Гаврилюка В. К., Коротенка Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в особі їх представників про припинення права на частку у спільному майні.

Позовна заява мотивована тим, що оскільки частки у спільному майні є незначноюі не може бути виділена в натурі, а спільне володіння і користування майном є неможливим, тому ураховуючи викладене

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просили суд припинити право власності ОСОБА_5 на: 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 ; 1/5 частку нежитлового приміщення

АДРЕСА_2 ; 1/5 частки автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 pоку випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 4164, тип ТЗ - легковий (універсал), № шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Припинити право власності ОСОБА_4 на: 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 ; 1/5 частку нежитлового приміщення АДРЕСА_2 ; 1/5 частку автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 pоку випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 4164, тип ТЗ - легковий (універсал), № шасі (кузова, рами)

VIN- НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на: 1/5 частку квартири

АДРЕСА_1 вартістю 61 940,00 грн; 1/5 частки нежитлового приміщення № 1, яке знаходиться у будинку № АДРЕСА_2 вартістю 59826,00 грн; 1/5 частку автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 pоку випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 4164, тип ТЗ - легковий (універсал), № шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 49 246,00 грн. Всього на суму 171 012,00 грн. Визнати за ОСОБА_4 право власності на: 1/5 частку квартири АДРЕСА_1

вартістю 61 940,00 грн; 1/5 частки нежитлового приміщення № АДРЕСА_2 вартістю 59 826,00 грн; 1/5 частку автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 pоку випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 4164, тип ТЗ - легковий (універсал), № шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 49 246,00 грн. Всього на суму 171 012,00 грн.

У січні 2017 року ОСОБА_1 - законний представник неповнолітньої ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Управління служби у справах дітей Індустріального району м. Харкова про встановлення права спільного користування та стягнення упущеної вигоди і неустойки.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі порушили зобов`язання, позбавили ОСОБА_4 , яка в той час була 11-річною дитиною, коштів, які необхідні дитині для життєвих потреб, лікування. Згідно наведеного розрахунку сума заборгованості за 2015-2017 роки відповідно до укладеного договору, який зафіксований на запису, складає 119 392,00 грн, що дорівнює 4 510 дол. США.

Ураховуючи викладене та уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 - законний представник неповнолітньої ОСОБА_4 , просила суд вселити

і встановити порядок спільного користування між співвласниками, закріпивши за ОСОБА_4 кімнату у спірній житловій квартирі, яка

у технічному паспорті зазначена 19,1 кв. м. Вселити і встановити порядок спільного користування між співвласниками, закріпивши за ОСОБА_4 площу у спірному нежитловому приміщенні, на першому поверсі, яка

у технічному паспорті зазначена 27,3 кв. м, у підвалі, яка у технічному паспорті зазначена - 39,6 кв. м. Визнати правочин дійсним, який згідно статтями 221, 218 ЦК України укладений в усній формі і не потребує нотаріального посвідчення, між ОСОБА_4 , який схвалений її матір`ю, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (запис розмови). Стягнути на користь ОСОБА_4 , суму упущеної вигоди від використання відповідачами її частки у спільному нежитловому приміщенні за період після смерті батька у розмірі 119 392,00 грн, що відповідає 4 510 дол. США. Стягнути на користь

ОСОБА_4 неустойку, за порушення відповідачами зобов`язання виплачувати сестрі кошти за користування ними її часткою у спільному майні, які необхідні їй для лікування і підтримки життєвих потреб (придбання їжі, одягу, розвитку, освіти) у розмірі 119 392,00 грн,

що відповідає 4 510 дол. США. Припинити право власності на 1/5 частину

у спільному автомобілі марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 ,

з виплатою на її користь компенсації 101 098,00 грн, що відповідає

3 819 дол. США, за умови виплати ОСОБА_4 50 549,00 грн, що еквівалентно 1 909,50 дол. США на користь ОСОБА_4 Визнати право власності на 1/25 частку автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 за ОСОБА_4 ,

за умови виплати ОСОБА_4 50 549,00 грн, що еквівалентно -

1 909,50 дол. США на користь ОСОБА_4 Визнати право власності

на 1/25 автомобіля автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER,

2006 року випуску, 4 164 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_4 ,

за ОСОБА_3 , за умови виплати ОСОБА_3 50 549,00 грн, що еквівалентно 1 909,50 дол. США на користь ОСОБА_4 Розрахунок на користь ОСОБА_4 за 1/5 частку автомобіля, упущену вигоду, неустойку проводити в гривні відповідно до офіційномого курсу долара США на день розрахунку.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 06 лютого

2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 - законного представника ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа - Управління служби у справах дітей Індустріального району

м. Харкова, про встановлення права спільного користування та стягнення упущеної вигоди і неустойки об`єднано в одне провадження із первісним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 16 лютого

2018 року позов ОСОБА_1 - законного представника неповнолітньої ОСОБА_4 , задоволено частково.Вселено ОСОБА_4 у квартиру за адресою:

АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки фактичний поділ спірного нерухомого майна в натурі є неможливим, що визнається обома сторонами, то спір полягає у визначенні порядку користування спірними - житловою квартирою та нежитловим приміщенням. Позовні вимоги про визначення порядку користування нежитловим приміщенням, що розташоване у будинку АДРЕСА_2 шляхом виділення в користування ОСОБА_4 площі у спірному нежитловому приміщення, яка у технічному паспорті зазначена 27,3 кв. м,

у підвалі, яка у технічному паспорті зазначена -39,6 кв. м також

не підлягають задоволенню, оскільки з наданих копій технічної документації, без проведення відповідного будівельно-технічного експертного дослідження, клопотання про призначення якого сторони не заявляли, неможливо визначити дійсний стан цього приміщення, та наявність технічної можливості такого виділення.

Щодо вимог зустрічного позову про визнання дійсним правочину про платне користування відповідачами часткою спільного майна, який, як зазначала ОСОБА_1 , є укладеним в усній формі і не потребує нотаріального посвідчення, між ОСОБА_4 , який схвалений її матір`ю, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , то суд вважав, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до статті 638 ЦК України договір

є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї

із сторін має бути досягнуто згоди. На підтвердження укладення договору ОСОБА_1 наданий запис телефонної розмови між неповнолітньою ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , яка відбулась 15 жовтня 2015 року, та її розшифровка. Вважав, що зазначений запис не може бути визнаний доказом укладення договору, оскільки не містить ніяких конкретних вказівок на предмет та вид договору, його умови, обов`язки, які сторони зобов`язуються виконувати, розміри та строки оплати. Також суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення суми упущеної вигоди від використання відповідачами частки ОСОБА_4 у спільному нежитловому приміщенні та неустойки фактично є похідними від вимоги про визнання правочину дійсним, а тому також не підлягають задоволенню, суду не було надано належних та допустимих доказів того, що спірне нежитлове приміщення використовується для отримання доходу (здається в оренду, є складом, офісом або використовується іншим чином). Позовні вимоги у частині вселення до спірної квартири неповнолітньої

ОСОБА_4 , підлягають задоволенню, оскільки вона є її співвласником та має право на проживання у цій квартирі відповідно до правил

статті 383 ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - законного представника неповнолітньої ОСОБА_4 залишено без задоволення.Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 16 лютого 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим , що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються

з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 - законний представник неповнолітньої ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження

у вказаній справі і витребувано цивільну справу №426/17106/16-ц

із Сватівського районного суду Луганської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення першої

та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вказувала, що рішення районного суду не відповідає фактичним обставинам справи і заявленим вимогам , оскільки вимог про поділ майна заявлено не було, спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку користування спільним майном, а не розподіленим та виплати компенсації за використання спільного майна згідно зі статтею 358 ЦК України, внаслідок чого відбулося накопичення упущеної вигоди та неустойка, тому вважала, що суд безпідставно відмовив у задоволенні її позовних вимог.

Зазначала, що суд у рішенні посилається на те, що будуть порушені інтереси інших власників, якщо задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення порядку користуванню спільною нерухомістю, але іншими співвласниками не надано доказів того, які інтереси будуть порушені у відношенні до них, якщо ОСОБА_4 буде користуватися зазначеною у позові кімнатою та відповідними площами у спільному майні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 05 березня 2015 року. Спадкоємцями після його смерті є: ОСОБА_3 у якого 3/10 часток квартири АДРЕСА_1 , та 3/10 часток нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , 3/10 частки автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 pоку випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

ОСОБА_4 у якого 3/10 часток квартири

АДРЕСА_1 , та 3/10 часток нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , 3/10 частки автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 pоку випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

ОСОБА_5 у якого 1/5 частки квартири

АДРЕСА_1 , та 1/5 частки нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , 1/5 частки автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 pоку випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якої 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 , 1/5 частка нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , 1/5 частка автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно технічного паспорту загальна площа квартири складає 107,5 кв. м, житлова площа - 51,4 кв. м, з неї - дві неізольовані житлові кімнати площею 19,10 кв. м та 32,30 кв. м.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 - законного представника неповнолітньої ОСОБА_4 , не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може

бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до частини другої статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Оскільки між співвласниками не досягнуто домовленості про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток, позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дійсності та факту укладення угоди, на яку вона посилалась як на підставу своїх вимог, тому обґрунтованим є висновок судів про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Частково задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом суди попередніх інстанцій посилалися на те, що після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями є: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та неповнолітня

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як встановлено судами, фактичний поділ спірного нерухомого майна в натурі є неможливим, що визнається сторонами, тому між сторонами є спір щодо порядку користування спірними житловою квартирою та нежитловим приміщенням. При цьому судами зазначено, що позовні вимоги про визначення порядку користування нежитловим приміщенням, що розташоване у будинку АДРЕСА_2 шляхом виділення у користування ОСОБА_2 площі у спірному нежитловому приміщення, у першому поверсі, яка на техпаспорті зазначена 27,3 кв. м, у підвалі, яка у технічному паспорті зазначена - 39,6 кв. м також не підлягають задоволенню, оскільки з наданих копій технічної документації, без проведення відповідного будівельно-технічного експертного дослідження, клопотання про призначення якого сторони не заявляли, неможливо визначити дійсний стан цього приміщення, та наявність технічної можливості відповідного користування спірним приміщенням, тому такий висновок судів є обґрунтованим.

Щодо вимог зустрічного позову про визнання дійсним правочину про платне користування відповідачами часткою спільного майна, який, відповідно доводів ОСОБА_1 , є укладеним в усній формі і не потребує нотаріального посвідчення, між ОСОБА_4 , який схвалений її матір`ю, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , то суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні цієї частини вимог з урахуванням положень статті 638 ЦК України.

Також правильним є висновок судів про те, що вимоги про стягнення суми упущеної вигоди від використання відповідачами частки ОСОБА_4

у спільному нежитловому приміщенні та неустойки фактично є похідними від вимоги про визнання правочину дійсним, а тому також не підлягають задоволенню.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 , залишити без задоволення .

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 16 лютого

2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 23 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта