Постанова

від 19.09.2019 по справі 921/378/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року

м. Київ

cправа № 921/378/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання, обов`язки якої виконує помічник судді: Бойчук А. П.,

за участю представників:

позивача - Помазенська С. І.,

відповідача 1 - Никитюк Р. І.,

відповідача 2 - не з`явились,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської обласної спілки споживчих товариств

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 (судді: Мирутенко О. Л., Матущак О. І., Хабіб М. І.) і рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2019 (суддя Бурда Н. М.) у справі

за позовом Тернопільської обласної спілки споживчих товариств

до 1) Бучацького районного споживчого товариства, 2) Бучацької міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Кооперативного підприємства "Ринок" Бучацького районного споживчого товариства

про визнання недійсним та скасування рішення від 28.04.2011 № 167 та реєстрацію права власності за Бучацьким районним споживчим товариством, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Тернопільська обласна спілка споживчих товариств (далі - Тернопільська облспоживспілка) звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Бучацького районного споживчого товариства (далі - Бучацьке РСТ) і Бучацької міської ради, в якій просила визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Бучацької міської ради від 28.04.2011 № 167 та реєстрацію права власності за Бучацьким РСТ на нежитлові будівлі за адресою: вул. Галицька, 58 в м. Бучачі (адмінбудинок, А1, загальною площею 176,0 кв.м., молочний павільйон, В, загальною площею 78,2 кв.м., м`ясний павільйон, В1, загальною площею 65,3 кв.м., підсобні приміщення, Д1, загальною площею 45,2 кв.м., товарний склад, Е1, загальною площею 80,4 кв.м.(далі - нежитлові будівлі); визнати право власності за Тернопільською облспоживспілкою на нежитлові будівлі (ринковий комплекс), які знаходяться за адресою вул. Галицька, 58 в м. Бучачі.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що Тернопільська облспоживспілка 30.06.1987 набула у власність Бучацький колгоспний ринок на вул. Леніна, 58 (нині вул. Галицька) у м. Бучачі. Організацію ринкової роботи здійснювало Об`єднання ринків облспоживспілки, яке 05.10.1992 за рішенням правління облспоживспілки було ліквідовано і передало ринки (в тому числі Бучацький колгоспний ринок) у підпорядкування районним споживчим товариствам або їх дочірнім підприємствам на підставі розпорядження виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів від 31.12.1991 №521 та постанови правління облспоживспілки №263 від 05.10.1992 "Про реорганізацію обласного об`єднання ринків облспоживспілки". Однак, така передача, на думку позивача, суперечила статуту облспоживспілки. У зв`язку із цим, 12.06.2018 правлінням облспоживспілки прийнято постанову "Про припинення дії постанови правління облспоживспілки від 05.10.1992" № 263, якою вирішено припинити дію пункту 2 постанови правління облспоживспілки від 05.10.1992. На виконання цієї постанови відповідачу 13.06.2018 було направлено лист з вимогою провести передачу основних засобів станом на 10.07.2018. Однак, Бучацьким РСТ зазначені вимоги виконані не були. Позивач зазначає, що у 2011 році Бучацькою міською радою прийнято рішення виконавчого комітету від 28.04.2011 № 167 "Про оформлення права власності на будівлі та приміщення за Бучацьким РСТ", на підставі якого міська рада видала свідоцтво про право власності на спірні нежитлові будівлі (Бучацький міський ринок). Позивач вважає оформлення права власності за відповідачем на спірні нежитлові будівлі безпідставним, неправомірним і таким, що суперечить статтям 328, 392 Цивільного кодексу України, Рішенню Конституційного Суду України у справі № 1-300/2004 від 11.11.2004 № 16-рп/2004. Позивач, посилаючись, зокрема, на положення статей 328, 392 Цивільного кодексу України, вважає себе власником спірного нерухомого майна, набутого у власність 30.06.1987 року.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2019 у справі № 921/378/18 відмовлено у задоволенні позову Тернопільській облспоживспілці до Бучацького РСТ і Бучацької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення виконкому Бучацької міської ради від 28.04.2011 № 167 і реєстрацію права власності за Бучацьким РСТ на нежитлові будівлі, розміщені на вул. Галицькій (колишня вул. Леніна), будинок 58 в м. Бучач, визнання права власності на ринковий комплекс нежитлові будівлі, що розміщені на вул. Галицькій (колишня вул. Леніна), будинок 58 в м. Бучач.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2019 у справі № 921/378/18 залишено без змін.

2.3. Судові рішення мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позову. В частині визнання недійсним рішення виконкому Бучацької міської ради №167 від 28.04.2011 "Про оформлення права власності на будівлі та приміщення за Бучацьким РСТ", суди вказали, що орган місцевого самоврядування при прийнятті зазначеного рішення діяв у межах повноважень, наданих відповідно до пунктів 9 та 10 підпункту "б" ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, відповідно до обставин, встановлених судами, ринок, як цілісний майновий об`єкт, перейшов у володіння та користування Бучацького РСТ, яке відповідно до положень Закону України "Про власність" набуло права власності на передане йому майно на підставі правовстановлюючих документів. Крім того, суди наголосили на недоведеності позивачем обставин набуття ним права власності на спірне нерухоме майно. При цьому суди виходили з того, що колгоспні ринки Тернопільської області, як майнові об`єкти, разом із організаційними та функціональними структурами, були безоплатно передані організаціям споживчої кооперації Тернопільської області на підставі та відповідно до постанов ЦК КП України та Ради міністрів УРСР №124 від 14.04.1987 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків", рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів №146 від 08.06.1987 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків". На виконання постанови правління облспоживспілки №263 "Про реорганізацію обласного об`єднання ринків облспоживспілки", правлінням Бучацького районного споживчого товариства 19.10.1992 прийнято постанову за №123 "Про прийняття на баланс Бучацького ринку", згідно з якою вирішено на 01.10.1992 прийняти на баланс Бучацький ринок об`єднанню по торгівлі продовольчими товарами. Бучацьке районне бюро технічної інвентаризації зареєструвало 07.10.1997 за Бучацьким РСТ право власності на спірні нежитлові будівлі на підставі рішення облвиконкому від 08.06.1987 №143. 20.04.2001 Бучацькому РСТ був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР №000350, за яким у постійне користування надано земельну ділянку для здійснення комерційної діяльності 0,84 га в межах згідно з планом землекористування.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї.

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 і рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2019 у справі № 921/378/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулася Тернопільська облспоживспілка із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2019, а справу № 921/378/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги Тернопільська облспоживспілка зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а саме статей 237, 245, 319, 321, 392 Цивільного кодексу України, статей 9, 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", статті 37 Закону України "Про кооперацію", статей 11, 56, 60, 61, 226, 236, 278 Господарського процесуального кодексу України. Скаржником вказано, що суд першої інстанції помилково не залишив без розгляду позовну заяву, оскільки вона підписана неуповноваженою особою.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Тернопільської облспоживспілки Бучацьке РСТ просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2019 у справі № 921/378/18 залишити без змін. На думку відповідача, скаржником не наведено жодних норм процесуального права, які би свідчили про незаконність оскаржуваних судових рішень та наявності підстав направлення справи на новий розгляд.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів №146 від 08.06.1987 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків" управлінням торгівлі облвиконкомів доручено (згідно з наказом Міністерства торгівлі УРСР №134 від 22.04.1987) передати до 1 липня того ж року обласні об`єднані дирекції колгоспних ринків з ринками та іншими структурними підрозділами облспоживспілкам.

На виконання зазначеного рішення Тернопільська обласна рада народних депутатів за період з 01 січня по 01 липня 1987 року здійснила фактичну безоплатну передачу колгоспних ринків з ринками та іншими структурними підрозділами, які перебувають на їх балансі (у тому числі Бучацький колгоспний ринок і його філію в м. Монастириськ), з плановими показниками, фондами та показниками по звітному балансу із відання обласного управління торгівлі у відання Тернопільської облспоживспілки Укоопспілки. Така передача проведена за участі представників Тернопільської облспоживспілки, управління торгівлі Тернопільського облвиконкому, обласної дирекції колгоспних ринків та інших служб, про що було складено акт передачі від 30.06.1987.

4.2. Постановою правління Тернопільської облспоживспілки №263 від 05.10.1992 "Про реорганізацію обласного об`єднання ринків облспоживспілки" з 01.11.1992 ліквідовано обласне об`єднання ринків облспоживспілки, а ринки передано в підпорядкування районних споживчих товариств, в тому числі і об`єднанню по торгівлі продовольчими товарами Бучацького РСТ (пункти 1, 2 Постанови №263 від 05.10.1992).

Пунктом 5 зазначеної постанови зобов`язано приймаючу сторону (об`єднання по торгівлі продовольчими товарами Бучацького РСТ) провести розрахунки за товарно-матеріальні цінності, інвентар, матеріали шляхом перерахування коштів через банк, а також вказано, що основні засоби передані безкоштовно.

4.3. На виконання Постанови №263 від 05.10.1992 правлінням Бучацького РСТ 19.10.1992 прийнято постанову за №123 "Про прийняття на баланс Бучацького ринку", згідно з якою вирішено на 01.10.1992 прийняти на баланс Бучацький ринок об`єднанню по торгівлі продовольчими товарами.

4.4. Постановою правління Бучацького РСТ № пр.10.1 від 06.07.1995 "Про реорганізацію торгівлі в системі районного споживчого товариства" у зв`язку з поганим фінансовим станом об`єднання по торгівлі непродовольчими товарами вирішено ліквідувати з 06.07.1995 галузеві об`єднання: "Об`єднання по торгівлі непродовольчими товарами", "Об`єднання по торгівлі продовольчими товарами", та створеними на їх базі "Бучацьке" та "Золотопотіцьке" торгово-роздрібне об`єднання.

4.5. Постановою правління Тернопільської облспоживспілки №178 від 24.07.1995 вирішено, зокрема, зобов`язати правління райспоживтовариств та райспоживспілок виділити ринки в окрему структуру з самостійним балансом, які підпорядкувати безпосередньо райспоживспілкам та районним споживчим товариствам з відповідним оформленням реєстраційних посвідчень на власність та до 15.08.1995 вирішити питання про одержання державного акта на право постійного користування землею, яку займають ринки, або приватизувати її відповідно до Указу Президента України №608 від 12.07.1995.

4.6. З метою покращення роботи та на виконання постанови правління Тернопільської облспоживспілки від 24.07.1995 року №178, правлінням районного споживчого прийнято постанову №46 від 27.07.1995 "Про виділення ринку, як окрему структурну одиницю з самостійним балансом", відповідно до якої вирішено відокремити з 1 серпня 1995 року ринок від Золотопотіцького торгово-роздрібного об`єднання в окрему структурну одиницю - госпрозрахункову організацію "Ринок" із самостійним балансом та підпорядкувати її безпосередньо районному споживчому товариству (пункт 1 Постанови №46 від 27.07.1995).

4.7. Бучацьким районним бюро технічної інвентаризації 07.10.1997 здійснено державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові будівлі і споруди (з посиланням на рішення облвиконкому від 08.06.1987 за №146) за Бучацьким РСТ, що підтверджується реєстраційним посвідченням.

4.8. Бучацькому РСТ 20.04.2001 виданий Державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР №000350, що зареєстрований в книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за №25, згідно з яким відповідно до рішення Бучацької ради народних депутатів від 22.02.2001 ринку Бучацького РСТ надано в постійне користування для здійснення комерційної діяльності 0,84 га землі в межах згідно з планом землекористування.

4.9. Рішенням виконкому Бучацької міської ради №167 від 28.04.2011 "Про оформлення права власності на будівлі та приміщення за Бучацьким районному споживчому товариству" на підставі рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 08.06.1987 за №146 та висновку Бучацького БТІ, згідно із підпунктом 9 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" та статтею 331 Цивільного кодексу України, вирішено оформити право власності на приміщення будівлі та споруди КП "Ринок", а саме: адмінбудинок, А-1, на вул. Галицька , будинок 58 в м. Бучачі; молочний павільйон, Б-1; м`ясний павільйон, В-1; підсобні приміщення, Д-1; тарний склад, Е1, за Бучацьким РСТ.

4.10. На виконання вказаного рішення №167 від 28.04.2011 Бучацькою міською радою Бучацькому РСТ видано 16.05.2011 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі на вул. Галицька, 58, м. Бучач, а саме: адмінбудинок, А1, загальною площею 176,0 кв.м, молочний павільйон, В1, загальною площею 78,2 кв.м; м`ясний павільйон, В1, загальною площею 65,3 кв.м; підсобні приміщення, Д1, загальною площею 45,2 кв.м; тарний склад, Е1, загальною площею 80,4 кв.м.

4.11. Постановою правління Тернопільської облспоживспілки №58 від 12.06.2018 припинено дію пункту 2 постанови №263 та зобов`язано Бучацьке РСТ повернути Тернопільській облспоживспілці з підпорядкування майновий комплекс ринку в тому числі будівлі і споруди та інші основні засоби, які розташовані за адресою м. Бучач, вул. Галицька, 58, що були передані за актом прийому-передачі від 30.06.1987. Передачу основних засобів зобов`язано провести станом на 10.07.2018.

Про прийняту постанову №58 від 12.06.2018 Бучацьке РСТ було повідомлено листом №7/75 від 13.06.2018, в якому правління облспоживспілки вимагало провести передачу основних засобів станом на 10.07.2018.

4.12. Спір виник у зв`язку із тим, що позивач, вважаючи себе власником спірного нерухомого майна та посилаючись на те, що розпорядився цим майном в межах статутної діяльності споживчої кооперації і передав його Бучацькому РСТ в тимчасове строкове користування, звернувся до відповідача з вимогою про повернення спірного майна, натомість, Бучацьке РСТ не виконало вимогу про передачу спірного майна.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом спору у цій справі є вимоги позивача до відповідачів про визнання права власності на будівлі та споруди КП "Ринок" за Тернопільською облспоживсіплкою та про визнання недійсним і скасування рішення Бучацької міської ради від 28.04.2011 №167 про оформлення права власності на будівлі та споруди за Бучацьким РСТ.

5.3. За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Статтею 321 цього Кодексу встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема статтею 1 Протоколу № 1, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, не допускається. Одночасно визнається право держави на здійснення контролю за використанням власності відповідно до загальних інтересів або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 2 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

5.4. Як убачається зі змісту судових рішень, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди зазначили, що закон зобов`язує позивача при зверненні до господарського суду довести наявність свого права і факт його порушення або оспорювання з боку зобов`язаної особи - відповідача, а позов у порядку статті 392 Цивільного кодексу України про визнання права власності пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України є оспорювання або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Проте, як зазначено судами попередніх інстанцій, позивачем не було надано на підтвердження своїх вимог належних та допустимих доказів в розумінні приписів статей 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження заявлених позовних вимог про визнання права власності у цьому випадку.

5.5. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (частина 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

5.6. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

5.7. Судами установлено, що колгоспні ринки передані державою організаціям споживчої кооперації безоплатно. Передача Бучацького ринку Тернопільською облспоживспілкою Бучацькому РСТ здійснена також безоплатно. Оформлення прав на це майно відбувалося згідно із затвердженою Програмою вдосконалення функціонування ринків продажу продовольчих і непродовольчих товарів та на виконання постанови правління Тернопільської облспоживспілки № 178 від 24.07.1995, яка у такий спосіб розпорядилася переданим їй державою майном.

Згідно з Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за № 399/2839 (чинною на час прийняття оскаржуваного рішення), якою встановлювався порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні, для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник або належним чином уповноважена особа подає заяву, встановленої форми, та підтверджуючі документи.

5.8. Як установлено судами попередніх інстанцій, за результатами розгляду заяви Бучацького РСТ про визнання права власності на будівлі та приміщення КП "Ринок" в м. Бучач на вул . Галицька, 54, набуті відповідачем у власність на підставі рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 08.06.1987 № 146 і висновку Бучацького БТІ, виконкомом Бучацької міської ради було прийнято рішення № 167 від 28.04.2011 "Про оформлення права власності на будівлі та приміщення за Бучацьким РСТ" згідно із підпунктом 9 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" і статті 331 Цивільного кодексу України.

Підстав для постановлення рішення про відмову у задоволенні заяви Бучацького РСТ з огляду на надання останнім підтверджуючих документів (Державного акта на право постійного користування землею, виданого 20.04.2001, акта передачі ринку в підпорядкування від 23.10.1992, реєстраційного посвідчення від 07.10.1997, висновку Бучацького БТІ), Бучацька міська рада не мала.

Отже, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного рішення недійсним, оскільки судами не встановлена невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав це рішення.

5.9. Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції вимог статей 56, 60, 226 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що позовну заяву подано від імені Тернопільської облспоживспілки заступником голови правління Фільварочним В. Г., а тому судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Отже, процесуальне представництво юридичною особи може здійснюватись як в порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи за довіреністю.

В порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, в тому числі члени виконавчого органу, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.

Згідно із Статутом Тернопільської облспоживспілки правління облспоживспілки представляє і захищає права споживчих товариств та їх підприємств в судових та інших органах влади (пункт 36 Статуту).

Пунктом 38 цього Статуту встановлено, що голова правління облспоживспілки та його заступники можуть одноосібно приймати рішення і видавати розпорядження з поточних питань діяльності облспоживспілки. Коло цих питань встановлюється рішенням правління.

5.10. Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до постанови правління Тернопільської обласпоживспілки № 82 від 16.08.2018 "Про захист права власності облспоживспілки", вирішено звернутися до суду і доручено заступнику голови правління Фільварочному В. Г. контролювати стан розгляду справи з правом підпису необхідних документів.

Отже, заступник голови правління Фільварочний В. Г. відповідно до Статуту облспоживспілки на виконання постанови правління Тернопільської облспоживспілки № 82 від 16.08.2018 "Про захист права власності облспоживспілки", звернувся до суду із позовною заявою, яка була завірена печаткою Тернопільської облспоживспілки. За позовну заяву було сплачено судовий збір, платником якого була Тернопільська облспоживспілка. Процесуальне представництво позивача у суді першої інстанції здійснювала начальник юридичного відділу Тернопільської облспоживспілки Козак Н. В., на підставі довіреності, підписаної головою правління Тернопільської облспоживспілки Лазарем М. П.

5.11. Враховуючи обізнаність голови правління Тернопільської облспоживспілки Лазарем М. П. та її членів щодо обставин та руху цієї справи, суд першої інстанції, виконуючи завдання господарського судочинства з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача, правомірно розглянув справу за позовом Тернопільської облспоживспілки.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом першої та судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд першої та апеляційної інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень немає.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Тернопільської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 і рішення Господарського суду Тернопільської від 07.03.2019 у справі № 921/378/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв