Постанова

від 18.06.2019 по справі 925/1057/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р. Справа№ 925/1057/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Копієвської Ольги Миколаївни

на рішення Господарського суду Черкаської області, ухвалене 03.04.2019, повний текст якого підписано 12.04.2019

у справі № 925/1057/18 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Копієвської Ольги Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика вакуумної техніки Вакуумнова

про відшкодування завданої шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди в сумі 49 270,27 грн., яка спричинена поставкою товару неналежної якості та складається з: 36 300,00 грн. - вартість поставленого товару, 12 480,00 грн. - сума упущеної вигоди, 34,27 грн. - інфляційне збільшення боргу, 456,00 грн. - 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на проведення електротехнічного дослідження в Харківському науково-дослідному інституті судових експертизи ім. засл.проф. С.М. Бокаріуса в сумі 7 035,60 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області, ухваленим 03.04.2019, повний текст якого складено та підписано 12.04.2019, у справі № 925/1057/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що:

- відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури СФ№0000412.1 від 12.04.2018 позивачем було здійснено оплату товару, а саме за Насос вакуумний Rietschle VF 61 в розмірі 36 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1116 від 18.04.2018, копія якого міститься в матеріалах справи;

- отже, сторони усно домовились про купівлю-продаж насосу вакуумного Rietschle VF 61 у кількості 1 шт. вартістю 36300,00 грн.

- факт отримання позивачем товару та документів до нього підтверджується дублікатами товарно-транспортних накладних №59998061861642 від 21.04.2018 та №59000332634624 від 21.04.2018, у яких зазначено, що представник позивача Атаманюк Валерій Володимирович 23.04.2018 прийняв від відповідача відправлення, а саме, двигун фактичною вагою 52,6 кг та документи фактичною вагою 0,1 кг, а відтак, твердження позивача про те, що відповідачем разом з проданим товаром не були надані супровідні документи, не відповідають дійсним обставинам справи;

- товар, переданий позивачу, відповідає товару, заявленому у рахунку-фактурі, наданому відповідачем. Доказів на підтвердження наявності погоджених сторонами вимог щодо якості, комплектності товару позивачем суду не подано, а відтак, відповідач виконав свій обов`язок щодо передачі товару у кількості, погодженій сторонами, а позивач вказаний товар оплатив та прийняв, що підтверджується матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішенням, 06.05.2019 Фізична особа-підприємець Копієвська Ольга Миколаївна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2019 у справі № 925/1057/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання оцінки всім наданим сторонам доказами.

В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті ж самі обставини, що й під час звернення до суду з цим позовом, скопіювавши текст позовної заяви, додатково зазначивши про те, що:

- ним було надано всі докази в обґрунтування своєї правової позиції, в тому числі докази невідповідності товару, а саме, претензійна переписка, ТТН № 59998061861642, висновок експертного електротехнічного дослідження № 14269 від 06.07.2018;

- судом не надано жодної оцінки тому факту, що зазначені товарно-транспортні накладі не містять переліку документів, які знаходились у відправленні, а фактична вага 0,1 кг не може підтвердити направлення на адресу позивача такого обов`язкового експлуатаційного документу як інструкція до експлуатації. Судом не врахована, що фактична вага посилки не дає суду право стверджувати, що всі необхідні експлуатаційні документи були направлені на адресу позивача;

- судом не враховано пояснення позивача, що приймання товару відбувалось відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, в п. 5 якої зазначено, що продукція, яка надійшла в справній тарі, приймається по якості та комплектності на складі кінцевого одержувача;

- позивач стверджував, а відповідач не зміг спростувати того факту, що при замовленні товару можливість його попереднього використання не узгоджувалась, позивач був впевнений, що придбаває новий товар, який має всі супровідні на нього документи;

- висновки суду є дискримінаційними, оскільки всі доводи відповідача приймаються судом за основу, без документального їх підтвердження, а документальне підтвердження позивача ігнорується.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2019 справа № 925/1057/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою суду від 27.05.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:

- Фізичній особі-підприємцю Копієвській Ользі Миколаївні поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2019 у справі № 925/1057/18;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Копієвської Ольги Миколаївни на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2019 у справі № 925/1057/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 07.06.2019;

- роз`яснено сторонам, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2019 у справі № 925/1057/18;

- учасниками справи роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Станом на 18.06.2019 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді справи № 925/1057/18 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 192 100 грн., і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Копієвської Ольги Миколаївни на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2019 у справі № 925/1057/18 відкрито 27.05.2019, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався, з урахуванням вихідних та святкових днів, з 12.06.2019, апеляційна скарга має бути розглянута по 25.07.2019 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ № 0000412.1 від 12.04.2018 (а.с. 21 т. 1) на оплату насосу вакуумного Rietshle VF61 вартістю 36 300,00 грн. (далі Товар) (а.с. 21 т. 1), який платіжним доручення № 1116 від 18.04.2018 (а.с. 22 т. 1) позивачем було оплачено.

23.04.2018 через перевізника Нова пошта (відділення №27, м. Харків) позивачем отримано відправлення від відповідача, що підтверджується копією експрес-накладної №59998061861642 (а.с. 24).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що отриманий ним товар не відповідав замовленню, яке було узгоджене з відповідачем, оскільки, по-перше, вказаний товар виготовлений у 1981 році та має технічний стан, що за зовнішніми ознаками характерний для тривалої експлуатації, а по-друге, відповідачем не було надано документи щодо виробника товару, якості товару, гарантійного терміну, інструкції експлуатації.

Позивач зазначає про те, що він направляв відповідачу лист за № 6 від 27.04.2018 (а.с. 25-26 т. 1), в якому повідомив відповідача про те, що отриманий ним товар не відповідає вимогам, які були узгоджені сторонами, тому позивач відмовився підписувати товарну накладну та приймати отримане обладнання і просить повернути сплачені за товар кошти в розмірі 36 300,00 грн., проте відповідач на вказаний лист не відповів, кошти позивачу не повернув.

Крім того, 18.05.2018 позивач направив відповідачу претензію № 1 вих. № 7 від 18.05.2018 з вимогою повернути грошові кошти за товар (а.с. 27-29).

Відповідач на вказану претензію не відповідав, грошові кошти не повернув, що і стало причиною для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача збитки, які складаються з вартості вказаного товару (36 300,00 грн.), упущеної вигоди (12 480,00 грн.), яка становить різницю між ціною, за якою позивач придбав вказаний товар у позивача (36 300,00 грн.), та ціною, за якою він мав поставити товар ТОВ Велта РД Титан (48 780,00 грн.) за укладеним з останнім договором поставки № 6 від 13.04.2018, а також нараховані на вказані суми 3 % річних в розмірі 456,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 34,27 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на проведення електротехнічного дослідження в Харківському науково-дослідному інституті судових експертизи ім. засл.проф. С.М. Бокаріуса в сумі 7 035,60 грн.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 207 ЦК України:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на вказані норми ЦК України та ГК України, та враховуючи те, що сторони вчинили певні дії, а саме, відповідач виставив і направив позивачу рахунок та поставив Товар, а позивач оплатив зазначений рахунок та прийняв Товар, сторонами шляхом вчинення фактичних дій укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилається на те, що поставлений відповідачем за спірною накладною Товар не відповідає тим вимогам якості, про які сторони дійшли згоди, а отже, відповідачем порушено господарське зобов`язання, з огляду на що, відповідно до приписів ч. 1 ст. 224 ГК України відповідач має відшкодувати позивачеві збитки, які становлять вартість Товару.

На підтвердження факту поставки відповідачем Товару неналежної якості позивач при зверненні до суду послався на те, що на його замовлення Харківським науково-дослідним інститутом судових експертизи ім. засл.проф. С.М. Бокаріуса проведено експертне дослідження, за результатами якого складений Висновок № 14269 від 06.07.2018 (а.с. 55-72 т. 1), яким і встановлено, що Товар виготовлений у 1981 році та має технічний стан, що за зовнішніми ознаками характерний для тривалої експлуатації.

Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Згідно з нормами статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів на підтвердження того, що сторонами були узгоджені додаткові вимоги до якості та комплектності товару, зокрема щодо року випуску Товару або перебування його до моменту продажу у експлуатації, позивач суду не надав, а відтак, поставка Товару, виготовленого у 1981 році, та такого, що має технічний стан, що за зовнішніми ознаками характерний для тривалої експлуатації, не може бути визнано порушенням відповідачем вимог щодо якості Товару.

При цьому колегія суддів зазначає про таке.

Як слідує з матеріалів справи, спірна поставка відбулась з міста Черкаси до міста Харків, тобто поставка є іногородньою.

Укладений між сторонами у спрощений спосіб договір поставки не містить посилань на те, в якій спосіб має проводитися приймання товару за якістю, з огляду на що, відповідно до приписів чинного законодавства, до таких правовідносин (приймання товару за якістю) слід застосовувати Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджену Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.

Відповідно до п. 16 Інструкції П-7 (тут і далі мовою оригіналу):

- При обнаружении несоответствия качества, комплектности, маркировки поступившей продукции, тары или упаковки требованиям стандартов, технических условий, чертежам, образцам (эталонам), договору либо данным, указанным в маркировке и сопроводительных документах, удостоверяющих качество продукции (п. 14 настоящей Инструкции), получатель приостанавливает дальнейшую приемку продукции и составляет акт, в котором указывает количество осмотренной продукции и характер выявленных при приемке дефектов. Получатель обязан обеспечить хранение продукции ненадлежащего качества или некомплектной продукции в условиях, предотвращающих ухудшение ее качества и смешение с другой однородной продукцией;

- Получатель также обязан вызвать для участия в продолжении приемки продукции и составления двустороннего акта представителя иногороднего изготовителя (отправителя), если это предусмотрено в Основных и Особых условиях поставки, других обязательных правилах или договоре;

- В договорах могут быть предусмотрены случаи, когда явка представителя иногороднего изготовителя (отправителя) для участия в приемке продукции по качеству и комплектности и составления акта является обязательной.

Оскільки, сторонами не досягнуто згоди щодо обов`язкової участі представника відповідача для приймання продукції у випадку виявлення порушення вимог щодо якості товару, виклик представника відповідача не є обов`язковим.

Пунктом 20 Інструкції П-7 встановлено, що:

- В случаях, когда вызов представителя иногороднего изготовителя (отправителя) не является обязательным, проверка качества продукции производится представителем соответствующей отраслевой инспекции по качеству продукции, а проверка качества товаров - экспертом бюро товарных экспертиз либо представителем соответствующей инспекции по качеству;

При отсутствии соответствующей инспекции по качеству или бюро товарных экспертиз в месте нахождения получателя (покупателя), при отказе их выделить представителя или неявке его по вызову получателя (покупателя) проверка производится:

а) с участием компетентного представителя другого предприятия (организации), выделенного руководителем или заместителем руководителя этого предприятия (организации), либо

б) с участием компетентного представителя общественности предприятия-получателя, назначенного руководителем предприятия из числа лиц, утвержденных решением фабричного, заводского или местного комитета профсоюза этого предприятия, либо

в) односторонне предприятием-получателем, если изготовитель (отправитель) дал согласие на одностороннюю приемку продукции (п. 20).

Враховуючи відсутність доказів надання відповідачем згоди на приймання Товару по якості виключно представниками позивача, позивач, встановивши неякісність Товару, мав зупинити його приймання та викликати для складення акту представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а при її відсутності або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника, викликати компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості, проте доказів вчинення відповідних дій позивачем матеріали справи не містять.

Крім того, слід зазначити про таке.

Відповідно до п. 29 Інструкції П-7, по результатам приемки продукции по качеству и комплектности с участием представителей, указанных в пп. 19 и 20 настоящей Инструкции, составляется акт о фактическом качестве и комплектности полученной продукции. Акт должен быть составлен в день окончания приемки продукции по качеству и комплектности.

Згідно з п. 30 Інструкції П-7:

- Акт должен быть подписан всеми лицами, участвовавшими в проверке качества и комплектности продукции. Лицо, не согласное с содержанием акта, обязано подписать его с оговоркой о своем несогласии и изложить свое мнение;

- В акте перед подписью лиц, участвовавших в приемке, должно быть указано, что эти лица предупреждены о том, что они несут ответственность за подписание акта, содержащего данные, не соответствующие действительности;

Если между изготовителем (отправителем) и получателем возникнут разногласия о характере выявленных дефектов и причинах их возникновения, то для определения качества продукции получатель обязан пригласить эксперта бюро товарных экспертиз, представителя соответствующей инспекции по качеству или другой компетентной организации (п. 30).

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять доказів складання акту щодо неякісності Товару в порядку, встановленому Інструкцією П-7.

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, тобто у даному випадку саме позивач повинен довести, що за експрес-накладної №59998061861642 відповідачем був поставлений товар неналежної якості, проте належних та допустимих доказів вказаного позивач до матеріалів справи не надав, а відтак, його посилання на вказані обставини колегією суддів до уваги не приймаються як недоведені.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем не було надано документів щодо виробника товару, якості товару, гарантійного терміну, інструкції експлуатації, колегія суддів зазначає таке.

Факт отримання позивачем Товару та документів до нього підтверджується дублікатами експрес-накладних № 59998061861642 від 21.04.2018 та № 59000332634624 від 21.04.2018, у яких зазначено, що представник позивача Атаманюк Валерій Володимирович прийняв від відповідача товар, а саме: двигун фактичною вагою 52,6 кг та документи фактичною вагою 0,1 кг (а.с. 12-130 т. 1).

Посилання позивача на те, що фактична вага 0,1 кг не може підтвердити направлення на адресу позивача такого обов`язкового експлуатаційного документу як інструкція до експлуатації, та не дає суду право стверджувати, що всі необхідні експлуатаційні документи були направлені на адресу позивача, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, як було встановлено судом, у рахунку-фактурі № 0000412.1 від 12.04.2018 сторонами не погоджено, які саме документи мають бути направлені відповідачем позивачу, по-друге, факт відсутності таких документів має бути підтверджений відповідними доказами.

Колегія суддів вважає недоведеним посилання позивача на те, що у відправленні, яке було отримано ним від відповідача, із документів знаходились лише товарна накладна №0420.1 від 20.04.2018 та оригінал рахунку-фактури СФ№0000412.1 від 12.04.2018, оскільки загальна сама документів визначена на рівні 0,1 кг (100 гр), в той час як 2 аркуші паперу мають значно меншу вагу.

Так з загальнодоступних джерел інформації:

( https://print-post.com/pochtovye_hitrosti/kak_ocenit_ves_pisma_v_konverte.htm

https://calcsoft.ru/skolko-vesit-list-a4

http://balbesof.net/article/a-32.html ), слідує, що вага одного аркуша формату А4 з щільністю 70 г/м.кв. без будь-яких написів на ньому є близькою до 4,37 грама (загальноприйнята щільність офісного паперу становить 80 г/м.кв., його вага близько до 4,99 грама - примітка суду).

Враховуючи, що 1 аркуш паперу формату А-4 важить близько 5 грам, 2 аркуші, відповідно, 10 грам, безпідставним є твердження про те, що при загальній вазі 100 грам у відправленні знаходились лише товарна накладна та рахунок-фактура.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 224 ЦК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є,

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Отже, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, в даному випадку позивач має довести, серед іншого, і протиправність поведінки боржника та його вину, тобто факт поставки відповідачем Товару неналежної якості.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведений факт поставки відповідачем неякісного Товару, тобто протиправність дій відповідача та його вина, а відтак, відсутні правові підстави для застосування до відповідача такого виду відповідальності, як стягнення збитків.

Отже, позивач не довів ті обставини, на які він послався в обґрунтування своїх майнових вимог.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 49 270,27 грн., які спричинені поставкою товару неналежної якості та складаються з: 36 300,00 грн. - вартість поставленого товару, 12 480,00 грн. - сума упущеної вигоди, 34,27 грн. - інфляційне збільшення боргу, 456,00 грн. - 3% річних, а також витрат на проведення електротехнічного дослідження в Харківському науково-дослідному інституті судових експертизи ім. засл.проф. С.М. Бокаріуса в сумі 7 035,60 грн., відсутні.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Копієвської Ольги Миколаївни задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2019 у справі № 925/1057/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Копієвської Ольги Миколаївни на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2019 у справі № 925/1057/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2019 у справі № 925/1057/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Черкаської області від 03.04.2019 у справі № 925/1057/18.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1057/18.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець