Постанова

від 10.06.2019 по справі 921/378/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р. Справа №921/378/18

Західний апеляційний господарський суд в складі:

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - О.І. Матущак

- М.І. Хабіб

секретаря судового засідання: Кострик К.

Розглянувши апеляційну скаргу Тернопільської обласної спілки споживчих товариств

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2019

у справі №921/378/18

за позовом: Тернопільської обласної спілки споживчих товариств

до відповідача 1: Бучацького районного споживчого товариства

до відповідача 2: Бучацької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Кооперативне підприємство «Ринок» Бучацького районного споживчого товариства

про: визнання недійсним та скасування рішення №167 від 28.04.2011 та реєстрацію права власності за Бучацьким районним споживчим товариством, визнання права власності.

З участю представників :

від позивача - Помазанська С.І. - адвокат (ордер АА №025609)

від відповідача 1 - Доскач Я.В. - голова правління.

Никитюк Р.І. - представник (довіреність №140 від 14.11.18)

від відповідача 2 - не з`явився.

від третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2019, суддя Бурда Н.М., в задоволенні позову було відмовлено.

З даним рішенням не погодилася Тернопільська обласна спілка споживчих товариств і оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на порушення судом ст.ст. 56, 60, 226 ГПК України та просить залишити позов без розгляду. Апелянт вважає, що позовна заява від імені Тернопільської облспоживспілки підписана заступником голови правління Фільварочним ОСОБА_1 Г., якому ні правлінням облспоживспілки, ні головою правління не видавалась довіреність на представництво інтересів Тернопільської облспоживспілки в суді та на підписання від її імені позовної заяви у справі №921/378/18.

Наявна у справі постанова правління облспоживспілки №82 від 16.08.2018 Про захист права власності облспоживспілки не є довіреністю і не надає повноважень ОСОБА_2 на підписання позовної заяви та представництво інтересів Тернопільської облспоживспілки в суді, а лише на здійснення контролю стану розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її. Суд першої інстанції на вказані норми закону увагу не звернув, не перевірив повноважень Фільварочного В ОСОБА_3 на підписання від імені Тернопільської облспоживспілки позовної заяви та на ведення справи в суді, а тому необґрунтовано відкрив провадження у справі та розглянув її по суті, хоча, відповідно до закону, вказаний позов необхідно було залишити без розгляду.

Бучацьке районне споживче товариство подало відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тернопільської обласної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2019 року у справі №921/378/18. Витребувано з Господарського суду Тернопільської області матеріали справи №921/378/18

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 року було призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 10.06.2019.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2019 у справі №921/378/18 - без змін, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки апелянт просить суд залишити заявлений позов без розгляду, а доводи апеляційної скарги стосуються повноважень ОСОБА_2 на підписання від імені Тернопільської облспоживспілки позовної заяви та на ведення справи в суді, то апеляційний суд здійснює перегляд даної справи в межах правомірності відкриття судом першої інстанції провадження у справі та дотримання судом норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2018р. Тернопільська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів: Бучацького районного споживчого товариства, Бучацької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення виконкому Бучацької міської ради від 28.04.2011 №167 та реєстрацію права власності за Бучацьким районним споживчим товариством на нежитлові будівлі, що розміщені по вул. Галицького (бувша вулиця Леніна), будинок 58 в м. Бучач, визнання права власності на ринковий комплекс нежитлові будівлі, що розміщені по вул. Галицького (бувша вулиця Леніна), будинок 58 в м. Бучач.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відмовляючись повернути Тернопільській обласній спілці споживчих товариств нежитлові будівлі, що розміщені по вул. Галицького (бувша вулиця Леніна), будинок 58 в м. Бучач, визнання права власності на ринковий комплекс нежитлові будівлі, що розміщені по вул. Галицького (бувша вулиця Леніна), будинок 58 в м. Бучач, що передані Бучацькому районному споживчому товариству в підпорядкування на підставі постанови правління облспоживспілки №263 від 05.10.1992 Про реорганізацію обласного об`єднання ринків облспоживспілки , яка в послідуючому скасована постановою правління облспоживспілки Про припинення дії постанови правління облспоживспілки від 05.10.1992 №263 , та зареєстроване за ним (Бучацьким ОСОБА_4 ) на праві власності на підставі рішення Бучацької міської ради №167 від 28.04.2011, тим самим унеможливлює здійснення права власності позивача на спірне нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від від 13.12.2018 було залучено до участі у справі №921/378/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Кооперативне підприємство Ринок .

10.01.2019 відповідачем -1 було подано заяву про застосування строку позовної давності (вх. номер 561 від 10.01.2019) обґрунтовану тим, що Тернопільська обласна спілка споживчих товариств пропустила строк позовної давності, в межах якого могла звернутись до суду з позовною вимогою про захист свого цивільного права, шляхом оскарження рішення виконкому Бучацької міської ради від 28.04.2011року за №167 Про оформлення права власності на будівлі та приміщення за Бучацьким РайСТ, Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.05.2011 року, визнання права власності на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів №146 від 08.06.1987 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків" управлінням торгівлі облвиконкомів доручено (згідно наказу Міністерства торгівлі УРСР №134 від 22.04.1987р.) передати до 1 липня того ж року обласні об`єднані дирекції колгоспних ринків з ринками та іншими структурними підрозділами облспоживспілкам.

На виконання зазначеного рішення Тернопільська обласна рада народних депутатів за період з 01 січня по 01 липня 1987 року здійснила фактичну безоплатну передачу колгоспних ринків з ринками та іншими структурними підрозділами, які перебувають на їх балансі (у тому числі Бучацький колгоспний ринок і його філія в м. Монастириськ), з плановими показниками, фондами та показниками по звітному балансу із відання обласного управління торгівлі у відання Тернопільської обласної спілки споживчих товариств (ОСС) Укоопспілки проведена за участі представників Тернопільської ОСС, управління торгівлі Тернопільського облвиконкому, обласної дирекції колгоспних ринків та інших служб, про що було складено акт передачі від 30.06.1987.

Постановою правління Тернопільської обласної спілки споживчих товариств №263 від 05.10.1992 Про реорганізацію обласного об`єднання ринків облспоживспілки з 01.11.1992 ліквідовано обласне об`єднання ринків облспоживспілки, а ринки передано в підпорядкування районних споживчих товариств, в тому числі і об`єднанню по торгівлі продовольчими товарами Бучацького РайСТ (п. п. 1,2 Постанови №263).

Пунктом 5 зазначеної постанови зобов`язано приймаючу сторону (об`єднання по торгівлі продовольчими товарами Бучацького РайСТ) провести розрахунки за товарно-матеріальні цінності, інвентар, матеріали шляхом перерахування коштів через банк, а також вказано, що основні засоби передані безкоштовно.

На виконання Постанови №263 правлінням Бучацького районного споживчого товариства 19.10.1992 прийнято постанову за №123 Про прийняття на баланс Бучацького ринку , згідно з якою вирішено на 01.10.1992р. прийняти на баланс Бучацький ринок об`єднанню по торгівлі продовольчими товарами.

06 липня 1995року постановою правління Бучацького районного споживчого товариства № пр.10.1 Про реорганізацію торгівлі в системі районного споживчого товариства у зв`язку з поганим фінансовим станом об`єднання по торгівлі непродовольчими товарами вирішено ліквідувати з 06 липня 1995року галузеві об`єднання: Обєднання по торгівлі непродовольчими товарами , Об`єднання по торгівлі продовольчими товарами , та створеними на їх базі Бучацьке та Золотопотіцьке ТРО (торгово-роздрібне об`єднання).

24 липня 1995 постановою правління Тернопільської облспоживспілки №178 вирішено, зокрема, зобов`язати правління райСТ та РСС виділити ринки окрему структуру з самостійним балансом, які підпорядкувати безпосередньо райспоживспілкам та районним споживчим товариствам з відповідним оформленням реєстраційних посвідчень на власність та до 15.08.1995 вирішити питання одержання державного акту на право постійного користування землею, яку займають ринки, або приватизувати її у відповідності з Указом Президента №608 від 12.07.1995.

27 липня 1995 року для покращення роботи та на виконання постанови правління Облспоживспілки від 24.07.1995 року №178, правлінням районного споживчого прийнято постанову №46 Про виділення ринку, як окрему структурну одиницю з самостійним балансом , відповідно до якої вирішено відокремити з 1 серпня 1995року ринок від Золотопотіцького торгово-роздрібного обєднання в окрему структурну одиницю - госпрозрахункову організацію Ринок з самостійним балансом, яку підпорядкувати безпосередньо районному споживчому товариству (п.1 Постанови №46).

07.10.1997 Бучацьким районним бюро технічної інвентаризації було здійснено державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові будівлі і споруди (з посиланням на рішення облвиконкому від 08.06.1987 року за №143) за Бучацьким районним споживчим товариством, що підтверджується реєстраційним посвідченням, що видається взамін реєстраційного напису і є невід`ємною частиною правовстановлюючого документу.

20.04.2001року Бучацькому районному споживчому товариству був виданий Державний акт на право постійного користування землею Серія І- НОМЕР_1 №000350, що зареєстрований в книзі записів державних Актів на право постійного користування землею за №25, згідно якого відповідно до рішення Бучацької ради народних депутатів від 22.02.2001 ринку Бучацького РайСТ надано в постійне користування для здійснення комерційної діяльності 0,84 га землі в межах згідно з планом землекористування.

Рішенням виконкому Бучацької міської ради №167 від 28.04.2011 Про оформлення права власності на будівлі та приміщення за Бучацьким РайСТ на підставі рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 08.06.1987 за №146 та висновку Бучацького БТІ, згідно ст. 30 п. б пп.9 ЗУ Про місцеве самоврядування та ст. 331 ЦК України, вирішено оформити право власності на приміщення будівлі та споруди КП Ринок , а саме :

- адмінбудинок, А-1, по вул.Галицька , будинок 58 в м.Бучачі ;

- молочний павільйон, Б-1;

- мясний павільйон, В-1;

- підсобні приміщення, Д-1;

- тарний склад, Е1, за Бучацьким районним споживчим товариством;

16.05.2011 на виконання вказаного рішення №167 від 28.04.2011 Бучацькою міською радою Бучацькому районному споживчому товариству видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі по вул. Галицька, 58, м. Бучач, а саме:

- адмінбудинок, А1, загальною площею 176,0 кв.м.,

- молочний павільйон, В1, загальною площею 78,2 кв.м.;

- мясний павільйон, В1, загальною площею 65,3 кв.м.;

- підсобні приміщення, Д1, загальна площа 45,2 кв.м.;

- тарний склад, Е1, загальна площа 80,4 кв.м.

Постановою правління Тернопільської обласної спілки споживчих товариств №58 від 12.06.2018 припинено дію п.2 постанови №263 та зобов`язано Бучацьке РайСТ повернути Тернопільській облспоживспілці з підпорядкування майновий комплекс ринку в тому числі і будівлі та споруди та інші основні засоби ,які розташовані за адресою м. Бучач, вул. Галицька, 58, що були передані за актом прийому-передачі від 30.06.1987. Передачу основних засобів зобов`язано провести станом на 10.07.2018.

Про прийняту постанову №58 від 12.06.2018 Бучацьке РайСТ було повідомлено листом №7/75 від 13.06.2018, яким доведено рішення правління облспоживспілки про вимогу провести передачу основних засобів станом на 10 липня 2018 року.

Бучацьке РайСТ передачу майна не провело, лист позивача залишило без реагування. Оскільки позивач вважає себе власником спірного нерухомого майна, набутого у власність 30.06.1987 року, що серед іншого підтверджує посиланням на рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України Про споживчу кооперацію , частини четвертої статті 37 Закону України Про кооперацію (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації) від 11.11.2004 року №16-рп/2004 Справа №1-30/2004, який розпорядився цим майном в межах статутної діяльності споживчої кооперації, передавши його відповідачу 1 - Бучацькому РайСТ, в тимчасове строкове користування, однак на вимогу власника станом на день звернення із позовом таке майно з підпорядкування не повернуто, Тернопільська Облспоживспілка з посиланням на ст.ст. 24, 316, 319, 328 Цивільного кодексу України, просить визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Бучацької міської ради від 28.04.2011 року №167 та реєстрацію права власності за Бучацьким районним споживчим товариством на нежитлові будівлі, що по вул. Галицька (вулиця Леніна), будинок 58 у м. Бучач, а також визнати право власності на ці об`єкти за Тернопільською обласною спілкою споживчих товариств.

Дана позовна заява від імені Тернопільської облспоживспілки була підписана заступником голови правління Фільварочним В.Г. В додатках до позовної заяви була долучена копія постанови правління облспоживспілки №82 від 16.08.2018 Про захист права власності облспоживспілки , згідно якої було постановлено звернутись до суду та п.2 якої було доручено заступнику голови правління Фільварочному В.Г. контролювати стан розгляду справи з правом підпису необхідних документів (т.1, а.с.40). Дана копія постанови завірена печаткою Тернопільської облспоживспілки, штампом канцелярії правління Тернопільської облспоживспілки та підписом начальника юридичного відділу Тернопільської облспоживспілки.

Згідно витягу із статуту Тернопільської облспоживспілки, долученого до апеляційної скарги правління Тернопільської облспоживспілки представляє і захищає права споживчих товариств у судових та інших органах влади. Рішення правління облспоживспілки, що суперечать Статуту та законодавству, можуть бути відмінені самим правлінням, радою облспоживспілки, а також за рішенням суду (т.2,а.с.72). Як встановлено судами обох інстанцій дана постанова правління облспоживспілки №82 від 16.08.2018 є чинною, не скасована та не змінена. Доказів протилежного апеляційному суду надано не було.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна заява підписана повноважною особою, а тому відсутні правові підстави для залишення цієї заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Крім того апеляційний суд зазначає, що позовна заява завірена печаткою Тернопільської облспоживспілки (т.1,а.с.13), позивачем двічі сплачувався судовий збір платіжними дорученнями від 21.09.2018 та від 11.10.2018 (т.1, а.с. 20,42), інтереси позивача в суді першої інстанції здійснювала начальник юридичного відділу Тернопільської облспоживспілки Козак Н.В., на підставі довіреності №7/10 від 10.01.2018, підписаної головою правління Тернопільської облспоживспілки Лазаром М. ОСОБА_5 , який також підписав апеляційну скаргу (т.1,а.с.64). Наведене свідчить про повну обізнаність голови правління Тернопільської облспоживспілки Лазара М.П. щодо обставин подання та руху цієї позовної заяви в суді першої інстанції.

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє твердження апелянта про порушення судом першої інстанції вимог ст. 56, 60, 226 ГПК України, як необґрунтовані та такі, що спростовані матеріалами справи.

Діяльність споживчої кооперації врегульовано Законом України "Про споживчу кооперацію", який визначає її правові, економічні та соціальні основи, встановлює правовий статус організацій споживчої кооперації, а також закріплює їх незалежність та самостійність.

Згідно з ч.1 ст.111 ГК України споживча кооперація є системою самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об`єднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху.

Суб`єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами, а здійснення права власності, тобто володіння, користування та розпорядження майном споживчої кооперації покладено на її органи, відповідно до установчих документів споживчих товариств, їх спілок (об`єднань) (п.1 ст.9 Закону України "Про споживчу кооперацію", ч.5 ст.111 ГК України).

Принцип недоторканості власності кооперативних організацій, закріплений у ч.4 Закону України "Про кооперацію", п.1 ст.10 Закону України "Про споживчу кооперацію", згідно з якими власність кооперативної організації перебуває під захистом держави, охороняється законом нарівні з іншими формами власності і передбачає, що відчуження власності може мати місце за умов і на підставах, визначених законом.

Відповідно до п. 2 Постанови ЦК Компартії України і ради Міністрів УРСР від 14.04.1987 №124 Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків всі ринки із системами Міністерства торгівлі УРСР безоплатно передано споживчій кооперації.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2004 №16-рп/2004 "У справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію" (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації)" правові, організаційні, економічні та соціальні основи об`єднання громадян у кооперативні організації (кооперативи чи кооперативні об`єднання), а також функціонування кооперативного руху в Україні визначаються Законом України "Про кооперацію". Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативних організацій цей Закон виділяє споживчі кооперативи, як організації споживчої кооперації (частина друга статті 6).

Діяльність споживчої кооперації врегульовано Законом України "Про споживчу кооперацію", який визначає її правові, економічні та соціальні основи. Цим Законом установлено правовий статус організацій споживчої кооперації, а також закріплено їх незалежність і самостійність.

Принцип недоторканності власності кооперативних організацій, закріплений у положеннях частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію", пункті 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", згідно з якими власність кооперативних організацій перебуває під захистом держави, охороняється законом нарівні з іншими формами власності і передбачає, що відчуження власності може мати місце лише за умов і на підставах, визначених законом.

Якщо внаслідок видання державним органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам чинного законодавства, порушуються права споживчих товариств та їх спілок, останні мають право звернутися до судових органів із заявою про визнання такого акта недійсним.

Аналіз чинного у 1987 році законодавства (Цивільного кодексу Української РСР, Ради Міністрів Української РСР "Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд" від 28 квітня 1980 року № 285, прийнятої на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року № 940, якою було затверджено однойменне положення) свідчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно. Передача державного майна організаціям споживчої кооперації мала здійснюватися на той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством.

У зв`язку з передачею колгоспних ринків споживчій кооперації відповідно до Постанов у центральному апараті Міністерства торгівлі Української РСР було ліквідовано управління колгоспними ринками і плодоовочевої торгівлі, зменшено граничні асигнування на його утримання. Також були вилучені функції управління колгоспними ринками із положень про управління торгівлі виконавчих комітетів відповідних місцевих рад (пункт 2 Постанови Ради Міністрів УРСР від 3 травня 1988 року № 119). Тобто, колгоспні ринки передавалися не лише як майновий об`єкт, а разом з організаційною та функціональною структурами їх управління.

Міністерство торгівлі УРСР наказом №134 від 22.04.1987 доручило управлінням торгівлі облвиконкомів передати обласні об`єднання дирекції колгоспних ринків з ринками та іншими структурними підрозділами, які перебувають на їх балансі, з плановими показниками, фондами на 1987 рік та показниками по звітному балансу за період з 1 січня до 1 числа місяця, в якому завершено передачу облспоживспілкам.

На виконання названого наказу виконавчий комітет Тернопільської обласної ради народних депутатів 8 червня 1987 прийняв рішення №146 Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків , згідно пункту 2 якого зобов`язано управління торгівлі протягом червня 1987 передати ринки облспоживспілці та повернути автотранспорт, який раніше знаходився на балансі обласної об`єднаної дирекції ринків. Прийняття-передачу провести з балансу на баланс з проведенням інвентаризації фактичного стану. Передача проводиться безоплатно у відповідності до інструкції, затвердженої Міністерством фінансів СРСР і Держпланом СРСР від 18.04.1980 №75.

Таким чином майно колгоспних ринків Тернопільської області, як майнові об`єкти, разом із організаційними та функціональними структурами було безоплатно передано організаціям споживчої кооперації Тернопільської області на підставі та у відповідності до постанов ЦК КП України та Ради міністрів УРСР №124 від 14.04.1987 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків", рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів №146 від 08.06.1987 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків".

Як свідчать матеріали справи, фактична передача колгоспних ринків із відання обласного управління торгівлі у відання Тернопільської обласної спілки споживчих товариств (ОСС) Укоопспілки проводилась за участі представників Тернопільської ОСС, управління торгівлі Тернопільського облвиконкому, обласної дирекції ринків та інших служб, про що було складено відповідний акт передачі від 30.06.1987.

В подальшому на підставі постанови правління Тернопільської ОСС від 05.10.1992 за №263 "Про реорганізацію обласного об`єднання ринків облспоживспілки" колгоспний ринок в м. Бучачі передано в підпорядкування об`єднанню по торгівлі продовольчими товарами Бучацького РайСТ.

Пунктом 5 зазначеної постанови зобов`язано приймаючу сторону (об`єднання по торгівлі продовольчими товарами Бучацького РайСТ) провести розрахунки за товарно-матеріальні цінності, інвентар, матеріали шляхом перерахування коштів через банк, а також вказано, що основні засоби передані безкоштовно.

На виконання Постанови №263 правлінням Бучацького районного споживчого товариства 19.10.1992 прийнято постанову за №123 Про прийняття на баланс Бучацького ринку , згідно з якою вирішено на 01.10.1992 прийняти на баланс Бучацький ринок об`єднанню по торгівлі продовольчими товарами.

Будь-яких відомостей про передачу ринку ТРО Бучацького РайСТ у тимчасове користування ця постанова Тернопільського ОСС також не містить.

Питання тлумачення поняття "власності" споживчої кооперації та права на її захист за конституційним зверненням суб`єкта права Центральної спілки споживчих товариств України - Укоопспілки було предметом розгляду на пленарному засіданні Конституційного суду України, по результатах якого 11.11.2004 прийнято рішення у справі №1-30/2004.

Конституційний суд України у своєму рішенні констатував, що безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки, як цілісні майнові об`єкти перейшли у володіння, користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України "Про власність" набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів.

Передача ринку у м. Бучачі в підпорядкування об`єднанню по торгівлі продовольчими товарами Бучацького РайСТ породила його (Бучацького Рай СТ) обов`язок : по-перше - оплатити вартість переданого інвентаря, матеріалів, товарно-матеріальних цінностей; по-друге - обов`язок самостійно за власний рахунок відновлювати, реконструювати, оснащувати та розвивати цей ринок, адже факт передачі колгоспних ринків з відання державних органів у відання споживчої кооперації був пов`язаний з їх незадовільною роботою та продовольчою кризою, тобто на організації споживчої кооперації покладено завдання зміцнення матеріально-технічної бази, створити можливість для забезпечення роботи ринків та поліпшити постачання. Про факт незадовільного фінансового стану об`єднання по торгівлі продовольчими товарами районного споживчого товариства зазначено, зокрема, у постанові правління Бучацького РайСТ від 06.07.1995 за №пр.10п.1, відповідно до якої вирішено ліквідувати з 06 липня 1995року галузеві об`єднання: Об`єднання по торгівлі непродовольчими товарами , Об`єднання по торгівлі продовольчими товарами , та створеними на їх базі Бучацьке та Золотопотіцьке ТРО.

Більше того, саме постановою правління Тернопільської облспоживспілки №178 від 24 липня 1995 зобов`язано правління райСТ та РСС виділити ринки в окрему структуру з самостійним балансом, які підпорядкувати безпосередньо райспоживспілкам та районним споживчим товариствам з відповідним оформленням реєстраційних посвідчень на власність та до 15.08.1995 вирішити питання одержання державного акту на право постійного користування землею, яку займають ринки, або приватизувати її у відповідності з Указом Президента №608 від 12.07.1995, на виконання якої 27 липня 1995року правлінням районного споживчого прийнято постанову № 46 Про виділення ринку, як окрему структурну одиницю з самостійним балансом , відповідно до якої з 1 серпня 1995року ринок від Золотопотіцького торгово-роздрібного об`єднання виокремлено в окрему структурну одиницю - госпрозрахункову організацію Ринок з самостійним балансом, яка підпорядкована безпосередньо Бучацькому районному споживчому товариству.

Так з урахуванням вимог названих постанов 07.10.1997 вперше було зареєстровано право власності на спірні нежитлові будівлі і споруди (з посиланням на рішення облвиконкому від 08.06.1987 року за №143) Бучацьким районним бюро технічної інвентаризації за Бучацьким районним споживчим товариством, що підтверджується реєстраційним посвідченням, що долучено до матеріалів справи.

Також 20.04.2001 року Бучацькому районному споживчому товариству був виданий Державний акт на право постійного користування землею Серія І- НОМЕР_1 №000350, що зареєстрований в книзі записів державних Актів на право постійного користування землею за №25, з якого вбачається, що відповідно до рішення Бучацької ради народних депутатів від 22.02.2001 ринку Бучацькому РайСТ надано в постійне користування для здійснення комерційної діяльності 0,84 га землі в межах згідно з планом землекористування.

Рішенням виконкому Бучацької міської ради №167 від 28.04.2011 Про оформлення права власності на будівлі та приміщення за Бучацьким РайСТ вирішено оформити право власності на споруди КП Ринок , копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно зі статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судовий захист цивільного права та інтересу.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи (в тому числі юридичної) на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу одним із наступних способів: визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування. В той же час суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як визначено статтею 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільними правами законом встановлена його непорушність.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов`язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв`язку з цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов`язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Стаття 393 Цивільного кодексу України встановлено, що правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до частини пятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Таким чином, органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року , від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України.

Здійснивши правовий аналіз правовідносин сторін з приводу визнання недійсним рішення виконкому Бучацької міської ради №167 від 28.04.2011р. Про оформлення права власності на будівлі та приміщення за Бучацьким РайСТ , суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що за своєю правовою природою це є ненормативний акт, прийнятий органом місцевого самоврядування в процесі реалізації наданих йому законом повноважень.

Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права та інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Як слідує із тексту прийнятого виконкомом Бучацької міської ради рішення №167 від 28.04.2011 Про оформлення права власності на будівлі та приміщення за Бучацьким РайСТ , воно прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_6 про визнання права власності на будівлі та приміщення КП Ринок в м. Бучач по вул. Галицька, 54, набутих Товарством у власність на основі рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 08.06.1987 за №146, та висновку Бучацького БТІ, згідно ст. 30 п. б пп.9 ЗУ Про місцеве самоврядування та ст.331 ЦК України.

Згідно Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 р. за №399/2839 (в редакції, чинній на період оформлення за відповідачем 1 права власності на будівлі ринку-2011 рік), для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник або належним чином уповноважена ним особа подає заяву, встановленої форми, та підтверджуючі документи.

Враховуючи встановлені під час розгляду даної справи обставини, суд першої інстанції правомірно вважав, що підстав для постановлення рішення про відмову у задоволенні заяви Бучацького РайСТ з огляду на наявні матеріали, що підтверджують його право на спірне нерухоме майно (як то :Державний акт на право постійного користування землею Серія І- НОМЕР_2 , виданий 20.04.2001року, акт передачі ринку в підпорядкування від 23.10.1992, реєстраційне посвідчення від 07.10.1997, висновок Бучацького інвентар бюро, копія якого міститься у матеріалах справи), у Бучацької міської ради не було.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами спору з урахуванням правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, зважаючи на встановлені судом в процесі розгляду справи обставини, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання рішення виконкому Бучацької міської ради №167 від 28.04.2011р. Про оформлення права власності на будівлі та приміщення за Бучацьким РайСТ недійсним, оскільки встановив, що орган місцевого самоврядування, приймаючи його, діяв у межах повноважень, наданих відповідно до п. п. 9 та 10 п. б) ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та у відповідності з матеріалами, відповідно до яких ринки, як цілісні майнові об`єкти, перейшли у володіння та користування Бучацького ОСОБА_4 , яке відповідно до положень Закону України Про власність (що діяв у період розглядуваних правовідносин) набуло права власності на передане йому майно на підставі правовстановлюючих документів, а також з огляду на недоведеність позивачем обставин набуття ним права власності на спірне нерухоме майно.

При цьому суд першої інстанції правомірно відхилив заяву Бучацького РайСТ про застосування строку позовної давності (вх. номер 561 від 10.01.2019), оскільки судом не встановлено факт неправомірності прийняття рішення №167 від 28.04.2011 Про оформлення права власності на будівлі та приміщення за Бучацьким РайСТ та, відповідно, порушення ним прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому позовна давність не може бути застосована (правова позиція, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.01.2016р. у справі №911/5155/14).

З огляду на викладене, колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 07.03.2019 по справі №921/378/18 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 226 , 269,270,275,276,281,282 ГПК України Західний апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 07.03.2019 року у справі №921/378/18 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Тернопільської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: О.І. Матущак

М.І. Хабіб

«Повний текст постанови виготовлено 13.06.2019»