Ухвала

від 13.06.2019 по справі 463/585/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 червня 2019 року

м. Київ

справа № 463/585/18

провадження № 61-8447ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 09 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний медичний інформаційно-аналітичний центр , Кабінету Міністрів України про визнання незаконним розпорядження про покриття майнової та моральної шкоди за невиконання колективного договору, невиплату зарплати, премії, одноразової допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами про визнання незаконним розпорядження про покриття майнової та моральної шкоди за невиконання колективного договору, невиплату зарплати, премії, одноразової допомоги на оздоровлення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що працюючи на посаді лікаря статистика комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний медичний інформаційно-аналітичний центр , починаючи з 20 квітня

2007 року має право на отримання щорічної разової матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 524, у розмірі посадового окладу під час надання щорічної основної відпустки. Відповідно до пункту 7 Положення про Подяку Департаменту охорони здоров`я ЛОДА передбачено її право на отримання грошової премії у розмірі одного посадового окладу в розмірі 1 678,00 грн, в тому числі і до ювілею 08 лютого 2015 року згідно колективного договору у розмірі 1 678,00 грн. Проте такі виплати їй не проведені. Зазначає, що відповідач умисно не здійснив преміювання в розмірі 10 176,00 грн. Їй спричинено збитки, оскільки через порушення її прав було витрачено на лікування 5 251,25 грн. Відповідач незаконно видав розпорядження про внесення в табель протиправних змін, і їй поставили умисно два прогули з метою невиплати премії за грудень

2017 року у розмірі 3 392,00 грн. Зазначає, що їй не виплачено кошти у розмірі 10 176,00 грн до Дня медпрацівника 2017 року, що вона не доотримувала щомісячно премії в розмірі 100 % незважаючи на те, що виконувала великий об`єм роботи за відсутніх працівників. Стверджує, що відповідно до положення КЗпП України, у зв`язку із затримкою виплат зазначених сум, які є частиною заробітної плати, такі підлягають обов`язковій компенсації та індексації у встановленому законом порядку. Також просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити інфляційні втрати та три відсотки річних за порушення термінів виплати зарплати та премії на оздоровлення, а також до ювілею. Стверджує, що її тарифний розряд становить 1 600,00 грн і відповідно одержує заробітну плату

3 392,00 грн. Зазначає, що отримувала менше ніж гарантовано державою, внаслідок чого у неї буде пенсія приблизно 2 500,00 грн. Просить зобов`язати відповідача поновити її права та законні інтереси на пенсію за віком з 55 років і виплатити невиплачену пенсію за три роки з компенсацією і індексацією та 3 % річних. Вважає, що своїми діями відповідачі завдали їй моральної шкоди, яка полягає у тому, що вона змушена була нервувати при захисті прав та законних інтересів, погіршився стан її здоров`я, внаслідок чого вона перебувала на лікарняному.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 09 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 09 листопада 2018 року залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що відповідач

КЗ ЛОР Львівський обласний центр громадського здоров`я здійснював нарахування заробітної плати не в повному об`ємі, не виплачував премій відповідно до законодавства чи будь-ким іншим чином порушував її права та законні інтереси; Кабінет Міністрів України є неналежним відповідачем щодо правовідносин про виплату пенсії за три роки ; заподіяння моральної шкоди, не знайшло свого підтвердження, оскільки позивачем не надано доказів,а констатація факту про нанесення моральної шкоди позивачу не може бути беззаперечною підставою для її відшкодування без доведення факту її заподіяння та наявного причинно-наслідкового зв`язку між діями роботодавця та наслідками, якщо такі наступили; відповідно до листа старшого слідчого відділу Личаківського ВП НУ НП у Львівській області позивача повідомлено, що у кримінальному провадженні

№ 42018141040000007 від 11 січня 2018 року триває досудове розслідування, а тому відсутні підстави для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої злочином на момент звернення до суду.

20 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та просить скасувати рішення Личаківського районного суду міста Львова від 09 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 березня 2019 року на направити справу на новий розгляд в провадження іншого судді і слухання справи проводити в загальному провадженні.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 24 липня 2018 року справу № 463/585/18 визнано малозначною та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Предметом позову у даній справі є поновлення законних прав та інтересів, зобов`язання провести перерахунок недоплаченої заробітної плати, премії, тощо на суму 34 835,9 грн і невиплаченої пенсії за три роки; стягнення з недоплаченої заробітної плати, премії - завданої матеріальної шкоди в розмірі 40 087,17 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі

50 000,00 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції, помилково розглядав справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку загального провадження.

У пункті 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що малозначними є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Оскільки справа № 463/585/18 не відноситься до категорії справ, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження, та ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб посилання ОСОБА_1 на підпункт г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN,

№ 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 09 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний медичний інформаційно-аналітичний центр , Кабінету Міністрів України про визнання незаконним розпорядження про покриття майнової та моральної шкоди за невиконання колективного договору, невиплату зарплати, премії, одноразової допомоги на оздоровлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило